Розслідування і облік хронічних професійних захворювань і отруєнь

Всі вперше виявлені хронічні професійні захворювання і отруєння (далі - профзахворювання) підлягають розслідуванню.

Професійний характер захворювання визначається експертною комісією у складі фахівців лікувально-профілактичних установ і установ охорони здоров'я. При необхідності до складу експертної комісії привертають фахівців підприємств, Фонду соціального страхування, представників профспілкової організації, членом якої є потерпілий.

На кожного потерпілого від профзахворювання клініками науково-дослідних інститутів, відділеннями профзахворювань лікувально-профілактичних закладів складається повідомлення за формою П-3.

Протягом трьох діб після встановлення остаточного діагнозу профзахворювання повідомлення (за формою П-3) присилається підприємству, виробничі чинники якого сприяли виникненню профзахворювання, в санітарно-епідеміологічну службу і лікувально-профілактичній установі (закладу), яка обслуговує це підприємство.

Власник організовує розслідування причин кожного випадку профзахворювання протягом десяти робочих днів з моменту отримання повідомлення.

Розслідування профзахворювання проводиться комісією у складі представників: санітарно-епідеміологічної служби (голова комісії), лікувально-профілактичної установи (закладу), підприємства, Фонду соціального страхування, профспілкової організації, членом якої є хворий, або уповноваженого трудового колективу з питань охорони праці, якщо хворий не є членом профспілки.

Комісія складає акт розслідування професійного захворювання за формою П-4 в шести екземплярах протягом трьох днів після закінчення розслідування і розсилаються хворому, лікувально-профілактичній установі (закладу), Фонду соціального страхування, санітарно-епідеміологічній службі і профспілковій організації, членом якої є хворий. Перший екземпляр акту розслідування залишається на підприємстві і зберігається там 45 років.

Власник зобов'язаний в п'ятиденний термін після закінчення розслідування причин профзахворювання розглянути його матеріали і видати наказ про заходи по запобіганню профзахворювань, а також про залучення до відповідальності осіб, з чиєї вини допущені порушення санітарних норм і правил, які привели до виникнення профзахворювання.

Розслідування випадків профзахворювань у працівників, направлених на роботу за межі підприємства, проводиться комісією по розслідуванню під головуванням представника санітарно-епідеміологічної служби, яка здійснює державний санітарний нагляд на підприємстві, де виявлено профзахворювання.

Професійні захворювання, виявлені у осіб, які приїхали на постійне мешкання до України з інших країн, реєструються в лікувально-профілактичних закладах і територіальній санітарно-епідеміологічній службі за місцем проживання потерпілого в Україні, а розслідування причин цих профзахворювань проводиться в порядку, передбаченому міжнародними договорами України.

Реєстрація і облік професійних захворювань ведуть в спеціальному журналі:

- на підприємстві;

- у Фонді соціального страхування;

- в санітарно-епідеміологічній службі;

- в лікувально-профілактичній установі.

Розслідування і облік аварій ^*

На підприємстві згідно вимогам законодавства і нормативних актів з питань цивільної оборони і охорони праці повинні бути розроблені і затверджені власником:

- план попередження надзвичайних ситуацій, в якому розглядаються можливі аварії і інші надзвичайні ситуації техногенного і природного походження, прогнозуються наслідки, визначаються заходи по їх попередженню, терміни виконання, а також сили і засоби, що привертаються до цих заходів;

- план (інструкція) ліквідації аварій (надзвичайних ситуацій), в якому перераховані всі можливі аварії і інші надзвичайні ситуації, визначені дії посадовців і працівників підприємства під час їх виникнення, обов'язки професійних аварійно-рятувальних формувань або працівників інших підприємств, установ і організацій, яких привертають до ліквідації надзвичайних ситуацій.

Аварії підрозділяються на дві категорії:

а) до І категорії відносяться аварії, унаслідок яких:

- загинуло 5 або травмовано 10 і більше чоловік;

- відбувся викид отруйливих, радіоактивних, біологічно небезпечних речовин за санітарно-захисну зону підприємства;

- збільшилася концентрація забруднюючих речовин в навколишньому природному середовищі більш ніж в 10 разів;

- зруйновані споруди або основні конструкції об'єкту, що створило загрозу для життя і здоров'я значної кількості працівників підприємства або населення;

б) до II категорії відносяться аварії, унаслідок яких:

- загинуло 5 або травмовано від 4 до 10 чоловік;

- зруйновані споруди або основні конструкції об'єкту, що створило загрозу для життя і здоров'я працівників цеху, ділянки.

Випадки порушення технологічних процесів, роботи устаткування, тимчасової зупинки виробництва в результаті зносу автоматичних захисних блокувань і інші локальні порушення в роботі цехів, ділянок і окремих об'єктів, падіння опор і обрив дротів ліній електропередачі не відносяться до аварій, що мають категорії, і розслідуються підприємством у встановленому ним порядку.

Власник або особа, яка керує виробництвом під час зміни, зобов'язано ввести в дію план ліквідації аварії, вжити, в першу чергу, заходи з порятунку потерпілих і надання їм медичної допомоги, запобіганню подальшого розширення аварії, встановленню меж небезпечної зони і обмеженню доступу до неї людей.

Він зобов'язаний негайно сповістити про аварію місцевий орган державного нагляду за охороною праці, орган, до сфери управління якого належить підприємство, місцевий орган виконавчої влади, штаб цивільної оборони і з надзвичайних ситуацій, прокуратуру по місцю виникнення аварії і відповідний профспілковий орган.

Розслідування аварій без нещасних випадків проводиться комісіями, які створюються:

- у разі аварій I категорії - наказом міністерства або іншого центрального органу виконавчої влади або розпорядженням органу виконавчої влади (Автономної Республіки Крим, області, міст Києва і Севастополя) за узгодженням з відповідними органами державного нагляду за охороною праці, МЧС або територіальним штабом цивільної оборони і з надзвичайних ситуацій;

- у разі аварій II категорії - наказом керівника органу, до сфери управління якого належить підприємство, або розпорядженням районного або міського органу виконавчої влади за узгодженням з відповідним органом державного нагляду за охороною праці.

Головою комісії призначається представник органу, до сфери управління якого належить підприємство, місцевого органу виконавчої влади або представник органу державного нагляду за охороною праці.

Комісія по розслідуванню зобов'язана протягом 10 робочих днів розслідувати аварію і скласти акт за формою Н-5.

За наслідками розслідування аварії власник видає наказ, яким відповідно до висновків комісії по розслідуванню затверджує заходи по запобіганню подібних аварій і притягає до відповідальності працівників за порушення законодавства про охорону праці.

В п'ятиденний термін після закінчення розслідування матеріали розслідування передаються підприємством прокуратурі і органам, представники яких брали участь в розслідуванні.

Облік аварій I і II категорій ведуть підприємства і органи державного управління і нагляду за охороною праці з реєстрацією їх в спеціальному журналі. При цьому враховуються всі аварії (з нещасними випадками і без них).

Контроль і нагляд за своєчасним і правильним розслідуванням, документальним оформленням і обліком аварій, здійсненням заходів щодо усунення їх причин покладається на органи державного управління і нагляду за охороною праці.

Підрозділяють причини виробничого травматизму і професійної захворюваності на наступні основні групи: організаційні, технічні, санітарно-гігієнічні і психофізіологічні.

Організаційні причини: відсутність або неякісне проведення навчання з питань охорони праці; відсутність контролю; порушення вимог інструкцій, правил, норм, стандартів; невиконання заходів щодо охорони праці; порушення технологічних регламентів, правил експлуатації устаткування, транспортних засобів, інструменту; порушення норм і правил планово-запобіжного ремонту устаткування; недостатній технічний нагляд за небезпечними роботами; використовування устаткування, механізмів і інструменту не за призначенням і ін.

Технічні причини: несправність виробничого устаткування, механізмів, інструменту; недосконалість технологічних процесів; конструктивні недоліки устаткування, недосконалість або відсутність захисних загороджень, запобіжних пристроїв, засобів сигналізації і блокування.

Санітарно-гігієнічні причини: підвищений (вище ГДК) вміст в повітрі робочих зон шкідливих речовин; недостатнє або нераціональне освітлення; підвищені рівні шуму, вібрації; незадовільні мікрокліматичні умови; наявність різноманітних випромінювань вище за допустимі значення; порушення правил особистої гігієни.

Психофізіологічні причини: помилкові дії унаслідок утомленості працівника через надмірну тяжкість і напруженість роботи; монотонність праці; хворобливий стан працівника; необережність; невідповідність психофізіологічних або антропометричних даних працівника техніці, що використовується, або виконуваній роботі.

Основні заходи щодо попередження і усунення причин виробничого травматизму і професійної захворюваності підрозділяються на технічні і організаційні.

До технічних заходів відносяться заходи щодо виробничої санітарії і техніки безпеки.

Заходи щодо виробничої санітарії згідно ДСТУ 2293-93 передбачають організаційні, гігієнічні і санітарно-технічні заходи і засоби, що запобігають дії на працюючих шкідливих виробничих чинників. Це створіння комфортного мікроклімату шляхом вбудовування відповідних систем опалювання, вентиляції, кондиціонування повітря; теплоізоляція конструкцій будівлі і технологічного устаткування; заміна шкідливих речовин і матеріалів нешкідливими; герметизація шкідливих процесів; зниження рівнів шуму і вібрації; влаштування раціонального освітлення; забезпечення необхідного режиму праці і відпочинку, санітарного і побутового обслуговування.

Заходи щодо техніки безпеки передбачають систему організаційних і технічних заходів і засобів, що запобігають дії на працюючих небезпечних виробничих чинників. До них відносяться: розробка і упровадження безпечного устаткування; механізація і автоматизація технологічних процесів; використовування запобіжних пристосувань, автоматичних блокуючих засобів; правильне і зручне розташування органів управління устаткуванням; розробка і упровадження систем автоматичного регулювання, контролю і управління технологічними процесами, принципово нових нешкідливих і безпечних технологічних процесів.

До організаційних заходів відносяться: правильна організація роботи, навчання, контролю і нагляду за охороною праці; дотримання трудового законодавства, міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці; упровадження безпечних методів і наукової організації праці; проведення агітації і пропаганди охорони праці; організація планово-запобіжного ремонту устаткування, технічних оглядів і випробувань транспортних і вантажопідйомних засобів, посудин, що працюють під тиском.

1.1.17. МЕТОДИ АНАЛІЗУ ВИРОБНИЧОГО ТРАВМАТИЗМУ І ПРОФЗАХВОРЮВАНОСТІ

Аналіз виробничого травматизму і профзахворюваності дозволяє виявити причини і визначити закономірності їх виникнення. На підставі такої інформації розробляються заходи щодо профілактики виробничого травматизму і профзахворюваності. Для аналізу виробничого травматизму застосовують такі основні методи: статистичний, топографічний, монографічний, економічний, метод анкетування, метод експертних оцінок.

Статистичний метод ґрунтується на вивченні травматизму по документах: звітам, актам, журналам реєстрації Це дозволяє групувати випадки травматизму за певними ознаками: по професіях потерпілих, по робочих місцях, цехах, стажу, віку, причинах травматизму, устаткуванню, що спричинило травму.

Для оцінки рівня травматизму розраховують коефіцієнти його частоти і тяжкості:

К_ч=А*1000/Т (1.1)

К_т=Д/А (1.2)

де К_ч - коефіцієнт частоти травматизму;

А - кількість випадків травматизму на підприємстві за звітний період;

Т – середньо списочна чисельність працюючих на підприємстві за той же звітний період;

К_т - коефіцієнт тяжкості травматизму;

Д - кількість днів непрацездатності у потерпілих (в робочих днях).

