Розрахунок необхідної кількості освітлення для забезпечення нормативної штучної освітленості

Послідовність виконання розрахунку:

1) визначити за формулою (3) висоту підвісу;

2) визначити за формулою (2) індекс приміщення і коефіцієнти віддзеркалення від стелі, підлоги і стін;

3) визначити за табл. Б.10 додатка Б коефіцієнт використовування освітлювальної установки;

4) визначити за формулою (1) освітленість у приміщенні і порівняти з нормативною;

5) якщо нормативна освітленість не в нормі, то зробити пропозиції (або знайти необхідний світловий потік лампи, який необхідно використовувати для того, щоб освітленість була в нормі, або знайти кількість світильників);

6) порівняти отримані значення і зробити висновки.

Для оцінки штучного освітлення найбільш часто використовується метод коефіцієнта використовування світлового потоку. Розрахункова формула методу коефіцієнта використовування світлового потоку має вигляд:

,

(1)

де Е – освітленість робочого місця згідно з нормативними вимогами, лк (табл. Б.1,Б.2 додатка Б);

F - світловий потік лампи, лм (табл. Б.11,Б.12 додатка Б);

N – число світильників;

n – число ламп у світильнику;

S – площа освітлюваного приміщення;

z = 1,15 – коефіцієнт нерівномірності освітлення для ламп;

К₃ – коефіцієнт запасу, що враховує зниження освітленості через забруднення і старіння лампи (табл. Б.3 додатока Б);

– коефіцієнт використовування освітлювальної установки.

Для визначення необхідно знати тип світильника, індекс приміщення і коефіцієнт віддзеркалення світлового потоку від стелі стін і підлоги (табл.Б.4 додатока Б). Індекс приміщення i визначається за формулою:

(2)

де а, b – відповідно довжина і ширина приміщення, м;

Нс – висота підвісу світильника над робочою поверхнею, м:

Нс =Н – hc — hp, (3)

де Н – загальна висота приміщення, м;

hc - висота від стелі до нижньої частини світильника, м;

hp – висота від підлоги до освітленої поверхні, м.

На підставі отриманих за табл. Б.10 додатка Б даних можна визначити коефіцієнт використовування світлового потоку .