Main( )

{

intadd(2, 3); /*Виклик функції intadd з передачею фактичних

аргументів 2, 3 заданій функції */

}

intadd(a, b) /*Визначення функції intadd з формальними аргументами

а, b */

int a, b;

{

....

}

В даному прикладі показано присвоєння фактичних аргументів 2, 3 формальним аргументам a, b функції intadd. Виклик функції в такому випадку робить наступні дії:

a = 2;

b = 3;

Таким чином формальний аргумент – змінна у програмі що викликається, а фактичний аргумент – конкретне значення, присвоєне цій змінній програмою що здійснює виклик. Фактичний аргумент може бути константою, змінною чи більш складним виразом.

Викликана функція працює з копією фактичних аргументів, тому ніяка зміна значень формальних параметрів не відіб’ється на значеннях аргументів, з яких була зроблена копія.

1.1.4. Визначення функції.

Функція – самостійна одиниця програми, спроектована для реалізації конкретної задачі. Виконання програми завжди починається з команд, що містяться в функції main(), яка в свою чергу може викликати інші функції (getchar(), printf(), scanf() та ін.).

Визначення функції специфікує ім’я функції, атрибути її формальних параметрів, і тіло функції, що містить оголошення і оператори. У визначені функції також може задаватися клас пам’яті функції і тип значення що повертається.

Синтаксис визначення функції:

[<специфікація класу пам’яті>] [<специфікація типу>] <ім’я функції>

([<список аргументів>])

[<оголошення аргументів>]

<тіло функції>

У визначенні функції допускається вказівка специфікації класу пам’яті static чи extern (див. клас пам’яті).

Наявність списку аргументів і оголошень не є обов’язковою. Змінні, відмінні від аргументів, оголошуються в середині тіла функції.

Наприклад:

diff( x, y ) /* функція diff з аргументами x, y */

int x, y; /* оголошення аргументів x, y */

{

int a, b; / *оголошення змінних а, b */

....

}

Функції повинні мати той же тип, що і значення, які вони повертають в якості результатів. По замовчуванню передбачається що функції мають тип int. Якщо функція має інший тип, він повинен бути вказаний і в програмі що викликається, і в самому визначенні функції.

Наприклад: