Процесуальне право 50-60-х р. ХХ ст

Норми процесуального законодавства містили Циві­льний процесуальний кодекс УРСР 1963 р. та Кримінально - процесуальний кодекс УРСР 1960 р., а також відповід­ні Основи законодавства Союзу РСР і союзних республік. Відповідно до цих актів розширилось коло учасників процесу, збільшились їх процесуальні права, чіткіше роз­різнялися докази і засоби доказування. Разом з тим, у досліджуваний період відбувався подальший розвиток процесуального законодавства. Так, указами Президії Верховної Ради від 24 січня 1967 р. до Кримінально-процесуального кодексу УРСР внесено розділ VII. «Про­токольна форма досудової підготовки матеріалів», від 30 серпня 1971 р. розділ VIII. «Провадження в справах про злочини неповнолітніх». Положення про попереднє взяття під варту від 11 липня 1969 р. чітко визначало по­рядок застосування даного запобіжного заходу. Відповід­но до указів Президії Верховної Ради СРСР від 11 липня 1969 р. і 3 лютого 1970 р. захисник допускався до участі у справі з моменту оголошення звинуваченому про за­кінчення попереднього слідства і пред'явлення для озна­йомлення усіх матеріалів справи. Однак його участь у попередньому слідстві не була обов'язковою. Лише за постановою прокурора захисник міг бути допущений до участі у справі і з моменту пред'явлення обвинувачення.

Конституція УРСР 1978 р. закріпила в цілому демо­кратичні принципи процесуального права: здійснення правосуддя на засадах рівності громадян перед законом і судом; відкритість та гласність судового розгляду; коле­гіальність розгляду цивільних і кримінальних справ у всіх судах; незалежність суддів та народних засідателів та підкорення їх тільки законові; право обвинуваченого на захист; провадження судочинства українською мовою або мовою більшості населення місцевості; право осіб, що беруть участь у справі і не володіють мовою, якою проводиться судочинство, на участь у судових діях через перекладача і виступати в суді рідною мовою.

Питання для самоконтролю

1. Економічне становище України в післявоєнний період.

2. Зміни в територіальному устрої України.

3. Суспільний лад в післявоєнний період.

4. Зміни в державному устрої в післявоєнний період.

5. Як проходила реорганізація конституційних органів влади в
післявоєнний період?

6. Як проходив період десталінізації?

Основні хронологічні дати

Вересень, 1945 - скасування ДКО та його органів на місцях.

Березень, 1946 - перетворення Рад наркому УРСР на раду Міністерств УРСР.

Грудень, 1947 - грошова реформа, скасування карткової системи.

1950 - початок дисидентського руху в Україні.

Лютий, 1954 - передача Криму Україні.

Лютий, 1956 - XX з'їзд КПРС початок "Хрущовської відлиги".

1959-1964р.р. - кодифікація загальносоюзного і республіканського

законодавства.

Червень, 1960 - Закон УРСР "Про судоустрій".

Грудень, 1960 - кримінально-процесуальний кодекс УРСР.
1961р. - цивільний кодекс УРСР.
1963р. - цивільно-процесуальний кодекс УРСР.

Тема 13. Держава і право України в період неототалітарного режиму

(середина 60-х – середина 80-х рр. XX ст.)

Семінар 13. 1.

План

1.Авторитарна командна адміністративна система управління та її
негативний вплив на суспільно-політичне життя.

2.Вищі органи державної влади та управління.

3.Органи місцевої влади.

Прийшовши до влади, Л. Брежнєв почав проводити економічні реформи. Проте бажаних наслідків вони не принесли. Позбавлення республік права управляти підприємствами на своїй території, насадження централізаторських тенденцій, посилення адміністративно-командних методів управління — усе це позбавляло реформи реальних перспектив. Високорозвинуті країни побудували постіндустріальне суспільство, вступили в технотронну еру. Україна ж у складі СРСР все ще продовжувала індустріалізацію

Не менш катастрофічними були наслідки панування командно-бюрократичної системи у сільському господарстві.

Формування культу Л. Брежнєва свідчило про створення неототалітарного режиму. Посилювався ідеологічний тиск на народ У національних відносинах пропагувалося злиття націй.

В середині 60-х років зароджується дисидентський рух, головним напрямком якого була боротьба за права людини, національне та регіональне визволення.

