Тема 3: Принципи навчання фізичним вправам в початковій школі

План.

1. Принцип свідомості і активності.

2. Принципи науковості та міцності.

3. Принципи індивідуалізації та доступності.

4. Принципи наочності та повторності.

5. Принципом систематичності та послідовності.

6. Принцип міцності і прогресування.

7. Принципи поступовості та зв'язку фізичного виховання з практикою.

8. Принципи всебічного розвитку особистості та оздоровчої спрямованості.

Література:

1. Валик Б.В. Ребенок и физические нагрузки // Физическая культура в школе.- 1990.-№3.-С.54.

2. Вишнева Л.В. Обучение должно быть развивающим // Физическая культура в школе.-1981.-№1.- С.15.

3. Матвеев Л.П. Теория и методика физической культуры.-М.: ФиС, 1991.

4. Теория и методика физического воспитания / Под ред. Ашмарина Б.А.-М.,1980.

5. Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів. Ч.1.-Тернопіль: Навч.книга-Богдан, 2010.

Значення змісту принципів навчання дозволяє вчителю будувати викладання у відповідності з вимогами, які відображають закономірності процесу навчання фізичним вправам: по-перше, спрямовувати учнів на свідоме та активне відношення до навчального матеріалу; по-друге, об’єктивно оцінювати результативність навчання; по-третє, здійснювати викладання у відповідності з особливостями учнів; по-четверте, конструювати педагогічний процес таким чином, щоб він відрізнявся повторністю, системністю, послідовністю та поступовістю.

У педагогічній науці принципами називають найбільш важливі початкові положення, керуючі настанови для діяльності вчителя та учнів, які відображають закономірності педагогічного процесу. У принципах узагальнена вся сукупність наукових фактів і багатовікова педагогічна практика. Однак принципи-це не просто подібність фактів науки і практики. Вони являють собою певне тлумачення, розкриття цих фактів і поширення їх на відповідні сторони педагогічного процесу. Принципи різноманітні, але всі вони відображають різні сторони педагогічного впливу на дитину як цілісну особистість.

1. Принцип свідомості і активності. Реалізація принципу свідомості передбачає формування у дітей системи знань, переконань, які відповідають на питання: для чого необхідно займатися фізичними вправами? Які слід виконувати фізичні вправи? По-перше, учні повинні розуміти мету своєю навчальної діяльності. По-друге, учні повинні усвідомлювати навчальні задачі, які їм прийдеться вирішувати для досягнення поставленої мети. По-третє, вимагати від учнів розуміння прикладної цінності вправ, які вивчаються та отриманих знань. По-четверте, застосовувати такі методи та прийоми навчання, які б стимулювали б свідомість учнів, та навчали б їх виокремлювати та узагальнювати окремі рухи, порівнювати дії, рухи, розуміти їх значення для кінцевого результату. По-п’яте, розвивати у школяра здатність критично відноситися до своїх успіхів та невдачам, що дозволить зробити самооцінку учня більш об’єктивнішою.

Характер активності школяра є головним показником ступеня його свідомого відношення до навчального процесу. Через свідомість до активності – ось взаємодія цих двох принципів. Свідомість без активності може привести до пасивної споглядальності, а активність без свідомості – до недоцільним діям. Тільки через свідому активність можна вирішити намічені задачі.

Активний процес придбання знань передбачає осмислення досліджуваного матеріалу, його творчу переробку для подальшого застосування.

2. Принцип науковості. Принцип науковості зобов'язує будувати педагогічний процес відповідно до сучасного рівня наукових знань. Будь-які застосовуються засоби фізичного виховання, методи навчання і форми організації занять повинні відповідати існуючим науковим положенням. Реалізуючи принцип науковості, необхідно дотримуватися наступних правил: 1. При відборі навчального матеріалу використовувати науку як джерело сучасної системи понять і фактів. 2. Попереджати зайве спрощення, тим більше спотворення наукових положень. 3. Припустимо застосовувати тільки ті методи навчання, які мають педагогічне та психологічне обґрунтування. 4. Послідовно вводити в навчальний процес методи дослідження. 5.Використовувати в мові тільки офіційно прийняту в науці термінологію. Це створює у дітей правильне уявлення про понятійному апараті науки, полегшить освоєння навчального матеріалу

3. Принципом міцності (що вимагає слушного вивчення та освоєння поточного матеріалу перш, ніж переходити до наступного).Цей принцип дозволяє визначити його кінцевий результат, який відображає готовність учня до відповідної діяльності.

