Шум. Звук. Походження шуму

Шум або акусти́чний шум — коливання частинок навколишнього середовища, що сприймається органами слуху людини як небажані сигнали^[1]. З точки зору акустики: шум — нестійкі або випадкові акустичні коливання, що характеризуються випадковою зміною амплітуди і частоти^[2].

Звук — коливальний рух частинок пружного середовища, що поширюється у вигляді хвиль у газі, рідині читвердому тілі. У вузькому значенні під звуком мають на увазі ці коливання, розглянуті стосовно того, як вони сприймаються органами чуттів тварин і людини^[1]. Більшість явищ у природі супроводжуються характерними звуками, які сприймаються та розпізнаються вухом людини і тварин і служать для орієнтування та спілкування. Розділ науки, що вивчає звуки, називається акустикою.

За походженням шуми бувають^[1]:

· аеродинамічного походження — шум, що виникає у газах;

· гідродинамічного походження — шум, що виникає у рідинах;

· електромагнітного походження — шум, що виникає внаслідок коливань елементів електромеханічних пристроїв під впливом магнітних змінних сил;

· механічного походження — шум, що виникає внаслідок вібрацій поверхонь машин та обладнання, а також ударів у з'єднаннях деталей, збірних одиниць або конструкцій у цілому.

За частотною характеристикою шуми звукового діапазону частот поділяються на:

· низькочастотний (<400 Гц);

· средньочастотний (400—1000 Гц);

· високочастотний (>1000 Гц).

В деяких галузях техніки, зокрема в електроніці та акустиці існує абстрактне поняття кольору шуму, що приписує шумовому сигналу певний колір виходячи з його статистичних властивостей. Однією з таких властивостей, за допомогою якої можна розрізняти види шуму, може бути спектральна густина (розподіл потужності за частотами). Прийнято розрізняти такі різновиди шумів за кольорами: білий шум, рожевий шум, червоний (коричневий) шум тасірий шум. Іноді виділяють й інші різновиди.