Найвищим конституційним органом УРСР вважалася Верховна Рада України. Це був найвищий законодавчий орган.

Важливим органом влади республіки була Президія Верховної Ради УРСР.

Найвищим органом державного управління залишалася Рада Міністрів УРСР. За Конституцією це був вищий законодавчий і найвищий розпорядчий орган республіки.

Самостійна робота

Правовий статус УРСР як союзної республіки.

У періоді, що розглядається, УРСР була складовою частиною Союзу РСР. В Конституції СРСР 1977 р., а також в конституціях республік велика увага приділялась проблемам правового статусу союзної республіки. Але широкомовно прославляючи про суверенітет союзної республіки, в той же час багато уваги приділялось забезпеченню і гарантуванню суверенітету Союзу РСР, що практично означало консервацію централізму в управлінні державою. Це привело до того, що правовий статус УРСР як суверенної держави в досліджуваний період був фікцією. Тиск і диктат союзних структур, понад централізація управління знаходили своє відображення і в системі державного апарату, і в системі законодавства, які функціонували в Україні в другій половині 60-х – першій половині 80-х років.

Індивідуальна робота

Економічна реформа поч. 70-х р. ХХ ст.

У період "хрущовської відлиги" в процесі реформування (особливо реформ, спрямованих на децентралізацію) тоталітарну систему в СРСР було на якийсь час виведено з рівноваги. Однак " реформаторського потенціалу суспільства виявилося недостатньо не тільки для її знищення, а навіть для збереження окремих вда­лих ліберальних хрущовських проривів.

Після усунення Хрущова суть консервативного курсу нового
керівництва визначається одним словом — "стабілізація", яке стало своєрідним символом брежнєвської епохи. Проте досягти цієї мети, проводячи одразу жорсткий консервативний курс, бу­ло неможливо, адже система втратила два важливих стимули роз­витку економіки: зі смертю Сталіна - страх перед репресіями, з усуненням Хрущова - ентузіазм і романтичну віру. Крім цього, лідерам нової хвилі, і зокрема, Л. Брежнєву, потрібен був певний перехідний період для усунення політичних конкурентів, формування своєї команди, повного оволодіння партійним і державним апаратом. Усі ці фактори спочатку й зумовили спадкоємність реформаційного пошуку, розпочатого Хрущовим, спроби вмонтувати елементи економічного стимулювання у командно-адміністративну систему.

Ще 1962 р. газета "Правда" опублікувала статтю професора Є. Лібермана "План, прибуток і премія", написану на основі ана­лізу досвіду роботи економічної лабораторії Харківського раднаргоспу. Під час дискусії, розгорнутої навколо пропозицій вче­ного, поступово викристалізувалася модель нового механізму господарювання. Саме вона і стала стрижнем проголошеному верес­ні 1965 р. на Пленумі ЦК КПРС економічної реформи. Суть но­вих підходів полягала у розширенні самостійності підприємств, посиленні прямих договірних зв'язків між підприємствами; встановленні економічно обґрунтованих цін; матеріальному стимулюванні трудових колективів залежно від результатів їхньої пра­ці; оцінці діяльності підприємств такими "капіталістичними" по­казниками, як рентабельність і прибуток.

Реформа розпочалася у січні 1966 р. У цей період на нові методи планування та економічного стимулювання перейшли 1,5% підприємств України, а 1970 р. їх було вже 83%.

І хоча економісти називають восьму п'ятирічку "золотою", стверджуючи, що "період 1966 - 1970 рр. був найкращим за останні 30 років", а історики вказують на "тимчасове прискорення роз­витку господарства", викликане реформою 1965 р." та "поліп­шення показників виробництва в цей час", все ж ці твердження потребують певної корекції при аналізі розвитку народного гос­подарства УРСР. За офіційною статистикою, середньорічні тем­пи приросту головних показників економічного розвитку Украї­ни в період 1966 - 1970 рр. порівняно з 1961 - 1966 рр. не зроста­ють, а, навпаки, знижуються.

Отже, зростають тільки капітальні вкладення, що на тлі зни­ження продуктивності праці свідчить не про поліпшення, а про погіршення управління господарством. Наведені дані значною мірою підтверджують висновок про те, що реформа швидше роз­ладнала старий господарський механізм, ніж створила новий.

