Розділ 1. Правові і організаційні основи охорони праці

Зміст

Розділ 1. Правові і організаційні основи охорони праці. 6

Тема 1.1. Вступ. Загальні питання охорони праці. 6

1. Охорона праці, її значення і завдання. 6

2. Класифікація шкідливих та небезпечних виробничих чинників. 7

Тема 1.2. Правові та організаційні основи охорони праці. 9

1. Законодавство України про охорону праці. 9

2. Гарантії прав працівників на охорону праці, пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці. 10

3. Нормативно – правові акти з охорони праці. 11

4. Стандарти в галузі охорони праці. 11

5. Нормативно-правові акти з охорони праці, що діють на підприємстві. 12

6. Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці. 14

7. Охорона праці жінок. 14

8. Охорона праці неповнолітніх. 15

9. Охорона праці інвалідів. 15

10. Медичні огляди працівників. 16

11. Фінансування охорони праці. 16

Тема 1.3. Державне управління охороною праці, державний нагляд і громадський контроль за охороною праці. 17

1. Система державного управління охороною праці в Україні. 17

2. Нагляд і контроль за охороною праці. 17

Тема 1.4. Організація охорони праці на підприємстві. 19

1. Система управління охороною праці. 19

2. Служба охорони праці підприємства. 20

3. Громадський контроль за станом охорони праці на підприємстві. 21

4. Комісія з питань охорони праці підприємства. 21

5. Колективний договір (угода) з охорони праці. 22

6. Атестація робочих місць за умовами праці. 23

7. Кабінети по охороні праці. 24

8. Кольори, знаки безпеки та сигнальна розмітка. 24

9. Стимулювання охорони праці. 26

Тема 1.5. Навчання з питань охорони праці. 27

1. Принципи організації та види навчання з питань охорони праці. 27

2. Вивчення основ охорони праці у навчальних закладах. 27

3. Навчання і перевірка знань з питань охорони праці посадових осіб. 27

4. Спеціальне навчання і перевірка знань з охорони праці. 28

5. Організація проведення інструктажів з питань охорони праці. 28

Тема 1.6. Профілактика виробничого травматизму та професійних захворювань. 31

1. Поняття про виробничі небезпеки. 31

2. Причини виробничого травматизму та професійних захворювань. 32

3. Класифікація нещасних випадків. 32

4. Мета та завдання профілактики нещасних випадків, виробничих травм, професійних захворювань і отруєнь на виробництві. 33

5. Основні заходи по запобіганню виробничого травматизму та професійних захворювань. 34

Розділ 2. Виробнича санітарія. 35

Тема 2.1. Основи фізіології та гігієни праці. 35

1. Виробнича санітарія і гігієна праці. 35

2. Основи фізіології праці. 35

3. Класифікація санітарно-гігієнічних умов праці. 36

4. Загальні підходи до оцінки умов праці та забезпечення належних, безпечних і здорових умов праці. 37

