Іv. ЗБІР, обробка інформації та її аналіз

Для написання курсової роботи важливим є збір у повному обсязі необхідної інформації, оскільки недостатність її не дозволить дослідити на належному рівні обрану тему, зробити обґрунтовані висновки і розробити відповідні рекомендації.

Занадто великий обсяг інформації, неправильна методика її збору, відсутність чіткого взаємозв’язку між метою і завданням дослідження, з одного боку. І показниками зібраної інформації – з іншого, можуть також призвести до негативних наслідків – порушення передбачених строків виконання курсової
роботи, недостатньої глибини аналізу окремих питань, перевантаження рекомендацій первинним інформативним матеріалом тощо.

Курсова робота повинна ґрунтуватися на законодавчих актах і нормативно-правових документах, які безпосередньо стосуються досліджуваної теми. Необхідно широко використовувати спеціальну літературу, а також періодичні видання (журнали "Вісник", "Діловий вісник", "Маркетинг в Україні", "Маркетинг і реклама", "Новий маркетинг", "Риск", "Реклама", "Маркетинг и маркетинговые исследования", "Упаковка", "Управление продажами", "Торговое дело", "Современные технологии в торговле и сфере услуг", "Торговый эксперт", "Логистика", "Маркетолог" та ін.; газети "Урядовий кур’єр", "Голос України", "Вісті", "Бизнес"), де висвітлюються проблеми комерційної діяльності маркетингу, організації торгівлі, вітчизняний і зарубіжний досвід їх вирішення. Обов’язковим є також використання різних статистичних збірників Держкомстату України та інших організацій, інформація яких дозволить оцінити вплив зовнішнього середовища на діяльність конкретного підприємства і зробити ґрунтовніші висновки.

Дуже важливим є збір інформації безпосередньо на підприємстві, за матеріалами якого виконується курсова робота. Визначивши теоретичні аспекти досліджуваної проблеми, опрацювавши потрібні літературні джерела, студент має визначити перелік показників та інших матеріалів, які потрібно зібрати на підприємстві. У розробці переліку показників з кожного досліджуваного питання належить розмежувати показники вихідної інформації та аналітичні показники. Потім складається зведений перелік усіх вихідних показників з теми. При цьому вихідні показники, які потрібні для виконання окремих питань, підлягають логічному аналізу з огляду повторення, взаємозв’язку і можливості одержання на їх основі аналітичних показників.

Варто також визначити джерела інформації з кожного вихідного показника та розробити методику їх одержання.

Для однієї групи показників, що містяться у статистичній звітності й у документах бухгалтерського та оперативного обліку підприємства, визначають структурний підрозділ, який має відповідну інформацію, назву або номер форми звітності чи книги обліку, період, за який потрібно зібрати інформацію, одиниці виміру.

Другу групу показників можна одержати шляхом обстеження підприємства. Наприклад, у магазині до таких показників належать тип будівлі, кількість поверхів, конфігурація торго­вельного залу, система розташування торговельного обладнання, організація розрахункового вузла та ін.

Третю групу показників одержують шляхом спеціального обстеження на підприємстві. При цьому основою методики одержання показників є визначення способів збору показників (хронометражні виміри, фотографія робочого дня, анкетне опитування, кіно- або фотозйомка),чітка класифікація досліджуваних процесів, визначення кількості спостережень, які дають достовірне уявлення про кожен процес чи досліджуване питання. Наприклад, затрати часу покупців на очікування обслуговування у розрахунковому вузлі магазину можна оцінити за хроно­метражними вимірами.

При визначенні переліку показників, які необхідно зібрати на підприємстві, потрібно переглянути відповідні теми з підручників "Комерційна діяльність на ринку товарів та послуг", "Організація торгівлі", "Маркетинг", "Менеджмент", "Товарознавство", "Економіка торговельного підприємства". В них наведено також методику розрахунку показників. Важливу роль у комерційній діяльності підприємства відіграють маркетингові дослідження щодо вивчення кон’юнктури ринку, конкурентів, попиту споживачів, їх поведінки та мотивації.

Зібраний матеріал має підлягати ретельній обробці. Передусім варто впорядкувати зібраний матеріал, тобто перечитати і розмежувати його відповідно до плану курсової роботи. Потім його потрібно впорядкувати з погляду можливості та доцільності використання під час проведення аналізу і розробки рекомендацій.

У процесі обробки зібраних матеріалів складають таблиці, графіки, діаграми, розраховують відносні та середні показники, здійснюють групування показників тощо. Під час обробки одержаної інформації потрібно використовувати ПЕОМ.

Визначено три різновиди аналізу:

1. діагностичний – укрупнений аналіз досліджуваного явища, процесу тощо, який дозволяє у загальних рисах виявити не лише недоліки, а й позитивне, а також виділити ті елементи дослідження, які потребують глибшого аналізу;

2. детальний – поглиблений аналіз окремих сторін процесів та явищ, які досліджуються;

3. прогностичний – пряма протилежність діагностичному, тобто потрібно не виявляти позитивне та негативне, а встановлювати тенденції розвитку досліджуваної проблеми і визначати підґрунтя для перспектив розвитку.

Аналіз дає змогу відповісти на питання:

· що позитивного і негативного є у діяльності на підприємстві, які проблеми виникли, виходячи із ситуації, що склалася на практиці?

· які є проблеми, в яких структурах чи підрозділах, на яких етапах технологічного процесу вони заслуговують на глиб­ший аналіз?

· які причини чи фактори зумовили такий стан речей на підприємстві?

· які резерви та можливі напрями вирішення досліджуваних проблем?

Після обробки інформації потрібно обміркувати не лише основні положення, а й деякі деталі написання роботи.