Нормування штучної освітленості 3 страница

Облік РАР повинен показувати фактичну наявність їх на любе число, а також забезпечувати щоденний контроль за їх використанням. Радіоактивні речовини рахуються по активності, яка вказується в супроводжувальних документах. Видача РАР із сховищ на робочі місця проводиться відповідальною особою тільки з дозволу керівника і оформляється письмово. Два рази в рік комісія, яку призначає керівник, перевіряє наявність РАР за їх ефективністю.

Транспортувати РАР потрібно таким чином, щоб була виключена всяка можливість розливу чи висипання. Перевозити РАР можна як залізницею, так і пароплавом і літаком. В границях міста РАР транспортується тільки окремою машиною.

Одним із важливих правил, якого потрібно дотримуватися при обробці і видаленні радіоактивних відходів – це їх розділення в місці утворення. Концентровані відходи потрібно збирати окремо і не змішувати з розбавленими. Кращою системою видалення відходів є централізована. Всі відходи і скиди РАР потрібно збирати і знешкоджувати у відповідності з встановленими правилами. Радіоактивні розчини дозволяється зливати в загальну каналізацію при умові, що активність 1 л. не перевищує 10⁷ Кюрі.

Відходи з ізотопами, які мають невеликий період напіврозпаду, дозволяється поміщати в спеціальні бетонні ями і тримати їх там до втрати активності. Радіоактивні відходи з великим періодом напіврозпаду, необхідно зацементувати в блоки, які закопують в землю на глибину не менше як 2,5 м. Ганчірки, папір і інші матеріали, які заряджені РАР, можна спалювати тільки при умові, що активність 1 л аерозолю не перевищує Кюрі.

Захоронення відходів. В США і інших країнах бетонні блоки викидають в Атлантичний океан на відстань близько 300 км від берега. Є ще варіант – злив рідких відходів в океан, які не перевищують ГДК.

Недалеко від нас є могильник біля Львова (в Чорнобильській зоні є близько 90 могильників). Пункт для захоронення радіоактивних відходів (могильник) потрібно розміщати не ближче 20 км від міста чи району (бажано в лісі) з санітарно-захисною зоною не менше 1000м (1км) і де не повинні випасатись тварини. Територія пункту захоронення (могильник) обноситься огорожею з попереджувальними знаками і забезпечуються постійною охороною.

7. Засоби індивідуального захисту від іонізуючих випромінювань. Дозиметричний контроль.

При роботі з радіоактивними ізотопами обов’язково потрібно використовувати заходи індивідуального захисту (ЗІЗ), але вони тільки доповнюють основні заходи захисту і самостійно в багатьох випадках не можуть забезпечити повної безпеки. ЗІЗ запобігають від попадання забруднень на шкіру і в середину організму, захищають від альфа- і частково від бета-випромінювань. Працюючі з радіоактивними речовинами обов’язково повинні носити спецодяг, спецвзуття, захищати руки рукавицями, очисними окулярами.

У випадках можливого забруднення повітря радіоактивним пилом, газами чи парою – додатково використовувати респіратори (ШБ-1 Лепесток). Також використовуються ще спеціальні пневматичні костюми з пластичних матеріалів (ЛГ-4), а також гумові чоботи.

При використанні ЗІЗ потрібно обов’язково звертати увагу на послідовність їх вдягання і знімання. Після роботи з радіоактивними речовинами необхідно добре вимити руки і обличчя, а також перевірити їх чистоту дозиметричними приладами.

Безпеку роботи з РАР і джерелами випромінювання можна забезпечити тоді, коли є організований систематичний контроль за рівнем зовнішнього і внутрішнього опромінення персоналу, а також за рівнем радіації навколишнього середовища. Всі, хто працює з РАР повинні бути забезпечені індивідуальними дозиметрами для контролю дози гама-випромінювань, яку одержує кожен працівник окремо.