Тема 2.2. Повітря робочої зони. 38

1. Повітряне середовище. 38

2. Мікроклімат робочої зони. 38

3. Нормування параметрів мікроклімату. 40

4. Контроль параметрів мікроклімату. 41

5. Заходи та засоби нормалізації параметрів мікроклімату. 43

6. Забруднення повітряного середовища шкідливими речовинами. 43

7. Нормування шкідливих речовин. 45

8. Контроль за станом повітряного середовища на виробництві. 45

9. Заходи та засоби попередження забруднення робочої зони. 46

10. Вентиляція виробничих приміщень. 46

Тема 2.3. Освітлення виробничих приміщень. 49

1. Вплив освітлення на здоров’я і працездатність людини. 49

2. Основні світлотехнічні величини і одиниці вимірювання. 49

3. Природне освітлення, його характеристика. 50

4. Штучне освітлення, його характеристика. 52

5. Експлуатація і контроль освітлювальних установок. 53

Тема 2.4. Вібрація. 55

1. Вібрація та її дія на організм людини. 55

2. Класифікація і характеристики вібрації. 55

3. Нормування та контроль параметрів вібрації. 56

4. Заходи та засоби захисту від вібрації. 56

Тема 2.5. Шум, інфразвук та ультразвук. 57

1. Поняття про шум, інфразвук і ультразвук. 57

2. Характеристика та класифікація шумів. 57

3. Нормування і вимірювання шуму. 59

4. Дія шуму на організм людини. 60

5. Методи та засоби захисту від шуму. 60

6. Інфразвук. 60

7. Ультразвук. 61

Тема 2.6. Електромагнітні поля та випромінювання радіочастотного діапазону. 63

1. Характеристика та класифікація електромагнітних випромінювань. 63

2. Дія електромагнітних випромінювань на організм людини. 64

3. Нормування електромагнітних випромінювань. 64

4. Захист від електромагнітних випромінювань. 65

Тема 2.7. Випромінювання оптичного діапазону. 65

1. Поняття про оптичне випромінювання. 66

2. Характеристика інфрачервоного випромінювання. 66

3. Захист від інфрачервоного випромінювання. 67

4. Характеристика ультрафіолетового випромінювання. 68

5. Захист від ультрафіолетового випромінювання. 68

6. Характеристика лазерного випромінювання. 69

7. Захист від лазерного випромінювання. 69

Тема 2.8. Іонізуюче випромінювання. 71

1. Характеристика і класифікація іонізуючого випромінювання. 71

2. Дія іонізуючого випромінювання на організм людини. 72

3. Нормування радіаційної безпеки. 73

4. Захист від іонізуючого випромінювання. 73

Тема 2.9. Санітарно-гігієнічні вимоги до планування і розміщення виробничих і допоміжних приміщень. 75

1. Класи шкідливості підприємств за санітарними нормами. 75

2. Санітарно-захисні зони підприємств. 75

3. Вимоги до розташування промислового майданчика підприємства. 75

4. Вимоги до виробничих та допоміжних приміщень. 76

5. Водопостачання, каналізація, транспортні комунікації. 77

6. Вимоги охорони праці до розташування виробничого і офісного обладнання та організації робочих місць. 78

Розділ 3. Основи виробничої безпеки. 79

Тема 3.1. Загальні вимоги безпеки. 79

1. Загальні вимоги безпеки до технологічних процесів. 79

2. Загальні вимоги безпеки до технологічного обладнання. 79

3. Безпека праці під час експлуатації систем під тиском. 80

4. Кріогенна техніка. 82

5. Безпека праці під час експлуатації балонів. 82

6. Безпека праці під час експлуатації компресорних і холодильних установок. 83

7. Безпека праці під час експлуатації парових котлів. 83

8. Безпека праці під час вантажно-розвантажувальних робіт. 84

Тема 3.2. Електробезпека. 86

1. Електротравматизм і система електробезпеки. 86

2. Дія електричного струму на організм людини. 86

3. Чинники, що впливають на наслідки ураження електричним струмом. 88

4. Класифікація електроустановок і приміщень за ступенем небезпеки ураження електричним струмом. 89

5. Умови ураження людини електричним струмом. 90

6. Напруга крокова та напруга дотику. 94

7. Заходи безпечної експлуатації електроустановок. 96

8. Технічні заходи і засоби захисту від ураження електричним струмом. 97

9. Захисне заземлення. 101

10. Занулення. 104

11. Вирівнювання електричних потенціалів. 105

12. Електрозахисті засоби. 106

13. Надання першої допомоги при ураженні електричним струмом. 108

Розділ 4. Пожежна безпека. 111

Тема 4.1. Горіння та вимоги пожежної безпеки. 111

1. Показники пожежовибухонебезпечних властивостей матеріалів і речовин. 111

2. Категорії приміщень і будівель за пожежовибухонебезпечністю. 113

3. Класифікація пожежо- та вибухонебезпечних приміщень і зон. 113

Тема 4.2. Основи пожежної профілактики на виробничих об’єктах. 115

1. Основні засоби і заходи забезпечення пожежної безпеки виробничого об’єкту. 115

2. Пожежна сигналізація. 116

3. Засоби та способи гасіння пожежі. 117

4. Забезпечення та контроль стану пожежної безпеки на виробничих об’єктах. 122

5. Вивчення питань пожежної безпеки працівниками. 122

6. Дії персоналу при виникненні пожежі. 123

Додатки. 124

Література. 130

Розділ 1. Правові і організаційні основи охорони праці.

Тема 1.1. Вступ. Загальні питання охорони праці.

1. Охорона праці, її значення і завдання.

2. Класифікація шкідливих та небезпечних виробничих чинників.

1. Охорона праці, її значення і завдання.

Курс “Основи охорони праці” у вищих навчальних закладах – одна з важливих дисциплін підготовки спеціалістів з питань створення та підтримання здорових і безпечних (нормативних) умов праці на виробництві.

Державна політика України в галузі охорони праці здійснюється згідно з міжнародною практикою і національним законодавством та базується на засадах пріоритетності життя і здоров’я людини відносно результатів виробничої діяльності. Отже, нормами життя мають стати дотримання законів та інших нормативно – правових актів з охорони праці, своєчасне виявлення і усунення наявних недоліків, посилення відповідальності за стан охорони праці та порушення встановлених норм і правил, що зумовлюють численні нещасні випадки, професійні захворювання і аварії на виробництві.

В Україні щороку на виробництві травмується близько 20 тисяч осіб, з них майже кожний двадцятий – зі смертельним наслідком. В цілому ризик загибелі або травмування працівників у галузях національної економіки залишається значно вищим, ніж у розвинених європейських країнах. Через незадовільні санітарно – гігієнічні умови праці щороку майже на 7 тисяч зростає кількість осіб, які одержали професійні захворювання. Поряд з організаційно – технічними причинами виробничих травм і аварій переважна їх частина трапляється через порушення трудової і технологічної дисципліни, недостатню підготовку кадрів з питань безпечних методів праці, відсутність контролю за дотриманням працівниками вимог охорони праці та з інших причин, що не потребують для їх усунення значних фінансових витрат.

Найвищий рівень ризику травмування працівників на виробництві спостерігався у вугільній галузі, сільському господарстві, машинобудуванні, будівництві, металургії, транспорті. В загальній структурі причин нещасних випадків на виробництві 66 % складають причини організаційного характеру. Рівень безпеки будь – яких робіт у суспільному виробництві значною мірою залежить від рівня правового забезпечення цих питань, тобто від якості та повноти викладення відповідних вимог в законах та інших нормативно – правових актах. В нашій державі приділяється належна увага удосконаленню актів національного законодавства, які містять правові норми з охорони праці, гігієни праці, соціального страхування та пожежної безпеки.

Заявивши про свій намір приєднатися до Європейського Союзу, Україна взяла на себе зобов’язання щодо приведення національного законодавства у відповідність з законодавством ЄС.

Охорона праці – це система правових, соціально–економічних, організаційно–технічних, санітарно–гігієнічних і лікувально–профілактичних заходів та засобів, спрямованих на забезпечення здоров’я і працездатності людини у процесі трудової діяльності (ст. 1 Закону України “Про охорону праці”).

Складовими охорони праці є:

1. Правові та організаційні основи охорони праці, які регламентуються законодавчими актами з охорони праці.

2. Виробнича санітарія – це система організаційних і технічних засобів, що забезпечують або зменшують дію на працівників шкідливих виробничих чинників.

3. Техніка безпеки – це система організаційних заходів і технічних засобів, які запобігають впливу на працівників небезпечних виробничих чинників.

4. Пожежна безпека – стан об’єкта, при якому з регламентованою ймовірністю виключається можливість виникнення і розвитку пожежі та дію на людей небезпечних чинників пожежі, а також забезпечується захист матеріальних цінностей.

Охорону праці ми можемо розглянути як певну систему, в якій виділимо такі елементи: людина (працівник), керівник (роботодавець), знаряддя іпредмети праці (машини) та навколишнє виробниче середовище.

Працівник – особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов’язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом), (ст. 1 Закону України “Про охорону праці”).

Роботодавець – власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, і фізична особа, яка використовує найману працю, (ст. 1 Закону України “Про охорону праці”).

Виробниче середовище – це сукупність фізичних, хімічних, біологічних, соціальних чинників, що діють на людину в процесі її трудової діяльності.

Головне завдання розвитку охорони праці – максимальне усунення несприятливих виробничих чинників, створення здорових, безпечних та комфортних умов на робочих місцях, підвищення продуктивності праці, зниженню виробничого травматизму і професійних захворювань, продовження працездатності людей, розвиток їх творчих здібностей.

Безпека обладнання і технологічних процесів, комплексна механізація і автоматизація виробництва, повна ліквідація тяжкої ручної праці – стали стратегією розвитку охорони праці.

