Закон виключеного третього. Визначення: з двох висловлювань, в одному з яких стверджується те, що заперечуєтьсяу другому, - одне є неодмінно істинним

Визначення: з двох висловлювань, в одному з яких стверджується те, що заперечується у другому, - одне є неодмінно істинним, тобто істинне або саме висловлювання, або його заперечення ("третього не дано").

Наприклад, з двох висловлювань "Обвинувачений в момент здійснення злочину був осудним" і "Обвинувачений в момент здійснення злочину не був осудним" одне неодмінно є істинним, а друге - хибним Якщо буде встановлено, що істинним є перше висловлювання, тоді друге буде обов'язково хибним і навпаки

Схема цього закону записується так

A v~A

Закон виключеного третього був відомий ще до Арістотеля Але саме він вперше сформулював його у явному вигляді «Не може бути нічого проміжного між двома членами протиріччя, а відносно чогось одного необхідно, щоб там не було щось або стверджувати, або заперечувати»

У Арістотеля цей закон викликав великі сумніви Він висловлювався про його неспроможність, коли розглядаються майбутні події, прихід яких у даний (теперішній) час ще не є визначеним, і тому невідомо, чи відбудуться вони у майбутньому, чи ні

Аналізу таких висловлювань про майбутні випадкові події Арістотель присвятив працю, яка називається «Про витлумачення»

необхідно юристові Закон тотожності є одним із основних принципів побудови кваліфікованого законодавства Так, наприклад, саме він береться до уваги при формулюванні деяких статтей сучасних кодексів нашої держави Як приклад можна привести статтю 275 "Межі судового розгляду" Кримінально-процесуального кодексу України "Розгляд справи у суді проводиться щодо обвинувачених і лише по тому обвинуваченню, по якому їх віддано до суду "

При порушенні закону тотожності людина, як правило порушує і власну аргументацію, свої виводи Насправді, якщо спочатку бесіди ваш співрозмовник вкладав у висловлювання, або в поняття, які в ньому містяться, один смисл, а через деякий час протягом цієї ж бесіди зовсім інший, то стає зрозумілим, що з такою людиною нема чого розмовляти, з нею нема про що сперечатися, бо втрачається сам предмет бесіди

Закон тотожності формулює одне з основних правил раціональної комунікації перш ніж починати обговорювати якесь питання, необхідно чітко з ясувати про що піде мова, і потім протягом всього обговорення про це пам'ятати

Закон протиріччя

Визначення: ніяке висловлювання не може бути істинним одночасно із своїм запереченням.

Цей закон говорить про суперечливі одне одному висловлювання, тобто висловлювання, одне з яких є запереченням другого В одному із суперечливих висловлювань щось стверджується, а в другому теж саме заперечується, причому твердження і заперечення стосуються одного й того ж обєкта, розглянутого протягом того самого часу і у тому самому відношенні

Так, наприклад, суперечать одне одному такі висловлювання " Ця людина здійснила цей злочин" і "Ця людина не здійснила цей злочин"

Проте немає суперечності у таких висловлюваних "Пальто, вкрадене у потерпілого, було коричневого кольору" і "Пальто, знайдене у обвинуваченого, не було коричневого кольору", тому що в них йдеться або мова може йти про різні пальта

Не є суперечливими й такі висловлювання "Петров є осудним" і "Петров

• Природних законів і логічних законів;

• Нормативних законів і логічних законів.

3. Як ви можете сформулювати закон тотожності? Яка його схема?

4. Чому закон тотожності вважається одним з основних правил
раціональної комунікації?

5. Як ви можете сформулювати закон протиріччя? Яка його схема?

6. За яких умов може працювати закон протиріччя?

7. Як ви можете сформулювати закон виключеного третього? Яка його
схема?

8. Чи має закон виключеного третього універсальне значення?

3.4. Логічний аналіз запитань та відповідей 3.4.1. Визначення запитання. Структура запитання

Логіка не тільки вивчає певні твердження, предметом її аналізу є також запитання. Запитання суттєво відрізняються від інших видів висловлювань. Вони предсталяють собою завуальовані вимоги певної інформації і тому застосовуються для з'ясування обставин, уточнення інформації, розв'язання проблемної ситуації. Логічна природа запитання така, що на відміну від тверджень, які можуть бути охарактеризовані як істинні або хибні, запитання так оцінити неможливо. Скоріше за все вони можуть бути коректними чи некоректними, правильними чи неправильними, доцільними чи недоцільними.

Дослідження будь-якого запитання обов'язково передбачає необхідність врахування передумови запитання і контексту його промовляння.

Передумовою запитання називається вихідне знання, яке наявне в запитанні. її можна визначити за допомогою якогось твердження. Саме вона зумовлює множину відповідей на певне запитання. Так, наприклад, висловлювання «Яку оцінку ти отримав на іспиті з логіки?» передбачає, що людина, до якої звертаються, колись складала іспит з логіки.

Якщо предумова запитання є незрозумілою для людини, до якої звертаються, то діалог взагалі не відбудеться. Так, наприклад, якщо ви запитуєте співрозмовника: «Як ви голосували на останніх виборох

Розглянемо, наприклад, таке висловлювання: «Наступного року в цей самий час буде здійснене пограбування століття». У даний момент йому складно приписати якесь логічне значення: воно не є істинним, але не є хибним. Таким самим є і заперечення цього висловлювання. Проте закон виключеного третього стверджує, що або саме висловлювання, або його заперечення має бути істинним.