Для виявлення і кількісного вимірювання радіоактивного випромінювання використовують такі методи:

- іонізаційний – реєстрація випромінювань та здатності газів під дією радіоактивних випромінювань робитися провідниками електричного струму (лічильник Гейгера);

- сцинтиляційний – здатність деяких твердих та рідких речовин люмінувати під дією радіоактивних випромінювань (ці речовини називається фосорозами, флуорами, люмінофорами);

- фотографічний – ґрунтується на здатності фото емульсійного шару під дією РАР темніти після проявлення);

- хімічний – здатність деяких розчинів змінювати свій колір під дією іонізуючих випромінювань.

Промисловість випускає різні дозиметричні прилади:

- індикаторні – які дозволяють головним чином швидко визначити джерело радіоактивного випромінювання;

- вимірювальні – які вимірюють швидкість дози і потужність випромінення.

За своїм характером і цілями дозиметричні прилади діляться на:

- прилади для вимірювання зовнішніх потоків випромінювань

(мікрорентгенометр,,Кактус” і МРМ-2);

- прилади для вимірювання активності повітря (установки з паперовими і

електричними фільтрами);

- прилади для вимірювання рівня забрудненості поверхні (універсальний

радіометр ТНСС, переносний радіометр РУП-1);

- установки сигнального і дозиметричного контролю (дозиметри ДП-5А, ДП-5Б, ДП-5В,,,Припять”).

Тема 10

,,Електромагнітні поля та електромагнітні випромінювання.”

1. Джерела та характеристика електромагнітних полів.

В промисловості, машинобудуванні та в інших галузях народного господарства широко використовуються електромагнітні поля. Вони бувають як перемінні, так і постійні. Їх використовують для індукційної і діелектричної термообробки матеріалів (нагрівання металу при виплавленні, куванні, загартуванні, пайці при сушці деревини, склеюванні, спіканні і т.п.) для одержання плазмового стану речовини, для радіопередач, для телебачення і т.п.

Використання нових технологічних процесів дає значне покращення умов праці, забезпечує високу якість оброблюваних матеріалів, відсутність плавильних і нагрівальних печей знижує загазованість повітря на робочих місцях, зменшує інтенсивність теплового опромінення, дає можливість широко використовувати засоби механізації і автоматизації.

Однак пристрої, які генерують електромагнітні поля, викликали появу ряду проблем щодо захисту персоналу від їх небезпечної дії на організм людини. Небезпека дії електромагнітних, постійних магнітних і електростатичних полів поглиблюється тим, що вони не виявляютьсяорганами чуття.

Джерелами електромагнітних полів є (природні): атмосферна електрика, радіовипромінювання сонця і галактик; квазістатичні, електричні та магнітні поля землі, штучні джерела (електромагнітні установки з машинними генераторами, клістронні і магнетронні генератори і т.п.).

Штучними джерелами також являються індуктори, конденсатори термічних установок з ламповими генераторами (потужність яких буває в границях 8-200 кВт), фідерні лінії, які з’єднують окремі частини генераторів, трансформатори, антени, відкриті кінці хвилеводів, генератори надвисоких частот. Лінії електропередач напругою до 1150 кВ, відкриті розпридільчі пристрої, які включають комутаційні апарати, пристрої захисту і автоматики, вимірні прилади, з’єднувальні шини є джерелами електричних полів промислової частоти.

При роботі з легкоелектризуючими матеріалами та виробами, при експлуатації високовольтних установок постійного струму утворюються електростатичні поля.

Джерелами постійних магнітних полів є електромагніти, соленоїди, імпульсні установки напівперіодного чи конденсаторного типу, литі і металокерамічні магніти.

Отже, джерелами випромінювань електромагнітної енергії є різні установки, починаючи від потужних телевізійних радіопередавальних станцій і до вимірних, контрольних і лабораторних приладів різного призначення.

Електромагнітна енергія випромінюється через неекрановані наглядові вікна, отвори, жалюзі, а також щілини. Діапазон випромінювань електромагнітної енергії радіочастот від 3 до 3·10¹² Гц.

Відомо, що навколо провідника із струмом виникає одночасно електричне і магнітне поле. Ці поля не зв’язані одне з одним, коли струм не змінюється в часі. Це при постійному струмі. А при змінному струмі магнітне і електричне поле зв’язане одне з одним і тому це розглядають як електромагнітне поле (ЕМП).

ЕМП високих і надвисоких частот, має здатність самостійно поширюватись в просторі, з швидкістю, яка близька до швидкості світла (300 000 км/с). При цьому ЕМП, яке поширюється в просторі, несе з собою енергію. ЕМП змінюється з тією ж частотою, що й струм, який його створив.

Частота і період коливання поля – величини обернено пропорційні

; ,

де f – частота коливань поля, Гц;

Т – період коливань поля, с.

Відстань, на яку розповсюджується поле за один період, називають довжиною хвилі чи довжиною електромагнітної хвилі та визначається за формулою

,

де f =50 Гц – промислова частота; (при 2000 МГц довжина хв. = 1,5 м)

λ – довжина хвилі, м;

с – швидкість світла, км/с (300 000).

Звідси видно, що чим коротша довжина хвилі, тим більша частота коливань і навпаки.

Променеву енергію будь-якої частини спектра ЕМ_хв. виражають інтенсивністю опромінення, тобто величиною потоку енергії, яка падає на 1 см² поверхні, і яка перпендикулярна потоку випромінення за одиницю часу.

В діапазоні високих і ультрависоких частот, інтенсивність опромінення визначається напруженістю двох складових ЕМП: напруженістю електричного поля Е, у вольтах на метр (В/м) і напруженістю магнітного поля Н, в амперах на метр (А/м).

В діапазоні надвисоких частот інтенсивність опромінення визначається щільністю потоку енергії І (Вт/м²) чи (Вт/см²).

Для точкового джерела щільність потоку енергії (ЩПЕ) І на робочому місці визначається за формулою

,

де Р – потужність джерел енергії, Вт;

R – Відстань від джерела ЕМП до робочого місця, м.

Простір кругом ЕМП умовно в залежності від віддалі поділяють на 3 зони:

ближню – (зона індукції)

проміжну – (зона інтерференції)

дальню – (зона випромінювання чи хвильова зона).

Параметри, які характеризують ЕМП в цих зонах різні:

— зона індукціїзнаходиться в границях відстані від джерела

;

і характеризується напруженістю магнітного Н і електричного Е полів не зв’язаних між собою.

— хвильова зона (дальня) знаходиться від джерела на відстані

;

в цій зоні електрична і магнітна складові напруженості ЕМП зв’язані універсальною залежністю: Е=337 Н (для повітряного середовища), а щільність потоку енергії І (ЩПЕ) - І=Е²/337=337·Н² Вт/м².

В залежності від довжини хвилі, яка генерує джерело, весь радіодіапазон електромагнітних полів розбитий на під діапазони.

Таблиця 1. Класифікація електромагнітних полів діапазону радіохвиль

Спектр електромагнітних радіохвиль	Частота коливань в Гц	Довжина хвиль в м
Довгі	3·104 /3·105	Високі частоти	10 000 – 1 000
Середні	3·105 /3·106	1 000 – 100
Короткі	3·106 /3·107	Ультрависокі частоти	100 – 10
Ультракороткі (метрова)	3·107 /3·108	10 – 1
Дециметрові	3·108 /3·109	Надвисокі частоти	1,0 – 0,1
Сантиметрові	3·109 /3·1010	0,1 – 0,01
Міліметрові	3·1010 /3·1011	0,01 – 0,001

Довжини хвиль до 0,38 мкм - космічні, гама промені, рентгенівські промені, ультрафіолетові, від 0,38 до 0,77 мкм - видимі, більше 0,77 мкм - інфрачервоні промені, радіохвилі, ультразвук.

2. Дія ЕМП на організм людини

Дія ЕМП на організм людини залежить від: характеру поля, яке створюється на робочому місці (ВЧ чи НВЧ); від відстані, на якій людина знаходиться, від джерела утворення, від часу дії, від діапазону частот, від інтенсивності опромінення.

Для якісної оцінки опромінення ЕМП – ВЧ і НВЧ – прийнята величина – інтенсивність дії поля, яка виражена у величинах напруженості електричного поля (В/м).