Основне протиріччя реформи 1965 р. полягає у намаганні владних структур водночас інтенсифікувати два взаємовиключні процеси: посилити централізм в економіці та задіяти ринкові еко­номічні регулятори (рентабельність, прибуток тощо). Це проти­річчя значною мірою відбивало співвідношення сил у вищих еше­лонах влади, де існувало певне розходження між консервативною лінією Брежнєва і реформаційною - Косигіна.

Відновлення централізму, що розпочалося одразу ж після про­голошення реформи, призвело до створення 40 союзних мініс­терств і відомств, які знову взяли під контроль 90% підприємств вУРСР. Якщо посилення централістських начал органічно сприймалося системою, то ринкові ідеї не вписувалися у господарський механізм, суттю якого було збереження всієї влади у руках держа­ви. Через це, як зазначають дослідники, "реформа перетворилася насамперед на численні розмови про реформу", а в процесі реалі­зації вона була вихолощена і на початку 70-х років згорнута.

Питання для самоконтролю

1. Яка була ситуація в країні напередодні проведення економічних реформ?

2. Які органи влади проголошувалися Конституцією 1978 року?

3. Зародження дисидентського руху.

4. Зміни в суспільному ладі на основі чинної Конституції?

Семінар 13.2.

1. Правоохоронні органи.

2. Судова система.

3. Основні риси законодавства.

В 60—80-х роках структура судової системи в СРСР майже не змінюється.

1970 року після створення союзно-республіканського Міністерства юстиції нотаріат було передано в його відання.

Прокурорська система в СРСР була найбільш централізована. ВКонституції 1978 р. зазначалося, що найвищий нагляд здійснюються Генеральним прокурором СРСР та підлеглими йому Прокурором УРСР і нижчими за підпорядкуванням прокурорами.

1979 року було прийнято закон «Про адвокатуру».

Значний вплив на розвиток правової системи УРСР мала прийнята 20 квітня 1978 року Конституція УРСР, яка з певними доповненнями та поправками діяла до 28 червня 1996 року.

Адміністративне законодавство було складовою частиною інших галузей права.

13 жовтня 1980 р. вперше в історії загально союзного законодавства були прийняті Основи законодавства Союзу РСР і союзних республік про адміністративне правопорушення. Основи стали свого роду базою для кодифікації законодавства про адміністративну відповідальність.

7 грудня 1984 року було прийнято Кодекс Української РСР про адміністративні правопорушення. Це був другий такий кодекс за радянських часів (після 1927 року).

Основою правового регулювання цивільних відносин у зазна­чений період був Цивільний кодекс УРСР 1963 року.

Сімейне законодавство розвивалося в напрямку зміцнення сім'ї, охорони інтересів матері та дитини, збереження здоров'я молодого покоління.

В житловому законодавстві була проведена кодифікація. 1981 року були прийняті Основи житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік. 30 червня 1983 р. приймається Житловий кодекс УРСР.

В галузі трудового права слід відмітити прийняття 15 липня 1970 р. Основ законодавства Союзу РСР і союзних республік про працю. 10 грудня 1971 р. було прийнято Кодекс законів про пра­цю УРСР.

В аграрних відносинах основою було виключне право власно­сті держави на землю. 13 грудня 1969 р. було прийнято Основи земельного законодавства Союзу РСР і союзних республік. 8 липня 1970 р. приймається Земельний кодекс УРСР.

Приймається також ряд законів природоохоронного значення: Основи законодавства Союзу РСР і союзних республік про надра від 9 липня 1975 р., на підставі яких було прийнято Основи лісо­вого законодавства Союзу РСР і союзних республік (1977); зако­ни про охорону атмосферного повітря та про охорону і викорис­тання тваринного світу.

Зазнає змін радянське кримінальне право.

В процесуальному праві розширюється участь захисника в кримінальному процесі.

11 липня 1969 р. були прийняті Основи виправно-трудового законодавства Союзу РСР і союзних республік, а 23 грудня 1970 р. — Виправно-трудовий кодекс УРСР.

Таким чином, зміни в законодавстві в зазначений період спря­мовувалися насамперед на зміцнення неототалітарного режиму, і що склався в СРСР і в Україні в середині 60-х — першій полови­нні 1980-х років.

