Види ОНП та обов’язків подружжя

• Право на материнство та право на батьківство

Ці два суб’єктивних права перекликаються за своїм змістом, що підкреслює реалізацію в сімейному праві принципу рівності подружжя у сімейних правовідносинах. З усвідомленням цього факту слід визнавати невірним намагання певних науковців по-різному визначати в юридичні літературі зміст права на материнство та права на батьківство. Інколи можна зустріти, що материнство – забезпечена законом можливість жінки здійснювати репродуктивну функцію, народжувати дітей, утримувати та виховувати їх; батьківство – факт походження дитини від певного чоловіка, юридично посвідчений записом у державних органах реєстрації актів цивільного стану (Жилінкова, Борисова). Така різна інтерпретація понять є невірною, бо:

- СКУ, у ст.49 та ст.50 розкриваючи зміст обох прав, в обох випадках пов’язує здійснення цих прав з репродуктивною функцією людини – у своєму базисі ці права єдині, а відмінність полягає лише в суб’єкті – носії цього права

- Визнання факту походження дитини, через який намагаються розкрити зміст права на батьківство, насправді стосується або може стосуватися не лише чоловіка, а й жінки

Отже, визначати споріднені правові категорії через різні критерії їх прояву у праві (спочатку право на материнство визначають як фізіологічну функцію, а потім – як процедуру встановлення походження дитини) є хибним з методологічної точки зору.

При порівнянні права на материнство та права на батьківство можна встановити, що вони мають як спільні елементи у змісті, так і відмінні, що обумовлено тим, що право на материнство є більш широким суб’єктивним правом.

Спільні моменти змісту обох прав:

- Право мати дитину через реалізацію репродуктивної функції людини (природний спосіб здійснення такого права, але окрім нього сімейне законодавство зазначає й про «соціальне батьківство», що не є складовою змісту зазначених прав, але може виникати на підставі усиновлення, застосування допоміжних репродуктивних технологій – відсутність кровного споріднення;)

- Право на відшкодування завданої моральної шкоди через позбавлення одного з подружжя можливості мати власну дитину у шлюбних правовідносинах у зв’язку з виконанням одним із подружжя конституційних, службових, трудових обов’язків, або в результаті протиправної поведінки щодо нього: праця на шкідливому виробництві, робота зі шкідливими речовинами, заподіяння ТУ з боку третіх осіб

Для дружини СКУ передбачає наступні додаткові права:

- право на створення у сім’ї умов для збереження здоров’я дружини та народження здорової дитини

- Право на створення у сім’ї умов для поєднання материнства зі здійсненням дружиною інших прав та обов’язків

Більш широкий зміст права на материнство пов'язаний з фізіологічними особливостями процесу народження дитини.

• Право жінки та чоловіка на повагу до своєї індивідуальності

Дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань.

Індивідуальність – неповторна своєрідність будь-якого явища окремої істоти, людини.

Закріплення цього права в СКУ критикується в юридичні літературі: якщо мова заходить про неповагу одного з подружжя до іншого, нехтування його інтересами та думкою, то повернути ситуацію у зворотному напрямку через правові механізми неможливо.

У СКУ не передбачено жодних санкції за порушення такого права – єдиний вихід – розірвання шлюбу.

• Право на фізичний та духовний розвиток

Право на особисту свободу, можливість самостійно визначати для себе шляхи вдосконалення та розвитку своєї особистості – основа змісту даного права. Проте, як і будь-яке суб’єктивне право, навіть, якщо воно має абсолютний характер, це право має певні межі свого здійснення. Певні рамки щодо здійснення цього права накладають сімейні правовідносини, у яких перебуває подружжя. Сімейне життя передбачає поєднання принципу особистої свободи з принципом врахування іншого з подружжя та неможливості нав’язувати свої погляди на життя іншій особі.

• Право на зміну прізвища

Право на зміну прізвища особи мають і тоді, коли вони перебувають у статусі наречених – до моменту державної реєстрації, і коли шлюб вже є укладеним – подружжя.

Умови здійснення права на зміну прізвища:

- Державна реєстрація зміни прізвища проводиться лише стосовно громадян України (ч.1 ст.16 ЗУ «про державну реєстрацію актів цивільного стану»). У ЦКУ це право сформульоване як універсальне право, що не має будь-яких обмежень у зв’язку з наявністю у фізичної особи певного громадянства або апатрид. Норми зазначеного ЗУ є спеціальними, прийнятими пізніше, то процедура зміни прізвища відбувається саме виходячи з його норм.

- У подружжя є бажання мати спільне прізвище або приєднати до свого прізвища прізвище іншого з подружжя

- Право на зміну прізвища може реалізувати подружжя тільки за взаємною згодою, бо без неї це неможливо

Не реалізація права на зміну прізвища у статусі наречених не перешкоджає реалізації цього права з боку подружжя. Особи за СКУ не мають права обмінюватися прізвищами в рамках цього права. ЗУ передбачає лише право на вибір спільного прізвища або приєднання до свого прізвища. Встановлені певні обмеження – більш ніж подвійне прізвище (особа може відмовитися від однієї з частин минулого прізвища та взяти прізвище іншого з подружжя. Для здійснення права необхідно подати до органу РАЦС, який зареєстрував шлюб, або за місцем проживання відповідну заяву, яка розглядається у 3-місячний строк з дня його подання. За наявності поважних причин розгляд може бути продовжений на строк, не більш ніж 3 місяці. Відмова органів РАЦС у праві на зміну прізвища може бути оскаржена у судовому порядку. У разі зміни прізвища виникає необхідність обміну паспорта громадянина України.

• Право на розподіл обов’язків та спільне вирішення питань життя сім’ї

На основі рівності.

Презумпція згоди іншого з подружжя в реалізації ОНП, яка має абсолютний характер. У майнових відносинах – обов’язкова письмова згода іншого з подружжя (продаж нерухомості).

• Обов’язок турбуватися про сім’ю

Дружина та чоловік зобов’язані турбуватися про сім’ю на почуттях взаємної любові, згоди тощо.

Дане право хоча й не має майнового змісту, однак пов’язане з майновими відносинами подружжя: обов’язок дбати про матеріальне забезпечення своєї сім’ї

• Право на свободу та особисту недоторканість

Складові елементи права:

- Право на вільний вибір місця свого проживання (хоча подружжя й нібито має проживати разом, однак законодавець не визначає дану умови як обов’язкову, яку повинні дотримуватись обоє з подружжя)

- Право вживати заходів, які не заборонені законом і не суперечать моральним засадам суспільства щодо підтримання шлюбних відносин

Глава 6 СКУ – невичерпний перелік прав: ст.117 СКУ – оновлення шлюбу після розірвання, ст.123, ст.124 – визначення походження дитини, ст.220 – право на усиновлення.