Стадії вчинення злочину — це певні етапи підготовки і здійснення умисного злочину, що розрізняються за характером дій на кожному етапі

Існує три стадії вчинення злочину: готування, замах і закінчений злочин. Готування до злочину та замах на злочин визнаються незакінченим злочином.

Першою стадією злочину є готування. Готуванням до злочину є підшукування або пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників або змова на вчинення злочину, усунення перешкод, а також: інше умисне створення умов для вчинення злочину ст. 14 КК України). При цьому підшукування припускає будь-який спосіб набуття (наприклад, купівля, викрадення), а пристосування — будь-який спосіб виготовлення знарядь чи засобів вчинення злочину або видозміни, переробки, ремонту предметів для здійснення злочину (наприклад, перероблення мисливської рушниці в обріз).

Замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі (ст. 15 КК України).

Добровільною відмовою є остаточне припинення особою за своєю волею готування до злочину або замаху на злочин, якщо при цьому вона усвідомлював можливість доведення злочину до кінця (ст. 17 КК України).

Добровільність полягає у відмові від продовження злочинної діяльності за власною волею особи фізичного та психічного примусу з боку інших осіб.

Остаточність відмови —це безповоротність прийнятого рішення про припинення попередньої злочинної діяльності, тобто особа відмовляється надалі повертатись до вчинення цього злочину.

Добровільна відмова можлива лише щодо злочину, вчинюваного з прямим умислом. Мотиви відмови можуть бути будь-якими — сором, жалість до потерпілого тощо.

3. Поняття неосудності.

Згідно зі ст.18 КК України, суб'єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у виш. якого може наставати кримінальна відповідальність.

Осудною визнається особа, яка під час вчинення злочину могла усвідомлювати свої дії (бездіяльї та керувати ними (ч.І ст.19 КК України). Тобто осудність є передумовою вини та ознакою суб'єкта злочину і характеризується таким психічним станом, у якому особа в момент вчинення суспільне небезпечного діяння здатна усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Кримінальному закону відоме поняття "обмежена осудність". Обмежено осудною визнається особа, яка під час вчинення злочину, через наявний в неї психічний розлад, не була здатна повною усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними (ст. 20 КК України). Визнання особи обмежено осудною не звільняє її від кримінальної відповідальності.

Ч. 2 ст. 19 КК України наголошує, що не піддягає кримінальній відповідальності особа, яка в момент вчинення суспільне небезпечного діяння перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки.

Отже, неосудність — це неспромолсність особи внаслідок розладу психічної діяльності усвідомлювати свої дії або керувати ними в момент вчинення злочину. Вчинення злочину в стані неосудності не тягне кримінальної відповідальності винної особи в зв'язку з відсутністю її вини.

Неосудність має місце за наявності двох критеріїв — медичного та юридичного.

4. Співучасть у вчиненні злочину.

Співучастю у злочині е умисна спільна участь декількох суб'єктів злочину у вчиненні умисного злочину (ст.26 КК України). Характерними ознаками співучасті є:

- участь у злочині двох і більше осіб;

- спільність їх діяльності, тобто взаємна обумовленість злочинних дій, єдиний для них злочинний результат, причинний зв'язок між діяннями кожного співучасника і злочинним результатом;

- спільність їх умислу.

В залежності від функцій, які мають співучасники, розрізняють виконавця, організатора, підбурювача та пособника.

Виконавцем (співвиконавцем) є особа, яка у співучасті з іншими суб'єктами злочину безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, що згідно з законом не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне, зчинила злочин.

Організатором є особа, яка організувала вчинення злочину (злочинів) або керувала його (їх) підготовкою чи вчиненням. Організатором також є особа, яка утворила організовану групу, злочинну організацію чи керувала нею, або особа, яка забезпечувала фінансування чи організовувала приховування злочинної діяльності організованої групи або злочинної організації.

Підбурювачем є особа, яка умовлянням, підкупом, погрозою, примусом або іншим чином схилила іншого співучасника до вчинення злочину.

Пособником є особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню злочину іншими співучасниками, а також особа, що заздалегідь обіцяла переховати злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину, сліди злочину чи предмети, здобуті злочинним шляхом, придбати чи збути такі предмети або іншим чином сприяти приховуванню злочину.

5. Кримінальне покарання: поняття та види.

Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого (ст.50 КК України).

Характерними ознаками кримінального покарання є:

- публічний характер (суд приймає рішення про призначення того чи іншого покарання винній особі від імені держави);

- покарання передбачено тільки кримінальним законом і застосовується за вчинення особою конкретного злочину;

- покарання призначається тільки за вироком суду;

- є карою винної особи за вчинений нею злочин;

- носить суворо особистий характер;

- застосування покарання тягне за собою судимість;

- є правовою оцінкою вчиненого злочину та особи злочинця.

Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

До осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані такі види покарання:

Штраф;

Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;

Громадські роботи;

В иправних робіт;

Покарання у виді службового обмеження;

Покарання у виді конфіскації майна;

Арешт;

Обмеження волі;

Покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні;

Позбавлення волі;

Довічне позбавлення волі %;

Відповідно до ст.52 КК України покарання діляться на основні, додаткові та змішані, що можуть бути як основними, так і додатковими.

Термінологічне завдання: злочин; співучасть; вина; покарання; крадіжка; грабіж; розбій; кримінальна відповідальність.

Контрольні запитання:

1. Які види злочинів ви знаєте?

2. Порівняйте ознаки злочину та ознаки складу злочину.

3. Що таке співучасть? І які види співучасті ви знаєте?

4. Які стадії злочину передбачені Кримінальним кодексом України?

5. Розмежуйте поняття “крайня необхідність” та “необхідна оборона”.

6. Чим відрізняється адміністративний проступок від злочину?

7. Що таке добровільна відмова від доведення злочину до кінця?

8. Охарактеризуйте види умислу та необережності.

9. Вкажіть обтяжуючі та пом’якшуючі обставини вчинення злочину. Як вони впливають на визначення міри покарання за вчинений злочин?

10. Які види кримінальних покарань передбачені Кримінальним кодексом України?

Практичне завдання:

· 24 вересня 2005 року громадянину К. виповнилось 14 років. Після святкування з друзями наступаючого дня народження він з хуліганських мотивів вбив громадянку О. Час скоєння злочину припав на 23 год. 30 хв. 23 вересня 2005 року.

Чи буде К. нести відповідальність за вбивство?

· Йдучи з роботи, В. був підданий розбійному нападу з боку групи осіб. Намагаючись захиститись від нападу, громадянин В. застосував молоток, що знаходився в його наборі інструментів. Внаслідок цього один з нападників загинув, а інші отримали тілесні ушкодження.

Чи буде громадянин В. нести кримінальну відповідальність? Відповідь обґрунтуйте.

· Громадянин Д., у якого в саду діти постійно зривали яблука, загородив сад колючим дротом, по якому провів електричний струм невеликої сили. На воротах Д. почепив застережний знак про небезпеку. Сусідка громадянина Д. випадково заплуталась на дротах і померла від тривалої дії електричного струму.

Чи є в діях Д. ознаки злочину?

Чи зміниться оцінка його дій, якщо двох дітей, які незаконно хотіли проникнути в сад, вбило струмом?

Література:

ü Кримінальний кодекс України.– [Електронний ресурс]. – Режим доступу: httpHYPERLINK "http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14"://HYPERLINK "http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14"zakonHYPERLINK "http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14"3.HYPERLINK "http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14"radaHYPERLINK "http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14".HYPERLINK "http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14"govHYPERLINK "http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14".HYPERLINK "http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14"uaHYPERLINK "http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14"/HYPERLINK "http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14"lawsHYPERLINK "http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14"/HYPERLINK "http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14"showHYPERLINK "http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14"/2341-14. – Заголовок з екрану

ü Кримінальне право України: Навч. посіб. / С. Г. Волкотруб, О М. Омельчук, В. М. Ярін та ін.—За ред О. М. Омельчука. —■ К.: Наукова думка; Прецедент, 2004. — 297 с

ü Правознавство [Текст ]: навчальний посібник / За ред.. М.В. Кравчука.–2-ге вид., перероб. та доп. – Львів: Новий Світ-2000, 2010.–408с.

ü Правознавство: Підручник / А. І. Берлач, С. С. Бичкова, Д. О, Карпенко, А. М. Колодій, А. Ю. Олійник, В. І. Осадчий.- К.: Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2008.- 792 с.

ü Правознавство. Навчальний посібник/ За заг.ред. П.Д.Пилипенка. 3-тє вид. стереотипне– Львів: «Новий світ-2000», 2010.–512 с.

ü Правознавство: навч. посібник за модульно-рейтинговою системою/ В.В.Молдован, Л.І. Чупінда.– К.: ЦНЛ, 2006.– 186 с.

ü Скакун О.Ф. Теорія права і держави: Підручник. – 2- е видання/ О.Ф.Скакун.– К.: Алерта; ЦУЛ, 2011. –520 с.