Мета поточного контролю 4 страница

– простий – свідчення про володіння цінними паперами, житловою площею й іншими матеріальними цінностями, що дає право на одержання того, свідченням чого вони є, чи їхнього грошового еквівалента.

«Сині комірці» – найманий середньотехнічний персонал і кваліфікована робоча сила на сучасному капіталістичному підприємстві. Особи, задіяні для виконання переважно фізичної праці.

Система участі – одержання однією компанією (холдингом) контролю над іншими компаніями шляхом придбання контрольних пакетів їхніх акцій.

Собівартість – виражені в грошовій формі безпосередні витрати окремого підприємства на виробництво та реалізацію продукції.

Соціальне страхування – основна форма захисту трудящих на випадок утрати ними заробітку в зв'язку зі старістю, постійною чи тимчасовою непрацездатністю, безробіттям, утратою годувальника. Найважливіший принцип – утримання страхових внесків із заробітної плати найманих робітників.

Спеціалізація – форма суспільного поділу праці та її раціональної організації. Відбиває процес зосередження виробництва окремих видів продукції чи її частин у самостійних галузях і на спеціалізованих підприємствах.

Спільне підприємство – підприємство, власність якого складається із засобів вітчизняних та зарубіжних фірм.

Споживання – використання суспільного продукту в процесі задоволення потреб. Заключна фаза процесу відтворення.

Споживча вартість робочої сили – здатність працівника створювати в процесі виробництва додаткову вартість.

Спосіб виробництва – спосіб добування матеріальних благ; – єдність продуктивних сил і виробничих відносин, основа суспільно-економічної формації.

Стагнація –застій у виробництві, торгівлі тощо.

Стагфляція – депресивний стан економіки за одночасного розвитку інфляційного процесу.

Статутний фонд – основне джерело матеріальних і грошових коштів, з якого формуються основні й оборотні кошти.

Суспільний поділ праці – спеціалізація виробників на виробництві окремих продуктів чи їх складових з наступним обміном його результатами, відокремлення різних видів праці.

Суспільний продукт – результат суспільного виробництва, у якому матеріалізуються витрати минулої та живої праці у вигляді матеріальних благ і послуг:

– валовий національний (ВНП) – сума доданої вартості, отриманої усіма виробниками товарів і послуг окремої країни за винятком різниці між надходженнями доходів від власності на фактори виробництва через кордон і доходами, отриманими зарубіжними інвесторами в цій країні;

– кінцевий – частина валового суспільного продукту, яка за винятком проміжного продукту залишається на кінець року у вигляді готової продукції;

– номінальний – ринкова вартість усієї виробленої кінцевої продукції і послуг в економіці за рік, обчислена в поточних ринкових цінах;

– проміжний – частина валового суспільного продукту, виробленого за певний період часу, і споживана в процесі виробництва в той самий період;

– реальний – валовий національний продукт, скоригований з урахуванням інфляції чи дефляції;

– сукупний – уся сума матеріальних благ у народному господарстві, вироблених за певний проміжок часу.

Суспільно-необхідний робочий час – середньозважений робочий час, що витрачається на виробництво одиниці однойменної продукції за середніх суспільних умов виробництва.

Сучасна кількісна теорія грошей – напрямок розвитку кількісної теорії грошей і цін, що припускає систематичні зміни швидкості обігу грошей і реальних доходів аналогічно до змін кількості грошей, що знаходяться в обігу, і абсолютного рівня цін.

Соціалізм – соціально-економічна система, заснована на суспільній власності на засоби виробництва, плановому веденні господарства та централізованому управлінні виробництвом.

Теорія граничної корисності – визначає цінність товарів на основі суб'єктивних оцінок їхньої корисності і рідкості з боку покупця і продавця. Відповідно до цієї теорії, корисність робить товари порівнянними.

Теорія трудової вартості – теорія, відповідно до якої вартість товару визначається суспільно-необхідними витратами праці. Тим загальним, що міститься у всіх товарах і робить їх порівнюваними, є праця. Усі товари – продукти праці. Опредмечена у товарах праця створює вартість товару.