Питання для самоконтролю

1. Які зміни відбулися в законодавстві після прийняття Конституції?

2. Зміни в цивільному праві в цей період.

3. Зміни в кримінальному праві.

4. Які зміни відбулися в інших галузях права.

Основні хронологічні дати.

Жовтень, 1964 - усунення від влади М.Хрущова.

Червень, 1969 - Кодекс УРСР про шлюб та сім'ю.

Липень, 1970 - Земельний кодекс УРСР.

Грудень, 1970 - виправно - трудовий кодекс УРСР

Грудень, 1971 - кодекс законів про працю УРСР.

Квітень, 1978 - Конституція України.

Червень, 1983 - Житловий кодекс УРСР.

Тема 14. Держава і право України періоду перебудови

(1985-1991р.р.)

Семінар 14.

План

1. Становище України в 80-і роки XX ст.

2. Процес перебудови та події в Україні.

3. Проголошення державного суверенітету.

4. Зміни в державному апараті.

5. Зміни в законодавстві.

При підготовці до семінарського заняття студенти повинні з’ясувати які зміни відбулися в суспільстві після прийняття курсу на перебудову.

На рубежі 80 - 90х років XX ст. в Україні сталися епохальні історичні події. В умовах глибокої соціально-економічної і політичної кризи в республіці розпочався і одержав подальший розвиток процес руйнування тоталітарної більшовицької системи і демократизації соціально-економічного та державно-правового ладу. Необхідно зазначити, що критичне становище, в якому опинився СРСР у середині 80-х років, диктувало необхідність радикальних перетворень. Поворот у внутрішній і зовнішній політиці почався, коли в березні 1985 р. Генеральним секретарем ЦК КПРС було обрано Михайла Горбачова. На квітневому (1985 р.) Пленумі ЦК КПРС Горбачов уперше заявив про потребу докорінних змін в економіці і політиці, соціальному й духовному житті. Тому квітень 1985 р. вважається початком перебудови в СРСР.Цей процес виявився перш за все в утвердженні гласності і політичного плюралізму, ліквідації ідеологічного і політичного панування компартії в країні. Вперше за 70 років були проведені дійсно демократичні, а не фіктивні вибори в органи державної влади. Розпочався процес згортання командно-адміністративної системи, ліквідації партійно-радянської номенклатури. Нагнітився перехід до ринкових економічних відносин. Конкретним, реальним змістом поповнювався суверенітет України.

Самостійна робота

Квітневий (1985) Пленум ЦК КПРС.

Перебудова була особливим, суперечливим етапом в історії суспільства і держави.

На Квітневому (1985 р.) Пленумі ЦК КПРС було проголошено курс на прискорення соціально – економічного розвитку країни.

Висунута програма перетворень передбачала, зокрема, істотну перебудову організаційних структур, форм, стилю діяльності органів управління.

Планувалася розробка спеціальної програми соціальної перебудови.

В умовах загальної демократизації радянського суспільства союзні республіки зробили рішучий крок у напрямку забезпечення реального суверенітету.

Питання для самоконтролю

1. Що проголошував Квітневий (1985) Пленум ЦК КПРС?

2. Як відбувався процес перебудови в Україні?

3. Які зміни відбулися в суспільстві після проголошення незалежності України?

Основні хронологічні дати

Квітень, 1985 - початок радикальних зрушень в СРСР.

Червень, 1988 - XIX Всесоюзна конференція КПРС.

Вересень, 1989 - установчий з'їзд Народного Руху України в Києві. Жовтень, 1989 - Закон УРСР "Про мови в УРСР".

Березень, 1990 - вибори до Верховної Ради України і місцевих Рад.

16 липня 1990р. - Декларація про державний суверенітет України.

20 грудня 1990р. - Закон УРСР "Про міліцію".

20 березня 1991р. - Закон УРСР "Про Кабінет Міністрів УРСР".

Травень-липень, 1991р. - реформування вищої законодавчої влади України.

Запровадження поста Президента.

Тема 15. Держава і право України на сучасному етапі (з 1991р.)

Семінар 15.1.

План

1. Проголошення незалежності України.

2. Всеукраїнський референдум 1 грудня 1991р.

3. Зміни в державному устрої України.

4. "Криза влади" 1994 року.

5. Судові та правоохоронні органи.

