Р о з д і л VIII 1 страница

ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 31. Строки введення загальнообов'язкового державного
соціального страхування в Україні

Строки введення загальнообов'язкового державного соціального
страхування в Україні, яке забезпечить досягнення гарантій,
передбачених Конституцією України (254к/96-ВР), визначаються в
законах України з окремих видів загальнообов'язкового державного
соціального страхування.

Стаття 32. Набрання чинності цими Основами

Ці Основи набирають чинності з дня їх опублікування.

14. Охорона праці – складна, багатофункціональна система, що має свою специфічну мету, завдання та засоби їх вирішення. Вона покликана захи-щати працюючих на виробництві від його негативних факторів, зберігати їх здоров’я і високу працездатність. Тому основною метою управління охороною праці є вдосконалення організації роботи із забезпечення без-пеки праці, зниження травматизму та аварійності на основі вирішення комплексу завдань щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці на виробництві, надання лікувально-профілактичного і санітарно-побутового обслуговування працюючих. Під управлінням охороною праці розуміють планомірний процес впливу на виробничу систему для отримання заданих показників, що ха-рактеризують здоровий стан умов праці. Управління охороною праці мо-жна уявити як безперервний процес дій, що включає:

- оцінку параметрів умов праці;

- формування мети і постановку завдань;

- розробку програм з охорони праці;

- реалізація програм та оцінка їх ефективності;

- стимулювання виконавців.

Управління охороною праці можна охарактеризувати також як розробку, прийняття та реалізацію рішень, спрямованих на досягнення безпеки на виробництві, у т.ч. створення здорових і безпечних умов праці.

Управління охороною праці має орган і об’єкт управління, вхідну і вихідну інформацію, прямий і зворотній зв’язок з виробництвом.

Об’єктом управління охороною праці є стан умов праці на робочих місцях. У ширшому розумінні об’єкт управління охороною праці – це ді-яльність функціональних служб і структурних підрозділів із забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на робочих місцях, виробничих ді-лянках і на підприємстві в цілому. Принципову схему процесу управління охороною праці зображено

на рис. 2.

Головна мета охорони праці

Організаційні

Технічні

Економічні

Соціальні

Санітарно-гігієнічні

Психофізіологічні

Нормативно-правові

Рис. 2. Принципова схема процесу управління охороною праці

У вирішенні різноманітних завдань у сфері управління охороною праці беруть участь як державні органи, так і безпосередньо керівники підприємств, структурних підрозділів, профспілкових організацій. В умовах роздержавлення, утворення великої кількості суб’єктів під-приємницької діяльності з різними формами власності роль держави у вирішенні завдань охорони праці суттєво зростає. Держава виступає га-рантом створення безпечних та нешкідливих умов праці для працівників підприємств, установ, організацій усіх форм власності

15. Основними завданнями управління охороною праці є:

1) опрацювання заходів щодо здійснення державної політики з охорони праці на регіональному та галузевому рівнях;

2) підготовка, прийняття та реалізація заходів, спрямованих на забезпечення:

- належних, безпечних і здорових умов праці;

- утримання в належному стані виробничого устаткування, будівель і споруд, інженерних мереж, безпечного ведення технологічних процесів;

- необхідних засобів індивідуального захисту для працівників;

- організації і проведення навчання працівників з питань охорони праці;

- пропаганди охорони праці;

- обліку, аналізу та оцінки стану умов і безпеки праці; -професійного добору працівників окремих спеціальностей;

- страхування працівників від нещасного випадку на виробництві та профзахворювань;

3) організаційно-методичне керівництво на регіональному та галузевому рівнях;

4) стимулювання інтеграції управління охороною праці в єдину систему загального управління організацією виробництва;

5) широке впровадження позитивного досвіду у сфері охорони праці.

Основні функції управління охороною праці:

а) організація та координація робіт у галузі охорони праці;

6) облік, аналіз та оцінка показників стану умов та безпеки праці;

в) планування та фінансування робіт;

г) контроль за дотриманням вимог нормативно-правових актів з питань охорони праці.

Нормативно-правове забезпеченя управління охороною праці має вдосконалюватися у таких напрямках:

• необхідно продовжити перебудову чинної нормативно-правової бази з охорони праці з урахуванням сучасних умов, вимог законодавства України, міжнародних або європейських норм;

• після прийняття нової редакції Закону України "Про охорону праці" слід переглянути відповідні нормативно-правові акти;

• проаналізувати стан нормативно-правової бази, визначити пріоритети щодо черговості перегляду нормативно-правових актів з охорони праці;

• необхідно забезпечити розробку та реалізацію в кожній галузі перспективних і поточних планів нормотворчої діяльності та опрацювання проектів ДНАОП на рівні сучасних вимог;

• на допомогу суб'єктам малого й середнього бізнесу ННДІОП опрацьовує довідково-методичні матеріали з питань охорони праці.

Навчання працівників охорони праці. Першочерговим у системі управління охороною праці є забезпечення органів державного управління охорони праці та служб охорони праці підприємств, установ, організацій кваліфікованими фахівцями з охорони праці.

Належна кваліфікація й обізнаність усіх працівників із питань охорони праці є запобіжником ризику отримати виробничу травму чи професійне захворювання. Тому у процесі реформування управління охороною праці одним із найбільш пріоритетних напрямів є підвищення рівня знань працівників із цих питань, що має забезпечуватися у закладах освіти і безперервно шляхом навчання працівників у процесі їх трудової діяльності.

Для підвищення рівня знань фахівців із питань охорони праці необхідно:

• удосконалити навчальні програми з питань охорони праці, впровадити нові форми і методи навчання, зокрема навчання за модульною системою;

• опрацювати проект положення "Про підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників системи Держнаглядохоронпраці";

• розробити й реалізувати комплекс заходів щодо визначення пріоритетних питань у навчальних програмах при підготовці та підвищенні кваліфікації державних інспекторів з охорони праці з урахуванням наукових досліджень, досягнень та технічних рішень щодо створення безпечних умов праці в галузях виробництва.

Інформаційне забезпечення в галузі охорони праці. Воно має здійснюватися органами управління охороною праці на всіх рівнях і потребує вдосконалення шляхом визначення та поширення міжнародного й вітчизняного досвіду щодо пропаганди безпечних методів і засобів праці, вирішення інших актуальних питань у цій сфері із залученням сучасних інформаційних технологій, ЗМІ, оперативного розповсюдження посібників, пам'яток, методик, листівок відповідного спрямування.

ННДІОП має забезпечити збирання, обробку й доведення до кожного підприємства незалежно від сфери управління (галузевого чи регіонального рівня) інформації з питань управління та нагляду за охороною праці.

Забезпечення безпечності виробничого устаткування, технологічних процесів, будівель і споруд тощо. Для зниження ризиків, пов'язаних із виробничим устаткуванням, технологічними процесами, будівлями й спорудами, необхідно:

• переглянути нормативну базу, що регламентує безпечність виробничого устаткування, технологічних процесів, будівель і споруд, привести її у відповідність до вимог директив Європейського Союзу;

• удосконалити порядок проведення експертизи устаткування, технологічних процесів, будівель і споруд на їх відповідність вимогам безпеки з урахуванням міжнародних та європейських норм;

• ужити заходів щодо виведення з експлуатації (поетапно) морально застарілого і фізично зношеного виробничого устаткування, будівель, споруд тощо.

Забезпечення працівників засобами індивідуального захисту (ЗІЗ). Враховуючи те, що протягом останніх років організація виробництва ЗІЗ в Україні не дає очікуваних результатів, необхідно докорінно переглянути підхід до вирішення цієї проблеми, використовуючи досвід Білорусі, Литви, Латвії, Росії. Для цього слід упровадити на території України ЗІЗ, які вже отримали відповідний міжнародний сертифікат, виробників 313 у державі зорієнтувати виключно на ті, впровадження у виробництво яких є економічно вигідним. Доцільно вивчити питання щодо заснування в Україні спільних з іноземними представництвами підприємств із виробництва таких ЗІЗ, які б відповідали вимогам європейських норм і мали відповідні міжнародні сертифікати.

Крім того, необхідно:

• переглянути норми забезпечення працівників засобами індивідуального захисту, врахувати при цьому появу нових професій, видів робіт і технологій;

• посилити контроль за забезпеченням працівників засобами індивідуального захисту;

• сприяти поширенню інформації щодо розробок нових видів ЗІЗ, забезпечення інспекторського складу сучасними зразками засобів захисту з метою пропаганди їх використання.

