Розглянемо окреми способи виготовлення заготовок

Ливарні способи. Принципова схема процесу виготовлення виливків охоплює наступне:

- виготовлення елементів форми (півформ, стрижнів) та їх складання;

- плавлення металу, сплаву або їх компонентів, заповнення форми і тверднення виливка;

- виймання (вибивання) виливка з форми;

- обрізку ливникової системи;

- очищення.

Ливарними способами переробляють так звані ливарні матеріали, тобто такі, які мають добрі ливарні властивості (добру рідкотекучість, низьку температуру плавлення, малу лінійну усадку). У поданому ряді (табл.7.1) ливарні властивості матеріалів поліпшуються зверху вниз. Зауважимо, що в позначеннях марок ливарних сплавів міді процентний вміст легуючого елемента вказують відразу після його позначення, у той час як для деформівних матеріалів цифри вказують після літерного позначення усіх складових.

Ливарні способи дають змогу отримувати заготовки якнайскладнішої конфігурації як зовнішньої, так і внутрішньої, наприклад, блоків циліндрів ДВЗ, корпусів насосів, колінчастих валів тощо. Їх використовують і для одержання заготовок простої конфігурації – стрижнів, втулок, кришок тощо.

Ливарні способи розрізняють залежно від особливостей технології отримання ливарної форми. Характеристики основних способів представлені в табл.7.1, а порівняльні характеристики основних ливарних способів в табл.7.2.

Різання прокату. Цим способом переробляють так звані деформівні матеріали. Вони, на відміну від ливарних, не мають добрих ливарних властивостей, зате добре обробляються тиском, тобто мають добру пластичність у холодному чи гарячому стані. Тому ці матеріали на металургійних заводах переробляють прокатуванням, волочінням або пресуванням і поставляють на машинобудівні заводи під назвою “прокат”.

Таблиця 7.1