Розділ VI 4 страница

5. Особа, яка використовує чуже комерційне найменування, на вимогу його власника зобов'язана припинити таке використання і відшкодувати завдані збитки.

Стаття 160. Правомочності щодо використання географічного зазначення

1. Право на використання географічного зазначення мають лише суб'єкти господарювання, які виробляють товари (надають послуги), щодо яких здійснено державну реєстрацію відповідного географічного зазначення.

2. Використанням географічного зазначення суб'єктом господарювання вважається: застосування його на товарах, для яких зареєстровано це географічне зазначення, а також на упаковці; застосування в рекламі, проспектах, рахунках, друкованих виданнях, офіційних бланках, вивісках тощо.

3. Суб'єкти господарювання, які здійснюють посередницьку діяльність, можуть використовувати свою торговельну марку поряд з географічним зазначенням товару виробника не інакше як на підставі договору.

4. Умови надання правової охорони географічного зазначення визначаються законом.

Стаття 161. Використання назви країни походження товару

1. Вироби іноземного походження або у встановлених законодавством випадках їх упаковка, а також вироби вітчизняного виробництва чи їх упаковка, призначені для експорту, повинні містити інформацію про країну їх походження.

2. Інформація про країну походження має знаходитися у доступному місці виробу (упаковки) та нанесена у спосіб, що відповідає встановленим вимогам.

3. Забороняється використання суб'єктами господарювання напису (клейма) "Виготовлено в Україні" або аналогічного за змістом щодо товарів, які мають іноземне походження.

4. Уповноважені органи державної влади контролюють дотримання зазначених вимог відповідно до закону.

Стаття 162. Правомочності суб'єктів господарювання щодо комерційної таємниці

1. Суб'єкт господарювання, що є володільцем технічної, організаційної або іншої комерційної інформації, має право на

захист від незаконного використання цієї інформації третіми особами, за умов, що ця інформація має комерційну цінність у зв'язку з тим, що вона невідома третім особам і до неї немає вільного доступу інших осіб на законних підставах, а володілець інформації вживає належних заходів до охорони її конфіденційності.

2. Строк правової охорони комерційної таємниці обмежується часом дії сукупності зазначених у частині першій цієї статті умов.

3. Особа, яка протиправно використовує комерційну інформацію, що належить суб'єкту господарювання, зобов'язана відшкодувати завдані йому такими діями збитки відповідно до закону. Особа, яка самостійно і добросовісно одержала інформацію, що є комерційною таємницею, має право використовувати цю інформацію на свій розсуд.

4. До відносин, пов'язаних з комерційною таємницею, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) та інших законів.

Глава 17 ЦІННІ ПАПЕРИ У ГОСПОДАРСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 163. Цінні папери та їх види

1. Суб'єкти господарювання в межах своєї компетенції та відповідно до встановленого законодавством порядку можуть випускати та реалізовувати цінні папери, а також придбавати цінні папери інших суб'єктів господарювання.

Цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, яка має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов'язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам. { Абзац другий частини першої статті 163 в редакції Закону N 5178-VI (5178-17) від 06.07.2012 }

2. В Україні можуть випускатися і перебувати в обігу пайові, боргові та інші цінні папери. У сфері господарювання у випадках, передбачених законом, використовуються такі види цінних паперів: акції, акції корпоративного інвестиційного фонду, облігації

внутрішніх та зовнішніх державних позик, облігації місцевих позик, облігації підприємств, казначейські зобов'язання, ощадні (депозитні) сертифікати, векселі, сертифікати фондів операцій з нерухомістю (сертифікати ФОН), іпотечні сертифікати (сертифікати з фіксованою дохідністю, сертифікати участі), інші види цінних паперів, передбачені цим Кодексом та іншими законами.

{ Частина друга статті 163 із змінами, внесеними згідно із Законами N 3201-IV (3201-15) від 15.12.2005, N 3480-IV (3480-15) від 23.02.2006, N 5080-VI (5080-17) від 05.07.2012 }

{ Частину третю статті 163 виключено на підставі Закону N 5178-VI (5178-17) від 06.07.2012 }

4. Правовий режим цінних паперів визначається цим Кодексом та іншими законами.

Стаття 164. Умови і порядок випуску цінних паперів суб'єктами господарювання

1. Суб'єкт господарювання - юридична особа у випадках і порядку, передбачених законом, має право випускати від свого імені акції та облігації підприємства і реалізовувати їх громадянам та юридичним особам.

2. Право на випуск акцій та облігацій підприємства виникає у суб'єкта господарювання з дня реєстрації цього випуску у відповідному органі державної влади.

3. Суб'єкту господарювання забороняється випуск акцій та облігацій підприємства для покриття збитків, пов'язаних з його господарською діяльністю.

4. Суб'єкти господарювання, виключною діяльністю яких є діяльність з управління активами інститутів спільного інвестування, мають право випускати інвестиційні сертифікати. { Частина четверта статті 164 в редакції Закону N 3480-IV

(3480-15) від 23.02.2006 }

5. Установи банків, що приймають на депонування кошти від юридичних осіб та громадян, видають їм письмові свідоцтва, які

посвідчують право вкладників на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і відсотків по ньому (ощадні (депозитні) сертифікати).

