Рентгенодіагностика

Рентгенодіагностика це одержання зображення того чи іншого органу на фотоплівці або на екрані з допомогою рентгенівських променів і визначення його структури чи анатомічних особливостей. Рентгенодіагностика поділяється на рентгеноскопію, рентгенографію і на рентгенівську комп’ютерну томографію.

Рентгеноскопія – одержання зображення того чи іншого органу на рентгенолюмінісцентному екрані за допомогою рентгенівських променів.

Рентгенографія – одержане зображення фіксується на рентгенівській плівці.

Рентгенівська комп’ютерна томографія – це двомірне зображення тканини на деякій досліджуваній глибині в організмі пацієнта, яка знаходиться в фокусі, в той час як зображення структур в інших площинах накладаються одне на одне і сильно розмиваються. Положення цієї площини визначається положенням пацієнта відносно рентгенівської трубки і тримача касети. Міняючи взаємне розміщення їх, можна одержати шарове зображення органу пацієнта. Класична томографія досягається переміщенням в певній геометрії рентгенівської трубки і тримача касети відносно нерухомого пацієнта. Більш детально метод рентгенівської гомографії буде розглянутий в наступному розділі.

Рентгенографічне зображення формується в результаті взаємодії квантів рентгенівського випромінювання з приймачем і являє собою розподіл квантів, які пройшли через тіло хворого і були зафіксовані детектором. Кванти проникають в тіло пацієнта, в якому вони можуть поглинатись, розділитись або пройти без змін. Кванти діляться на первинні (ті, які пройшли через тіло пацієнта без взаємодії з тканиною тіла) і вторинні, які утворюються в результаті взаємодії з тканинами тіла пацієнта. Вторинні кванти, як правило, відхиляються від напряму свого початкового руху і несуть мало корисної інформації, дають фон, який погіршує контраст зображення. Корисну інформацію несуть первинні кванти. Вони дають зображення, тобто інформацію про ймовірність того, що квант проходить через тіло пацієнта без взаємодії. Імовірність цієї події буде залежати від сукупності послаблень у всіх тканинах, які лежать в напрямі розповсюдження рентгенівських променів.

Компоненти системи для одержання рентгенівських зображень:

В і Е – кванти, які пройшли через тіло пацієнта без взаємодії,

C і Д – розсіяні кванти. Квант Д відсіюється сіткою, яка перешкоджає розсіяному промінню, а квант С поглинається в тілі. Через те, одержане зображення є проекція характеристики послаблення у всіх тканинах, що лежать в напрямі розповсюдження рентгенівського випромінювання, точніше кажучи, це зображення представляє собою двомірну проекцію трьохмірного розподілу послаблення рентгенівських променів в тілі.

Двомірний переріз трьохмірного розподілу густини тканини можна одержати методом комп’ютерної томографії.

В сучасних томографічних установках вказується вертикальне положення площини, яка знаходиться у фокусі. Простий метод контролю точності вертикальної установки ґрунтується на одержанні зображення тест – об’єкта. Тест – об’єкт складається із набору свинцевих літер у вигляді чисел від 1 до 10, які запресовані в циліндр з плексигласу. Числа розміщуються по колу на різній глибині з кроком 1мм по висоті. Томографічний зріз виставляється на 0,5см вище нижньої площини циліндра. При правильному настроюванні по глибині в цьому випадку найбільш чітко буде видно число 5, в той час як решта чисел повинні поступово втрачати різкість. При скануванні (пошаровому одержанні зображення органа) ще необхідно контролювати спів падання рухомої трубки і касети. Це можна здійснити шляхом одержання зображення точкової дірки діаметром 1мм в свинцевій пластинці, яка установлюється на висоті томографічного зрізу. Рентгенівське випромінювання використовується також для лікувальних цілей. Біологічна дія його полягає в тому, що клітини мало диференційовані і ті, що швидко розмножуються, найбільш чутливі до рентгенівського випромінювання. Через це рентгенотерапія використовується в онкології.

Деякі речовини, які складаються із елементів, близьких за атомним номером (повітря, вода, м’які тканини) мають майже однаковий істинний коефіцієнт поглинання для різних довжин хвиль. Це використовується при дозиметрії рентгенівського випромінювання, так як дає можливість, вимірюючи безпосередньо енергію випромінювання, яка поглинається в повітрі, визначити енергію цього ж випромінювання, яке поглинається в тканинах організму.