Набір периферійних пристроїв

До стандартного набору периферійних пристроїв відносяться:

- паралельні порти вводу – виводу;

- таймери, лічильники;

- входи сигналів зовнішніх переривань;

- периферійні інтерфейси;

- входи аналогових компараторів.

Додаткові периферійні пристрої:

- входу АЦП;

- виходи ШІМа;

- входи – виходи спеціалізованих інтерфейсів.

Основними є рівнобіжні порти вводу-виводу, для яких можна задавати напрямок роботи наявність резисторів, що підтягують. Для роботи з портами в адресному просторі портів вводу-виводу використовуються три адреси (для кожного паралельного порту вводу-виводу):

- РORTх – порт для виведення даних;

- DDRх – порт керування напрямком передачі даних;

- PINх – порт вводу даних.

У даному випадку х – порядковий номер (ім’я) порту. Для іменування портів використовуються букви латинського алфавіту від А і далі в залежності від кількості портів у конкретному типі мікро-контролера.

Регістр керування напрямком DDR переключає можливий напрямок передачі даних для кожного біта порту:

ldi r16, 0b11110000

оut DDRA, r16.

ldi r16, 0b01010000.

out PORTA, r16.

У даному фрагментові виконується настроювання частини порту А на вивід (розряди 7-4), а частини – на введення (розряди 3-0). Запис “0b” на початку числа є ознакою того, що саме число представлене у двоїчному коді. Далі в розряди 6 і 4 порту А виводяться одиниці, а в розряди 7 і 5 – нулі. Всі операції введення-виведення необхідно виконувати із застосуванням регістрів загального призначення, оскільки регістри спеціальних функцій (у тому чолі і керування портами) використовують тільки пряму адресацію регістрів спеціальних функцій з даними в регістрах загального призначення.