Договори морського агентування, перевозу морським транспортом, фрахтування та лізингу суден, морського буксирування і морського страхування

Для ефективного забезпечення перевезень на морському транспорті використовуються такі транспортні зобов’язання:

Ø договір перевезення вантажу;

Ø договір перевезення пасажира та багажу;

Ø договір круїзу;

Ø договір агентування;

Ø договір буксирування;

Ø договір лізингу;

Ø зобов’язання з приводу майна, що затонуло, тощо.

Правове регулювання перевезень здійснюється Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Кодексом
торговельного мореплавства України, Цивільним законодавством та підзаконними актами.

Умови морського перевезення вантажів визначаються договором. Учасниками договору морського перевезення вантажів є перевізники різних форм власності та замовники транспортного перевезення.

Перевізники – морські транспортні організації – поділяються на морські транспортні організації загального користування та морські транспортні організації незагального користування.

Морська транспортна організація загального користування має особливий статус і:

Ø зобов’язана прийняти будь-який запропонований для перевезення вантаж, якщо на судні є вільні приміщення, придатні для перевезення, і вантаж може бути перевезений без шкоди для раніше прийнятих до перевезення вантажів;

Ø не вправі віддавати перевагу одному вантажовласнику перед іншим стосовно приймання вантажів і умов перевезення, за винятком випадків, передбачених чинним законодавством України;

Ø зобов’язана публікувати тарифи та умови перевезень.

Зміст договору –за договором морського перевезення вантажу перевізник або фрахтівник зобов’язується: перевезти доручений йому відправником вантаж з порту відправлення в порт призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу),а відправник або фрахтувальник зобов’язується:сплатити за перевезення встановлену плату (фрахт).

Фрахтувальником і фрахтівником визнаються особи, що уклали між собою договір фрахтування судна (чартер).

Договір морського перевезення вантажу укладається у письмовій формі.Документами, що підтверджують наявність і зміст договору морського перевезення вантажу, є рейсовий чартер (надання для перевезення всього судна, його частини чи окремих суднових приміщень), коносамент, інші письмові докази.

Господарський кодекс України в ст. 307 визначає види договору на морському транспорті, зокрема, такі як довгострокові та короткострокові договори.

Правовідносини між перевізником і одержувачем вантажу визначаються коносаментом.

Рейсовий чартер повинен містити основні реквізити: найменування сторін, судна і вантажу, порту відправлення та призначення (або місця направлення судна). До рейсового чартеру можуть бути включені за згодою сторін інші умови та застереження.

Особливі права та обов’язки учасників перевезення
вантажу морським транспортом.

Після приймання вантажу до перевезення перевізник вантажу, капітан або агент перевізника зобов’язані видати відправникові коносамент, який є доказом прийому перевізником вантажу, зазначеного в коносаменті.Перевізник може видати інший, ніж коносамент, документ на підтвердження отримання вантажу для перевезення.Реквізити коносамента визначаються в ст. 138 Кодексу торговельного мореплавства України.

Перевізник зобов’язаний видати відправникуна його бажання кілька примірників коносамента тотожного змісту, причому в кожному з них відмічається кількість складених примірників коносамента.

Відправник має право вимагати повернення вантажу в порту відправленнядо відходу судна або видачі вантажу в проміжному порту, або видачі не тій особі, що зазначена в коносаменті, за умови пред’явлення всіх виданих відправникові примірників коносамента чи надання відповідного забезпечення і з дотриманням правил Кодексу торговельного мореплавства України про відмову від договору морського перевезення.

Відправник повиненсвоєчасно передати перевізнику всі документи стосовно вантажу, як того вимагають портові, митні, санітарні та інші адміністративні правила.

Вантаж розміщується на судні за розсудом капітана, але не може бути поміщений на палубібез письмової згоди відправника, за винятком вантажів, перевезення яких на палубі допускається відповідно до чинних правил і звичаїв.

Термін, протягом якого вантаж повинен бути завантажений на судно чи вивантажений із судна (сталійний час), визначається угодою сторін, а за відсутності такої угоди – нормами, прийнятими в порту навантаження (розвантаження).

Угодою сторін можуть бути встановлені додатковий після закінчення терміну навантаження (розвантаження) час очікування судном закінчення вантажних робіт (контрсталійний час) і розмір плати перевізнику за простій судна протягом контрсталійного часу (демередж), а також винагорода за закінчення навантаження (розвантаження) до закінчення сталійного часу (диспач). За відсутності угоди сторін тривалість часу і розмір плати, винагороди визначаються відповідно до термінів і ставок, прийнятих у відповідному порту. За відсутності зазначених ставок розмір плати за простій визначається витратами на утримання судна та екіпажу, а винагорода за дострокове закінчення навантаження (розвантаження) обчислюється в половинному розмірі плати за простій.

Під час завантаження судна в разі закінчення контрсталійного часу перевізник має право стягнути завдані йому подальшою затримкою судна збиткита відправити судно в рейс, якщо навіть весь обумовлений вантаж не завантажено на судно з причин, що не залежать від перевізника.При цьому перевізник зберігає право на одержання повного фрахту.В разі надання для перевезення вантажу всього судна капітан не вправі відмовитися від приймання вантажу, доставленого до закінчення сталійного або контрсталійного часу, якщо сторони домовилися про це, навіть якщо приймання й укладення вантажу можуть затримати судно понад установлений термін. За кожний зайвий день затримки судна понад контрсталійний час відправник зобов’язаний відшкодувати перевізникові заподіяні збитки.

У тих випадках, коли для перевезення вантажу надано не все судно, капітан вправі до закінчення погодженого сталійного (або сталійного і контрсталійного) часу відмовитися від приймання вантажу, який внаслідок його пред’явлення із запізненням можна навантажити на судно належним чином і без шкоди для решти вантажу, не інакше як затримавши судно. При цьому перевізник зберігає право на одержання повного фрахту.
У разі надання для перевезення вантажу всього судна, частини судна чи окремих суднових приміщень відправник може вимагати вилученнявантажу, що не належить йому, з поданого йому судна, частини судна чи суднового приміщення в порту відправлення, а в разі надання всього судна – в будь-якому порту заходу.

Вантаж легкозаймистий, вибуховий або взагалі небезпечний за своєю природою, якщо він був зданий під неправильним або неповним найменуванням і під час його приймання перевізник не міг шляхом зовнішнього огляду пересвідчитися в його властивостях, може бути в будь-який час вивантажений перевізником або знищений чи знешкоджений, як того вимагатимуть обставини, без відшкодування відправнику пов’язаних із цим збитків.

У разі, якщо відправникові надано для перевезення все судно, перевізник зобов’язаний на вимогу відправника відправити судно в плавання, навіть якщо не весь вантаж був навантажений. Перевізник у цьому разі зберігає право на повний фрахт.

Кожна зі сторін вправі відмовитися від договору морського перевезення вантажу без відшкодування іншій стороні пов’язаних із цим збитків у випадках, визначених у ст. 156Кодексу торговельного мореплавства України,в разі настання вказаних обставин до відходу судна з порту.

Договір морського перевезення вантажу припиняється без відмови сторін і без обов’язку однієї відшкодувати іншій заподіяні припиненням договору збитки, якщо після укладення договору і до відходу судна з місця завантаження внаслідок обставин, не залежних від сторін: судно загине або буде силоміць захоплене; судно буде визнане непридатним для плавання; загине вантаж, індивідуально визначений; загине вантаж, що визначається родовими ознаками, після здачі його для навантаження, а відправник не встигне здати інший вантаж замість загиблого.

Договір морського перевезення вантажів припиняється внаслідок зазначених обставин і під час рейсу, причому перевізникові належить фрахт пропорційно фактичній дальності перевезення виходячи з кількості врятованого і зданого перевізником вантажу.

Перевізник зобов’язаний доставляти вантажі у встановлені терміни, а якщо вони не встановлені, – у звичайно прийняті терміни.Не вважається порушенням договору морського перевезення вантажу будь-яке відхилення судна від наміченого шляху з метою рятування на морі людей, суден і вантажів, а також інше розумне відхилення, якщо воно не викликане неправильними діями перевізника.

Вантаж видається в порту призначення одержувачу відповідно до умов коносамента.

Під час прийому вантажуодержувач зобов’язанийвідшкодувати витрати, зроблені перевізником за рахунок вантажу, внести плату за простій судна в порту вивантаження, а також сплатити фрахт і плату за простій у порту навантаження, якщо це передбачено в коносаменті або іншому документі, на підставі якого перевозився вантаж, а у разі загальної аварії – зробити аварійний внесок або надати належне забезпечення.Перевізник може не видавати вантаж до сплати сум або надання забезпечення. Для забезпечення вимог перевізник має право застави на вантаж, що перевозиться.

