Освітлення виробничих приміщень. Раціональне освітлення повинно відповідати таким умовам: бути достатнім (відповідним нормі); рівномірним; не утворювати тіней на робочій поверхні; не

Раціональне освітлення повинно відповідати таким умовам: бути достатнім (відповідним нормі); рівномірним; не утворювати тіней на робочій поверхні; не засліплювати працюючого; напрямок світлового потоку повинен відповідати зручному виконанню роботи.

За своєю природою світло – видиме випромінювання електромагнітних хвиль довжиною від 380 до 780 нм (1 нм = 10^-9 м). Випромінювання вище 780 нм – інфрачервоне, нижче 380 нм – ультрафіолетове.

Залежно від джерела світла виробниче освітлення може бути трьох видів:

1. Природнє – пряме або відбите світло сонця (небосхила), що освітлює приміщення через світлові прорізи в зовнішніх відгороджуючи конструкціях.

2. Штучне – здійснюється штучними джерелами світла (лампами розжарювання або газорозрядними) і призначене для освітлення приміщень у темні години доби, або таких приміщень які не мають природного освітлення.

3. Сполучене (суміщене) – одночасне поєднання природного і штучного освітлення.

Основні світлотехнічні характеристики. Кількісні показники освітлення: світловий потік, сила світла, освітленість та яскравість.

Світловий потік (Ф) – потік променевої енергії, що сприймається органами зору як світло, тобто характеризує потужність променевої енергії. Одиниця виміру – люмен (лм).

Сила світла (І) – світловий потік. Одиниця виміру – кандела (кд).

Освітленість (Е) – величина світлового потоку, який припадає на одиницю освітлювальної поверхні. Одиниця виміру – люкс (лк). Визначається:

Якісні показники освітлення: фон, контраст об’єкта з фоном, видимість, показник осліпленості, коефіцієнт відбиття і т.д.

Коефіцієнт відбиття (p) – характеризує здатність поверхні відбивати падаючий на неї світловий потік:

Фон – поверхня, яка прилягає до об’єкта, на якій він розглядається.

Контраст об’єкта з фоном (К) характеризується співвідношенням яскравостей розрізняльного об’єкта та фону:

Видимість V характеризує здатність ока сприймати об’єкт, залежить від освітленості, розміру об’єкта, контрасту та визначається числом порогових контрастів (найменшим розрізняльним контрастом):

Показник осліпленості Р є критерієм оцінки сліпучої дії освітлювальної установки.

Для вимірювання освітленості і світлотехнічних величин застосовують прилади – люксметри модифікації Ю-16, Ю-17, Ю-116, Ю-117 та портативний цифровий люксметр-яскравомір ТЭС 0693.

Природне освітлення виробничих приміщень може здійснюватися світлом неба або прямим сонячним світлом через світлові прорізи (вікна) в зовнішніх стінах або через ліхтарі (аераційні, зенітні), що встановлені на покрівлях виробничих будівель.

Можуть бути застосовані такі види природного освітлення:

1. Бокове одностороннє або двостороннє, коли світлові отвори (вікна) знаходяться в одній або в двох зовнішніх стінах.

2. Верхнє, коли світлові отвори (ліхтарі) знаходяться в покритті або в стінах під ними.

3. Комбіноване, коли застосовується одночасно бічне і верхнє освітлення.

Основною нормованою величиною природного освітлення є КПО, або (е)- коефіцієнт природної освітленості. Фактичний КПО визначають відношенням заміряної освітленості на робочому місці у виробничому приміщенні Е_вн до одночасної освітленості зовні приміщення Е_зовн у горизонтальній площині при відкритому небосхилі (щоб ніщо не затінювало фотоелемент люксметра) і дифузному світлі (сонце закрите хмарою):

КПО = (Е_вн / Е_зовн)* 100, %

Штучне освітлення поділяється в залежності від призначення на робоче (мінімальна освітленість встановлюється за характеристикою зорової роботи з найменшим розміром об’єкту розрізнення, контрастом об’єкта з фоном і характеристикою фону), аварійне (призначається для продовження робіт там, де у випадку відсутності робочого освітлення може порушуватися технологія, виникнути небезпека вибуху, пожежі, отруєння людей), евакуаційне (передбачають для безпечної евакуації людей із приміщень у місцях, небезпечних для проходу, сходових клітках, а також на шляху евакуації людей із приміщення або території) та охоронне (передбачають вздовж території в нічний час, або чергове в приміщенні).

Розрізняють такі системи штучного освітлення:

З агальне (призначене для освітлення всього приміщення, воно може бути рівномірним та локалізованим). Загальне рівномірне освітлення встановлюють у цехах, де виконуються однотипні роботи невисокої точності по усій площі приміщення при великій щільності робочих місць. Загальне локалізоване освітлення встановлюють на поточних лініях, при виконанні робіт різноманітних за характером на певних робочих місцях, при наявності стаціонарного затемнюю чого обладнання, та якщо треба створити спрямованість світлового потоку.

Місцеве освітлення (допоміжне до загального) призначається для освітлення тільки робочих поверхонь, воно може бути стаціонарним та переносним. Категорично забороняється застосовувати лише місцеве освітлення, оскільки воно створює значну нерівномірність освітленості, яка підвищує втомленість зору та призводить до розладу нервової системи.

Комбіноване освітлення складається з загального та місцевого. Його передбачають, коли необхідно створити концентроване освітлення без утворення різких тіней.