Управління проектними ризиками

Теорія управління ризиками заснована на таких принципах:

1) У ринковій економіці межа між макро- і мікрорівнями стирається з огляду на спільність інтересів учасників ринку;

2) всі ризики справляють вплив на всіх учасників ринку одночасно на всіх рівнях економіки, але неоднаковою мірою та різною залежністю;

3) із збільшенням ризику доходність зменшується у процентному відношенні до ризику;

4) сферою допустимих значень доходності є довірчий інтер­вал ризику з певними граничними значеннями;

5) при оцінці ефективності проекту ставка дисконту (і) та внутрішня норма рентабельності (IRR), окрім складових реальної доходності, темпів інфляції та їх добутку, повинні врахо­вувати ступінь ризику проекту;

6) зміни основних показників доходності залежать від мож­ливості фірми управляти ризиком.

Для ефективного управління ризиками застосовуються ме­тоди диверсифікації, страхування та хеджирування.

Під диверсифікацією розуміється інвестування фінансових ресурсів у більш ніж один вид активів, тобто процес розподілу інвестицій між різними об'єктами вкладення, які безпосередньо між собою не пов'язані.

Диверсифікація передбачає два основні способи управління ризиками — активний і пасивний.

Активне управління являє собою прогнозування розміру можливих доходів від реалізації кількох інвестиційних проектів.

Пасивне управління передбачає створення незмінного ринку із заздалегідь визначеним рівнем ризику і стабільне утриму­вання своїх позицій на ринку. Пасивне управління характе­ризується низьким оборотом і мінімальним рівнем концентрації обсягів продукції. Диверсифікація з пасивним управлінням зас­тосовується здебільшого для зниження ризиків інвестиційних проектів.

Страхування ризиків — це передача певних ризиків стра­ховій компанії.

Застосовуються три основні способи страхування: майнове, страхування від нещасних випадків і страхування втрати при­бутку.

Майнове страхування може мати такі форми: страхування ризику підрядного будівництва, страхування вантажів, страху­вання обладнання.

Страхування ризику підрядного будівництва має на меті страхування незавершеного будівництва від ризику матеріаль­них збитків чи шкоди. Залежно від страхових випадків дого­вори страхування ризику підрядного будівництва можуть мати форму стандартного чи розширеного договору страхування від пожежі або договору страхування від усіх ризиків. Договір стра­хування від усіх ризиків забезпечує страхування від будь-яких ризиків матеріальних збитків чи шкоди застрахованого майна, за винятком тих ризиків, котрі окремо обумовлено в договорі як такі, що не підлягають страхуванню.

Страхування вантажів передбачає захист від матеріальних збитків чи пошкоджень будь-яких транспортованих вантажів. Страхування охоплює всі ризики, включаючи форс-мажорні об­ставини, і поширюється на переміщення товарів зі складу ванта­жовідправника до складу вантажоодержувача.

Страхування обладнання використовується при поставках чи оренді великої кількості дорогого обладнання.

Страхування від нещасних випадків включає страхування загальної громадянської та професійної відповідальності.

Страхування загальної громадянської відповідальності є фор­мою, страхування від нещасних випадків з метою захисту учасників проекту від тілесних ушкоджень, особистих збитків чи по­шкодження майна.

Страхування професійної відповідальності здійснюється лише в тому разі, коли організація відповідає за підготовку проекту, управління проектом або надання інших професійних послуг по проекту.

При страхуванні втрати прибутку об'єктом страхування є прибуток, який одержав би страхувальник, якби страхова подія не призвела до зриву чи зупинення проекту. Об'єктом страхування може бути виручка від реалізації або чистий прибуток.

Хеджирування — це процес страхування ризику від мож­ливих збитків шляхом переносу ризику зміни ціни з однієї особи на іншу.

Хеджирування здійснюється через укладення контракту, який призначений для страхування ризиків зміни цін — хеджа — між стороною, що страхує ризик (хеджером), та стороною, що перебирає ризик на себе (спекулянтом). Предметом контракту можуть бути різні активи — товари, валюта, акції, облігації тощо.

Хеджирування може здійснюватися на підвищення або зни­ження цін. Хеджер прагне знизити ризик, спричинений невизначеністю цін на ринку, продаючи форвардні, ф'ючерсні чи опційні контракти. Це дає змогу спрогнозувати доходи чи витрати, хоча ризик не зникає. Його перебирає на себе спекулянт, який іде на одержання прибутку, граючи на різниці цін.