Професійний відбір. У цьому напрямі діяльності необхідно:

• розробити і впровадити у провідних галузях суспільного виробництва системи професійного психофізіологічного добору фахівців, зайнятих на роботах підвищеної небезпеки;

• розробити списки професій із відповідними критеріями й показниками щодо професійної придатності;

• запровадити науково обґрунтовану систему тестування працівників та їх медичного обстеження на професійну відповідність.

У перехідний період, поки зазначена система тестування ще не впроваджена, має бути забезпечене належне медичне обстеження працівників на відповідність професії.

Облік, аналіз та оцінка стану умов і безпеки праці. Для вирішення питань, пов'язаних із обліком, аналізом та оцінкою стану умов та безпеки праці, слід:

• опрацювати (удосконалити) і забезпечити впровадження єдиної державної статистичної звітності щодо обліку, аналізу та оцінки стану безпеки й умов праці;

• законодавчо врегулювати звітність щодо обліку, аналізу та оцінки стану безпеки й умов праці підприємств недержавної форми власності;

• надати матеріальну підтримку ННДІОП шляхом включення до державного бюджету витрат, пов'язаних із проведенням обґрунтованого аналізу стану охорони праці, наглядової діяльності та їх взаємозв'язку, опрацюванням періодичних аналітичних матеріалів щодо стану охорони праці в Україні.

Планування робіт з охорони праці. Планування таких робіт має здійснюватися з урахуванням результатів аналізу й оцінки стану охорони праці, визначення пріоритетних напрямів діяльності.

Фінансування робіт з охорони праці. Необхідно створити належне правове підґрунтя і забезпечити фінансування заходів з охорони праці на державному, галузевому і регіональному рівнях за рахунок коштів:

а) Фонду соціального страхування від нещасних випадків, виділених на профілактику виробничого травматизму й профзахворювань;

б) державного бюджету і місцевих бюджетів - для часткового фінансування (разом із коштами Фонду соціального страхування від нещасних випадків) Національної, галузевих і регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища або інших цільових програм з охорони праці, а також заходів з охорони праці, передбачених програмами соціально-економічного і культурного розвитку України та її адміністративно-територіальних одиниць; при цьому кошти на охорону праці в державному й місцевих бюджетах виділяються окремими рядками;

в) інших джерел фінансування, не заборонених законодавством. Система контролю за витрачанням коштів, виділених на охорону

праці на рівні підприємства, має бути вдосконалена таким чином, щоб забезпечити їх спрямування за цільовим призначенням відповідно до Переліку заходів та засобів з охорони праці, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

16. 1. Загальні положення

1.1. Згідно з Законом України "Про охорону праці" (2694-12)
служба охорони праці створюється роботодавцем для організації
виконання правових, організаційно-технічних,
санітарно-гігієнічних, соціально-економічних і
лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на запобігання
нещасним випадкам, професійним захворюванням і аваріям у процесі
праці.

1.2. На основі Типового положення про службу охорони праці
(далі - Типове положення) з урахуванням специфіки виробництва та
видів діяльності, чисельності працівників, умов праці та інших
факторів роботодавець розробляє і затверджує Положення про службу
охорони праці відповідного підприємства, визначає структуру служби
охорони праці, її чисельність, основні завдання, функції та права
її працівників відповідно до законодавства. Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади в
положенні про структурний підрозділ з охорони праці враховують
вимоги цього Типового положення. Порядок створення та організації роботи структурних
підрозділів з охорони праці місцевих органів виконавчої влади
визначається відповідно до статті 34 Закону України "Про охорону
праці" (2694-12). Об'єднання підприємств у разі виконання ними делегованих
функцій в галузі охорони праці розробляють і затверджують
Положення про службу охорони праці відповідно до статті 36 Закону
України "Про охорону праці" (2694-12) та цього Типового
положення.

1.3. Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо
роботодавцю.

1.4. Служба охорони праці створюється на підприємствах з
кількістю працюючих 50 і більше осіб. На підприємстві з кількістю працюючих менше 50 осіб функції
служби охорони праці можуть виконувати в порядку сумісництва
(суміщення) особи, які мають відповідну підготовку. На підприємстві з кількістю працюючих менше 20 осіб для
виконання функцій служби охорони праці можуть залучатися сторонні
спеціалісти на договірних засадах, які мають виробничий стаж
роботи не менше трьох років і пройшли навчання з охорони праці.

1.5. Назви посад (професій) установлюються відповідно до
Національного класифікатора України ДК 003:2005 "Класифікатор
професій" (vb375609-05), затвердженого наказом
Держспоживстандарту від 26.12.2005 N 375 (v0375609-05), а
кваліфікаційні вимоги - відповідно до розділу 1 "Професії
керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців"
Випуск 1 "Професії працівників, що є загальними для всіх видів
економічної діяльності" Довідника кваліфікаційних характеристик
професій працівників, затвердженого наказом Міністерства праці та
соціальної політики України від 29.12.2004 N 336 (v0336203-04).
{ Пункт 1.5 в редакції Наказу Державного комітету України з
промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду N 236
(z1191-07) від 02.10.2007 }

1.6. Навчання та перевірка знань з питань охорони праці
працівників служби охорони праці проводяться в установленому
законодавством порядку під час прийняття на роботу та періодично
один раз на три роки.

1.7. Працівники служби охорони праці підприємства в своїй
діяльності керуються законодавством України, нормативно-правовими
актами з охорони праці, колективним договором та актами з охорони
праці, що діють в межах підприємства.

1.8. Ліквідація служби охорони праці допускається тільки в
разі ліквідації підприємства чи припинення використання найманої
праці фізичною особою.

2. Основні завдання служби охорони праці

2.1. В разі відсутності впровадженої системи якості
відповідно до ISO 9001 опрацювання ефективної системи управління
охороною праці на підприємстві та сприяння удосконаленню
діяльності у цьому напрямку кожного структурного підрозділу і
кожного працівника. Забезпечення фахової підтримки рішень
роботодавця з цих питань.

2.2. Організація проведення профілактичних заходів,
спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих
факторів, запобігання нещасним випадкам на виробництві,
професійним захворюванням та іншим випадкам загрози життю або
здоров'ю працівників.

2.3. Вивчення та сприяння впровадженню у виробництво
досягнень науки і техніки, прогресивних і безпечних технологій,
сучасних засобів колективного та індивідуального захисту
працівників.

2.4. Контроль за дотриманням працівниками вимог законів та
інших нормативно-правових актів з охорони праці, положень (у разі
наявності) галузевої угоди, розділу "Охорона праці" колективного
договору та актів з охорони праці, що діють в межах підприємства.

2.5. Інформування та надання роз'яснень працівникам
підприємства з питань охорони праці.

3. Функції служби охорони праці

3.1. Розроблення спільно з іншими підрозділами підприємства
комплексних заходів для досягнення встановлених нормативів та
підвищення існуючого рівня охорони праці, планів, програм
поліпшення умов праці, запобігання виробничому травматизму,
професійним захворюванням, надання організаційно-методичної
допомоги у виконанні запланованих заходів.

3.2. Підготовка проектів наказів з питань охорони праці і
внесення їх на розгляд роботодавцю.

3.3. Проведення спільно з представниками інших структурних
підрозділів і за участю представників професійної спілки
підприємства або, за її відсутності, уповноважених найманими
працівниками осіб з питань охорони праці перевірок дотримання
працівниками вимог нормативно-правових актів з охорони праці.

3.4. Складання звітності з охорони праці за встановленими
формами.

3.5. Проведення з працівниками вступного інструктажу з
охорони праці.

3.6. Ведення обліку та проведення аналізу причин виробничого
травматизму, професійних захворювань, аварій, заподіяної ними
шкоди.

3.7. Забезпечення належного оформлення і зберігання
документації з питань охорони праці, а також своєчасної передачі
її до архіву для тривалого зберігання згідно з установленим
порядком.

3.8. Складання за участю керівників підрозділів підприємства
переліків професій, посад і видів робіт, на які повинні бути
розроблені інструкції з охорони (безпеки) праці, що діють в межах
підприємства, надання методичної допомоги під час їх розроблення.

3.9. Інформування працівників про основні вимоги законів,
інших нормативно-правових актів та актів з охорони праці, що діють
в межах підприємства.

3.10. Розгляд: питань про підтвердження наявності небезпечної виробничої
ситуації, що стала причиною відмови працівника від виконання
дорученої роботи, відповідно до законодавства (у разі
необхідності); листів, заяв, скарг працівників підприємства, що стосуються
питань додержання законодавства про охорону праці.

3.11. Організація: забезпечення підрозділів нормативно-правовими актами та
актами з охорони праці, що діють в межах підприємства,
посібниками, навчальними матеріалами з цих питань; роботи кабінету з охорони праці, підготовки інформаційних
стендів, кутків з охорони праці тощо; нарад, семінарів, конкурсів тощо з питань охорони праці; пропаганди з питань охорони праці з використанням
інформаційних засобів.

3.12. Участь у: розслідуванні нещасних випадків, професійних захворювань та
аварій на виробництві відповідно до Порядку розслідування та
ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій
на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів
України від 25 серпня 2004 року N 1112 (1112-2004-п); складанні санітарно-гігієнічної характеристики робочих місць
працівників, які проходять обстеження щодо наявності
профзахворювань; проведенні внутрішнього аудиту охорони праці та атестації
робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони
праці; роботі комісій з приймання в експлуатацію закінчених
будівництвом, реконструкцією або технічним переозброєнням об'єктів
виробничого та соціально-культурного призначення, відремонтованого
або модернізованого устатковання в частині дотримання вимог
охорони (безпеки) праці; розробленні положень, інструкцій, розділу "Охорона праці"
колективного договору, актів з охорони (безпеки) праці, що діють у
межах підприємства; складанні переліків професій і посад, згідно з якими
працівники повинні проходити обов'язкові попередні і періодичні
медичні огляди; організації навчання з питань охорони праці; роботі комісії з перевірки знань з питань охорони праці.

3.13. Забезпечення організаційної підтримки (в разі
наявності) роботи комісії з питань охорони праці підприємства.

3.14. Контроль за: виконанням заходів, передбачених програмами, планами щодо
поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища,
колективним договором та заходами, спрямованими на усунення причин
нещасних випадків та професійних захворювань; проведенням ідентифікації та декларуванням безпеки об'єктів
підвищеної небезпеки; наявністю в підрозділах інструкцій з охорони праці згідно з
переліком професій, посад і видів робіт, своєчасним внесенням в
них змін; своєчасним проведенням необхідних випробувань і технічних
оглядів устатковання; станом запобіжних і захисних пристроїв, вентиляційних систем; своєчасним проведенням навчання з питань охорони праці, всіх
видів інструктажу з охорони праці; забезпеченням працівників відповідно до законодавства
спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального та
колективного захисту, мийними та знешкоджувальними засобами; організацією зберігання, прання, хімічного чищення, сушіння,
знепилювання і ремонту спеціального одягу, спеціального взуття та
інших засобів індивідуального захисту; санітарно-гігієнічними і санітарно-побутовими умовами
працівників згідно з нормативно-правовими актами; своєчасним і правильним наданням працівникам пільг і
компенсацій за важкі та шкідливі умови праці, забезпеченням їх
лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними
йому харчовими продуктами, газованою солоною водою, наданням
оплачуваних перерв санітарно-оздоровчого призначення тощо
відповідно до вимог законодавства та колективного договору; дотриманням у належному безпечному стані території
підприємства, внутрішніх доріг та пішохідних доріжок; організацією робочих місць відповідно до нормативно-правових
актів з охорони праці; використанням цільових коштів, виділених для виконання
комплексних заходів для досягнення встановлених нормативів та
підвищення існуючого рівня охорони праці; застосуванням праці жінок, інвалідів і осіб, молодших 18
років, відповідно до законодавства; виконанням приписів посадових осіб органів державного нагляду
за охороною праці та поданням страхового експерта з охорони праці; проведенням попередніх (під час прийняття на роботу) і
періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів
працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи
небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному
доборі, щорічних обов'язкових медичних оглядів осіб віком до
21 року.