Біля джерела ВЧ полів утворюються зони індукції і зони випромінювання, які розповсюджуються в залежності від частоти на різну віддаль. На відстані від джерела не більш як на 1/6 довжини хвилі – переважно є поля індукції і цей простір умовно рахується зоною індукції, а на більш далеких відстанях переважають поля випромінювання і цей простір рахується зоною випромінювання. В зоні індукції людина буде знаходитись в періодично змінному електричному і магнітному полі. В зоні випромінювання на людину діє електромагнітне поле з рівним і одночасно змінним електричними і магнітними складовими.

При дії ЕМП на людину, на її організм, проходить часткове поглинання їхньої енергії тканинами тіла. Під дією ВЧ ЕМП іони тканин приходять в рух, тобто в тканинах виникають високочастотні струми, які створюють тепловий ефект, поглинання енергії поля.

Величина провідності тканин пропорційна вмісту в ній тканинної рідини. Найбільшу провідність мають кров і м’язи, а найменшу – жирові тканини. Товщина жирового шару в опроміненій ділянці тіла впливає на ступінь відбивання хвиль від поверхні тіла людини. Головний і спинний мозок мають незначний жировий шар, а очі – зовсім його не мають, тому на ці органи випадає найбільше опромінення.

Систематична і довгочасна дії ЕМП на працюючих викликає зміни в організмі. Це проявляється у: головній болі, порушення сну, підвищена втомленість, роздратованість, пониження кров’яного тиску, зміни в печінці та селезінці, підвищена температура всього тіла, випадання волосся.

Розрізняють 3 степені ураження дією ЕМП:

— легке ураження – характеризується нестійкими функціональними змінами в організмі. При цьому не потрібне довготривале лікування і не знижується працездатність потерпілих.

— ураження середньої степені – характеризується виразними і стійкими порушеннями нервової системи, ендокринного апарату і системи кровообігу.

— важкі ураження – в літературі не висвітлені, так як на практиці виробничники не допускаються до роботи уже при легкій і середній степені ураження.

Для попередження професійних захворювань людей, які працюють з ЕМП законодавство передбачає попередні та періодичні медичні огляди, а також відбір людей для роботи в ЕМП.

3. Нормування ЕМП

Нормування ЕМП проводиться у відповідності з ГОСТ 12.1.006-84 „Электромагнитные поля радиочастот”. Цей ГОСТ розповсюджується на ЕМП в діапазоні частот 60 кГц – до 300 ГГц і встановлює гранично допустимі значення напруженості і щільності потоку енергії ЕМП на робочому місці персоналу, який обслуговує установки, які випромінюють енергію ЕМП, а також методи контролю і основні способи та засоби захисту.

Витяг з ГОСТу - п.1.1 - ЕМП в діапазоні частот 60 кГц – 300 МГц – оцінюються напруженістю його складових, а в діапазоні частот 300 МГц – 300 ГГц – щільністю потоку енергії.

- п.1.2 - Гранично допустима напруженість ЕМП на робочих місцях і в місцях можливого знаходження персоналу, зв’язаних з дією ЕМП, не повинно перевищувати на протязі робочого дня:

— за електричною складовою Е, В/м

50 – для частот від 60 кГц до 3 МГц

20 – для частот від 3 МГц до 30 МГц

10 – для частот від 30 МГц до 50 МГц

5 – для частот від 50 МГц до 300 МГц

— за магнітною складовою Н, А/м

5 – для частот від 60 кГц до 1,5 МГц

0,3 – для частот від 30 МГц до 50 МГц.

- п.1.3 - Гранично допустима густина потоку енергії ЕМП (Вт/м²) в діапазоні частот 300 МГц – до 300 ГГц і час перебування на робочих місцях:

— до 0,1 Вт/м² – весь робочий день

— від 0,1 до 1 Вт/м² – не більше 2 год в робочий час (решта робочого часу густина потоку енергії не повинна перевищувати 0,1 Вт/м²)

— від 1 до 10 Вт/м² – не більше 20 хвилин в робочий час з обов’язковим використанням захисних окулярів, а решта робочого часу густина потоку енергії не повинна перевищувати 0,1 Вт/м².

