Решітки випромінювачів

Елементарні випромінювачі володіють слабо вираженими направленими властивостями. Це має відношення і до неелементарних випромінювачів, розміри яких невеликі порівняно з довжиною хвилі, наприклад, до напівхвилевого симетричного випромінювача. Для формування гостронаправленого випромінювача потрібно застосовувати антену, розміри якої набагато перевищують довжину хвилі. Така антена являє собою систему джерел (випромінювачів), поміж якими розрізняють проведену від генератора потужність. Поля випромінювання цих джерел інтерферують в просторі: в одному напрямку сумарне поле посилюється, в іншому - ослаблюється. Результуюча ДН системи залежить від розміщення джерел в просторі, а також від амплітуд і фаз струму в цих джерелах.

Розрізняють неперервні і дискретні системи випромінювачів. Неперервною називають таку систему, в якій випромінювачі розміщені безперервно по деякій лінії, поверхні чи в деякому об’ємі. Група випромінювачів, розміщених на деякій відстані одне від одного, створює дискретну систему, яку зазвичай називають антенною решіткою (АР). Елементами АР можуть бути як одиничні випромінювачі (наприклад, симетричні вібратори, щілини, рупори), так і складні антени, які в свою чергу являються антенними решітками, складеними з простіших елементів.

АР в залежності від способу розміщення випромінювачів поділяють на лінійні, поверхневі і об’ємні. Найбільш практичне застосування знайшли наступні типи АР: з лінійних - прямолінійні (рис.12.1,а), дугові (рис.12.1,б) і кільцеві (рис.12.1,в), з поверхневих - плоскі (рис.12.1,г), циліндричні (рис.12.1.д), сферичні (рис.12.1,е) і конічні (рис.12.1, ж).

Рис.12.1. Типи антенних решіток.

Найчастіше застосовуються прямолінійні і плоскі АР. Об’ємні АР знаходять обмежене застосування.