Причини електро-травматизму. Методи попередження

Основними причинами електротравматизму на виробництві є:

· випадкове доторкання до неізольованих струмопровідних частин електроустаткування;

· використання несправних ручних електроінструментів;

· застосування нестандартних або несправних переносних світильників напругою 220 чи 127 В;

· робота без надійних захисних засобів та запобіжних пристосувань;

· доторкання до незаземлених корпусів електроустаткування, що опинилися під напругою внаслідок пошкодження ізоляції;

· недотримання правил улаштування, технічної експлуатації та правил техніки безпеки при експлуатації електроустановок та ін.

Органи чуття людини не здатні на відстані виявляти наявність електричної напруги. В зв’язку з цим захисна реакція організму проявляється лише після того, як людина потрапила під дію електричної напруги. Проходячи через організм людини електричний струм справляє на нього термічну, електролітичну, механічну та біологічну дію.

Термічна дія струму проявляється опіками окремих ділянок тіла, нагріванням кровоносних судин, серця, мозку та інших органів, через які проходить струм, що призводить до виникнення в них функціональних розладів.

Електролітична дія струму характеризується розкладом крові та інших органічних рідин, що викликає суттєві порушення їх фізико-хімічного складу.

Механічна дія струму проявляється ушкодженнями (розриви, розшарування тощо) різноманітних тканин організму внаслідок електродинамічного ефекту.

Біологічна дія струму на живу тканину проявляється небезпечним збудженням клітин та тканин організму, що супроводжується мимовільним судомним скороченням м’язів. Таке збудження може призвести до суттєвих порушень і навіть повного припинення діяльності органів дихання та кровообігу.

Подразнення тканин організму внаслідок дії електричного струму може бути прямим, коли струм проходить безпосередньо через ці тканини, та рефлекторним (через центральну нервову систему), коли тканини не знаходяться на шляху проходження струму.

Технічні способи та засоби захисту

Технічні способи та засоби захисту (ТСЗЗ) підрозділяються на (рис. 8):

· ТСЗЗ при нормальних режимах роботи електроустановок (ізоляція струмопровідних частин, недосяжність неізольованих струмопровідних частин, попереджувальна сигналізація, мала напруга, електричний поділ мереж, вирівнювання потенціалів);

· ТСЗЗ при переході напруги на нормально неструмопровідні частини електроустановок (захисні заземлення, занулення, вимикання);

· Електрозахисні засоби та запобіжні пристосування.

Білет №13

1. Критерії оцінки умов освітлення та працездатності органів зору

Основними поняттями є світловий потік, сила світла, освітленність і яскравість, фон (характерується коефіцієнтом відбиття (ρ), пропускання (τ) та поглинання (β)), яркісний контраст і видимість.

Світловий потік F ¾ це потік випромінювання, що оцінюється за його дією на людське око.

Сила світла І ¾ просторова щільність світлового потоку, яка визначається відношенням світлового потоку F (лм) до тілесного кута w, у якому цей потік поширюється: І = F/w. За одиницю сили світла прийнято канделу (кд). Тілесний кут ¾ частина простору сфери, обмежена конусом, що спирається на поверхню сфери з вершиною у її центрі. За одиницю тілесного кута прийнято стерадіан (ср).

Освітленість Е ¾ поверхнева щільність світлового потоку. При рівномірному розподілі світлового потоку F, перпендикулярного освітлюваній поверхні S, освітленість Е = F/S.

Яскравість поверхні В ¾ поверхнева щільність сили світла, визначається як відношення сили світла І у даному напрямі до проекції поверхні, що світиться, на площину, перпендикулярну до напряму спостереження. В = І/S cos a, де a ¾ кут між нормаллю до поверхні і напрямом зору.

Око людини спроможне нормально функціонувати у діапазоні 10^-6–10⁴ кд/м². Для ефективного бачення об‘єкту фонова яскравість повинна знаходитися у діапазоні 10-500 кд/м².