У зв'язку з цим Арістотель запропонував обмежити сферу використання цього закону лише висловлюваннями про минуле і теперішнє. До висловлювань про майбутнє він не може бути застосований.

Однак, незважаючи на критику закону виключеного третього, він все ж таки широко використовується у найрізноманітнійших міркуваннях людей. Так, більшість міркувань в галузі права повинні підлягати цьому законові. У противному випадку говорити, про створення якогось законодавства було б проблематично.

Закон виключеного третього вимагає від науковців, у тому числі і правознавців, уточнення понять, якими вони користуються у своїй професійній діяльності до такого рівня, щоб можна було дати відповідь на альтернативні питання. Наприклад: «Чи є це діяння злочином, або воно не є злочином?» Якщо б поняття «злочину» у праві не було б точно визначене, то в деяких випадках відповісти на це питання було б дуже важко. Це стосується також і інших правових понять.

Однак слід зазначити, що у правовій практиці можуть бути і такі ситуації, до яких цей закон не можна застосовувати. Це торкається, наприклад, презумпції невинності. Якщо не доведено, що саме ця людина є винною, тоді визначити істинність або хибність висловлювань: «Ця особа вчинила цей злочин» і «Ця особа не вчинила цей злочин» неможливо.

Цей матеріал більш докладно можна подивитися у підручнику Хоменко І.В. «Логіка - юристам». - К, 1997. - С.69-83 (теорія), С.262-267(практика) Контрольні запитання

1. Як можна визначити закон природи, нормативний закон, логічний
закон?

2. Що є спільного у:

Ill

запитання. На логічно некоректні запитання такої відповіді дати неможливо.

Зазначимо декілька випадків логічної некоректності запитань.

1) Семантична некоректність запитання.

А) Запитання буде семантично некоректним, якщо його формулювання включає терміни, значення яких невідомі співрозмовнику.

Наприклад, запитання: «Які існують види ад'єктивно-іменних словосполучень з обов'язково дистрибутивним зв'язком компонентів в сучасній англійській мові?» буде зрозумілим лише певній аудиторії. Для більшості людей вони будуть позбавленими змісту.

Б) Запитання буде семантично некоректним, якщо не всі терміни, що зустрічаються у ньому, є чітко визначеними і з контексту не зрозуміти, що саме ці терміни означають. Такі запитання називають недостатньо визначеними запитаннями. Наприклад, запитання «Ви «за» чи «проти» введення приватної власності?» може викликати великі труднощі, оскільки невідомо, що саме має на увазі той, хто запитує, вживаючи певні терміни. Необхідно з'ясувати, принаймі, найбільш очевидне: «Що таке приватна власність?», «Яким саме чином вона буде запроваджуватися?», «Що є предметом приватної власності: земля, надра, заводи?...» і т.ін.

Саме про невизначеність термінів в структурі запитання говориться в такій історії. Один бізнесмен їздив по краіні і продавав комп'ютери. Він переконував клієнтів у тому, що його комп'ютери знають усе і можуть точно відповісти на будь-яке запитання. Під час розмови з одним клієнтом виникла така ситуація:

Чи це правда, що ваш комп'ютер може дати відповідь на будь-яке запитання? -засумнівався клієнт.

А ви запитайте самі і переконайтеся, - відповів продавець.

Добре, - погодився клієнт, - де знаходиться мій батько?

Бізнесмен швидко набрав на комп'ютері запитання і через секунду на дисплеї висвітилася відповідь: батько нашого клієнта ловить рибу в Канаді.

Навіщо мені такий комп'ютер, - засміявся клієнт, - він нічого не знає. Мій батько помер вісім років тому і похований у Вашінгтоні на Арлінгтонському кладовище, ряд 145, могила 2568.

Може бути, - погодився продавець, - але все одно комп'ютер ніколи не помиляється. Може ви просто не точно сформулювали запитання. Дозвольте мені переформулювати його так: де знаходиться чоловік матері нашого клієнта.

Клієнт погодився і бізнесмен ввів запитання у комп'ютер. Через мить з»явилася відповідь:

- Чоловік матері нашого клієнта помер вісім років тому і похований у Вашінгтоні на Арлінгтонському кладовищі, ряд 145, могила 2568, а його батько ловить рибу в Канаді.

Президента України?» з метою встановлення, за яку особу голосував співрозмовник, а у відповідь чуєте опис процедури голосування: «Пішов до виборчої дільниці, отримав бюлютень, заповнив його і кинув до урни», то навряд чи можна стверджувати успішність такого спілкування.

Контекст запитання - це місце, час та інші умови, за яких відбувається діалог. Саме контекст запитання зумовлює його передумову. Наприклад, запитання: «Чи маєте ви годинник?», яке ставлять перехожому на вулиці, може означати бажання дізнатися про час. Те ж саме запитання в подарунковому магазині, буде означати зовсім інше. Ще один приклад. Запитання «Як справи?» в залежності від різних ситуацій його промовляння може бути довідковим (коли дійсно хочуть дізнатися про життя іншої людини) або виявитися просто люб'язністю (відповідно до правил етикету).

Встановлення передумови запитання та контексту його промовляння є важливим чинником успішного спілкування людей.

Цей матеріал більш докладно можна подивитися у підручнику Хоменко І.В. «Логіка - юристам»,. - К., 1997, - С.184-186 (теорія), С. 308-309 (практика)

Контрольні запитання

1. Як можна визначити запитання?

2. Яка структура запитання?

3. Що таке передумова запитання?

4. Які чинники формують процес промовляння запитання?

5. Яким чином передумова запитання і контекст його промовляння
пов'язані між собою?