4. Права працівників служби охорони праці

Спеціалісти служби охорони праці мають право: видавати керівникам структурних підрозділів підприємства
обов'язкові для виконання приписи (за формою згідно з додатком)
щодо усунення наявних недоліків, одержувати від них необхідні
відомості, документацію і пояснення з питань охорони праці. Припис
спеціаліста з охорони праці може скасувати лише роботодавець.
Припис складається в 2 примірниках, один з яких видається
керівникові робіт, об'єкта, цеху, другий залишається та
реєструється у службі охорони праці, і зберігається протягом 5
років. Якщо керівник структурного підрозділу підприємства
відмовляється від підпису в одержанні припису, спеціаліст з
охорони праці надсилає відповідне подання на ім'я особи, якій
адміністративно підпорядкований цей структурний підрозділ, або
роботодавцю; зупиняти роботу виробництв, дільниці, машин, механізмів,
устатковання у разі порушень, які створюють загрозу життю або
здоров'ю працівників; вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли
передбачених законодавством медичного огляду, навчання,
інструктажу, перевірки знань і не мають допуску до відповідних
робіт або не виконують вимоги нормативно-правових актів з охорони
праці; надсилати роботодавцю подання про притягнення до
відповідальності посадових осіб та працівників, які порушують
вимоги щодо охорони праці; за поліпшення стану безпеки праці вносити пропозиції про
заохочення працівників за активну працю; залучати, за погодженням з роботодавцем і керівниками
підрозділів підприємства, спеціалістів підприємства для проведення
перевірок стану охорони праці.

5. Організація роботи служби охорони праці

5.1. Робота служби охорони праці підприємства повинна
здійснюватись відповідно до плану роботи та графіків обстежень,
затверджених роботодавцем.

5.2. Робочі місця працівників служби охорони праці мають
розміщуватись (як правило) в окремому приміщенні, забезпечуватись
належною оргтехнікою, технічними засобами зв'язку і бути зручними
для приймання відвідувачів.

5.3. Для проведення навчання, інструктажів, семінарів,
лекцій, виставок тощо має бути створений кабінет з охорони праці
відповідно до Типового положення про кабінет охорони праці,
затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці від 18.07.97 N 191
(z0458-97), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України
08.10.97 за N 458/2262.

5.4. Роботодавець забезпечує стимулювання ефективної роботи
працівників служби охорони праці.

5.5. Працівники служби охорони праці не можуть залучатися до
виконання функцій, не передбачених Законом України "Про охорону
праці" (2694-12) та цим Типовим положенням.

5.6. Служба охорони праці взаємодіє з іншими структурними
підрозділами, службами, фахівцями підприємства та представниками
профспілки, а за її відсутності - з уповноваженими найманими
працівниками особами з питань охорони праці.

17. Згідно з Законом України „Про охорону праці” служба охорони праці створюється власником або уповноваженим ним органом на підприємствах, в установках, організаціях незалежно від форм власності та видів їх діяльності для організації виконання правових, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів спрямованих на запобігання нещасним випадкам, професійним захворюванням і аваріям в процесі праці.

Служба охорони праці вирішує завдання:

· забезпечення безпеки виробничих процесів, устаткування, будівель і споруд;

· забезпечення працівників засобами індивідуального та колективного захисту;

· професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці, пропаганди безпечних методів праці;

· вибору оптимальних режимів праці і відпочинку працівників;

· професійного добору виконавців для визначених видів робіт.

Служба охорони праці входить до структури підприємства, установи, організації, як одна з основних виробничо-технічних служб.

Ліквідація служби охорони праці допускається тільки в разі ліквідації підприємства.

Служба охорони праці в залежності від чисельності працюючих може функціонувати як самостійний структурний підрозділ або у вигляді групи спеціалістів чи одного спеціаліста, у тому числі за сумісництвом.

Служба охорони праці комплектуються спеціалістами, які мають вищу освіту та стаж роботи за профілем виробництва не менше 3 років. Спеціалісти з середньою спеціальною освітою приймаються в службу охорони праці у виняткових випадках. Обмеження не стосується: щодо виробничого стажу – осіб, які мають спеціальну освіту з охорони праці; за рівнем освіти – осіб, які прийняті на посаду до затвердження Типового положення.

Перевірка знань з питань охорони праці працівників служби охорони праці проводиться в установленому порядку до початку виконання ними своїх функціональних обов’язків та періодично, один раз на три роки.

На підставі цього Типового положення з урахуванням специфіки виробництва опрацьовуються та затверджуються власниками Положення про службу охорони праці підприємств, установ та організацій.

Положення про службу охорони праці міністерства, державного комітету концерну, корпорації та іншого об’єднання підприємств, створених за галузевим принципом, узгоджується з Державним комітетом по нагляду за охороною праці.

Працівники служби охорони праці у своїй діяльності керуються законодавством про працю, міжгалузевими і галузевими нормативними актами з охорони праці і Положенням про службу охорони праці.

Працівники служби охорони праці мають право видавати керівникам установ, підприємств, організацій та їх структурних підрозділів обов’язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків.