Розділ 2. Виробнича санітарія. 3 страница

5. Експлуатація і контроль освітлювальних установок.

Штучне і природне освітлення може бути ефективним тільки при якісному і дбайливому обслуговуванні, що входять у склад освітлювальних установок, систем вузлів і пристроїв.

При тривалій експлуатації ламп розжарювання і газорозрядних ламп їх світловий потік зменшується відповідно на 10…15% і 20…25%. В результаті забруднення пилом і брудом погіршується світлова віддача світильників і світло пропускна здатність вікон та ліхтарів. Тому, при експлуатації освітлювальних установок необхідно:

● очищати від пилу і бруду в установлені строки світильники, скло вікон та ліхтарів.

При незначному виділенні пилу чистку проводять не рідше 2 раз на 1 рік, а при

значному виділенні пилу – не рідше 4 раз на 1 рік;

● перевіряти 1 раз на 1 рік справність ізоляції проводів і кабелів; справність

трансформаторів, патронів, апаратури керування і захисту, арматури та інших вузлів і

пристроїв. Пошкоджені елементи ремонтують або замінюють на нові;

● приладом мегомметром 1 раз на 1 рік вимірюють опір ізоляції освітлювальної

проводки, який повинен бути не менше R_із ≤ 0,5 МОм.

● приладом люксметром (Ю-116, Ю-117) 1 раз на 1 рік на кожному робочому місці

вимірюють фактичну освітленість і порівнюють її з нормативним значенням.

Тема 2.4. Вібрація.

1. Вібрація та її дія на організм людини.

2. Класифікація і характеристики вібрації.

3. Нормування та контроль параметрів вібрації.

4. Заходи та засоби захисту від вібрації.

1. Вібрація та її дія на організм людини.

Вібрація – це механічні коливання пружних тіл або коливальні рухи механічних систем. Коливання твердих тіл, які сприймаються людиною через шкіряний покрив, кістки і м’яку тканину, оцінюються як трясіння або вібрація. Для людини вібрація є видом механічного впливу, який має негативні наслідки для організму.

Практично всі сучасні машини, що застосовуються в різних галузях, створюють механічні коливання за рахунок обертово-поступального руху робочих органів. Джерелами вібрації являються ручний інструмент, різні машини, обладнання, верстати, механізми, транспорт і ін.

Тривала дія вібрації на організм людини приводить до комплексу паталогій, які в комплексі називають вібраційною хворобою, яка іноді закінчується інвалідністю. Залежно від форм і стадій вібраційної хвороби хворі відчувають біль у руках, втрату чутливості, скаржаться на затерпання пальців і відчуття “повзання мурашок”. Крім того, виникають головні болі, розлади зору, порушення роботи серця і шлунка, відчуття шуму в голові, підвищується артеріальний тиск, зменшується м’язова маса і сила.

2. Класифікація і характеристики вібрації.

До людини вібрація передається в момент контакту із вібруючим об’єктом.

За способом передачі на людину вібрації класифікують на загальну, яка передається на тіло людини, що стоїть або сидить, через опорні поверхні (сидіння, підлога), і локальну, яка передається на руки робітника при контакті з вібруючим інструментом. Вібрація сприймається людиною як трясіння. Часто вібрація супроводжується шумом, який чує людина.

Вібрація характеризується такими абсолютними параметрами:

● амплітудою зміщення А, м, - це величина відхилення точки, що коливається, від

положення рівноваги;

● амплітудою швидкості ν, м/с;

● амплітудою прискорення ω, м/с²;

● частотою f, Гц.

Основний відносний параметр вібрації – рівень віброшвидкості, дБ:

L_v = 20 • lg ,

де ν – середньоквадратичне значення віброшвидкості, м/с;

ν_о – порогове значення віброшвидкості - 5•10^-8 м/с.

З урахуванням джерел виникнення вібрації її класифікують на такі категорії: ● Категорія 1 – транспортна вібрація, яка діє на людину на робочих місцях самохідних та причіпних машин, транспортних засобів під час руху по місцевості і дорогах.

● Категорія 2 – транспортно-технологічна вібрація, яка діє на людину на робочих місцях машин з обмеженою рухливістю та таких, що рухаються тільки по спеціально підготовлених поверхнях виробничих приміщень, промислових майданчиків.

● Категорія 3 – технологічна вібрація, яка діє на людину на робочих місцях стаціонарних машин чи передається на робочі місця, які не мають джерел вібрації.

3. Нормування та контроль параметрів вібрації.

Вібрації діють на організм людини лише при певних їх рівнях. Допустимі рівні вібрації науково - обґрунтовані і наведені в спеціальних санітарних нормах і стандартах ДСН, ДСТУ, ГОСТи ССБП та інші нормативні документи) у вигляді таблиць або графіків на любому робочому місці.

Гігієнічна оцінка вібрації, яка діє на людину у виробничих умовах, здійснюється за допомогою таких методів:

● частотного (спектрального) аналізу її параметрів, що нормується;

● інтегральної оцінки за спектром частот параметрів, що нормуються (оцінка, аналіз та нормування вібрації здійснюється по смугах – октавах);

● дози вібрації.

Параметри вібрації вимірюють приладами, які називають віброметрами (типу НВА-1, ИШВ-1). Основним елементом віброметрів являється п’єзоелектричний датчик.

4. Заходи та засоби захисту від вібрації.

Заходи та засоби щодо захисту від дії вібрації поділяють на технічні, організаційні та лікувально-профілактичні.

До організаційних відносять:

● організаційно-технічні (своєчасний ремонт та обслуговування обладнання, контроль вібрації, дистанційне керування вібронебезпечним обладнанням);

● дотримання режиму праці та відпочинку; заборона залучення до вібраційних робіт осіб віком менше 18 років;

До технічних відносять:

● зниження вібрації в джерелі її виникнення. Досягається шляхом його коструктивних змін: заміна ударних процесів безударними, використання деталей з пластмас, ремінних передач замість ланцюгових та ін.

● зменшення вібрації на шляху розповсюдження від джерела виникнення вібропоглинанням, віброгасінням або віброізоляцією.

Вібропоглинання здійснюють шляхом нанесення на вібруючу поверхню шару пружнов’язких матеріалів (гуми, мастики, пластики) за рахунок чого частина енергії коливань переходить у тепло.

Віброгасіння здійснюється шляхом встановлення вібруючого обладнання на жорсткі масивні віброгасячі фундаменти або залізобетонні плити, по їх периметру встановлюють акустичний шов.

Віброізоляція ослаблює передачу коливань від джерела виникнення на основу, підлогу, сидіння тощо за рахунок встановлення між ними пружних елементів – віброізоляторів (стальні пружини, проклади з гуми, пружинно-пласмасові та пневмогумові конструкції).

● індивідуальний захист. Для захисту ніг від впливу вібрації використовують спеціальне взуття, наколінники; для рук – рукавиці, прокладки, наколотники; для тулуба – пояси, нагрудники, спеціальні костюми.

До лікувально-профілактичних відносяться:

● медичні огляди;

● лікувальні процедури (фізіотерапевтичні процедури, вітаміно - та фітотерапія).

Тема 2.5. Шум, інфразвук та ультразвук.

1. Поняття про шум, інфразвук і ультразвук.

2. Характеристика та класифікація шумів.

3. Нормування і вимірювання шуму.

4. Дія шуму на організм людини.

5. Методи та засоби захисту від шуму.

6. Інфразвук.

7. Ультразвук.

1. Поняття про шум, інфразвук і ультразвук.

З фізичної точки зору звук – це хвильові коливання пружного середовища, що поширюється з певною швидкістю в газоподібному, рідкому або твердому середовищі під дією механічних коливань. Частина простору, в якому поширюються звукові хвилі називаються звуковим полем.

Шум – це будь-який неприємний або небажаний звук, який наносить шкоду здоров’ю людини, знижує її працездатність, а також може сприяти отриманню травми внаслідок зниження сприйняття попереджувальних сигналів.

Більшість технологічних процесів на виробництві супроводжується дією шуму на працюючих, що виникає при роботі машин, енергетичних установок, приводів тощо.

Органи слуху людини сприймають звукові хвилі як звук в діапазоні частот від 16 до 20000 Гц. Коливання з частотою менше 16 Гц називають інфразвуком, а коливання з частотою більше 20000 Гц – ультразвуком. Інфразвук та ультразвук органами слуху людини не сприймається (людина їх не чує), але вони проявляють біологічну дію на організм людини.

Людина сприймає звуки в широкому діапазоні інтенсивності (від нижнього порога чутності до верхнього – больового порога). Але звуки різних частот сприймаються неоднаково, найбільша чутність звуку людиною відбувається у діапазоні 800…4000 Гц, а найменша – в діапазоні 20…100 Гц.

2. Характеристика та класифікація шумів.

Звукова хвиля, яка поширюється в звуковому полі, характеризується такими величинами:

● звуковий тиск, Р, Па;

● інтенсивність звуку, І, Вт/м²;

● частота коливань, , Гц;

● коливальна швидкість, ν,м/с.

Звуковий тиск – це різниця між миттєвим значенням тиску в даній точці середовища при проходженні через цю точку звукових хвиль і середнім тиском, який спостерігається в цій точці при відсутності звукових хвиль.

Інтенсивність звуку – це потік енергії, яку переносить звукова хвиля в одиницю часу, віднесеній до одиниці площі поверхні, перпендикулярної напряму поширення звукової хвилі.

Частота коливань – це кількість повних коливань за одну секунду.

Коливальна швидкість - це миттєва швидкість розповсюдження звукової хвилі в повітряному середовищі.

Мінімальний звуковий тиск Р_о = 2 • 10^-5 Па, що сприймається людиною як звук, називають порогом чутності. Звуковий тиск величиною Р_б = 2 • 10² Па і більше викликає больові відчуття і називається больовим порогом. Для інтенсивності звуку ці величини мають такі значення: І_о = 10^-12 Вт/м², І_б = 10² Вт/м².

На практиці користуються не абсолютними значеннями І (Р), а їх логарифмічними рівнями, визначеними з відношення фактичної величини І (Р) до його порогового значення І_о (Р_о). Якщо І (Р) більша від І_о (Р_о) в 10 раз, тобто І/І_о =10 (Р/Р_о = 10), то вважають, що рівень інтенсивності звуку (звукового тиску) дорівнює 1 Б (бел), при І/І_о = = 100 (Р/Р_о = 100) – 2 Б, при І/І_о = 1000 (Р/Р_о = 1000) – 3 Б і т.д.

В логарифмічних одиницях:

lg = lg = lg 10 = 1Б.

Рівень інтенсивності звуку, дБ (1Б = 10дБ), визначається:

L_I = 10 • lg .

Рівень звукового тиску, дБ, визначається:

L_р = 10 • lg = 20 • lg .

Звукова потужність звуку, дБ, визначається:

L_w = 10 • lg ,

де W – звукова потужність, Вт;

W _o – порогова потужність, W _o = 10^-12 Вт.

Як відомо, слуховий апарат людини має різну чутливість до звуків різних частот, тому для оцінки дії шуму на людину необхідно знати його частотний спектр. Залежність рівнів звукового тиску, або інтенсивності, від частоти звуку називають частотним спектром.

Інтенсивність шуму вимірюють як у всій зоні сприйманих частот, так і в октавних смугах частот. Якщо діапазон частот від 16 до 20000 Гц поділити на інтервали так, щоб у кожному з них вища частота була більша від нижчої в 2 рази, то такий інтервал називається октавою.

На практиці користуються значеннями середньо геометричних частот кожної октави, які визначаються за формулою

= .

У діапазоні частот 16…20000 Гц середньогеометричними частотами октав є: 31,5, 63, 125, 250, 500, 1000, 2000, 4000, 8000, 16000 Гц.

Як оцінювальний показник шуму застосовується такий показник як рівень звуку в дБA:

L_A = 20 • ,

де Р_а – середньоквадратичний звуковий тиск, Па;

Р_о – пороговий середньоквадратичний звуковий тиск, Па.

Залежно від походження шуми класифікуються на такі види: механічні, аеродинамічні, гідродинамічні і електромагнітні.

За характером спектра дії шуми класифікують на широкосмугові і тональні.

● широкосмугові - мають безперервний спектр шириною більш ніж одна октава; ● тональні – у їх спектрі є кілька яскраво виражених звуків.

За спектром шуми класифікують на суцільні, дискретні, та змішані.

● суцільні – спектри, в яких спектральні складові розташовані за шкалою частот безперервно;

● дискретні – коли спектральні складові розділено ділянками нульової інтенсивності;

● змішані – поєднання спектрів суцільного та дискретного.

За часовими характеристиками шуми класифікують на постійні та непостійні.

● постійні шуми – це шуми, рівень звуку яких за 8-годинний робочий день змінюється в часі не більше ніж на 5 дБА;

● непостійні шуми - це шуми, рівень звуку яких за 8-годинний робочий день змінюється в часі більше 5 дБА.

3. Нормування і вимірювання шуму.

Допустимі рівні шуму на робочих місцях науково - обґрунтовані і наведені в ДСН 3.3.6-037-99 “Державні санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку” та ГОСТ 12.1.003-88 ССБП “Шум. Загальні вимоги” (таблиця 4). Основою нормування є обмеження звукової енергії, яка діє на людину протягом робочої зміни, значеннями, безпечними для її здоров’я і працездатності.

Рівні шуму на робочих місцях визначаються такими параметрами (що даються у вигляді таблиць або графіків):

● допустимі рівні звукового тиску в октавних полосах в дБ;

● допустимі рівні звуку в дБА.

Таблиця 4. Нормовані рівні звукового тиску та рівні шуму на робочих місцях

Вид трудової діяльності	Рівні звукового тиску, дБ, в октавних смугах середньогеометричними частотами, Гц	Рівень звуку, дБА
31,5
1. Творча діяльність, керівна робота з підвище- ними вимогами, наукова діяльність, конструювання, викладання, проектно- конструкторські бюро, програмування ЕОМ.
2. Висококваліфікована робота, вимірювання та аналітична робота в лабораторіях.
3. Робота, що викону- ється з вказівками та акустичними сигналами, Приміщення диспетчер- ських служб, машинопис- них бюро.
4. Робочі місця за пуль- тами у кабінах нагляду та дистанційного управ- ління без мовного зв’язку. Приміщення лабораторій з шумним устаткуванням.
5. Постійні робочі місця у виробничих приміщен- нях та на території під- приємства.

Для вимірювання і аналізу шуму використовують шумоміри типів Ш-71 ШУМ-М, ВШВ-003, ШВК -1, вимірювач шуму і вібрації ИШВ-1. Основним елементом у шумомірів є мікрофон, який перетворює шум в електричний сигнал.

4. Дія шуму на організм людини.

Шум може при певних умовах призводити до розладів нервової системи; з’являються головні болі і головокружіння; підвищується втома, дратівливість; порушується пульс, дихання і обмін речовин; погіршується реакція зору; виникають захворювання серцево-судинної системи і системи кровообігу.

Тривала дія шуму приводить до зниження слуху, а іноді і до стійкої глухоти. Потужний шум при тривалій дії на людину може стати причиною так званої шумової хвороби. Шум знижує продуктивність праці на 15…20%.

5. Методи та засоби захисту від шуму.

Захист від шуму повинен здійснюватися розробкою шумобезпечної техніки, використання методів та засобів колективного захисту та засобами індивідуального захисту. Питання боротьби з шумом слід вирішувати ще при проектуванні підприємств, робочого місця, устаткування. Для цього використовуються організаційні, технічні та медично-профілактичні заходи.

До організаційних заходів відносяться: раціональне розташування виробничих ділянок, устаткування та робочих місць, постійний контроль режиму праці і відпочинку працівників, обмеження застосування обладнання та використання робочих місць, що не відповідають санітарно-гігієнічним вимогам.

Технічні заходи дають змогу значно зменшити вплив шуму на працівників і поділяються на заходи, що використовуються: в джерелі виникнення (конструктивні та технологічні), на шляху розповсюдження (звукоізоляція, звукопоглинання, глушники шуму, звукоізоляційні укриття), в зоні сприйняття (засоби колективного та індивідуального захисту).

Використання засобів індивідуального захисту від шуму здійснюють у випадку, якщо інші (конструктивні та колективні) методи не забезпечують допустимих рівнів звуку. Засоби індивідуального захисту поділяються на вкладиші у вигляді тампонів, які встромляються у слуховий канал; протишумні навушники, які закривають вушну раковину зовні; шлеми та каски.

6. Інфразвук.

Інфразвук – звукові коливання з частотою менше 16 Гц, які людина не чує, однак вони проявляють на організм людини біологічну дію. Джерелами інфразвукових коливань є органні труби, сонячні спалахи, гроза, землетруси, дизельні двигуни, промислові вентилятори, компресори. Всі механізми, які працюють при частотах обертання менше 20 об/с, випромінюють інфразвук.

За часовими характеристиками інфразвук класифікують на постійний і непостійний:

● постійний – коли рівень звукового тиску змінюється не більш ніж на 10 дБ за 1 хв. спостереження;

● непостійний – коли рівень звукового тиску змінюється більш ніж на 10 дБ за 1 хв. спостереження.

Високий рівень інфразвуку викликає порушення функції вестибулярного апарату, зумовлюючи запаморочення та головну біль; знижується увага та працездатність; виникає почуття страху і загальна немічність; знижується розумова здатність. А потужні нечутні звуки з частотою 7 Гц зупиняють серце або руйнують кровоносні судини. Це виникає при спів падінні частоти коливань звукових хвиль з так званим альфа ритмом головного мозку.

Допустимі рівні звукового тиску інфразвуку у октавних смугах частот, еквівалентні рівні звуку на робочих місцях регламентовані ДСН 3.3.6.037-99 “Державні санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку”, наведені в таблиці 5.

Таблиця 5. Допустимі рівні звукового тиску інфразвуку в октавних смугах

Допустимі рівні звукового тиску у дБ в октавних смугах з середньо геометричними частотами, Гц	Загальний рівень звукового тиску, дБ

Завдяки великій довжині хвилі інфразвук поширюється в атмосфері на великі відстані. Практично неможливо зупинити інфразвук за допомогою будівельних конструкцій на шляху його поширення. Неефективні також засоби індивідуального захисту. Дієвим засобом захисту є зниження рівня інфразвуку в джерелі його випромінювання. Серед таких заходів можна виділити:

● збільшення частот обертання валів більше 20 об/с;

● підвищення жорсткості коливних конструкцій великих розмірів;

● усунення низькочастотних вібрацій;

● внесення конструктивних змін у будову джерел, що дає змогу перейти з області інфразвукових коливань в область звукових; при цьому зниження їх можна досягнути застосуванням звукоізоляції та звукопоглинання.

7. Ультразвук.

Ультразвук - це коливання з частотою більше 20000 Гц, які людина не чує, але вони проявляють біологічну дію на організм людини. Ультразвук широко використовується в багатьох галузях промисловості. Джерелами ультразвуку є генератори, які працюють в діапазоні від 12 до 22 кГц для обробки рідких розплавів, очищення відливок, в апаратах для очищення газів. У гальванічних цехах ультразвук виникає під час роботи очищувальних та знежирювальних ванн. Його вплив спостерігається на відстані 25…50 м від обладнання.

Ультразвукові генератори використовуються також при плазмовому та дифузійному зварюванні, різанні металів, при напилюванні металів. Ультразвук високої інтенсивності виникає під час видалення забруднень, при хімічному травленні, обдуванні струменем стисненого повітря при очищенні деталей.

Під час промивання та знежирення деталей використовується ультразвук в діапазоні від16 до 44 кГц інтенсивністю до (6…7)•10⁴ Вт/м², а при контролі складальних з’єднань – в діапазоні частот понад 80 кГц.

За способом передачі від джерела до людини ультразвук класифікують на повітряний та контактний.

● повітряний, що передається через повітряне середовище;

● контактний, що передається на руки працюючої людини через тверде чи рідке середовище.

За спектром ультразвук класифікують на низькочастотний та високочастотний.

● низькочастотний – від 1,12•10⁴ до 1,0•10⁵ Гц;

● високочастотний – від 1,0•10⁵ до 1,0•10⁹ Гц.

Ультразвук впливає на людину через повітря, а також через рідке й тверде середовище. Ультразвук при частоті 20…70 кГц створює нечутний вухом людини шум в 100…120 дБ. При знаходженні людини в полі ультразвуку з’являються слабкість, головні болі, болі в ушах, порушується ритм роботи серця, виникають розлади нервової системи, а при доторкуванні з предметами і речовинами, в яких збуджені ультразвуковими коливаннями, виникає контактне опромінення.