Коефіцієнти відбиття r, пропускання t та поглинання b поверхонь вимірюються у процентах або частках одиниці (r + t + b = 1): r = F_r/F; t = F_t/F; b = F_b/F, де F_r, F_t, F_b ¾ відповідно відбитий, поглинений та той, що пройшов через поверхню, світлові потоки; F – світловий потік, що падає на поверхню.

Контраст K об`єкта спостереження та фону визначається різницею між їх яскравостями: К= (В<sub>о</sub> – В<sub>ф</sub>)/В<sub>ф</sub>, де В<sub>о</sub> та В<sub>ф</sub> ¾ відповідно яскравості об`єкта та фону. Контраст вважають великим при К>0,5, середнім при 0,2< K<0,5, малим при K < 0,2.

Видимість V характеризує здатність ока сприймати об’єкт. Видимість залежить від освітлення, розміру об’єкта розпізнавання, його яскравості, контрасту між об’єктом і фоном, тривалості експозиції: V = К/К_пор, де К - контраст між об’єктом і фоном; К_пор – пороговий контраст, тобто найменший контраст, що розрізняється оком за даних умов. Для нормального зорового сприйняття V повинна бути рівною 10–15. Час зберігання зорового відчуття - 0,2-0,3 с. Сприйняття мерехтливого світла має специфічні особливості. Таким чином, для забезпечення стабільного зображення частота регенерації сигналу повинна бути не нижчою 70 Гц.

2. Захист від дії шуму відстанню

Цей захід застосовується під час планування території підприємств. У відповідності до нього визначається найменша відстань між джерелом шуму на території (устаткування, будівля з шумним виробництвом, транспортна магістраль) та будівлею з приміщеннями, де рівні звукового тиску не перевищуватимуть допустимих. Ця відстань визначається за формулами:

, при , , при ,

де: - рівень звукового тиску джерела шуму;

- допустимий рівень звукового тиску у приміщенні, що захищається;

- звукоізоляція огороджуючих конструкцій будівлі.

Якщо за розрахунком по першій формулі отримують , а по другій , то відстань визначають як середнє геометричне:

3. Класифікація зон за пожежною небезпекою

Усі приміщення, або їх окремі зони, поділяються на поженебезпечні та вибухонебезпечні. Залежно від класу зони здійснюється вибір виконання електроустановок таким чином, щоб під час їх експлуатації виключити можливість виникнення вибуху або пожежі від теплового прояву електроструму.

Пожежонебезпечна зона – це простір у приміщенні або за його межами, у якому постійно або періодично знаходяться (зберігаються, використовуються або виділяються під час технологічного процесу) горючі речовини, як при нормальному технологічному процесі, так і при його порушенні в такій кількості, яка вимагає спеціальних заходів у конструкції електрообладнання під час його монтажу та експлуатації.

Пожежонебезпечна зона класу П-І – простір у приміщенні, у якому знаходиться горюча рідина, що має температуру спалаху, більшу за +61⁰С.

Пожежонебезпечна зона класу П-ІІ – простір у приміщенні, у якому можуть накопичуватися і виділятися горючий пил або волокна з нижньою концентраційною межею спалахування, більшою за 65 г/м.

Пожежонебезпечна зона класу П-ІІа – простір у приміщенні, у якому знаходяться тверді горючі речовини та матеріали.

Пожежонебезпечна зона класу П-ІІІ – простір поза приміщенням, у якому знаходяться горючі рідини, пожежонебезпечний пил та волокна, або тверді горючі речовини і матеріали.

Білет №15

1. Види та системи штучного освітлення; принципи нормування штучного освітлення.

