Методи фін контролю

Методи фін контролю – це сукупність способів, засобів, прийомів здійснення фін контроллю. Основними методами фінансового контролю є такі: спостереження, обстеження, облік, аналіз, перевірка і ревізія. 1) метод спостереження – загальне відстеження фін діяльності контрольованого суб»єкта. З деякими застереженнями можна вважати спостереженням діяльність фін моніторингу. 2) Метод обліку - є досить специфічним фінансово-контрольним методом, сфера застосування якого обмежується переважно діяльністю органів контролю при здійсненні реєстрації суб’єктів контролю (наприклад, платників податків) чи в інших випадках, визначених чинним законодавством. Облік не обмежується суто реєстраційною роботою, а передбачає також аналітику і створення інформаційної бази. 3) Обстеження - полягає у вивченні конкретних напрямів фінансової діяльності суб’єкта контролю. Зокрема, здійснюють діагностику його фінансового стану, досліджують звітність, проводять первинний аналіз дотримання фінансового законодавства, оцінюють відповідність його діяльності статутним документам. 4) Аналіз проводять за даними звітності, застосовуючи такі спеціальні статистичні методи, як індексний, метод середніх і відносних величин. Аналізують основні фінансово-економічні характеристики об’єкта контролю, що дає змогу виявити неявні порушення фінансової дисципліни та їх причини. Особливо ефективним при цьому є такий фінансово-економічний прийом, як порівняння. 5) Перевірки: 5.1 за організаційними ознаками: — планові (внесені у встановленому порядку до плану роботи органу контролю); — позапланові (проводяться деякою мірою раптово, поза планом, за наявності важливих підстав, установлених чинним законодавством: у разі надходження скарг громадян чи іншої інформації про порушення фінансової дисципліни, недогляд у роботі, що потребують невідкладної перевірки; за вимогою компетентних державних органів); 5.2 за підставою призначення: — повторні (проводять через певний час після первинної фінансової перевірки у разі визнання її такою, що проведена неякісно, або з метою контролю за усуненням виявлених порушень; — додаткова (здійснюють для з’ясування питань, які не ставилися перед первинною перевіркою, а переважно - у зв’язку з новими обставинами). 5.3 за обсягом:— повні (охоплюють усі напрями фінансово-господарської діяльності); — часткові (або неповні, під час яких досліджують окремі напрями фінансово-господарської діяльності); — комплексні (їх зазвичай проводить група фахівців, вивчаючи широке коло взаємозалежних питань). Одним із підвидів комплексної перевірки є наскрізна перевірка, охоплює фінансово-господарську діяльність кількох організацій чи підприємств, пов’язаних між собою відносинами субординації; — тематичні (або цільові), що спрямовані на з’ясування певних питань, дослідження певної ділянки роботи (теми), окремого напряму діяльності суб’єкта, якого перевіряють, чи конкретного типу операцій); 5.4 заповнотою охоплення: - суцільні (фронтальні)) під час яких вивчають абсолютно всі документи та облікові записи за певний період); - вибіркові (перевіряють не весь суб’єкт, а його підрозділ чи окремий напрям діяльності, виділений за певним принципом).5.5 за місцем проведення: - виїзні (здійснюють за місцезнаходженням об’єкта контролю); - камеральні (проводять за місцем дислокації органу фінансового контролю); 5.6 за характером контрольованих показників: - формальні, за яких перевіряють правильність оформлення документів (наприклад, з’ясовують дійсність підписів, наявність підчищань і виправлень, правильність заповнення реквізитів); - арифметичні (оцінюють правильність математичних розрахунків і таксувань); 5.7 за характером суб’єктів контролю: - позавідомчі (покладаються на органи іншого відомства або міністерства, якому підпорядкована організація, котру перевіряють); - відомчі (здійснює у рамках того самого відомства чи міністерства, але працівник вищого рівня, вищої організації).