Це повинно виражатися, по-перше, достатньою тривалістю збереження набутих рухових умінь і знань, по-друге, можливістю використання їх в потрібний час у нестандартних умовах, а також в поєднанні з раніше набутими уміннями і знаннями, по-третє, створенням необхідних передумов для подальшого оволодіння більш складним навчальним мате

Реалізація принципу повинна йти за двома напрямками: перший напрямок – формування міцної системи спеціальних знань, другий напрямок – формування міцних рухових умінь.

4. Принцип індивідуалізації полягає в диференціації навчальних завдань та способів їх вирішення (засобів, методів, форм) у відповідності з індивідуальними особливостями учнів. Індивідуалізація - процес активний. Вона передбачає не тільки врахування особливостей дитини, а й вдосконалення в процесі навчання його форм і функцій.

Принцип індивідуалізації вимагає врахування рівня розвитку сучасної дитини. Індивідуалізація може здійснюватись двома шляхами: типовою індивідуалізацією(організація навчання учнів, що мають схожі характеристики) та персональною (передбачає врахування тих характеристик, які притаманні конкретній особі, проте важко піддаються визначенню у процесі практичної роботи).

5. Принцип доступності. Навчальний матеріал повинен бути доступний учневі за умови витрати їм оптимального зусилля для його засвоєння. Предметом доступності є фізична вправа: складність його структури, рівень психофізичних витрат, необхідних для його виконання, кількість рухів, що здійснюються послідовно і без перерв.

Міра доступності навчального матеріалу залежить від постановки навчально-виховного процесу в цілому, починаючи від дій вчителя і закінчуючи поведінку учнів. З цього випливає головне правило принципу доступності: міра доступності підвищується при виконанні вимог всіх інших принципів.

Особливе значення для визначення міри доступності має облік індивідуальних можливостей учнів. У цьому полягає взаємодія реалізації двох принципів навчання: принципу доступності та принципу індивідуалізації. Доступність навчального матеріалу завжди індивідуальна: те, що доступно одному, може бути не під силу іншому. Рівні доступності повинні підвищуватися, слідуючи за зростаючими можливостями учня і постійно стимулюючи їх.

6. Принцип наочності. Зорова наочні існує в двох різновидах: у вигляді природної зорової наочності (показ), та у вигляді символічної наочності (демонстрація). Слухова наочність передбачає використання різних способів відтворення звуку за допомогою ударів для формування звукових образів ритму, темпу рухів та тривалості вправ. Рухова наочність передбачає формування у школяра уяви про фізичну вправу за рахунок м’язового відчуття, які виникають при спробі виконати рухову дію. Словесна наочність передбачає формування образної уяви про рухові дії за рахунок живого дохідливого пояснення сутності фізичної вправи, яка вивчається, особливо тих її елементів, які є більш важкими для безпосереднього спостереження.

7. Принцип повторності. Принцип відображає ефект поступового формування рухового уміння і спеціальних знань через багаторазові повторення. Повторення - головний і єдиний спосіб закріплення результатів, досягнутих у навчанні. Отже, навчальний матеріал повинен повторюватися регулярно, а не тоді, коли виявиться, що він погано засвоєний, забутий. Реалізація принципу повторності має велике виховне значення, оскільки привчає дітей до регулярної роботи. Реалізація принципу спирається на три основні положення: 1) фізичні вправи надають стійке вплив тільки за умови їх повторення, 2) фізичні вправи приводять до стомлення, тому потрібні перерви для відпочинку; 3) під час фізичних вправ і після них відбуваються пристосувальні зміни, але тримаються вони не довго.

За характером виконання рухової дії повторення поділяються на два протилежні різновиди: повторення просте і варіативне. Просте повторення дозволяє освоювати основний варіант рухової дії при незмінних умовах його відтворення. (копіювання дій вчителя). Варіативної повторення переслідує іншу задачу: надати руховому дії таку гнучкість, щоб його можна було виконувати в різних варіантах (стрибок з поворотом).

8. Принципом систематичності Підставою принципу є закономірність, яка розкриває залежність ефекту навчання від ступеня цілісності змісту педагогічного процесу. Будь-який предмет вивчення володіє певною логічною системою навчального матеріалу.

Системність забезпечується встановленням міжпредметних зв'язків (між окремими розділами і темами навчального предмета). Системність знань і умінь - істотна передумова до розвитку системності у мисленні, тобто тієї характеристики розуму дитини, при якій він здатний встановлювати зв'язки між новим навчальним матеріалом і старим на основі системи асоціацій.

9. Принцип послідовності. В основі принципу лежить наступність завдань, засобів і методів навчання в межах одного уроку і серії уроків. Наступність означає обумовлений порядок послідовності, заснований на переході від одних завдань, засобів і методів навчання до інших.

Реалізація принципу починається з планування навчального матеріалу, який розкриває як послідовність вивчення фізичних вправ, так і взаємні зв'язки між ними. Логіка побудови навчального матеріалу диктує таку послідовність навчання фізичним вправам, при якій використовуються ефекти переносу навичок (застосування в різних умовах) і так званого перспективного навчання. Правило "від простого до складного" ​​передбачає таку послідовність, при якій досліджувані вправи розташовуються в порядку зростання структурної складності.

10. Принцип поступовості. В принципі розкривається залежність ефекту навчання від прогресування педагогічних вимог. Реалізація принципу здійснюється за двома взаємопов'язаними напрямками: 1) ускладнення досліджуваних дій; 2) розширення їх складу. Пропоновані учневі завдання не повинні перевищувати його можливостей. Однак і дуже слабкий вплив не викличе необхідної функціональної перебудови організму. Тому вчителю доводиться вирішувати досить складну задачу по розробці такої методики навчання, що у кожному випадку надавала б прогресивне вплив, але в оптимальних межах.

11. Принцип міцності і прогресування. Добре засвоєною можна вважати таку вправу, при повторному виконанні якої, учень здатен показати кращий результат. Цього слід домагатися при виконанні як простих, так і складних вправ. Для міцного засвоєння фізичних вправ необхідно забезпечити достатню кількість повторень. При цьому треба пам’ятати, що велика кількість повторень в однакових умовах може привести до утворення стереотипу, який не піддається перебудові при зміні ситуацій. У зв’язку з цим педагог повинен забезпечити варіативність виконання вправ.

Реалізація названого принципу передбачає також постійне підвищення вимог до учнів. Підвищення вимог здійснюється шляхом поставлення щораз все нових і нових завдань.

Для одержання найбілбшого ефекту над відновлення слід давати не занадто мале, чи занадто велике навантаження, а оптимальне. Слабкий вплив малого навантаження не викликає функціональних перебудов систем і цілого організму, або ці перебудови – незначні. Занадто сильний вплив може викликати гальмівний і навіть руйнівний ефект.

При цьому слід пам’ятати, що межі можливостей учнів постійно розширюються, що, в свою чергу, викликає необхідність постійного підвищення вимог. Отже, чим вищий рівень підготовленості учнів, тим більші вимоги необхідно ставити до них.

12. Принципом зв'язку фізичного виховання з практикою трудової і оборонної діяльності, що виражає основну соціальну закономірність фізичного виховання, його головну службову функцію, яка полягає у підготовці людей до діяльності і життя;

12. Принципом всебічного розвитку особистості, що передбачає, по-перше, суворе дотримування єдності різних сторін виховання фізичних, розумових, моральних, трудових і естетичних якостей та, по-друге, (в більш вузькому плані) різнобічну фізичну підготовку;

13. Принципом оздоровчої спрямованості, який передбачає відповідальність робітників фізичного виховання перед державою, суспільством та родиною за стан здоров'я тих, хто займається фізичною культурою. Цей принцип передбачає також обов'язковість медичного і педагогічного контролю за станом розвитку та здоров'я всіх, хто займається спортом.

Контрольні питання

1. Що таке «принцип»?

2. Яка закономірність лежить в основі принципу свідомості й активності? Чому ми ці принципи розглядаємо разом?

3. Яка закономірність лежить в основі принципу наочності?

4. Які види наочності ви знаєте?

5. Яка закономірність лежить в основі принципу доступності і індивідуалізації?

6. Які основні напрямки реалізації принципу систематичності Ви знаєте?

7. Назвіть найважливіший принцип фізичного виховання.