Розрізняють наступні види штучного освітлення:

1) робоче: використовується в усіх приміщеннях, а також на дільницях відкритого простору, що призначені для виконання робіт, переміщення людей, руху транспорту;

2) аварійне безпеки: призначене для забезпечення можливості виконання робіт під час аварії в мережі робочого освітлення;

3) аварійне евакуаційне: призначається для забезпечення безпечної евакуації людей під час аварій на виробництві;

4) охоронне: забезпечує можливість спостереження за об’єктом, що охороняється;

5) чергове: забезпечує можливість безпечного проходу чергового персоналу підприємства через приміщення у неробочий час для періодичного огляду стану приміщень та обладнання.

Окремі світлові прилади або їх групи створюють у приміщеннях системи штучного освітлення. В залежності від способу розміщення світлових приладів по відношенню до робочих поверхонь розрізняють такі системи штучного освітлення:

1) Загальне освітлення: використовується для освітлення як робочих місць, так і всього приміщення в цілому. Світлові приладі розміщуються під стелею на досить великій відстані від робочих поверхонь. Загальне освітлення в свою чергу поділяється на загальне рівномірне і загальне локалізоване. Загальне рівномірне освітлення використовується у тих випадках, коли необхідно забезпечити рівномірну освітленість всього приміщення в цілому при рівномірному розміщенні обладнання, на якому виконуються роботи, що потребують однакового зорового напруження. Світлові прилади розміщуються рівномірно по площі приміщення. Загальне локалізоване освітлення застосовується за необхідності збільшити освітленість на окремих ділянках приміщення, де сконцентроване обладнання, робота на якому потребує більшої зорової напруги, а встановлення світлових приладів на робочих місцях неможливе.

2) Місцеве освітлення (світлові прилади встановлюються безпосередньо на робочих місцях): використовувати у виробничих умовах заборонено, оскільки воно створює велику різницю освітленості робочих поверхонь, проходів між робочими місцями та оточуючого простору, що може призвести до профзахворювання та травмування.;

3) Комбіноване освітлення: включає в себе світлові прилади, встановлені безпосередньо на робочих місцях, а також світлові прилади загального освітлення, що призначені для вирівнювання яскравості у полі зору та створення необхідної освітленості в проходах між робочими місцями.

Принципи нормування штучного освітлення

У якості критеріїв оцінки штучного робочого освітлення прийнята освітленість Е, лк, показник засліпленості Р (для виробничих приміщень) або показник дискомфорту М (для приміщень керування, конструкторських, проектних, науково-дослідних закладів і приміщень громадських і суспільних будівель), коефіцієнт пульсації освітленості К_п, % (при освітленні приміщень газорозрядними лампами). При роботі з відео монітором або іншими світловими засобами відображення інформації рекомендуються також значення контрасту об’єкта розрізнення з фоном К.

Для виробничих приміщень нормована освітленість, показник осліпленості Р і коефіцієнт пульсації освітленості К_п залежать від характеристики зорової роботи або розряду зорової роботи (визначається найменшим розміром об’єкта розрізнення в міліметрах), підрозряду зорової роботи (визначається контрастом об’єкта розрізнення з фоном К – малий, середній, великий – і характеристикою фона – світлий, середній, темний), системи освітлення (комбінована або загальна), а також типу джерела світла. Для приміщень управління, конструкторських, проектних, науково-дослідних установ і приміщень громадських, суспільних і житлових будівель значення нормованої освітленості, циліндричної освітленості, показника дискомфорту М та коефіцієнта пульсації освітленості К_п залежать від характеристики зорової роботи або розряду зорової роботи (визначається найменшим або еквівалентним розміром об’єкта розрізнення), підрозряду зорової роботи (визначається відносною тривалістю зорової роботи в напрямку зору на робочу поверхню, %).

Нормування показників засліпленості і дискомфорту здійснюється з метою обмеження сліпучої дії (блискості) джерел світла, що потрапляють у поле зору працюючих безпосередньо або віддзеркалюються від полірованих робочих поверхонь. Сліпуча дія джерел світла і показники засліпленості і дискомфорту, які її характеризують, залежать від яскравості джерела світла, конструкції світлового приладу (захисного кута відбивача, наявності розсіювачів, затінювачів) висоти підвісу, відношень довжини і ширини приміщення до висоти підвісу світлового приладу, коефіцієнтів відбиття різноманітних поверхонь у приміщенні.

