Фінансування охорони праці

Відповідно до ст. 19 Закону України „Про охорону праці" фінансування охорони праці здійснюється працедавцем. Фінансування профілактичних заходів щодо охорони праці, виконання загальнодержавної, галузевих і регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці і виробничого середовища, інших державних програм, спрямованих на запобігання нещасних випадків і професійних захворювань, передбачається, разом з іншими джерелами фінансування, визначеними законодавством, в державному і місцевих бюджетах, що виділяються окремим рядком.

Для підприємств, незалежно від форм власності, або фізичних осіб, що використовують найману працю, витрати на охорону праці складають не менше 0,5 відсотка від суми реалізованої продукції.

На підприємствах, що утримуються за рахунок бюджету, витрати на охорону праці передбачаються в державному або місцевих бюджетах і складають не менше 0,2 відсотка від фонду оплати праці.

1.1.5. ДЕРЖАВНІ НОРМАТИВНІ АКТИ ПРО ОХОРОНУ ПРАЦІ

Міждержавні стандарти Системи стандартів безпеки праці – це (ГОСТ ССБТ) колишнього СРСР, які застосовуються на території України до їх заміни іншими нормативними документами, якщо вони не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до Угоди про співпрацю в області охорони праці, укладеної керівниками урядів держав СНД в грудні 1994 року, стандарти ССБТ далі діють в Україні як міждержавні стандарти по узгодженому переліку, який переглядається у міру необхідності з урахуванням національного законодавства держав СНД і результатів загальної роботи, направленої на удосконалення Системи стандартів безпеки праці.

Ця система стандартів безпеки праці (ССБТ) розробляється і упроваджується з 1972 р. і має наступне позначення:

ГОСТ 12.Х.ХХХ-ХХ ССБТ. (Наприклад, ГОСТ 12.1.005-88),

де:

12 – шифр системи;

.Х. – шифр підсистеми (наприклад, 1);

.ХХХ. – порядковий номер в підсистемі (наприклад, 005);

ХХ – рік затвердження документа (наприклад, 88).

Системою ССБТ встановлено наступне позначення підсистем:

.0. – організаційно-методичні положення по побудові системи, термінологія, класифікація і т.д.;

.1. – вимоги і норми по видах шкідливих і небезпечних виробничих чинників;

.2. – вимоги безпеки до виробничого устаткування;

.3. – вимоги безпеки до виробничих процесів;

.4. – вимоги безпеки до засобів захисту працюючих;

.5. – вимоги безпеки до будівель і споруд;

Вимоги з охорони праці регламентуються також державними стандартами України з питань безпеки праці, будівельними і санітарними нормами і правилами, правилами влаштування електроустановок (ПУЕ), нормами технічного проектування і іншими нормативними актами, виходячи з області їх дії.

Державні нормативно-правові акти про охорону праці (НПАОП) - це правила, стандарти, норми, положення, інструкції і інші документи, яким надана сила правових норм, обов'язкових для виконання. Державна реєстрація нормативно0правового акта Держгірпромнагляду полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини. Згідно з Порядком нормативно-правовий акт – офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженим на це суб’єктом нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, спрямований на регулювання суспільних відносин, що містить норми права, має не персоніфікований характер і розрахований на неодноразове застосування.

1.1.6. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ОХОРОНУ ПРАЦІ

Відповідно до ст. 44 Закону України „Про охорону праці" за порушення законодавчих і інших нормативних актів про охорону праці, створення перешкод для діяльності посадовців органів державного нагляду за охороною праці і представників професійних спілок винні особи притягуються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, кримінальної відповідальності згідно законодавству.

Дисциплінарна відповідальність виникає в тому випадку, якщо порушення не спричинило і не могло спричинити важкий нещасний випадок. Ця відповідальність накладається адміністрацією підприємства на своїх працівників.

Дисциплінарна відповідальність полягає в накладенні дисциплінарних стягнень. Відповідно до ст. 147 КЗоТ встановлені такі дисциплінарні стягнення: догана, звільнення з роботи. Право накладати дисциплінарні стягнення на працівників має орган, який користується правом прийняття на роботу цього працівника. Дисциплінарне стягнення може бути накладено за ініціативою органів, які здійснюють державний і суспільний контроль за охороною праці. За кожне порушення може бути застосовано тільки одне дисциплінарне стягнення. При виборі дисциплінарного стягнення необхідно враховувати ступінь тяжкості скоєної провини і заподіяний нею збиток, обставини, при яких скоєна провина, попередня робота працівника.

Адміністративна відповідальність накладається на посадовців підприємств, які винні в порушеннях законодавства про охорону праці у вигляді грошового штрафу. Право накладати адміністративні стягнення із причин, відзначених в ст. 44 Закону України „Про охорону праці", мають службові особи Держнаглядохоронпраці. Адміністративній відповідальності підлягають особи, які на момент здійснення адміністративного правопорушення досягли шістнадцятирічного віку.

Матеріальна відповідальність включає відповідальність як працівника, так і працедавця (підприємства). В ст. 130 КЗоТ вказується, що працівники несуть матеріальну відповідальність за збиток, заподіяний підприємству (установі) через порушення покладених на них обов'язків, у тому числі, і унаслідок порушення правил охорони праці. Матеріальна відповідальність встановлюється тільки через прямий дійсний збиток і при умові, коли такий збиток заподіяний підприємству (установі) винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяного збитку. Матеріальна відповідальність може бути накладена незалежно від залучення працівника до дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності. Власник підприємства (установи) або уповноважена їм особа (орган) несе матеріальну відповідальність за заподіяний збиток працівнику незалежно від наявності вини, якщо не доведе, що збиток заподіяний унаслідок непереборної сили або наміру потерпілого. Збитки у зв'язку з порушеннями законодавства про охорону праці можуть включати відшкодування потерпілому втраченого заробітку, одноразову допомогу, додаткові витрати на лікування, протезування, якщо потерпілий залишився живим, а також витрати на поховання у разі смерті потерпілого, одноразову допомогу на сім'ю і на утриманців.

Кримінальна відповідальність наступає, якщо порушення вимог законодавства і інших нормативних актів про охорону праці створило небезпеку для життя або здоров'я громадян. Суб'єктом кримінальної відповідальності з питань охорони праці може бути будь-яка службова особа підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, а також громадянин – власник підприємств або уповноважена їм особа. Кримінальна відповідальність визначається в судовому порядку.

Цю відповідальність несуть ті посадовці, на яких покладена відповідальність за безпечне ведення робіт на їх ділянці. Ця відповідальність по забезпеченню безпеки робіт зафіксована в наступних документах: посадова інструкція або спеціальне розпорядження по підприємству, цеху, ділянці.

1.1.7. ДЕРЖАВНИЙ НАГЛЯД І СУСПІЛЬНИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ОХОРОНОЮ ПРАЦІ