Ринкові відносини, їх суб'єкти й об'єкти. Суть ринку

Ринок - досягнення всього людства. Ринкове господарство є середовищем, "атмосферою" в рамках і за допомогою якого відтворюються і панують відносини товарного виробництва. Саме вони і є тим «робочим одягом», в якому діють економічні закони товарного суспільного виробництва.

З політико-економічної точки зору ринкове господарство є обов'язковим, невід'ємним компонентом товарного вироб­ництва. Отже, природа, економічний зміст, функції і структу­ра ринкової господарської системи зумовлюються товарним виробництвом, його принципами та законами.

У сучасній науковій літературі, в політичних та законодав­чих документах поняття "ринкове господарство" нерідко ото­тожнюється з такими поняттями, як "ринок", "ринкова еко­номіка", "ринкова організація виробництва". Ці поняття в цілому можна використовувати як тотожні для економічних систем, господарська діяльність яких ґрунтується на конку­ренції.

Ринкова економіка передбачає свої відповіді на основні економічні запитання: "Що і в якому обсязі виробляти"? "Як виробляти"? "Для кого призначена вироблена продукція"? "Який життєвий цикл виробленого товару"? На більшість цих запитань ринкові відносини відповідають таким чином:

—виробляється те, на що є попит;

—виробляється стільки, яка величина попиту;

—виробляється продукція для того, у кого є гроші;

—виробляється на основі технології, яка зумовлює змен­шення витрат, і т. д.

Ринкова економіка ґрунтується на могутньому фундаменті матеріальних економічних інтересів.

Конкурентно-ринкове середовище визначає найбільш жит­тєздатні структури. Ринок спонукає до раціонального госпо­дарювання, вміння рахувати витрати й прибутки. Ринок сти­мулює диференціацію прибутків відповідно до кінцевих резуль­татів господарської діяльності.

Суб'єкти ринкових економічних відносин — ті, хто є їх носієм, тобто хто продає та купує: практично кожна фізична особа, яка не обмежена законом у правоздатності та дієздатності; групи громадян; трудові колективи; юридичні особи всіх форм класності, держава.

Носії ринкових відносин - це, ті, хто займається індивідуально-трудовою діяльністю; державні підприємства; кооперати­ви; орендні підприємства; фермерські господарства; колективні господарства; народні підприємства; акціонерні товариства; асо­ціацій консорціуми; спільні (змішані) підприємства, міжнародні економічні організації тощо.

Одночасно суб'єктів ринкових відносин поділяють на ви­робників (продавців) та споживачів (покупців). Окрім того ви­діляють посередників, які "зводять" покупців та продавців. Такими посередниками є приватні комерсанти, банки, біржі, торгові філії, торгово-промислові палати, страхові компанії. Найкрупніший посередник - держава. Прийнято виділяти чоти­ри крупні суб'єкти ринкового господарювання: домогосподарства, фірми, банки та державу (уряд).

Об'єктами ринкових відносин є те, для чого вони існують: насамперед, це товари та послуги (предмети споживання та за­соби виробництва), капітал, праця, земля та інша нерухомість, цінні папери, інтелектуальні досягнення (ідеї, відкриття тощо), інформація (у тому числі реклама). Тобто об'єктами ринкових відносин є все те, що продається і купується.

Є декілька визначень ринку. Серед них:

1) це сфера обміну, в якій здійснюються угоди купівлі-продажу товарів і послуг; тобто це торгівля;

2) це сфера обігу, тобто форма товарно-грошового обігу, який включає не лише товарний обмін, а й грошовий обіг, обіг цінних паперів тощо;

3) це місце, де зустрічаються покупці та продавці;

4) це форма організації і функціонування економічних суб'єктів, що ґрунтуються на основі купівлі-продажу.

У цілому ринок як економічну категорію визначають:

—як сукупність економічних відносин, що виникають між суб'єктами економіки з приводу обміну результатами вироб­ництва, товарного і грошового обігу та розподілу умов вироб­ництва (виробничих факторів);

—як сферу економічних інтересів (потреб) суб'єктів еко­номіки, де відбувається їх зіткнення і взаємодія;

—як форму об'єктивного і саморегульованого функціонуван­ня товарного виробництва.

8.2. 3акони попиту та пропозиції. Ринкова рівновага. Ринкова ціна

Поряд з такими категоріями, як товар і гроші ринковій еко­номіці притаманні попит, пропозиція та їх рівновага.

Рішення (бажання) покупців придбати товар є попитом. Рішення (бажання) продавців продати товар називають про­позицією (або пропонуванням)..

Серед багатьох чинників, які можуть вплинути на попит, най­головнішими є економічні: ціна даного товару, ціни інших то­варів, доходи покупців, смаки та уподобання покупців, очіку­вання та кількість покупців тощо.

Якщо зафіксувати всі фактори, крім ціни нашого товару, на незмінному рівні, тобто тимчасово виключити дію інших факторів, то матимемо залежність, що називають функцією попиту від ціни. Записати це можна так:

Qd = f(p)

де Qd — обсяг попиту, кількість певного товару, що його готові придбати покупці за певну ціну; р — ціна цього товару. Чим вища ціна на товар, тим менша величина попиту, і, навпа­ки, чим менша ціна, тим більша величина попиту. Цю за­лежність називають законом попиту. Проілюструвати цей за­кон можна за допомогою кривої попиту (на мал. 8.2 крива D).

При зниженні ціни товару від 5 до 2 грн, обсяг попиту зріс від 2 до 4 одиниць.

Ринкова пропозиція — готовність виробників продавати да­ний товар або це кількість товару, яку продавці готові продати за даною ціною.

Серед чинників, які впливають на бажання продати, виз­начальну роль відіграють такі, як ціна даного товару, ціни інших товарів, застосовувана технологія, податки, дотації виробни­кові, кількість продавців тощо.

Якщо зафіксувати на незмінному рівні всі фактори, крім ціни даного товару, то матимемо функцію пропозиції, яку мож­на зобразити так:

Qs=f(p),

де Qs — обсяг пропозиції товару за певний час; р — ціна цього товару.

Якщо ціна вища, то на ринку пропонується більша кількість товару. Обсяг пропозиції даного товару перебуває в прямій за­лежності від ціни цього товару. Таку залежність називають за­ коном пропозиції. Проілюструвати цей закон можна за допо­могою кривої на мал. 8.3.

При зростанні ціни від 1 до 3,5 грн обсяг пропозиції зріс від 2 до 4 одиниць товару.

Ринковою рівновагою називають ситуацію, за якої обсяг пропозиції і попиту, тобто наміри покупців і продавців збіга­ються. Ринкова рівновага зображується перетином кривих по­питу та пропозиції. Точку їх перетину називають точкою рин­кової рівноваги, ціну при цьому - рівноважною ціною, а обсяг попиту та пропозиції, які збігаються, рівноважною кількістю продукції на ринку.

Графічне зображення ринкової рівноваги зображено на мал. 8.4. Е - точка рівноваги, Р₀ - рівноважна ціна, Q₀ - рівно­важна кількість продукції.

В умовах, коли обсяг попиту збігається з обсягом пропо­зиції, ринкова ціна збігається з рівноважною. Коли попит зро­стає (зменшується) при незмінній пропозиції, ціни наданий товар зростають (зменшуються). Коли ж пропозиція зростає (зменшується) при незмінному попиті, ціни на товар зменшу­ються (зростають).

Якщо ціна встановлюється на рівні, який перевищує ціну рівноваги, пропозиція перевищує попит, і виникає надлишок продукту. Коли ж ціна нижча, ніж ціна рівноваги, попит пере­вищує пропозицію, і виникає дефіцит товару.

Вища ціна спонукатиме виробників збільшувати обсяги виробництва. Більша ж пропозиція створить проблему, як реа­лізувати свій товар. Продавці, конкуруючи між собою, почнуть знижувати ціну. Дефіцит також створить проблему, як при­дбати товар. Споживачі, конкуруючи між собою, почнуть пропо­нувати вищу ціну.

Механізм ринкової конкурентної ціни є тим реальним інстру­ментом, що, незважаючи на можливі відхилення, повертає ціну до такого рівня, який врівноважує попит і пропозицію, а отже, узгоджує інтереси виробників і споживачів.

Ціна ринкової рівноваги не лише збалансовує попит і про­позицію, а й інформує про шляхи раціонального розподілу ре­сурсів, є засобом саморегулювання відносин покупців і про­давців.