Здобувши незалежність, народ України розпочав активну діяльність по створенню своєї демократичної правової держави. Необхідно було здійснити перехід від статусу союзної республіки до статусу самостійної держави.

Проголошення України незалежною державою обумовило необхідність визначити правовий статус її населення.

Незалежність України відкрила широкі можливості для створення власного демократичного апарату.

1 грудня 1991 року було обрано Президента України. Ним став Л.Кравчук, президент і Кабінет Міністрів стали уособленням виконавчої влади.

В 1994 році Президент України і Верховна Рада України достроково склали свої повноваження.

В 1995 році загострилося протистояння владних структур, що привело до підписання Конституційного договору.

Процес становлення державного апарату незалежної України був досить складним і тривалим.

Самостійна робота

Акт проголошення незалежності України.

Політичні події, що стались у Радянському Союзі влітку 1991 р., прискорили процес здобуття незалежності Українською РСР. Після того, як комуністична партійна номенклатура спробувала здійсни­ти державний переворот, Верховна Рада України ухвалила 24 серпня Акт проголошення незалежності. Його автором став дисидент, що відбув 27-річний термін тюремного ув'язнення, Левко Лук'яненко.

На Всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991 р. 90,35% вибор­ців підтвердили Акт проголошення незалежності України. Маючи абсолютну підтримку українського народу, висловлену на референ­думі, перший Президент України Леонід Кравчук 7 грудня 1991 р. в Біловезькій Пущі (неподалік від Мінська) разом із Президентом Росії Б. Єльциним та лідером Бєларусі С. Шушкевичем денонсува­ли Союзний договір 1922 р. Того ж дня вони підписали угоду про створення Співдружності Незалежних Держав (СНД). Починався новий етап української історії.

Після прийняття 24 серпня 1991 р. Акта про незалежність України та проведення всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 р. наша країна стала на самостійний державницький шлях. Проголосивши незалежність, Україна ввійшла як повноправний член до цивілізованих країн світу. Вже 2 грудня 1991 р. нову суверенну державу визнала Польща. 25 грудня 1991 р. Україну визнали США, і впродовж 1992 р. - ще 64 держави. Велике значення для України мало визнання її з боку Росії, яка намагалася зберегти за собою роль керівного центру в рамках СНД. Керівництво України підтримувало курс на економічне співробітництво з колишніми радянськими республіками, але категорично виступало проти створення наддержавних структур, які б загрожували суверенітету нашої країни. Україна вважала СНД міжнародним механізмом, що мав існувати на основі двосторонніх взаємовигідних відносин між країнами - членами цього союзу. Уряд України дотримувався політики, яка повинна була забезпечити реалізацію національних інтересів республіки.

Основні хронологічні дати

24 серпня 1991р. - проголошення Акта про незалежність України.

8 жовтня 1991р. - Закон "Про громадянство України".

1 грудня 1991р. - вибори Президента України, проведення референдуму

про незалежність України.

Квітень, 1992р. - ухвалення концепції судово-правової реформи.

8 червня 1995р. - підписання Конституційного договору.

Семінар 15.2

План

1. Конституційний процес в Україні.

2. Зміни в цивільному законодавстві.

3. Зміни в кримінальному законодавстві.

4. Основні риси податкового права.

При підготовці до семінарського заняття студенти повинні з’ясувати як проголошення незалежності вплинуло на розвиток права.

Проголошення незалежності України відкрило реальну можливість створення розгалуженої системи законодавства.

У реформі законодавства намітилися три основні напрямки. По-перше, здійснювався і здійснюється процес змін і пристосування чинних правових норм 60-70х років до ринкової економіки і демократії. По-друге, приймалися і приймаються нові правові акти, також покликані забезпечити їх функціонування. По-третє, в Україні активно проводиться робота по підготовці проектів нових кодексів. Реформуванню піддано усі галузі права.

Питання для самоконтролю

1. Акт про незалежність 24.08.1991 р.

2. Обрання першого Президента України Л.М. Кравчука.

3. Яка мета створення СНД?

4. Проблеми громадянства України.

Основні хронологічні дати.

8 жовтня 1991р. - Закон "Про громадянство України".

8 червня 1995р. - підписання Конституційного договору.

28 червня 1996 р. - прийняття Конституції України.

КОНТРОЛЬНІ РОБОТИ