Важлива роль відводиться організації праці і виробництва, робочих місць, навчанню безпечним прийомам праці, профорієнтації і профвідбору, контролю за умовами праці та станом здоров’я працюючих, зміцнення трудової і виробничої дисципліни.

Актуальні проблеми охорони праці – захист повітряного і водного басейнів, боротьба з шумом і вібрацією, науковим прогнозуванням можливих небезпек і шкідливостей виробництва, інших заходів, що сприяють збереженню оптимального середовища проживання людини.

2. Класифікація шкідливих та небезпечних виробничих чинників.

У процесі трудової діяльності працюючий (суб’єкт праці) за допомогою певних знарядь (інструмент, машини, пристрої) діє на предмет праці в умовах існуючого виробничого середовища (об’єкт праці). Залежно від характеру праці на працюючого можуть впливати різні середовища: механічні, хімічні, теплові, електричні, електромагнітні, радіаційні, біологічні та інші. Організм людини здатний переносити без наслідків такі дії лише якщо

вони не перевищують певних рівнів та тривалості. За межами цих рівнів і тривалості виникає пошкодження організму, яке при досягненні певного ступеня кваліфікується як нещасний випадок (травма, отруєння і т. д.). Серед різних чинників виробництва, які можуть спричинити певні дії на працюючого, виділяють шкідливі і небезпечні виробничі чинники.

Шкідливий виробничий чинник – чинник трудового процесу та виробничого середовища, вплив якого на працівника в певних умовах призводить до захворювання або зниження працездатності.

Небезпечний виробничий чинник – чинник трудового процесу та виробничого середовища, вплив якого на працівника в певних умовах призводить до травм, гострого отруєння або іншого раптового погіршення здоров’я або до смерті.

По природі дії шкідливі і небезпечні виробничі чинники згідно з ГОСТ 12.0.003-74 ССБП “Небезпечні і шкідливі виробничі чинники” класифікують на такі групи:

1. Фізичні: рухомі машини і механізми; падаючі предмети; незахищені обертові елементи виробничого обладнання; підвищена запиленість і забрудненість повітря робочої зони; невідповідність температури, вологості, швидкості, барометричного тиску, іонізації повітря робочої зони; підвищений рівень шуму, вібрації, ультразвуку, іонізуючих електромагнітних випромінювань, статичної електрики, ультрафіолетової і інфрачервоної радіації; небезпечний рівень напруги в електричному колі; підвищена напруженість електричного і магнітного поля; пульсація світлового потоку і яскравості світла; гострі краї обладнання; робота на висоті; конструкції, що можуть руйнуватися; грунти, що обвалюються; недостатня освітленість робочої зони тощо.

2. Хімічні – в свою чергу діляться на такі підгрупи:

● хімічні елементи, речовини та сполуки, які перебувають у різному агрегатному стані: твердому, газоподібному та рідкому;

● по шляху проникнення в організм людини: через органи дихання, через шлунково-кишковий тракт, через шкірні покрови та слизисті оболонки;

● за характером дії на організм людини: токсичні, наркотичні, подразнюючі, задушливі, сенсибілізуючі, канцерогенні, мутагенні і що впливають на репродуктивну функцію.

3. Біологічні – в свою чергу діляться на такі підгрупи:

● мікроорганізми: бактерії, віруси, спірохети, грибки, рикетсії, найпростіші та продукти їхньої життєдіяльності;

● макроорганізми: рослини і тварини.

4. Психофізіологічні – за характером дії на людей діляться на такі підгрупи:

●нервово – психічні перевантаження: розумові, перевантаження аналізаторів, монотонність праці, емоційні перевантаження – стреси;

● фізичні перевантаження: статичні і динамічні).

Примітка: Слід відмітити, що один і той же чинник в залежності від часу, періоду, рівня, тривалості, концентрації, величини та ін. може бути шкідливим або небезпечним.

Тема 1.2. Правові та організаційні основи охорони праці.

1. Законодавство України про охорону праці.

2. Гарантії прав працівників на охорону праці, пільги і компенсації за важкі та

шкідливі умови праці.

3. Нормативно – правові акти з охорони праці.

4. Стандарти в галузі охорони праці.

5. Нормативно-правові акти з охорони праці, що діють на підприємстві.

6. Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці.

7. Охорона праці жінок.

8. Охорона праці неповнолітніх.

9. Охорона праці інвалідів.

10. Медичні огляди працівників.

11. Фінансування охорони праці.

1. Законодавство України про охорону праці.

Законодавство України про охорону праці являє собою систему взаємопов’язаних нормативних актів, що регулюють відносини у галузі реалізації державної політики щодо правових, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров’я і працездатності людини у процесі трудової діяльності. Воно складається із загальних законів України та спеціальних законодавчих актів.

Загальними законами України, що визначають основні положення з охорони праці, є Конституція України (основний закон), Кодекс законів про працю України та Закон України “Про охорону праці”.

Конституція України (ст. 43, 50) постає як основний, головний закон держави, який регламентує найважливіші з погляду держави суспільні відносини. До них належать засади суспільного ладу й політики, правового становища особи, державного устрою, організації та діяльності органів держави.

Конституція України закріплює засадничі принципи державної політики щодо особи, людини, громадянина. Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визначаються найвищою цінністю в суспільстві. А тому права та свободи людини, їх гарантії є тим, що становить зміст і спрямованість діяльності держави. Саме в конституції закріплено, що держава несе відповідальність за свою діяльність перед людиною.

Кодекс законів про працю (КЗпП) України визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці. КЗпП України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Правове регулювання охорони праці здійснюється главою ХІ “Охорона праці” та статтями інших глав КЗпП України: “Трудовий договір”, “Робочий час”, “Час відпочинку”, “Праця жінок”, “Праця молоді”, “Професійні спілки”, “Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю”.

Закон України “Про охорону праці” є одним із найважливіших актів про охорону праці. Цей Законвизначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на охорону їх життя і здоров’я в процесі трудової діяльності, регулює за участю відповідних державних органів відносини між власником підприємства, установи, організації незалежно від форм власності та видів їх діяльності і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні. Дія цього Закону поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та на всіх працюючих.

Окремо питання правового регулювання в галузі охорони праці міститься в таких спеціальних законодавчих актах України: Основи законодавства України про охорону здоров’я; Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”; Закон України “Про пожежну безпеку”; Закон України “Про дорожній рух”; Закон України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”; Закон України “Про цивільну оборону”; Закон України “Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку”; Закон України “Про колективні договори і угоди”; Закон України “Про оплату праці”; Закон України “Про відпустки” та інші.

Крім законодавчих актів України, правові відносини у сфері охорони праці регулюються підзаконними нормативними актами: Указами і розпорядженнями Президента України, рішеннями Уряду України, нормативними актами міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади, як наприклад: Положення про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях; Типове положення про навчання з питань охорони праці та інші.

2. Гарантії прав працівників на охорону праці, пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці.

Стаття 6 Закону України “Про охорону праці” гарантує наступні права працівників на охорону праці під час роботи:

● умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства;

● працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров’я або для людей, які його оточують, або для виробничого середовища чи довкілля. Він зобов’язаний негайно повідомити про це безпосереднього керівника або роботодавця;

● за період простою з причин, не з вини працівника, за ним зберігається середній заробіток;

● працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавства про охорону праці, не дотримується умов колективного договору з цих питань. У цьому разі працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного заробітку;

● працівника, який за станом здоров’я відповідно до медичного висновку потребує надання легшої роботи, роботодавець повинен перевести за згодою працівника на таку роботу на термін, зазначений у медичному висновку, і у разі потреби встановити скорочений робочий день та організувати проведення навчання працівника з набуття іншої професії;

● на час зупинення експлуатації підприємства, цеху, дільниці або устаткування органом державного нагляду за охороною праці чи службою охорони праці за працівником зберігається місце роботи, а також середній заробіток.

Стаття 7 Закону України “Про охорону праці” гарантує такі права працівників на пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці:

● працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію та інші пільги передбачені законодавством.

3. Нормативно – правові акти з охорони праці.

Нормативно – правові акти з охорони праці (НПАОП) – це правила, стандарти, норми, положення, інструкції та інші документи, яким надано чинність правових норм, обов’язкових до виконання. Залежно від сфери застосування вони можуть бути міжгалузевими або галузевими. Дія НПАОП поширюється на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності та видів діяльності.

Структура кодування: