Загальні відомості про процес горіння. Пожеженебезпечні властивості матеріалів

Згідно із “ДСТУ 2273–93 ССБП. Пожежна техніка. Терміни та визначення” горіння – це екзотермічна реакція окиснення речовини, яке супроводжується виділенням диму та (або) виникненням полум’я і (або) свічення.

Пожежа – це неконтрольоване горіння поза спеціальним вогнищем, що розповсюджується в часі і просторі та створює загрозу життю і здоров’ю людей, навколишньому середовищу, призводить до матеріальних збитків.

Для виникнення горіння необхідна наявність горючої речовини, окисника та джерела запалювання. Окисником може бути О2, фтор (F2), хлор (Cl2), бром (Br2), йод (J2), нітратна кислота (HNO3), перманганат калію (KMnO4) та інші.

Джерело запалювання – іскри або розжарене тіло.

За швидкістю розповсюдження полум’я розрізняють наступні різновидності горіння:

– дефлаграційне горіння (в межах 2…7 м/с);

– вибух (десятки, сотні м/с) – надзвичайно швидка хімічна реакція, яка супроводжується виділенням енергії і утворенням стиснених газів, здатних виконувати механічну роботу;

– детонаційне – це горіння, яке поширюється зі швидкістю кілька тисяч метрів за секунду. Необхідною умовою для виникнення детонації є наявність потужної ударної хвилі

Горіння може бути гомогенним (горючі речовини і окисник знаходяться в однаковому агрегатному стані) та гетерогенним (горіння твердих і рідких речовин).

За походженням розрізняють такі форми горіння:

– спалах – швидке згоряння горючої суміші від зовнішнього джерела запалювання без утворення стиснених газів, яке не переходить у стійке горіння;

– займання – початок горіння під впливом джерела запалювання;

– спалахування – займання, що супроводжується появою полум’я;

– самозаймання – горіння, яке починається без впливу джерела запалювання;

– самоспалахування – самозаймання, що супроводжується появою полум’я;

– тління – горіння без випромінювання світла, що, як правило, розпізнається за появою диму.

В залежності від внутрішнього імпульсу процеси самозаймання (самоспалахування) поділяються на:

– теплові виникають при зовнішньому нагріванні речовини на певній відстані;

– мікробіологічні – відбуваються в результаті самонагрівання, що спричинене

життєдіяльністю мікроорганізмів в масі речовини;

– хімічні – виникають внаслідок дії на речовини повітря, води, а також при взаємодії речовин.

Залежно від агрегатного стану й особливостей горіння різних горючих речовин і матеріалів пожежі за ДСТУ 3855-99 “Пожежна безпека. Визначення пожежної небезпеки матеріалів та конструкцій. Терміни та визначення” поділяють на відповідні класи підкласи:

– клас А – горіння твердих речовини, що супроводжується (підклас А1) або не супроводжується (підклас А2) тлінням;

– клас В – горіння рідких речовин, що не розчиняються у воді (підклас В2), або твердих речовини, які розплавляються при нагріванні (нафтопродукти, спирти, каучук, стеарин, деякі синтетичні матеріали);

– клас С – горіння газів;

– клас Д – горіння металів та їх сплавів (алюміній, магній, лужні метали);

– клас Е – горіння електроустановок під напругою.