Класифікація шуму

В залежності від частоти: низькочастотний (до 300 Гц); се- редньочастотний (300-800 Гц); високочастотний (більше 800 Гц); інфразвук (менше 16-20 Гц); ультразвук (більше 20000 Гц).

В залежності від спектру: тональний шум, в якому відчутні зву­ки певної частоти; широкосмугий, в якому присутні звуки різних частот.

В залежності від часу: постійний, непостійний.

Постійним називають шум, рівень звуку якого протягом робо­чого дня (робочої зміни) змінюється у часі не більше ніж на 5 дБ.

Непостійним вважається шум, рівень звуку якого протягом ро­бочого дня (робочої зміни) змінюється у часі більше ніж на 5 дБ.

Непостійний шум поділяється на коливальний, перервний та імпульсний шуми.

Коливальний — шум, рівень якого безперервно змінюється у часі.

Перервний — шум, рівень якого змінюється ступенево (на 5 дБ і більше), причому тривалість інтервалів, протягом яких рівень шу­му залишається постійним, складає одну секунду і більше.

Імпульсний — шум, який складається з одного або декількох звукових сигналів, кожний тривалістю менше однієї секунди.

В залежності від походження: механічний, аеродинамічний, гідродинамічний, електромагнітний.

Джерелом механічного шуму є механічні вібрації поверхонь машин і обладнання, а також удари деталей, конструкцій тощо.

Джерелами аеродинамічного шуму є нестаціонарні та стаціонар­ні явища під час течії газів і рідин.

Гідродинамічний шум виникає в гідродинамічних установках (насоси, турбіни) під час явища кавітації (порушення суцільності текучої рідини з утворенням гідравлічного удару і появленням характерних шиплячих звуків).

Джерелами електромагнітного шуму є механічні коливання електротехнічних пристроїв (трансформаторів тощо), які збуджу­ються змінними магнітними і електричними полями.