На яких роботах та кому видається безкоштовно спецодяг та інші засоби індивідуального захисту?

Відповідно до статті 10 Закону про охорону праці спецодяг видається працівникам тих професій і посад, які передбачені у відповідних виробництвах, цехах і видах робіт типовими галузевими нормами безплатної видачі спецодягу.

На автомобільному транспорті з 01.03.99р. застосовуються типові норми безплатної видачі спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам автомобільного транспорту, затверджені Наказом Комітету з нагляду за охороною праці України від 20.10.98р.

Типові норми визначають для власника або повноваженого ним органу обов'язковий мінімум безплатного забезпечення спецодягом працівників, які виконують роботи, пов'язані з експлуатацією, обслуговуванням і ремонтом дорожніх автотранспортних засобів, а також ремонтів їхніх шин, вузлів.

Придбання спецодягу здійснюється тільки на підприємствах-виготівниках або у виробничо-торгівельних фірмах, які реалізують продукцію, що має сертифікат якості. Підприємство визначає потреби у спецодязі окремо для чоловіків і жінок, при цьому обов'язково передбачається найменування, ГОСТи, технічні умови, моделі, призначення за захисними властивостями, розмір, зріст.

На роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, пов'язаних з забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами, працівникам видаються безоплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, а також мийні та знешкоджувальні засоби. Працівники, які залучаються до разових робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварій, стихійного лиха тощо, що не передбачені трудовим договором, повинні бути забезпечені зазначеними засобами.

43. Які нововведення характерні для закону України «Про охорону
праці»

Законові «Про охорону праці» притаманні численні нововведення, такі як:

• впровадження економічних методів управління охороною праці на зміну
адміністративно-командним;

• застосування ряду додаткових штрафних санкцій, а також пільг щодо
оподаткування;

• створення чіткої системи органів державного управління і нагляду за
охороною праці та системи організації цієї роботи безпосередньо на підприємствах,
в установах і організаціях незалежно від форм власності;

• суттєве розширення прав і соціальних гарантій працівників, насамперед
осіб, які потерпіли від нещасного випадку на виробництві або професійного
захворювання, та сімей загиблих;

• визначення місця й ролі колективного договору підприємства у виконанні
завдань щодо поліпшення умов і безпеки праці, забезпечення встановлених законом
прав і соціальних гарантій працівників, у тому числі на пільги й компенсації;

• визначення правового статусу служб охорони праці на підприємствах і в
органах державного управління всіх рівнів;

• забезпечення навчання населення з питань охорони праці;

• запровадження спеціального курсу «Охорона праці» в усіх навчальних
закладах системи освіти України, започаткування підготовки фахівців з охорони
праці у вищих технічних навчальних закладах;

• забезпечення активної участі профспілок та інших громадських
формувань, широких кіл трудящих у вирішенні проблем охорони праці;

• створення необхідних передумов для започаткування нових громадських
інститутів і можливості обрання комісій з охорони праці підприємства та
уповноважених трудового колективу з цих питань тощо.

В законі враховано основні вимоги конвенцій і рекомендацій Міжнародної Організації Праці щодо безпеки і гігієни праці та виробничого середовища, регулювання відносин охорони праці в передових країнах, досвід охорони праці в Україні в попередні роки.

44. Охарактеризуйте соціально-економічні заходи щодо охорони праці
Соціально-економічними заходами щодо охорони праці передбачаються

економічні методи управління охороною праці:

• створення державного, регіонального та галузевого фондів охорони праці
та фонду охорони праці на підприємстві (ст. 21);

• обов'язкове соціальне страхування працівників власником підприємства
від нещасних випадків та професійних захворювань (ст. 8);

• збереження середнього заробітку за працівником за період простою в разі
відмови працівника від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація,
небезпечна для життя чи здоровя його самого, або для людей, які йрго оточують (ст.

7);

• виплата вихідної допомоги при розриві трудового договору за власним
бажанням, якщо власник не виконує вимог законодавства або умов колективного
договору з питань охорони праці (ст. 7);

• безплатне забезпечення лікувально-профілактичним харчуванням та інші
пільги і компенсації працівникам, що зайняті на роботах з важкими та шкідливими
умовами (ст. 9);

• безплатна видача працівникам спеціального одягу, спеціального взуття та
інших засобів індивідуального захисту на роботах із шкідливими і небезпечними
умовами (ст. 10);

• відшкодування власником шкоди у зв'язку з каліцтвом та іншим
ушкодженням здоров'я (або його сім'ї в разі смерті потерпілого), пов'язаним з
виконанням трудових обов'язків (ст. 11), а також моральної шкоди.