Перевізник має право в порядку, передбаченому законодавством, продати вантаж, що є предметом застави, попередньо повідомивши про це відправника або фрахтувальника, а також одержувача. Із сум, виручених від реалізації вантажу, вимоги перевізника задовольняються після оплати судових витрат, витрат, пов’язаних зі збереженням і реалізацією вантажу.

Якщо протягом двох місяців з дня приходу судна в порт зданий назберігання вантаж не буде запитаний і відправник не сплатить перевізнику всіх належних за це перевезення сум, перевізник вправі продати вантаж.

Незапитаний вантаж, що швидко псується, може бути проданий і до закінчення зазначеного терміну. Про факт продажу вантажу перевізник повідомляє відправникові. Суми, виручені від продажу вантажу, за вирахуванням сум, належних перевізнику, зараховуються на депозит перевізника для видачі за належністю. Якщо протягом шести місяців з дня продажу вантажу ніхто не заявить своїх прав на суму, виручену від його продажу, то ця сума, за вирахуванням належних перевізнику платежів, надходить до Державного бюджету України, а сума, виручена від продажу бездокументного вантажу, – в дохід перевізника на покриття збитків, викликаних задоволенням вимог, пов’язаних з утратою або нестачею вантажів.Усі належні перевізникові платежі сплачуються відправником вантажу (фрахтувальником).

Відправник має право відмовитися від договору перевезення вантажу зі сплатою платежів, умови сплати та розмір яких залежить від моменту відмови (до чи після відправлення, завантаження судна) та умов договору (надано все чи частина судна і т. ін.). Розмір та умови встановлюються ст. 172 Кодексу торговельного мореплавства України.

У разі втрати, нестачі або пошкодження вантажу з причин, за які перевізник не несе відповідальності, фрахт сплачується повністю.У випадках, передбачених статтями 154, 157, 158, 159 Кодексу торговельного мореплавства України, фрахт сплачується пропорційно пройденій відстані.

Фрахт та інші платежі, належні перевізникові, а також термін оплати визначаються договором морського перевезення вантажу.Перевізник відповідає за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого для перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини, зокрема, внаслідокдії непереборної сили; виникнення небезпеки і випадковостей на морі та інших судноплавних водах (та інші підстави, визначені Кодексом торговельного мореплавства України).

За договором морського перевезення пасажира перевізник зобов’язуєтьсяперевезти пасажира та його каютний багаж у пункт призначення, а в разі здачі пасажиром багажу – також доставити багаж у пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання багажу особі; пасажир повинен сплатити встановлену плату за проїзд, а при здачі багажу – і плату за провезення багажу.

Правила, встановлені Кодексом торговельного мореплавства України, застосовуються до перевезень пасажира і багажу, якщо: судно ходить під Державним прапором України; договір перевезення укладено в Україні; відповідно до договору перевезення місце відправлення або призначення – на території України. Будь-які угоди сторін, що обмежують права пасажира, є недійсними.

Доказом укладення договору морського перевезення пасажира і сплати вартості проїзду є виданий перевізником квиток. Здача перевізникові багажу засвідчується багажною квитанцією.

Пасажир має правов будь-який час до відходу судна, а після початку рейсу – в будь-якому порту, в який судно зайде для посадки або висадки пасажирів, відмовитися від договору морського перевезення. Пасажир, який повідомив перевізникові про відмову від перевезення, має право отримати назад плату за проїзд і провезення багажу.

У разі припинення договору морського перевезення пасажира до відходу судна пасажиру повертається вся плата за проїзд і провезення багажу, а в разі припинення договору після початку рейсу – частина вказаної плати пропорційно відстані, перевезення на яку не відбулося.

Про втрату чи пошкодження багажу пасажир повинен направити письмове повідомлення перевізникові або його агенту в установлені строки. Багаж, не запитаний протягом трьох місяців з дня приходу судна в порт призначення, може бути реалізований у порядку, встановленому Міністерством інфраструктури України.

Пасажир за договором морського перевезення підлягає обов’язковому страхуванню від нещасного випадку відповідно до законодавства України. Сплачувана пасажиром страхова премія входить у вартість квитка.
Перевізник зобов’язанийдо початку перевезення привести судно у стан, придатний для плавання і безпечного перевезення пасажирів, завчасно належним чином спорядити його і забезпечити всім необхідним для плавання, укомплектувати екіпажем і утримувати судно в такому стані протягом усього часу морського перевезення пасажирів.