Нормування електричних полів промислової частоти проводиться у відповідності з ГОСТом 12.1.002-84 „Электрические поля промышленой частоты”. Цей ГОСТ встановлює гранично допустимі рівні напруженості електричного поля (ЕП) частотою 50 Гц для персоналу. Який обслуговує електроустановки, для персоналу, який знаходиться в зоні впливу ЕП в залежності від часу перебування в ЕП, а також вимоги до проведення контролю рівнів ЕП на робочих місцях.

Витяг з ГОСТу - п.1.1 - Гранично допустимий рівень напруженості ЕП встановлений рівним 25 кВ/м. Перебування в ЕП напруженістю більше 25 кВ/м без використання засобів захисту не дозволяється.

- п.1.2 - Перебування в ЕП напруженістю до 5 кВ/м включно допускається на протязі робочого дня.

- п.1.3 - При напруженості ЕП більше 20 – 25 кВ/м час перебування не повинен перевищувати 10 хв.

- п.1.4 - Допустимий час перебування в ЕП напруженістю більше 5 і до 20 кВ/м включно рахується за формулою

,

де Т – допустимий час перебування в ЕП, год;

Е – напруженість ЕП в зоні, яка контролюється, кВ/м.

- п.1.5 - Допустимий час перебування в ЕП може бути реалізований одноразово чи подрібнено на протязі робочого дня. А в решту робочого часу напруженість не повинна перевищувати 5 кВ/м.

Це означає, що коли людина пропрацювала, скажімо, 10хв в ЕП з напругою 20 кВ/м, то решта часу 7 год 50 хв робочого часу вона повинна знаходитись в полі з напруженістю не вище як 5 кВ/м.

Таблиця 2 - Норми перебування в електричних полях промислової частоти

Напруженість поля кВ/м
Допустимий час перебування в ЕП на протязі 8-годинного робочого дня	8 год	3 год	1,5 год	10 хв	5 хв

На людину постійно діє електричне поле напруженістю 120 – 150 В/м, а перед грозою і під час грози ще більш сильніше.

4. Методи захисту від дії ЕМП

В залежності від умов опромінення ЕМП, характеру і місцезнаходження джерела, ЕМП можуть бути і різні засоби та методи захисту від опромінювання:

— захист часом – (обмежений час перебування в зоні дії поля)

— захист віддаллю (відстанню) – це розміщення робочих зон (пультів керування) на такі відстані від джерела полів, на яких напруга не перевищує допустимих значень. Ці відстані визначаються розрахунком і перевіряються інструментально на кожному робочому місці.

— екранування робочих місць – використовується тоді, коли неможливо здійснити екранування апаратури, і це досягається з допомогою спорудження кабін чи ширм з покриттям із поглинаючих матеріалів. В якості екрануючого матеріалу для вікон, панелей приладів використовують скло, яке покрите напівпровідниковим двоокисом олова.

— виділення зон випромінювання – для кожної установки, яка випромінює ЕМ енергію вище ГД значень, потрібно виділяти окремі зони, в яких інтенсивність опромінення перевищує норми. Границі зон визначають експериментально для кожного конкретного випадку розміщення установки, чи апаратури при роботі їх на максимальній потужності випромінювання. Зони стоячих поруч установок не повинні перекриватись, або установки повинні працювати в різний час. У відповідності з ГОСТ 12.4.026-76 „Цвета сигнальные и знаки безопасности” зони випромінювання огороджуються і встановлюються попереджувальні знаки з написами: „Не заходити, небезпечно!”. Таку зону додатково позначають по границях широкими червоними лініями на підлозі приміщення.

— засоби індивідуального захисту –використовуються в тих випадках, коли використання інших способів попередження дії ЕМВипромінювань неможливо. В якості ЗІЗ використовують: халат, комбінезон, капюшон, захисні окуляри. В якості матеріалу для халату, комбінезона, капюшона використовують спеціальну радіотехнічну тканину, в структурі якої є тонкі металічні нитки, які утворюють сітку. В якості захисту органів зору використовують: сітчасті окуляри, які мають конструкцію напівмасок із мідної чи латунної сітки; окуляри ОРЗ-5 з спеціальним склом з струмопровідним слоєм діоксину олова.

При використанні ЗІЗ – комбінезона, головного убору, взуття – всі елементи повинні мати надійний контакт між собою, тобто повинні бути з’єднані між собою, а також обов’язково заземлені і Rз ≤ 10 Ом.

— екранування джерел випромінювання

Екранування ВЧ елементів установок може бути зроблено циліндром (тобто поміщати їх в циліндр), або прямокутна по відповідних розмірах коробка.Циліндр виготовляється з листової сталі товщиною не менше 0,5 мм.

Ефективність екранування визначається за формулою

,

де ε – ефективність екранування;

l – відстань по осі індуктора;

– діаметр циліндра.

Якщо за умовами виробництва екранування джерела ЕМП неможливе, то екранують робоче місце, тобто це буде кабіна в металевій обшивці.

В приміщенні, біля установки ВЧ на видному місці повинні бути вивішені електричні схеми установки, правила її експлуатації, інструкція з ОП та ТБ, попереджувальні плакати та написи, правила першої медичної допомоги потерпілому.

5. Вимірювання і контроль напруженості та густини потоку енергії ЕМП.

Контроль проводиться методом вимірювання напруженості та густини потоку енергії ЕМП. Для визначення інтенсивності ЕМП, які діють на обслуговуючий персонал використовують спеціальні прилади.

Заміри проводять в зоні знаходження персоналу на висоті 2м через 0,5м. З метою визначення характеру розповсюдження та інтенсивності поля в кабіні чи цеху, замірювання проводять в точках перетину координатної сітки з стороною в 1м. Замірювання ЕМП проводяться (при максимальній потужності установки) не рідше 1 разу в рік в порядку біжучого санітарно-гігієнічного нагляду, а також в таких випадках: при прийомі в експлуатацію нових установок, зміна конструкції засобів захисту від ЕМП, внесення змін в схему підключення випромінюючих елементів і режимів роботи установки, організація нових робочих місць, після проведення ремонтних робіт в установках. У випадку, коли установка має кілька робочих режимів, вимірювання проводяться в кожному режимі окремо.

ЕМП від крутних і скануючи антен проводять при зупиненій антені в напрямку випромінення. Одержані результати розповсюджуються на весь сектор, який охоплює антена при її русі. Результати вимірів записуються в спеціальному журналі, який підписується начальником участку, представником служби ОП і тим, хто проводив ці заміри.

До приладів, які вимірюють ЕМП відносяться:

- вимірювач напруженості електричного поля

ИНЭП-50 50Гц;

- вимірювач електромагнітного поля

ИЭМП-2 50Гц – 100Гц;

ИЭМП-1 100Гц – 300Гц;

- вимірювач густини потужності

ПЗ-2 200Гц – 300МГц;

ПО-1

ПО-2 150 – 16 700МГц;

П2-2 300 – 16 000МГц;

П3-9 300 – 37 500МГц;

ИЕМП – вимірювач електромагнітного поля;

ПО-1 - вимірювач густини потужності.

На території нашої області проходять лінії електропередач напругою від 220 до 750 тис. В. Лінія такої напруги створює у повітряному просторі під проводами електричне поле, шкідливе для здоров’я людини.

Простір, у якому відчувається шкідлива дія електричного поля, називається зоною впливу. Зона впливу розповсюджується на смугу землі, яка обмежується двома паралельними лініями, які віддалені на певну величину від проекції на землю крайніх проводів цієї лінії електропередач.

До 1 КВ - 2 м

До 20 КВ - 10 м

До 35 КВ - 15 м

До 110 КВ - 20 м

До 330 КВ - 30 м

До 750 КВ - 40 м.

При цьому необхідно знати, що в зоні впливу лінії 750 тис.В.:

- час перебування людей повинен бути обмежений (не більше півтори години на добу);

- всі транспортні засоби в шинному ходу, які працюють в цій зоні, повинні бути заземлені;

- при с/г роботах в цих зонах, механізми повинні рухатись впоперек осі траси;

- особи, які працюють в цій зоні повинні бути проінструктовані.

6. Захист від лазерного випромінювання

Лазери широко використовуються в машинобудуванні при зварюванні тугоплавких металів і сплавів; при одержанні отворів в металі, надтвердих матеріалах, кристалах; в процесі різання металів, тканин, пластмас; при нерозрушаючім контролі і т.п. За їх допомогою здійснюється багатоканальний зв'язок на великих відстанях, лазерна локація, дальнометрія, швидке опрацювання інформації.

Лазером називається оптичний квантовий генератор. Принципи дії лазера основано на використанні примусового електромагнітного випромінювання, яке виникає в результаті побудження квантової системи.

Головною особливістю лазерного випромінювання є його чітка спрямованість, що дозволяє на великі відстані від джерела отримати точку світла майже незмінних розмірів з великою концентрацією енергії.

Лазерне випромінювання є електромагнітним випромінюванням, яке генерується в діапазоні довжини хвиль 0,2 – 1000 мкм, яка може бути розбита в відповідності з біологічною дією на ряд областей спектра:

0,2-0,4 мкм – ультрафіолетова область

0,4-0,7 мкм – видима область

0,75-1,4 мкм – ближня інфрачервона

1,4 мкм – дальня інфрачервона область.

На даний час частіше всього використовують лазери з довжинами хвиль: 0,34 мкм; 0,49-0,51 мкм; 0,53 мкм; 0,694 мкм; 1,06 мкм; 10,6 мкм.

Основними енергетичними параметрами лазерного випромінювання у відповідності ГОСТ 15093-75 є:

- енергія випромінювання Е;

- енергія імпульсу Е_і;

- потужність випромінювання Р;

- густина енергії випромінювання W_е;

- густина потужності випромінювання W_р.

Випромінювання також характеризується часовими параметрами:

- тривалістю імпульсу

- частотою повторення імпульсу t

- довжиною хвилі

При експлуатації лазерних установок обслуговуючий персонал може попадати під вплив ряду небезпечних і шкідливих виробничих факторів. Основну небезпеку має пряме, розсіяне та відбите випромінювання.

Iз-за великої інтенсивності прямого лазерного випромінювання і малого розходження променя – досягається висока густина випромінювання (10¹¹ - 10¹⁴ Вт/см²), в той же час, як для випаровування самих твердих матеріалів достатньо 10⁹ Вт/см².

При експлуатації лазерних установок виникають такі небезпечні та шкідливі фактори:

- світлове випромінювання від імпульсивних ламп накачки;

- іонізуюче випромінювання;

- висока напруга в електричному колі живлення ламп накачки, підпалу чи газового розряду;

- шум і вібрація;

- електромагнітні поля ВЧ- і НВЧ-діапазону;

- інфрачервоне випромінювання і тепловиділення;

- запиленість і загазованість повітря робочої зони продуктами взаємодії лазерного променя з мішенню і молекулами повітря;

- агресивні і токсичні речовини, які використовуються в конструкції лазера.

Дія лазерного випромінювання на організм людини має складний характер і до кінця ще не вивчено. Біологічні ефекти впливу лазерного випромінювання на організм людини залежать від енергетичних і часових параметрів випромінювання. Біологічні ефекти поділяються на: первинні і вторинні. При первинних – проходять органічні зміни, які виникають безпосередньо в опромінюваних тканинах. При вторинних ефектах – побічні явища.

Інтенсивне опромінення шкіри лазером може викликати в ній різні зміни від легкого почервоніння до поверхневого обвуглення. Також може викликати пошкодження внутрішніх тканин і органів.

Найбільш чутливими органами до лазерного випромінювання є очі. Око людини – це є особливий орган, який сприймає, заломлює і перетворює електромагнітні випромінювання певного діапазону і довжини хвилі. Видимі і ближні інфрачервоні промені проходять через око майже без втрати. Заломлюючись в елементах оптичної системи ока, ці промені фокусуються на сітчатці і тому на поверхні сітчатки щільність енергії випромінювання буде ще більша. Попадання лазерного випромінювання в очі – дуже небезпечно.