Допустимі рівні звукового тиску ультразвуку у октавних смугах частот, еквівалентні рівні звуку на робочих місцях регламентовані ДСН 3.3.6.037-99 “Державні санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку”, наведені в таблиці 6.

Таблиця 6. Допустимі рівні звукового тиску ультразвуку в октавних смугах

Середньогеометрична частота октавних смуг, кГц		31,5	63 та вище
Допустимі рівні тиску, дБ

Для зниження шкідливого впливу підвищених рівнів ультразвуку зменшують шкідливе випромінювання звукової енергії у джерелі, локалізують дію ультразвуку за допомогою конструктивних та планувальних рішень, здійснюють організаційно-профілактичні заходи. Зменшення шкідливого випромінювання у джерелі досягається підвищенням номінальних робочих частот джерел ультразвуку та вимиканням паразитного випромінювання звукової енергії. Для локалізації дії ультразвуку конструктивними та планувальними рішеннями використовують звукоізолюючі кожухи, напівкожухи, екрани; окремі приміщення та кабіни, де розміщують ультразвукове обладнання; блокування, що вимикає генератор ультразвуку при порушенні звукоізоляції; дистанційне управління; облицювання приміщень та кабін звукопоглинальними матеріалами. Використовують віброізолюючі покриття, гумові рукавиці, гумові килимки. Організаційно-профілактичні заходи включають інструктаж про характер дії підвищених рівнів ультразвуку та про засоби захисту від нього, а також організацію раціонального режиму праці та відпочинку.

Тема 2.6. Електромагнітні поля та випромінювання радіочастотного діапазону.

1. Характеристика та класифікація електромагнітних випромінювань.

2. Дія електромагнітних випромінювань на організм людини.

3. Нормування електромагнітних випромінювань.

4. Захист від електромагнітних випромінювань.

1. Характеристика та класифікація електромагнітних випромінювань.

Електромагнітні випромінювання (ЕМВ) – це процес утворення вільного електромагнітного поля, що випромінює заряджені частинки, що рухаються.

По характеру виникнення ЕМВ класифікують на природні та антропогенні.

Джерела ЕМВ природного походження. Навколо Землі існує електромагнітне поле (ЕМП) напруженістю у середньому 130 В/м, яке зменшується від середніх широт до полюсів та до екватора, а також з віддаленням від земної поверхні, спостерігаються річні, добові та інші варіації цього поля. ЕМП впливали на біологічні об’єкти та зокрема на людину під час усього її існування. Це дало змогу у процесі еволюції пристосуватися до впливу таких полів та виробити захисні механізми, які захищають людину від можливих ушкоджень за рахунок природних чинників. Однак все ж спостерігається кореляція між змінами сонячної активності (викликаними ними змінами ЕМВ) і нервовими, психічними, серцево-судинними захворюваннями людей, а також порушенням умовно-рефлекторної діяльності тварин.

Джерелами ЕМВ антропогенного характеру є промислове електроустаткування, лінії електропередач, високочастотні металургійні установки, радіо та телевізійні передавальні пристрої і засоби персонального радіозв’язку, персональні комп’ютери, мікрофильові печі, телевізори, електроплити, праски, холодильники тощо.

Відомо, що біля провідника, по якому тече струм, виникає одночасно і електричне, і магнітне поля. Якщо струм постійний, то ці поля не залежать одне від одного. При змінному струмі магнітне і електричне поля пов’язані між собою, являючи собою єдине електромагнітне поле (ЕМП). ЕМП можна розглядати як таке, що складається, що складається з двох полів – магнітного і електричного.

Для характеристики ЕМП введено поняття напруженості його складових - електричного поля (Е, В/м) та магнітного поля (Н, А/м). ЕМП має енергію і поширюється у вигляді електромагнітних хвиль. Основними параметрами електромагнітних хвиль є довжина хвилі, частота коливань та швидкість поширення:

де - довжина хвилі, м;

- швидкість поширення радіохвиль, м/с. = 3•10⁸ м/с;