Теоретична частина. При описі предметної області з погляду концептуальної моделі, насамперед, варто визначити сутності, що належать цій області

При описі предметної області з погляду концептуальної моделі, насамперед, варто визначити сутності, що належать цій області, і зв'язки між ними. Під сутністю, у такому підході, розуміється те, про що повинна накопичуватися й оброблятися інформація. Наприклад, при розробці схеми функціонування факультету сутностями можуть виступати студенти факультету, викладачі, що читають предмети, методичний і науково-дослідний матеріал, що розробляється факультетом, семінари й конференції, проведені на даному факультеті й таке інше. Кожна сутність характеризується за допомогою обмеженого набору властивостей і зв'язків з іншими сутностями. Група сутностей, що характеризується тим самим набором властивостей, утворить набір сутностей. Так, наприклад, список студентів утворить набір сутностей, що ми назвемо СТУДЕНТ, і він буде характеризуватися наступними властивостями: прізвище, ім'я та по батькові; номер студентського квитка; група; місце проживання; рік надходження; наявність або відсутність стипендії тощо.

Властивості набору сутностей називають атрибутами, а множину допустимих значень атрибутів називають доменом. З погляду даталогічної моделі при описі атрибутів кожного з набору сутностей, варто вказати не тільки ім'я атрибута, але й тип даних, що описують даний атрибут. Тип даних, використовуваних при описі атрибута, залежить від того змісту, що вкладається в цей атрибут при проектуванні моделі об'єктної області. Наприклад, якщо в наборі об'єктів СТУДЕНТ атрибут “стипендія” характеризує тільки її наявність або відсутність, тобто домен цього атрибута складається всього лише із двох значень, то для його опису варто використати логічний тип. Якщо ж цей атрибут описує дійсне значення стипендії, то тоді його значення повинне бути числовим або грошовим. Якщо ж цей атрибут характеризує тип стипендії, наприклад, звичайна, підвищена, іменна й так далі, то тип даних, що відповідають такому атрибуту, варто задати літерним.

Як приклад, розглянемо набір об'єктів, що характеризує співробітників деякої фабрики. В якості атрибутів можна вказати наступне:

СПІВРОБІТНИКИ

Слід зазначити, що в наборі сутностей повинна забезпечуватися можливість виділити конкретну сутність із набору. Для однозначної ідентифікації конкретної сутності уводиться поняття ключа. Ключем може служити або конкретний атрибут (простий ключ), або деяка сукупність атрибутів (складний або складений ключ).

При проектуванні концептуальної моделі першим важливим питанням є вибір набору сутностей, за допомогою якого повністю охоплюється частина предметної області, що нас цікавить. Друге питання – це вибір атрибутів, що підходять для опису цих наборів сутностей. Третє важливе питання – це встановлення зв'язків між наборами сутностей і їхній опис.

Зв'язок між наборами об'єктів може бути трьох типів. Перший тип – зв'язок один до одного (позначення 1:1), коли між записами двох наборів сутностей установлюється зв'язок, що характеризується взаємно однозначною відповідністю між сутностями, що входять у кожний з наборів. Наприклад, якщо один з наборів сутностей – це номера проданих на даний рейс квитків, а інший – це список пасажирів, то зв'язок між ними буде один до одного. При порушенні цього принципу повинен видаватися сигнал помилки, тому що на те саме місце буде продано кілька квитків.

Другий тип зв'язку – це один до багатьох (1:М) або зворотний варіант – багато до одного (М:1). Наприклад, якщо один набір сутностей це — клієнти деякого банку, а іншої – рахунки банку, то якщо у клієнта в банку допускається кілька рахунків, то буде встановлений зв'язок один до багатьох. У випадку, коли первинним розглядається рахунок, то зв'язок буде трактуватися як багато до одного.

Третій вид зв'язку – це багато до багатьох (М:N), коли декільком записам одного набору сутностей відповідає кілька записів іншого набору. Як приклад можна розглянути список студентів деякого факультету й список предметів, що читають на цьому факультеті. Зв'язок між цими наборами сутностей буде визначатися саме як багато до багатьох, причому він ускладниться, якщо для студентів на факультеті допускається деякий вибір предметів, що вивчаються.

У реляційній моделі даних сутність, набір сутностей інтерпретується у вигляді таблиць, що називаються відношеннями або реляціями. У відношеннях стовпці являють собою атрибути,і їм привласнюються імена, по яких потім відбувається звертання. Кортеж, що відповідає даній схемі відношення, являє собою множину пар {ім'я атрибута, значення}, що містить одне входження кожного імені атрибута, що належить даному відношенню.

В Ассеss відношення представляються у вигляді таблиць, а зв'язки між ними встановлюються за допомогою схеми відношень. Для встановлення зв'язків між таблицями використовуються зовнішні ключі відношень (зовнішні ключі - атрибут або множина атрибутів одного відношення, що є ключем іншого відношення). Зв'язок між двома таблицями здійснюється шляхом присвоювання значень зовнішнього ключа однієї таблиці значенням ключа іншої таблиці. Також як й інші ключі, зовнішні ключі можуть бути як простими, так і складовими.