{ Частина п'ята статті 164 в редакції Закону N 3480-IV

(3480-15) від 23.02.2006 }

6. Фінансові установи, які створили фонд операцій з нерухомістю та здійснюють залучення коштів фізичних та юридичних осіб в управління з метою фінансування будівництва житла, мають право випускати сертифікати фонду операцій з нерухомістю.

(Статтю 164 доповнено частиною згідно із Законом N 3201-IV

(3201-15) від 15.12.2005)

7. Суб'єкти господарювання мають право в порядку, встановленому законом, випускати в обіг векселі - боргові цінні папери, які посвідчують безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

{ Частина сьома статті 164 в редакції Закону N 3480-IV

(3480-15) від 23.02.2006 }

8. Цінні папери (або їх бланки) виготовляються лише на державних підприємствах, що входять до сфери управління Національного банку України, що мають ліцензію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виготовлення бланків цінних паперів, документів суворої звітності, та охороняються.

68. Корпоративні відносини у сфері господарювання.

1. Корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

2. Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення.

3. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини,

що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Поняття корпоративних відносин дається в ч. 3 ст. 167 Господарського кодексу України. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Поняття „корпоративне право” треба розглядати щонайменше у двох розуміннях: об’єктивному та суб’єктивному.

В об’єктивному розумінні корпоративне право може бутивизначено як система правових норм, які регулюють суспільні відносини, що виникають у зв’язку із набуттям, здійсненням, захистом та припинення корпоративних прав у суб’єктивному розумінні.

Щодо поняття корпоративного права в суб’єктивному розумінні у вітчизняній правовій науці немає єдності думок. Аналіз цих думок дає підстави зробити висновок про надто розширене тлумачення змісту корпоративних прав.

Перша група вчених до корпоративних прав відносить не лише права, що виникають щодо існуючої уже юридичної особи, але й права щодо її створення.

Друга група представників науки корпоративного права охоплює змістом цього поняття лише права, що виникають у зв’язку з участю в діяльності юридичної особи.

Корпоративне право у суб’єктивному розумінні має також законодавчі визначення. На сьогоднішній день поняття суб’єктивного корпоративного права міститься у законах України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28 грудня 1994 року та „Про режим іноземного інвестування” від 19 березня 1996 року, а також у Господарському кодексі України (ст. 167).

У главах 7 та 8 Цивільного кодексу України розкривається зміст прав учасників (членів) підприємницьких товариств, які за своєю правовою природою є корпоративними.

Якщо поняття корпоративних прав дається у Господарському кодексі України, то їх зміст розкривається у Цивільному кодексі.

На підставі аналізу законодавчих положень та власної позиції, можна виділити такі ознаки суб’єктивних корпоративних прав:

· корпоративні права належать лише особам, частка яких визначається у статутному фонді юридичної особи;

· корпоративні права виникають лише у підприємницькій юридичній особі (корпоративній організації);

· корпоративні права мають складну структуру: включають в себе права особистого немайнового та майнового характеру;

· здійснення корпоративних прав пов’язане із майновою участю у статутному фонді підприємницької юридичної особи;

· корпоративні права можуть бути передбачені законом і локальними правовими актами підприємницької юридичної особи (корпоративної організації);

· належність особі корпоративних прав не вважається заняттям нею підприємницькою діяльністю;

· законом можуть бути встановлені межі для певних категорій осіб щодо належності їм та/або здійснення ними корпоративних прав.

Ознаки корпоративних прав є основою для визначення його поняття. Вони дають підстави запропонувати авторське поняття корпоративного права у суб’єктивному розумінні. Суб’єктивне корпоративне право – це встановлені законом або локальними правовими актами особисті немайнові та майнові права особи, частка якої визначається у статутному фонді підприємницької юридичної особи, і здійснення яких пов’язане із майновою участю у ньому.

Як немає єдиного визначення корпоративних прав в юридичній літературі, так і немає єдиного підходу щодо їх класифікації.

Поділяючи позицію дослідників корпоративних прав про доцільність їх поділу за характером (за змістом) на: майнові та особисті немайнові, а також за джерелом їх встановлення на: встановлені законом або

локальними нормативними актами, пропоную виділяти ще одинкритерій класифікації корпоративних прав.

З урахуванням організаційно-правових форм підприємницьких юридичних осіб, передбачених Цивільним та Господарським кодексами України, можна запропонувати поділ корпоративних прав за сферою їх існування (видом організаційно-правової форми юридичної особи). За цим критерієм вони поділяються на:

1) корпоративні права у господарських товариствах – об’єднаннях майна (капіталів);

2) корпоративні права у господарських товариствах – об’єднаннях осіб (діяльності);

3) корпоративні права у виробничих кооперативах;

4) корпоративні права у приватних підприємствах;

5) корпоративні права у фермерських господарствах;

6) корпоративні права у підприємствах споживчої кооперації.

До суб’єктів частка яких може визначатися у статутному фонді корпоративної організації серед інших належать держава та територіальні громади. Для них Господарським кодексом України встановлено спеціальний порядок здійснення корпоративних прав.

Корпоративні права держави здійснюються визначеними законом