Термінові угоди – угоди з купівлі-продажу цінних паперів у майбутньому за цінами, зафіксованими на момент укладання угоди; має переважно спекулятивний характер.

Тіньова економіка – неконтрольоване суспільством виробництво, розподіл, обмін і споживання матеріальних благ і послуг в особистих і групових інтересах, приховане від органів державного управління.

Товар – продукт праці, призначений для задоволення якої-небудь людської потреби, вироблений для обміну (продажу).

Товариство – об'єднання, члени якого відповідають за зобов'язаннями товариства: усім своїм майном – повне товариство; лише в межах своєї частки капіталу товариства – товариство з обмеженою відповідальністю.

Товарне виробництво – виробництво продуктів (вже товарів) не для власного споживання, а для задоволення потреб інших людей за допомогою обміну.

Торгівля – діяльність з реалізації товарів, ланка між виробниками і споживачами товарів:

– оптова – посередницька діяльність з переміщення партій товарів відвиробника до торговців з метою подальшого перепродажу, а також реалізації товарів виробничого призначення підприємствам-споживачам цієї продукції;

– роздрібна – посередницька діяльність з реалізації продукції безпосередньо населенню (кінцевим споживачам). Пов'язує сферу торгівлі зі сферою особистого споживання.

Трансфертні платежі – виплата державою чи підприємством грошей, замість яких платник безпосередньо не одержує товарів, послуг (наприклад, пенсійні виплати, допомоги тощо).

Траст (довіра) – у ході довірчих (трастових) операцій клієнт (особа чи компанія) передає банку в управління майно, капітал, портфель цінних паперів з метою одержання найвищого прибутку. До довірчих операцій належать і збереження цінностей у сейфах банку. Банк також може бути гарантом з облігаційної позики компанії, агентом з реєстрації акцій, що випускаються на ринок, з трансферту (передача права власності на іменні акції тим, хто керує коштами пенсійних фондів і страхових компаній).

Тройська унція – 31,1 грам золота.

Факторні доходи – винагорода, яку отримують власники факторів виробництва за результатами їх участі в поточному виробництві товарів та послуг.

Фахівці біржові – найбільш універсальні посередники фондової біржі, що спеціалізуються на торгівлі певними видами цінних паперів, поєднуючи в такий спосіб функції дилера й брокера.

Феодалізм – соціально-економічна система, основою якої є приватна (феодальна) форма власності на землю й експлуатація особисто і поземельно залежних селян власниками землі (феодалами). Основною структурною одиницею є феодальний маєток.

Фермерське господарство – землеробське підприємство, що функціонує переважно на орендованій землі. Відрізняється від селянських господарств, як правило, більш великими обсягами, високою товарністю та використанням найманої праці.

Фіксований курс – обмінний курс валюти з фіксованим паритетом.

Фінансова олігархія – вищий прошарок буржуазії, представники фінансового капіталу.

Фінансові інститути – організації, що здійснюють фінансові і кредитно-фінансові операції: лізинг, факторинг, страхування, операції з цінними паперами тощо.

Фінансово-промислова група – організаційна форма фінансового капіталу, комплекс промислових, банківських, торговельних, транспортних та інших компаній, що перебувають під єдиним фінансовим контролем.

Фонд нагромадження – частина національного доходу, використовувана на розширення виробництва (нагромадження капіталу).

Фонд споживання – частина національного доходу, використовувана для задоволення індивідуальних і суспільних потреб у предметах споживання та послугах.

Фондові операції банків – різноманітні операції банків з цінними паперами: купівля цінних паперів для власного портфеля (інвестиції); первинне розміщення знов випущених цінних паперів серед власників; купівля та продаж цінних паперів за дорученням клієнта (обслуговування вторинного обороту цінних паперів); видача позичок під цінні папери.

Фондові цінності – цінні папери, з якими законодавчо дозволені біржові угоди.

Фритредерство – напрямок в економічній теорії, основними принципами якого є вільна торгівля та невтручання держави в приватнопідприємницьку діяльність.

Функції грошей:

– засіб нагромадження – збереження грошей для майбутньої купівлі товарів і послуг;

– засіб обігу – таку функцію гроші виконують будучи посередником в обігу товарів;

– засіб платежу – оплата товарів і послуг, куплених у кредит; виконують цю функцію при поверненні боргу за раніше куплені товари та надані послуги;

– міра вартості – служать засобом визначення вартості товарів в обміні;

– світові гроші – є загальним засобом платежу; загальний купівельний засіб і матеріалізація суспільного багатства, засіб виміру вартості товарів та їхнього обігу в міжнародній торгівлі.

Функції ринкової ціни – показують, яким чином реалізується призначення ринкової ціни як економічної категорії. Ринкові ціні мають функції передачі інформації, розподільну і стимулюючу.

Ф'ючерс – похідний цінний папір, зобов'язання, що укладається між продавцем і покупцем на здійснення купівлі-продажу тих чи інших цінних паперів (чи партій товару) за обумовленою ціною через певний термін у майбутньому.

Холдинг (холдингова компанія) – компанія, що тримає під контролем низку інших компаній за допомогою володіння контрольними пакетами їхніх акцій.

Ціна – грошове вираження вартості; ринкова вартість товару, виражена в грошах; кількість грошей, яку сплачують за одиницю товару. Ціна повинна відшкодовувати витрати з виробництва та реалізації товару і сприяти одержанню прибутку:

– виробництва – включає витрати виробництва і середній прибуток наавансований капітал;

– землі – капіталізована рента чи сума дисконтованих річних рентних доходів, яка, будучи вкладеною в банк, забезпечує у вигляді відсотка на вкладений капітал дохід, дорівнює річній ренті;

– монопольна – ціна товарів, що забезпечує монополіям одержання надприбутку. Включає витрати виробництва і монопольно високий прибуток;

– оптова – ціна, за якою товари реалізуються в оптовій торгівлі. Відшкодовує витрати виробників і оптовиків і забезпечує їм одержання промислового та торговельного прибутку;

– ринкова рівноважна – ціна, що встановлюється при відповідності обсягу і структури попиту обсягові і структурі пропозиції;

– роздрібна – ціна, за якою товари реалізуються через роздрібну торгівлю населенню. Відшкодовує витрати виробників, оптовиків і роздрібних торговців, а також забезпечує їм одержання прибутку.

Цінні папери – фінансові документи встановленого зразка, що виражають деякі майнові права їхніх власників (наприклад, дають право їхнім власникам на одержання певних доходів). Характеризуються трьома основними властивостями: прибутковістю, надійністю та ліквідністю:

– державні – облігації, казначейські векселі й інші зобов'язання, які випускають центральні і місцеві органи влади (головним чином з метою фінансування державних доходів);

– емісія – випуск в оборот акцій, облігацій та інших цінних паперів. Емісію здійснюють акціонерні товариства, фінансово-кредитні установи та держава;

– надійність – рівень ризику при вкладенні в них коштів;

– пропозиція – кількість різноманітних цінних паперів, пропонованих до реалізації на ринку емітентами й іншими продавцями. Зазнає впливу різноманітних факторів економічного, політичного й психологічного характеру.

Цінова політика – сукупність заходів, які проводять держава, а також великі фірми при встановленні цін на свою продукцію.

Ціноутворення – процес формування цін і тарифів та системи цін загалом. Виражає в порівняльній формі основні вартісні показники економіки.

Чек – документ, що містить безумовний наказ власника поточного рахунку банку про виплату зазначеної в ньому суми певній особі чи пред'явнику.

Чистий (економічний) прибуток – сума перевищення загального доходу над доходом, що покриває усі витрати виробництва.

Чистий дохід суспільства – частина національного доходу, що є узагальненою формою вартості додаткового продукту.

Чистий продукт – загальна кількість усіх продуктів (товарів) і послуг, вироблених у суспільстві протягом певного період часу понад ту кількість продуктів і послуг, що потрібні були для їхнього виробництва.

Швидкість обороту капіталу – час, протягом якого вкладений капітал цілком повертається до свого власника. Для виміру й порівняння швидкості обороту індивідуальних капіталів за одиницю взято рік. З прискоренням обороту капіталу збільшується виробництво додаткової вартості.

Штраф – грошове стягнення. Засіб матеріального впливу на осіб, винних у порушенні певних правил.

Ярмарок (виставка-ярмарок) – з'їзд торговців і виробників, що періодично проводиться у відомому місці в заздалегідь установлений термін, на якому здійснюється купівля-продаж великих партій продукції з її демонстрацією та укладення торговельних договорів й угод.

Список використаної та рекомендованої літератури

1. Баб'як М.М., Пешенкова Л.А., Рибчук А.В. Економічна теорія. – К.: ЦУЛ, 2005. – 208 с.

2. Бебело А.С., Бебело С.А., Коровський А.В. Соціалізація і гуманізація економічних відносин: Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2007. – 240 с.

3. Белокрылова О.С. Теория переходной экономики. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2002. – 352 с.

4. Бєляєв О.О., Бебело А.С., Комяков О.М. Держава і перехідна економіка: механізм взаємодії. Монографія. – К.: КНЕУ, 2003. – 190 с.

5. Блауг М. Економічна теорія в ретроспективі/Пер. з анг. І. Дзюб. – К.: Основи, 2001.– 670 с.

6. Бобров В.Я. Основи ринкової економіки і підприємництва. – К.: Вища школа, 2003. – 719 с.

7. Большой экономический словарь/Под ред. А.Н. Азрилияна. – М., 2002. – 1280 с.

8. Борисов Е.Ф. Основы экономики. Практикум. задачи, тесты, ситуации. – М.: Высш. школа, 2001. – 368 с.

9. Борисов Е.Ф. Экономическая теория. – М.: Юристъ, 1997. – 568 с.

10. Бочан І.О., Михасюк І.Р. Глобальна економіка: Підручник. – К.: Знання, 2007. – 403 с.

11. Бутук А.И. Экономическая теория. – К.: Вікар, 2002. – 644 с.

12. Бутук О.І., Волкова О.І. Економічна теорія: тренінг-курс. – К.: Знання, 2007. – 291 с.

13. Вільні економічні зони: світовий досвід і українська практика: Навч. посібник/За ред. І.Ю. Сіваченка. – К.: ЦНЛ, 2004. – 488 с.

14. Воробьев Е.М. и др. Экономическая теория. – Харьков, 2006. – 396 с.

15. Воробьев Е.М. Экономическая теория в вопросах и ответах. – Харьков, 2002. – 640 с.

16. Гальчинський А.С. та ін. Основи економічних знань. – К.: Вища школа, 1999. – 544 с.

17. Гальчинський А.С., Єщенко П.С. економічна теорія: Підручник. – К.: Вища шк., 2007. – 503 с.

18. Горкіна Л.П. Нариси з історії політичної економії в Україні. – К.: Наукова думка, 1994. – 244 с.

19. Гукасьян Г.М., Бородина Т.С. Экономическая теория: Практикум. – М.: ИНФРА-М, 1999. – 151 с.

20. Дзюбик С., Ривак О. Основи економічної теорії. – К.: Знання, 2006. – 481 с.

21. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку/За ред. В.М. Гейця. – К.: Фенікс, 2003. – 1008 с.

22. Економічна енциклопедія: У 3-х т./Відп. ред. С.В. Мочерний. – К.: ВЦ «Академія», 2000-2002.

23. Економічна теорія: Політекономія/За ред. В.Д. Базилевича. – К.: Знання-Прес, 2003. – 581 с.

24. Ефимов Е.Г. Экономика для юристов. – М.: Флинта, 2001. – 472 с.

25. Європейський союз: словник-довідник/За ред. М. Марченко. – К., 2005. – 142 с.

26. Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Сучасна економіка: Навч. посібник. –К.: Вища шк., 2005. – 325 с.

27. Заблоцький В.Ф. Перехідна економіка. – К: ВЦ «Академія», 2004. – 512 с.

28. Загородній А.Г., Вознюк Г.Л., Смовженко Т.С. Фінансовий словник. – К.: Знання, 2002. – 566 с.

29. Задоя А.А., Петруня Ю.Е. Основы экономической теории. – М., 2000. – 479 с.

30. Задоя А.О., Петруня Ю.Є. Основи економічної теорії: вправи для студентів. – К.: Знання, 1998. – 117 с.

31. Иноземцев В.Л. На рубеже эпох. Экономические тенденции и их неэкономические следствия. – М.: Экономика, 2003. – 776 с.

32. Иохин В.Я. Экономическая теория. – М.: Юристъ, 2000. – 861 с.

33. Козак Ю.Г., Лук'яненко Д.Г., Макогон Ю.В. та ін. Міжнародна економіка. – К.: ЦНЛ, 2004. – 672 с.

34. Кривенко К.Т. Теорія вартості і мінової вартості: Монографія. – К.: КНЕУ, 2004. – 226 с.

35. Кульчицький Б. Сучасні економічні системи. – Львів, 2004. – 279 с.

36. Курс экономики /Под ред. Б.А. Райзберга. – М.: ИНФРА-М, 1999. – 720 с.

37. Курс экономической теории /Под ред. М.Н. Чепурина, Е.А. Киселевой. –Киров, 1999. – 752 с.

38. Курс экономической теории/Под ред. А.В. Сидоровича. – М., 2001. – 832 с.

39. Лемешевская Л.В. Экономическая теория: тесты, ситуации, задачи. – Минск: Книжный дом, 2005. – 336 с.

40. Липов В.В. Міжнародна економіка. – Харків: ВД «ІНЖЕК», 2005. – 408 с.

41. Майєр Дж. М., Раух Дж. Е., Філіпенко А. Основні проблеми економіки розвитку. – К.: Либідь, 2003. – 688 с.

42. Малий І.Й., Диба М.І., Галабурда М.К. Держава і ринок: філософія взаємодії: Монографія. – К: КНЕУ, 2005. – 358 с.

43. Методические материалы по экономическим дисциплинам для преподавателей средних школ и вузов: Программы, тесты, задачи, решения/Под общ. ред Л.С. Гребнева. – М.: ГУ-ВШЭ, 2000. – 376 с.

44. Микро-, макроэкономика. Практикум/Под общ. ред Ю.А. Огибина. – СПб.: Литера Плюс, 1997. – 512 с.

45. Мочерний С.В. Політична економія. – К.: Знання-Прес, 2002. – 687 с.

46. Мочерний С.В., Довбенко М.В. Економічна теорія. – К: ВЦ «Академія», 2004. – 856 с.

47. Мочерный С. и др. Экономическая теория. – К.: Знання, 2003. – 662 с.

48. Носова С.С. Экономическая теория. – М.: Владос, 1999. – 520 с.

49. Орехівський Г.А. Тестово-словниковий практикум з економічної теорії. – К.: Каравела, 2007. – 216.с.

50. Основи економічної теорії. У 2 кн. /За ред. Ю.В. Ніколенка. – К., 1998.

51. Основи економічної теорії: політекономічний аспект /За ред. Г.Н. Климка. – К.: Знання, 2004. – 615с.

52. Перехідна економіка/За ред. В.М. Гейця. – К.: Вища школа, 2003. – 591 с.

53. Політична економія/За ред. В.О. Рибалкіна, В.Г. Бодрова. – К.: Академвидав, 2004. – 672 с.

54. Політична економія/За ред. Г.А. Оганяна. – К.: МАУП, 2003. – 520 с.

55. Політична економія/За ред. Г.І. Башнянина. – Львів, 2004. – 480 с.

56. Політична економія/За ред. К.Т. Кривенка. – К.: КНЕУ, 2001. – 508 с.

57. Політична економія/За ред. Ю.В. Ніколенка. – К.: ЦУЛ, 2003. – 412 с.

58. Політична економія: Навч. метод. посіб. для самост. вивч. диспипліни/За ред. К.Т. Кривенка. –К.: КНЕУ, 2003. – 354 с.

59. Предборський В.А. Детінізація економіки у контексті трансформаційних процесів. – К.: Кондор, 2005. – 614 с.

60. Протас В.Ф. Экономическая теория: структурно-логические схемы. – М.: Экзамен, 2002. – 208 с.

61. Пруссова Л. Экономика в вопросах и ответах. – К., 1998. – 320 с.

62. Пруссова Л. Экономика. Тренинг курс. – К., 1999. – 632 с.

63. Роль держави у довгостроковому економічному зростанні/За ред. Б.Є. Кваснюка. – К.: Ін-текон. прогнозув., 2003. – 424 с.

64. Сажина М.А., Чибриков Г.Г. Экономическая теория. – М.: Норма-ИНФРА, 1998. – 456 с.

65. Сапич B.I., Сапич Н.М. Міжнародна економіка. – Суми: «Університетська книга», 2003. – 159 с.

66. Селезнев В.В. Основы рыночной экономики Украины. – К.: А.С.К., 2002. – 656 с.

67. Современная экономика /Науч. ред. О.Ю. Мамедов. – Ростов-на-Дону, 1998. – 605 с.

68. Тарасевич Л.С., Гребенников П.И., Леусский А.И. Экономика для технических специальностей. – М.: Юрайт-Издат, 2002. – 288 с.

69. Теоретическая экономика. Политэкономия /Под ред. Г.П. Журавлевой. – М.: ЮНИТИ, 1997. – 485 с.

70. Ушакова Н.Г., Помінова I.I. Соціально-економічні типи країн: Навч. посібник. – К., 2004. – 304 с.

71. Федоренко В.Г. Політична економія: Підручник. – К.: Алерта, 2007. – 487 с.

72. Чепурин М.Н., Киселева Е.А. и др. Сборник задач по экономической теории: микроэкономика и макроэкономика. – Киров: «АСА», 2005. – 246 с.

73. Чмуль А.В., Юрманова О.О. Основи економічної теорії: Навч. посібник. – Донецьк: ДонІЗТ, 2006. – 240 с.

74. Чухно А.А.Постіндустріальна економіка: теорія, практика та їх значення для України. – К.: Логос, 2003. – 632 с.

75. Экономика/Под ред. А.С. Булатова. – М.: Юристъ, 2002. – 896 с.

76. Экономическая теория (политэкономия): Учебник/Под общей ред. В.И. Видяпина, Г.П. Журавлевой. – М.: ИНФРА-М, 2004. – 640 с.

77. Экономическая теория /Под ред. А.И. Добрынина, Л.С. Тарасевича. – СПб., 1999. – 544 с.

78. Экономическая теория /Под ред. Н.И. Базылева, С.П. Гурко. – Минск, 2001. – 752 с.

79. Экономическая теория в вопросах и ответах/Под ред. И.П. Николаевой. – М.: Проспект, 2005. – 192 с.

80. Экономическая теория национальной экономики и мирового хозяйства (политическая экономия): Учебник /Под ред. А.Г. Грязновой, Т.В. Чечелевой. – М.: ЮНИТИ, 1998. – 326 с.

81. Экономическая теория/Под общей ред. В.И. Видяпина, А.И. Добрынина, Г.П. Журавлевой. – М.: ИНФРА-М, 2002. – 714 с.

82. Экономическая теория/Под ред. Дж. Итуэлла. Пер. с англ. – М.: ИНФРА-М, 2004. – 931 с.

83. Эффективный экономический рост: теория и практика/Под ред. Т.В. Чечелевой. – М.: Экзамен, 2003. – 320 с.

Навчальне видання

Юрманова Олена Олександрівна

Навчально-методичний посібник

з самостійної роботи студентів

вищих технічних навчальних закладів

Підписано до друку 03.12.2011