2. Визначення кількості повітря, що видаляється через місцеві всмоктуючи пристрої механічної вентиляції.

Кількість повітря, що може бути видалена через всмоктуючі зонти, бортові відсмоктувачі, витяжні шафи (повітрозабірні пристрої, що найчастіше використовуються при монтажі та ремонтах електронної апаратури) визначається за формолую:

L=3600*S*V_отв * µ

де S - площа отвору повітрозабірного пристрою, м²;

V_отв - середня швидкість повітря в площині отвору повітрозабірного пристрою, м/с:

V_отв=f(V_р.м.)

V_р.м. - швидкість повітря на робочому місці відповідно до державних санітарних норм,м/с;

µ - коефіцієнт аеродинамічного опору повітрозабірного пристрою.

3. Організація пожежної охорони в Україні.

Забезпечення пожежної безпеки є невід'ємною частиною державної діяльності щодо охорони життя та здоров'я людей, національного багатства і навколишнього природного середовища.У відповідності до Закону України "Про пожежну безпеку" ці обов'язки покладаються на державні органи, юридичні і фізичні особи незалежно від виду їх діяльності та форм власності.Центральні органи державної виконавчої влади, місцеві органи державної виконавчої влади, органи місцевого та регіонального самоврядування в межах своєї компетенції організують розроблення та впровадження у відповідних галузях і регіонах організаційних і науково-технічних заходів щодо запобігання пожежам та їх гасіння, забезпечення пожежної безпеки населених пунктів і об'єктів.Основними завданнями пожежної охорони є:ü здійснення контролю за дотриманням протипожежних вимог;ü запобігання пожежам і нещасним випадкам на них;ü гасіння пожеж, рятування людей та надання допомоги в ліквідації наслідків аварій, катастроф і стихійного лиха.Державна пожежна охорона – формується на базі існуючих воєнізованої та професійної пожежної охорони органів внутрішніх справ України, входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і здійснює державний пожежний нагляд. Державна пожежна охорона складається з Головного управління Державної пожежної охорони МВС, відділів і відділень, загонів і пожежних частин, допоміжних служб, пожежно-технічних навчальних закладів та науково-дослідних установ.

Білет №16

1. Положення про розробку інструкцій з охорони праці.

Положення встановлює вимоги до змісту, побудови і викладу інструкцій з охорони праці, визначає порядок опрацювання та введення в дію нових, перегляду та скасування чинних інструкцій.

Вимоги цього Положення є обов'язковими для всіх міністерств, інших органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та видів їх діяльності.

Інструкція є нормативним актом, що містить обов'язкові для дотримання працівниками вимоги з охорони праці при виконанні ними робіт певного виду або за певною професією на робочих місцях, у виробничих приміщеннях, на території підприємства і будівельних майданчиках або в інших місцях, де за дорученням власника чи уповноваженого ним органу виконуються ці роботи, трудові чи службові обов'язки.

Інструкції поділяються на:

· інструкції, що належать до державних міжгалузевих нормативних актів про охорону праці;

· примірні інструкції;

· інструкції, що діють на підприємстві.

Ці інструкції затверджуються відповідними органами державного нагляду за охороною праці за узгодженням з міністерствами або іншими органами, до компетенції яких належить дана інструкція або окремі її вимоги, і їх дотримання є обов'язковим для працівників відповідних професій або при виконанні відповідних видів робіт на всіх підприємствах незалежно від їх підпорядкованості, форми власності та виду діяльності.

Вимоги інструкцій викладаються відповідно до послідовності технологічного процесу і з урахуванням умов, у яких виконується даний вид робіт.

Інструкції повинні містити такі розділи:

· загальні положення;

· вимоги безпеки перед початком роботи;

· вимоги безпеки під час виконання роботи;

· вимоги безпеки після закінчення роботи;

· вимоги безпеки в аварійних ситуаціях

2. Принципи проектування штучного освітлення точковим методом при застосуванні лінійних джерел світла.

Використовуючи даний метод, можна спроектувати будь-яку систему штучного освітлення для довільно орієнтованих поверхонь.

Якщо ряд світильників короткий (l_p: h < 3) – враховується висота, піднесена до квадрату, для довгих рядів (l_p: h ≥ 3) – враховується просто величина висоти,

h – висота підвісу світильників, м;

l_p – довжина ряду світильників.

Потім порівнюють довжину ряду світильників з довжиною приміщення:

· якщо рівні — розміщуємо світильники в один ряд;

· довжина приміщення більша — світилки розміщують рівномірно з розривами;

· довжина приміщення менша — перерахунок зі збільшенням к-ті рядів, типів світильників і т.д.

3. Організація пожежної безпеки на підприємстві.

Організацією пожежної безпеки на підприємстві займається його власник, або керівник. Замісник директора очолює пожежно-санітарну комісію, яка один раз на квартал проводить рейд по підприємству.

В наказовому порядку призначаються відповідальні за пожежну безпеку структурних підрозділів. Власник повинен передбачати в бюджеті витрати на пожежну безпеку, слідкувати за змінами в державних постановах по пожежній безпеці.

Білет №17

1. Принципи проектування штучного освітлення за методом коефіцієнта використання світлового потоку з використанням точкових джерел світла.

Цей метод придатний для проектування системи загального рівномірного освітлення горизонтальних робочих поверхонь, тобто, коли можна приблизно врахувати різницю між середньою та мінімальною освітленістю та використати залежність між світловим потоком джерела світла та середньою освітленістю горизонтальної поверхні.

Розрахункова формула має такий вигляд: , лм, де Ф_л - світловий потік лампи, лм; Е_Н - нормоване значення мінімальної освітленості, лк; S - площа приміщення, м²; К_З - коефіцієнт запасу, що враховує забрудненість повітряного середовища приміщення пилом та зменшення світлового потоку джерела світла під час експлуатації; Z - коефіцієнт нерівномірності освітлення; N - кількість світильників у приміщенні; h - коефіцієнт використання світлового потоку джерела світла – його значення залежить від коефіцієнта корисної дії (ККД) або номера умовної групи світильника, від індексу приміщення.

За обчисленим значенням світлового потоку за каталогом обирається стандартна лампа, світловий потік якої може відрізнятися від розрахункового не більш ніж +20%... –10%. Якщо відхилення виходить за зазначені межі, необхідно скоригувати кількість світильників і виконати перерахунок.

2. Електричні травми, їх причини.

Електротравма — це травма, яка спричинена дією електричного струму чи електричної дуги. За наслідками електротравми умовно підрозділяють на два види: місцеві електротравми, коли виникає місцеве ушкодження організму, та загальні електротравми (електричні удари), коли уражається весь організм внаслідок порушення нормальної діяльності життєво важливих органів і систем. Характерними місцевими електричними травмами є електричні опіки, електричні знаки, металізація шкіри, механічні ушкодження та електроофтальмія.

Електричні опіки залежно від умов їх виникнення бувають двох видів: струмові (контактні), коли внаслідок проходження струму електрична енергія перетворюється в теплову, та дугові, які виникають внаслідок дії на тіло людини електричної дуги. Найбільш небезпечним видом електротравм є електричний удар, який у більшості випадків (близько 80%, включаючи й змішані травми) призводить до смерті потерпілого. Електричний удар — це збудження живих тканин організму електричним струмом, що супроводжується судомним скороченням м'язів.

Основними причинами електротравматизму на виробництві є: випадкове доторкання до неізольованих струмопровідних частин електроустаткування; використання несправних ручних електроінструментів; застосування нестандартних або несправних переносних світильників напругою 220 чи 127 В; робота без надійних захисних засобів та запобіжних пристосувань; доторкання до незаземлених корпусів електроустаткування, що опинилися під напругою внаслідок пошкодження ізоляції; недотримання правил улаштування, технічної експлуатації та правил техніки безпеки при експлуатації електроустановок та ін.

3. Вібрації, їх вплив на людину, принципи нормування вібрацій.

Вібрація це механічні коливання пружних тіл або коливальні рухи механічних систем. Причиною появи вібрації є неврівноважені сили та ударні процеси в діючих механізмах. Для людини вібрація є видом механічного впливу, якій має негативні наслідки для організму. Вплив вібрації на людину залежить від її спектрального складу, напрямку дії, прикладення, тривалості впливу, а також від індивідуальних особливостей людини. При впливі на людину зовнішніх коливань (хитавиці, струсів, вібрації) відбувається їхня взаємодія з внутрішніми хвильовими процесами, виникнення резонансних явищ. Так, зовнішні коливання частотою менш 0,7 Гц утворюють хитавицю і порушують у людини нормальну діяльність вестибулярного апарата. Інфразвукові коливання (менш 16 Гц), впливаючи на людину, пригнічують центральну нервову систему, викликаючи почуття тривоги, страху. При певній інтенсивності на частоті 6..7 Гц інфразвукові коливання, втягуючи у резонанс внутрішні органи і систему кровообігу, здатні викликати травми, розриви артерій, тощо. При дії постійної локальної та загальної вібрації параметром, що нормується, є середньоквадратичне значення віброшвидкості (ν_{сер кв}) та віброприскорення (a) або їх логарифмічні рівні. При дії непостійної вібрації (крім імпульсної) параметром, що нормується, є вібраційне навантаження (еквівалентний коректований рівень, доза вібрації, D), одержане робітником протягом зміни.

Білет №18

1. Принципи розрахунку природного освітлення за уточненим методом (розрахунок коефіцієнта природної освітленості)

Для характеристики природного освітлення використовується відносна величина – коефіцієнт природної освітленості (КПО), який являє собою виражене у відсотках відношення освітленості в даній точці приміщення до одночасно виміряної освітленості в точці, що знаходиться на горизонтальній площині зовні будівлі та освітлюється розсіяним світлом всього небосхилу

, %

де - внутрішня освітленість у приміщенні, лк;

- зовнішня освітленість, лк.

За бокове нормується min значення КПО; за верхнє та комбіноване нормується середній КПО.

Середнє значення КПО: КПОср=(КПО1 /2 +КПО2 +КПО3 +…+ КПОN-1+ КПОN /2)/(N-1), де КПОN – коефіцієнт освітлення у N-й контрольній т., N – кіл-ть контр. т. у площині хар-го перерізу приміщення.

Нормовані значення КПО для будівель, що розташовані в різних районах слід визначати за по різному враховуючи коефіцієнт світлового клімату.

2. Закон України про колективні договори та угоди.

Деякі питання правового регулювання охорони праці містяться в багатьох законодавчих актах України.

Ст. 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» передбачає, що у колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо охорони праці, а ст. 8 визначає, що в угодах на державному, галузевому та регіональному рівнях регулюються основні принципи і норми реалізації соціально-економічної політики, зокрема щодо умов охорони праці.

3. Основні види горіння та характеристики пожежонебезпечності речовин та матеріалів.

Горіння - екзотермічна реакція окислення речовини, яка супроводжується виділенням диму та виникненням полум’я або світінням.

Горіння може бути гомогенним та гетерогенним.

Пожежі хар-ся гетерогенним горінням.

Для горіння характерні три стадії: виникнення, поширення та згасання полум’я.

Механізм поширення полум’я - тепловий та дифузійний.

Горіння проходить за комбінованим тепло-дифузійним механізмом.

За швидкістю поширення полум’я - дефлаграційне горіння та вибухове.

За походженням та деякими зовнішніми особливостями - спалах, стійке горіння, займання, спалахування, самозаймання, самоспалахування, тління.

Залежно від агрегатного стану й особливостей горіння різних горючих речовин і матеріалів:

клас А (горіння твердих речовин); клас В (горіння рідких речовин); клас С (горіння газів); клас Д (горіння металів легких); клас Е (горіння електроустановок під напругою).

Основні показники пожежонебезпечних властивостей речовин:

t_сп - температура спалаху, t_займ - температура займання, t_сзайм - температура самозаймання.

НКМПП та ВКМПП – відповідно, нижня і верхня концентраційні межі поширення полум’я.

t_НКМ і t_ВКМ – відповідно, нижня і верхня температурні межі поширення полум‘я.

Білет №19

1. Кодекс законів про працю в Україні

Кодекс законів про працю (КЗпП) України затверджено Законом Української РСР від 10 грудня 1971 р. і введено в дію з 1 червня 1972 р. До нього неодноразово вносилися зміни і доповнення. Правове регулювання охорони праці не обмежується главою ХІ «Охорона праці». Норми щодо охорони праці містяться в багатьох статтях інших глав КЗпП України: «Трудовий договір», «Робочий час», «Час відпочинку», «Праця жінок», «Праця молоді», «Професійні спілки», «Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю». Окремо питання правового регулювання у галузі охорони праці містяться і в інших законодавчих актах України.

2. Точковий метод розрахунку штучного освітлення

Метод універсальний – використовуючи його можна спроектувати будь-яку систему штучного освітлення довільно орієнтованих поверхонь.

Відповідно до цього методу вважається, що джерело або кілька джерел світла створюють нерівномірну освітленість поверхні і розрахунок виконується для певних точок цієї поверхні.

Розрахункові залежності, за якими визначається світловий потік лампи, що встановлюється у світильнику, мають такий вигляд:

;

деФ_л - світловий потік лампи, лм;

Е_Н - нормоване значення освітленості у розрахунковій точці, лк;

К_З - коефіцієнт запасу, що враховує зменшення світлового потоку лампи внаслідок забруднення пилом та старіння лампи;

h – висота підвісу світильника, м;

µ – коефіцієнт, що враховує збільшення освітленості за рахунок відбиття світла від внутрішніх поверхонь приміщення;

е_і – умовна освітленість в розрахунковій точці, що створюється і-тим світильником з даною висотою підвісу та умовною лампою із світловим потоком 1000 лм (визначається за графіком просторових ізолюкс – див. малюнок, d – діаметр світлової плями);

–відносна освітленість у розрахунковій точці, що створюється і-тим світильником з відносною висотою підвісу та умовною лампою із світловим потоком 1000 лм (визначається за графіком відносних (лінійних) ізолюкс – див. малюнок, – відносна відстань розрахункової точки до проекції світильника на горизонтальну площину; – відносний лінійний розмір світильника);

– коефіцієнт переходу від горизонтальної освітленості, що створюється і-тим світильником у розрахунковій точці до освітленості похилої площини, що проходить через ту саму точку.

;

N – кількість світильників у приміщенні.

3. Електрозахистні засоби

Електрозахисні засоби діляться на:

1) Ізолюючі (Інструменти з рукоятками з дерева чи діелектрика, клешні, рукавиці і т.д.)

· основні (витримують напругу будь-який час);

· доповнюючі (витримують напругу обмежений час).

2) Огороджуючі

· провідник закривається діелектриком;

· ставиться сітчаста огорожа;

· вивішуються попереджувальні знаки;

· заземлення.

Білет №20

1. Принципи проектування штучного освітлення методом коефіцієнта, використання світлового потоку при застосування лінійних джерел світла

Цей метод можна застосовувати при проектуванні загального рівномірного освітлення горизонтальних робочих поверхонь, якщо лінійне джерело світла з певним припущенням можна розглядати як точкове, тобто якщо значення відношення l_c: . Такі умови мають місце за відносно великої висоти підвісу світильника, освітленні приміщення поодиноким світильником або рядами світильників з досить великими розривами між ними .

Розрахункова формула має такий вигляд: ,

де N - кількість світильників у приміщенні;

Е_Н - нормоване значення мінімальної освітленості, лк;

S - площа приміщення, м²;

К_З - коефіцієнт запасу;

Z - коефіцієнт нерівномірності освітлення,

п – кількість ламп у світильнику;

Ф_л - світловий потік лампи, лм;

h - коефіцієнт використання світлового потоку;

Якщо отримане значення кількості світильників N > 1, треба рівномірно розмістити їх на плані приміщення, керуючись рекомендованим значенням відношення l: h для відповідної форми кривої сили світла світильника, та визначити l. Якщо l < 0,5 h, треба перейти до точкового метода.

2. Класифікація приміщень за небезпекою ураження електричним струмом

По опасности поражения людей электрическим током можно выделить такие виды помещений:

1) Помещения без повышенной опасности, в которых отсутствуют условия, создающие повышенную или особую опасность.

2) Помещения с повышенной опасностью, характеризующиеся наличием в них одного из условий, создающих повышенную опасность: сырость; токопроводящая пыль; токопроводящие полы (металлические, земляные, железобетонные, кирпичные и т. п.); высокая температура; возможность одновременного прикосновения человека к имеющим соединение с землей металлоконструкциям зданий, технологическим аппаратам, механизмам, с одной стороны, и к металлическим корпусам электрооборудования — с другой.

3) Особо опасные помещения, характеризующиеся наличием одного из следующих условий, создающих особую опасность: особая сырость, химически активная или органическая среда, одновременное наличие двух или более условий повышенной опасности.

4) Территории размещения наружных электроустановок по опасности поражения людей электрическим током приравниваются к особо опасным помещениям.

3. Закон України про пожежну безпеку

Закон України про пожежну безпеку визначає загальні правові, економічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на території України, регулює відносини державних органів, юридичних і фізичних осіб у цій галузі незалежно від виду їх діяльності та форм власності.

Згідно Закону забезпечення пожежної безпеки є складовою частиною виробничої та іншої діяльності посадових осіб, працівників підприємств, установ, організацій та підприємців, всього населення України. Це повинно бути відображено у трудових договорах (контрактах) та статутах підприємств, установ та організацій, посадових інструкціях тощо.

Забезпечення пожежної безпеки підприємств, установ та організацій покладається на їх керівників і уповноважених ними осіб, якщо інше не передбачено відповідним договором.

Забезпечення пожежної безпеки при проектуванні та забудові населених пунктів,

будівництві, розширені, реконструкції та технічному переоснащені підприємств, будівель і споруд покладається на органи архітектури, замовників, забудовників, проектні та будівельні організації.

Забезпечення пожежної безпеки в жилих приміщеннях державного, громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів покладається на квартиронаймачів і власників, а в жилих будинках приватного житлового фонду та інших спорудах на дачах і садових ділянках – на їх власників або наймачів, якщо це обумовлено договором найму.

Білет №21

1. Шуми, їх вплив на організм людини, принципи нормування шумів.

Шум, вибрация и ультразвук представляют собой колебания материальных частиц газа, жидкости или твердого тела. Производственные процессы часто сопровождаются значительным шумом, вибрацией и сотрясениями, которые отрицательно влияют на здоровье и могут вызвать профессиональные заболевания.

По характеру спектра шума подразделяются на:

· широкополосные: спектр больше одной октавы;

· тональные: слышится один тон или несколько.

По времени шумы подразделяются на:

· постоянные;

· непостоянные:

· колеблющиеся во времени - постоянно изменяются по времени;

· прерывистые - резко прерываются с интервалом 1 с. и более;

· импульсные - сигналы с длительностью менее 1 с.