Коефіцієнт частоти травматизму, по суті, показує, скільки випадків травматизму за відповідний період (півріччя, рік) доводиться на 1000 середньо списочних працюючих на підприємстві, а коефіцієнт тяжкості травматизму — скільки днів непрацездатності доводиться в середньому на один випадок травматизму за відповідний період.

Коефіцієнти К_ч і К_т дозволяють вивчити динаміку травматизму на підприємстві (за 4-5 років), порівнювати його з іншими підприємствами.

Монографічний метод полягає в детальному обстеженні всього комплексу умов праці, технологічного процесу, устаткування, робочого місця, прийомів праці, санітарно-гігієнічних умов, засобів колективного і індивідуального захисту. Іншими словами, цей метод полягає в аналізі небезпечних і шкідливих виробничих чинників, властивих тільки тій або іншій (моно) ділянці виробництва, устаткуванню, технологічному процесу. По цьому методу поглиблено розглядають всі обставини нещасного випадку, якщо необхідно, то виконують відповідні дослідження і випробування. Дослідженню підлягають цех, ділянка, технологічний процес, основне і допоміжне устаткування, трудові прийоми, засоби індивідуального захисту, умови виробничого середовища, метеорологічні умови в приміщенні, освітленість, загазованість, запиленість, шум, вібрація, випромінювання, причини нещасних випадків, які відбулися раніше на даному робочому місці. Таким чином, нещасний випадок вивчається комплексно.

Топографічний метод ґрунтується на тому, що на плані цеху (підприємства) позначають місця, де відбулися нещасні випадки. Це дозволяє наочно виділити місця з підвищеною небезпекою, які вимагають ретельного обстеження і профілактичних заходів. Повторення нещасних випадків в певних місцях свідчить про незадовільний стан охорони праці на даних об'єктах. На ці місця звертають особливу увагу, вивчають причини травматизму. Шляхом додаткового обстеження згаданих місць виявляють причини, які викликали нещасні випадки, формують поточні і перспективні заходи щодо запобігання нещасних випадків для кожного окремого об'єкту.

Економічний метод полягає у вивченні і аналізі втрат, заподіяних виробничим травматизмом.

Метод анкетування. Розробляються анкети для робітників. На підставі анкетних даних (відповідей на питання) розробляють профілактичні заходи щодо попередження нещасних випадків.

Метод експертних оцінок базується на експертних висновках (оцінках) умов праці, на виявленні відповідності технологічного устаткування, пристосувань, інструментів, технологічних процесів вимогам стандартів і ергономічним вимогам, що відносяться до машин, механізмів, устаткування, інструментів, пультів управління.

Під дією шкідливих чинників на виробництві у працюючих можуть виникати гострі професійні або хронічні отруєння і захворювання.

Проте дія виробничих чинників не обмежується тільки їх роллю як причини професійних захворювань. Давно було помічено, що особи, що працюють з токсичними речовинами, частіше хворіють на загальні захворювання (грип, розлад органів травлення, запалення легенів і тому подібне), що ці хвороби проходять у них важче, а процес видужування йде повільніше. Тому, окрім показників частоти і тяжкості профзахворюваності (визначаються аналогічно Кч і Кт), важливо також визначити показники рівня загальної захворюваності. З цією метою розраховують показник частоти випадків захворювань і показник днів непрацездатності, які доводяться на 100 працюючих:

П_чз = З*100/Т (1.3)

П_дн = Д*100/Т (1.4)

де 3 - кількість випадків захворювань за звітний період;

Д - кількість днів непрацездатності за цей же період;

Т - загальна кількість працюючих.

На підставі отриманих показників визначають динаміку виробничого травматизму, професійної і загальної захворюваності за відповідний період, яка дозволяє оцінити стан охорони праці на підприємстві, правильність вибраних напрямів по забезпеченню здорових і безпечних умов праці.