Порядок визначення обсягів цього фінансування та механізм контролю за використанням коштів затверджуються Кабінетом Міністрів України. 2 страница

· код 1315 — інші субсидії.

Трансфертні платежі — є невідплатними і безповоротними і не передбачають придбання товарів чи послуг, надання кредиту або виплату непогашеного боргу.

Підстаття 3.2. Поточні трансферти органам державного управління інших рівнів (код 1320)

Ця підстаття має такі елементи витрат:

· код 1321 — кошти, що передаються іншим бюджетам (включаючи дотації бюджетам інших рівнів);

· код 1322 — інші поточні трансферти органам державного управління.

Трансферти населенню — це поточні платежі фізичним особам у грошовій (не в натуральній) формі, які передбачені для збільшення їх доходу. Подібні платежі можуть бути окремою добав­кою до бюджету певної сім’ї чи особи, або компенсуванням певних видів витрат, наприклад на харчування, комунальні послуги, оплату проїзду тощо. До цієї категорії також входять допомоги інвалідам, багатодітним сім’ям, стипендії, пенсії, путівки на оздоровлення тощо.

Підстаття 3.3. Поточні трансферти населенню (код 1340)

Ця підстаття має такі елементи витрат:

· код 1341 — виплата пенсій і допомоги;

· код 1342 — стипендії, матеріальна допомога студентам, учням, аспірантам, докторантам;

· код 1343 — інші поточні трансферти населенню, у тому числі оплату безплатно наданих квартир і комунальних послуг, додаткові виплати населенню на покриття витрат на оплату житлово-кому­нальних послуг; одноразову грошову допомогу громадя­нам, що потерпіли від стихійного лиха, виплати за шкоду, заподія­ну здоров’ю; відшкодування моральних збитків; премії, гранти та стипендії, які призначаються Президентом, Кабінетом Міністрів України, інші виплати громадянам відповідно до законодавства України та рішень місцевих органів самоврядування; додаткові виплати населенню на покриття витрат з оплати житлово-кому­нальних послуг та придбання твердого палива і скрапленого газу; грошова допомога студентам і учням з числа дітей-сиріт та дітей, які залишилися без батьківського піклування; винагорода в грошовій або натуральній формі за участь у рятувальних роботах або в інших надзвичайних ситуаціях; повернення заощаджень громадян тощо.

Підстаття 3.4. Поточні трансферти за кордон (код 1350)

Ця підстаття охоплює невідплатні, безповоротні платежі іншим країнам, міжнародним організаціям, наднаціональним органам, некомерційним зарубіжним закладам.

Група 2. Капітальні видатки (код 2000)

Під капітальними видатками розуміють платежі з метою придбання капітальних активів, стратегічних і надзвичайних запасів товарів, землі, нематеріальних активів або невідплатні платежі, що передаються отримувачам з метою придбання ними подібних активів, компенсації втрат, пов’язаних з руйнуванням чи ушкодженням основних фондів.

Стаття 4. Придбання основного капіталу (код 2100)

Ця стаття передбачає витрати на нові або існуючі товари тривалого користування, які купують або створюють власними силами. Вона охоплює лише видатки на товари тривалого користування — необоротні активи, що мають матеріальну форму і вартість яких становить понад 500 грн за одиницю (комплект), та інші малоцінні необоротні предмети, термін експлуатації яких перевищує один рік, а вартість за одиницю не перевищує 500 грн (телефони, обчислювальна техніка, пральні машини, холодильники тощо). Сюди належать такі види товарів тривалого користування, як нерухомі основні фонди, у тому числі житлові споруди, а також рухомі основні фонди, такі як транспортні засоби, устаткування, обладнання, прилади, меблі незалежно від вартості. Ця категорія охоплює також платежі, спрямовані на модернізацію, продовження термінів експлуатації основного капіталу, підвищення його продуктивності, поліпшення віддачі основних фондів.

Підстаття 4.1. Придбання обладнання і предметів довгострокового користування (код 2110)

Ця підстаття має такі елементи витрат:

— код 2111 — придбання виробничого обладнання і предметів довгострокового користування для підприємств (установ) і для реалізації багатоцільових проектів (програм). До цієї категорії входить придбання бюджетними установами й організаціями виробничого обладнання, транспортних засобів, спецавтомобілів, приладів, машин, вузлів, механізмів, двигунів, верстатів, бурового устаткування, геодезичних інструментів, науково-дослідних приладів, спеціальних креслярських столів та іншого виробничого обладнання довгострокового користування. Сюди також відносять придбання виробничого обладнання і предметів довгострокового користування в межах виділених обсягів капітальних вкладень за багатоцільовими програмами (проектами). За цим кодом обліковуються також видатки на придбання племінної худоби, інших тварин, зокрема, службових собак (крім тих, що обліковуються за кодом 1150);

— код 2112 — придбання невиробничого обладнання і предметів довгострокового користування для підприємств (установ) і для реалізації багатоцільових проектів (програм). До цієї категорії належать видатки бюджетних установ на придбання столів, стільців, інших канцелярських меблів, меблів для дитячих та навчальних закладів, меблів для медичних та лікувально-про­філактичних закладів, а також спеціальних меблів для закладів культури, комп’ютерної та розмножувальної техніки, спортивного обладнання, протипожежного приладдя, обладнання для їдалень, буфетів тощо, включаючи автомобілі, що використовуються на невиробничі цілі. Сюди також входять видатки на попов­нення музейних фондів, книг та періодичної літератури для бібліотечних фондів, придбання та випуск підручників для бібліотеч­них фондів навчальних закладів, придбання предметів довгострокового користування в межах виділених обсягів капітальних вкладень за багатоцільовими програмами (проектами). До цього коду відносять видатки на придбання зброї та боєприпасів для установ і організацій, які відповідно до чинного законодавства мають право на її придбання, але не мають видатків за кодом 1150, а також платежі до Пенсійного фонду у випадку купівлі валюти на придбання обладнання.

Підстаття 4.2. Капітальне будівництво (придбання) (код 2120)

Ця підстаття містить такі елементи витрат:

· код 2121 — будівництво (придбання) житла, у тому числі для військовослужбовців, а також державний житловий фонд, гур­тожитки тощо;

· код 2123 — інше будівництво (придбання), що не охоплюється позицією 2121.

Зауважимо, що, враховуючи сучасні умови, капітальні видатки на придбання будівель (виробничого і невиробничого призначення) бюджетними організаціями та установами обліковуються за тими ж кодами, що й капітальне будівництво таких об’єктів.

За кодами 2121 та 2123 враховуються будівельні матеріали, які купують за рахунок коштів, що передбачаються на капітальне будівництво і використовуються у процесі будівельних робіт. Ці ж коди охоплюють також видатки на обладнання до установки, а саме: готові до встановлення будівельні конструкції і деталі. До них належать металеві, залізобетонні і дерев’яні конструкції, збірні елементи, обладнання для опалювальної, вентиляційної, санітарно-технічної системи, а також обладнання та меблі, що потребують монтажу і призначаються для встановлення (тобто те, що існує тільки вмонтованим, вбудованим, а також комплекти запасних частин такого обладнання), машини і механізми, необхідні для ведення будівельних робіт, обладнання і прилади, якщо це обумовлено кошторисом на будівництво.

Підстаття 4.3. Капітальний ремонт, реконструкція і реставрація (код 2130)

Ця підстаття має такі елементи витрат:

· код 2131 — капітальний ремонт та реконструкція житлового фонду;

· код 2133 — капітальний ремонт та реконструкція інших об’єктів;

· код 2134 — реставрація пам’яток культури, історії та архітектури.

За кодами 2131, 2133-2134 враховуються видатки на будівельні матеріали, які купують за рахунок коштів, що передбачаються на капітальний ремонт та реконструкцію і використовуються у процесі ремонтних робіт.

Необхідно мати на увазі, що коди 2110—2130 охоплюють лише витрати бюджетних установ та організацій. Видатки з бюджету на придбання основного капіталу для госпрозрахункових або інших підприємств (організацій) відносять до категорії «Капіталь­ні трансферти».

	Реконструкція та реставрація
	Реконструкція житлового фонду
	Код виключено
	Реконструкція інших об'єктів
	Реставрація пам'яток культури, історії та архітектури

Стаття 5. Створення державних запасів та резервів (код 2200)

До цієї статті входять витрати на закупівлю товарів для створення стратегічних та надзвичайних запасів, запасів зерна та інших товарів, що мають особливо важливе значення для країни, зокрема державні фонди дорогоцінних металів та каміння, а також державний матеріальний резерв. Не включаються звичайні запаси або оборотні матеріальні кошти, а також резервні фонди.

Стаття 6. Придбання землі і нематеріальних активів (код 2300)

Ця стаття охоплює видатки на придбання землі, лісів, внутрішніх вод, родовищ корисних копалин, але не будівельних об’єк­тів і споруд, розміщених на них. Коли вартість землі неможливо відокремити від вартості споруди, сплачена сума повинна відображатись повністю у видатках на придбання того компонента, який є переважаючим. Також сюди входить оплата права на використання надр, видатки на придбання нематеріальних активів. Поняття «нематеріальні активи» включає:

— права користування природними ресурсами (право користування надрами, геологічною та іншою інформацією тощо);

— права користування майном (земельною ділянкою, будівлею), права на знаки для товарів і послуг (товарні знаки, торговельні марки, фірмові назви тощо);

— права на об’єкти промислової власності (права на винаходи, промислові зразки, сорт рослини, породи тварин, ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції тощо);

— авторські та суміжні права (літературні та музичні твори, програми для ЕОМ, бази даних тощо);

— інші нематеріальні активи (права на провадження діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо);

— гудвіл.

До цієї ж категорії належить сплата роялті, тобто періодичні відрахування, які за ліцензійною угодою сплачує ліцензіат за право користування предметом ліцензійної угоди — винаходом, патентом, виданням книги, прокатом кінофільму, постановкою п’єси, виконанням авторської музики.

Стаття 7. Капітальні трансферти (код 2400)

Капітальні трансферти — це невідплатні односторонні платежі органів управління, які не ведуть до виникнення або погашення фінансових вимог. Вони передбачені для придбання капітальних активів, компенсації втрат, пов’язаних з пошкодженням основного капіталу, або на збільшення капіталу отримувачів. До цієї категорії входять також трансфертні платежі підприємствам для покриття збитків, акумульованих ними протягом ряду років, або таких, які виникли в результаті надзвичайних обставин. Капітальними трансфертами вважаються й невідплатні, безповоротні платежі, які мають одноразовий і нерегулярний характер як для донора, так і для їх отримувача (бенефіціара). Ці кошти мають цільове призначення.

Платежі органів державного управління, що являють собою інвестиції в акціонерний капітал підприємств або підлягають поверненню в майбутньому, належать не до даної категорії, а до кредитування.

Ця стаття містить такі елементи витрат:

— код 2410 — капітальні трансферти підприємствам (установам, організаціям);

— код 2420 — капітальні трансферти органам державного управління інших рівнів;

— код 2430 — капітальні трансферти населенню;

— код 2440 — капітальні трансферти за кордон. До них входять невідплатні, безповоротні платежі органів державного управління, призначені для здійснення капітальних витрат, що передаються іншим країнам, міжнародним організаціям, наднаціо­нальним органам, некомерційним установам та іншим економічним одиницям, що не є резидентами даної економіки;

— код 2450 — капітальні трансферти до бюджету розвитку.

Крім поточних та капітальних видатків бюджетної установи (організації), виділяються окремо такі групи видатків, як нерозподілені видатки (код 3000) і кредитування з вирахуванням погашення (код 4000).

Група 3. Нерозподілені видатки (код 3000)

До цієї категорії відносять видатки з резервних фондів Кабінету Міністрів України та фондів непередбачених видатків Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних та місцевих адміністрацій, виконкомів місцевих рад.

Група 4. Кредитування з вирахуванням погашення (код 4000)

До цієї категорії відносять платежі бюджетів усіх рівнів, в результаті яких у них з’являються фінансові вимоги до інших економічних одиниць, які передбачають обов’язкове повернення коштів.

Метою таких платежів є проведення економічної політики, а не управління ліквідністю або отримання прибутків. Видатки за цією групою можуть здійснюватись тільки за наявності бюджетних призначень, відображених у додатку до кошторису — розшифрування. Ці платежі охоплюють надання кредитів та їх повернення за такою деталізацією:

Стаття 8. Надання внутрішніх кредитів з вирахуванням погашення (код 4100)

Передбачає кредитування (мінус погашення) органів державного управління інших рівнів, державних підприємств, фінансових установ. Окремо виділено надання кредитів та повернення кредитів.

Підстаття 8.1. Надання внутрішніх кредитів (код 4110) подається в такому розшифруванні:

· код 4111 — надання кредитів органам державного управління інших рівнів, у тому числі державним позабюджетним фондам;

· код 4112 — надання кредитів підприємствам, установам, організаціям;

· код 4113 — надання інших внутрішніх кредитів.

Підстаття 8.2. Повернення внутрішніх кредитів (код 4120) включає:

· код 4121 — повернення кредитів органами державного управління інших рівнів, у тому числі державними позабюджетними фондами;

· код 4122 — повернення кредитів підприємствами, установами, організаціями;

· код 4123 — повернення інших внутрішніх кредитів.

Стаття 9. Надання зовнішніх кредитів з вирахуванням погашення (код 4200)

Включає кредитування і платежі в рахунок його погашення, які надаються зарубіжним країнам, міжнародним організаціям, підприємствам, приватним особам та іншим економічним одиницям за такою деталізацією:

· код 4210 — надання зовнішніх кредитів;

· код 4220 — повернення зовнішніх кредитів.

Засади кошторисних розрахунків. Визначення обсягу витрат за кожною статтею здійснюється на базі двох основних елементів: оперативно-сітьових показників і встановлених норм і нормативів.

Оперативно-сітьові показники — це показники, які відображають діяльність бюджетної установи й покладені в основу кошторисних розрахунків (кошторисного планування). Вони мають як директивний, так і розрахунковий характер. Директивними оперативно-сітьові показники є у разі створення бюджетної установи, коли державним планом економічного і соціального розвит­ку визначаються її потенційні можливості.

Директивний вплив на формування оперативно-сітьових показ­ників можливий для окремих бюджетних установ у зв’язку з тим, що організація вищого рівня доводить план за показниками, які визначають обсяги її діяльності. Насамперед це стосується вищих навчальних закладів, яким щорічно доводиться план набору студентів. Розрахункові показники характерні для діючої системи бюджетних установ і повною мірою визначають весь обсяг її (установи) діяльності.

Оперативно-сітьові показники можна розділити на основні й похідні. Основні показники характеризують функціональне призначення установи, а похідні — деталізують функції реалізації її діяльності. Так, для дошкільних установ основним показником є кількість дітей, а похідним — кількість груп за строком перебування в них дітей. Для загальноосвітніх середніх шкіл основний показник — кількість учнів, а похідний показник першого порядку — число класів, яке визначається відповідно до кількості учнів у класі. Похідним показником другого порядку є кількість педагогічних ставок, яка залежить насамперед від числа класів як у цілому по школі, так і по групах класів (1—4-х, 5—9-х, 10—11-х).

Визначення системи показників для оцінки діяльності загальноосвітніх шкіл пов’язане з особливостями організації навчального процесу й оплати праці педагогічного персоналу. Під час формування класів ураховується гранична наповненість, яка становить для 1—9-х класів 30 учнів, а для 10—11-х — 35 учнів. У школах з поглибленим вивченням іноземної мови з першого класу число учнів у класі встановлено 24—30 осіб. Якщо в школі є групи з подовженим днем, то їх наповненість установлюється в кількості 35 учнів, а у малокомплектних школах — 20.

У невеликих населених пунктах, особливо в сільській місцевості, за рахунок обмеженого контингенту учнів не завжди можна сформувати класи з установленою наповненістю. У цих випадках початкові класи з невеликою наповненістю об’єднують у класи-комплекти, до яких входять кілька класів. З таким класом-комплектом заняття проводить один учитель. Так, якщо в 1-му класі є 15 учнів, у 2-му — 33, у 3-му — 18, у 4-му — 30, то для проведення занять 1-ші і 3-ті класи об’єднуються в один комплект. У цьому разі в школі будуть чотири класи із загальною кількістю учнів 96 осіб, а класів-комплектів, урахованих у кошторисі, — три.

Визначаючи кількість класів, необхідно враховувати можливості об’єднання паралельних класів певної школи або класів найближчих шкіл, для чого організовується підвіз учнів або створюються інтернати.

Кількість педагогічних ставок визначається на основі числа годин навчальних занять за навчальним планом і встановленої норми навчального навантаження учителя на тиждень.

Максимальну кількість обов’язкових годин навчальних занять на тиждень установлено для середньої загальноосвітньої школи: 1—4-х класів — 24; 5—9-х класів — 36; 10—11-х класів — 32. Міністерство освіти і науки України затверджує типовий навчальний план початкової, основної і старшої середньої загальноосвітньої школи.

З метою одержання учнями поглиблених знань з фізико-математичних, природничих і гуманітарних наук, а також розвит­ку різнобічних інтересів і здібностей школярів, у школах починаючи з 7-го класу в навчальних планах передбачаються факультативні заняття.

Визначаючи кількість педагогічних ставок, необхідно мати на увазі, що в розрахунках до кошторису кількість годин навчальних занять на тиждень може бути більшою, ніж передбачено в затвердженому навчальному плані. Збільшення кількості оплачуваних годин занять на тиждень може бути викликане умовами оплати праці вчителів і особливостями проведення занять за окремими навчальними дисциплінами.

Учителям, яким з незалежних від них причин не може бути забезпечене повне навчальне завантаження, заробітна плата виплачується в розмірі не нижче місячної ставки, за умови завантаження її до встановленої норми годин якоюсь іншою навчально-виховною роботою. Заробітна плата в розмірі не нижче місячної ставки може виплачуватися: вчителям 1—4-х кла­сів, які за станом здоров’я не можуть вести уроки фізичного виховання, а також за станом здоров’я та з інших причин — уроки співів; вчителям 1—4-х класів, які викладають низку предметів іноземною мовою.

Визначаючи кількість оплачуваних годин навчальних занять на тиждень для 5—11-х класів, необхідно враховувати, що на заняттях з трудового навчання та з іноземної мови клас може поділятися на дві групи, якщо в ньому є понад 25 учнів. Поділ класу на групи для проведення занять з іноземної мови здійснюється у разі наявності кваліфікованих вчителів іноземної мови й необхідних приміщень.

У 5—11-х класах заняття з фізичної культури проводяться окремо з хлопцями й дівчатами за наявності в кожній групі не менше восьми хлопців чи дівчат.

У професійно-технічних навчальних закладах та вищих закладах освіти першого рівня акредитації основними оперативно-сітьовими показниками є кількість учнів, навчальних груп і педагогічних ставок. Особливість визначення кількості педагогічних ставок полягає в тому, що розрахунок ведеться на загальну кількість годин, які підлягають оплаті, і виходячи з норми річного навантаження на одного викладача, що становить 720 год.

Для вищих навчальних закладів другого—четвертого рівнів акредитації основними показниками їх діяльності є: кількість студентів за формою навчання (денна, вечірня, заочна); кількість аспірантів.

Наведені вище кількісні (об’ємні) показники протягом багатьох років є основними показниками державної програми розвитку соціально-культурної сфери як країни в цілому, так і окремих регіонів та адміністративно-територіальних одиниць (формувань). Вони покладені в основу державного фінансового забезпечення реалізації зазначеної програми.

У планах економічного і соціального розвитку показники мережі навчальних закладів і контингентів учнів та студентів затверджуються на кінець планового року. Для вищих і професійно-технічних навчальних закладів установлюється показник прийняття і випуску. А тому в процесі складання кошторису видатків на утримання окремих типів установ освіти дуже важливо правильно визначити перехідний і попереднього року контингенти учнів та студентів. Пояснюється це тим, що найбільші суми витрат у плановому році припадають на утримання перехідного контингенту, оскільки він, як правило, значно перевищує приріст контингенту в плановому році. Перехідний на початок планового року контингент учнів та студентів визначається на підставі даних статистичних і фінансових звітів.

Приріст контингентів навчальних закладів та інших установ, як правило, відбувається не одночасно з початком бюджетного року. До нового навчального року діє зазвичай перехідний на плановий рік контингент, а потім до кінця бюджетного року — розширений контингент. Цим викликана необхідність подвійного розрахунку усіх видатків — на перехідний контингент до моменту його розширення і на новий — до кінця року. Тому кошторисні розрахунки ведуться на середньорічні контингенти, які визначаються за такою формулою:

,

де К_с — середньорічний контингент;

К₁ — контингент на початок планового року;

М₁ — число місяців функціонування перехідного контингенту;

К₂ — контингент після розширення (або скорочення);

М₂ — число місяців функціонування нового контингенту.

Середньорічний показник може бути розрахований також за такою формулою:

.

Оперативно-сітьові показники установ охорони здоров’я відбивають: кількість лікарняних ліжок, число лікарських відвідувань, кількість ліжко-днів, число лікарських посад.

Для всіх видів лікарняних установ (стаціонарних установ), до яких належать лікарні, санаторії, будинки дитини тощо, показником для планування є кількість ліжок та ліжко-днів в установі. Для визначення суми видатків на утримання лікарень розраховується середньорічна кількість ліжок (К_с), яку встановлюють за такою формулою:

,

де М₁ — число місяців функціонування ліжок, що виводяться з експлуатації;

К₁ — перехідна кількість ліжок на початок планового року;

З — кількість нових ліжок, які вводяться в дію в плановому році;

В — кількість ліжок, які виводяться з експлуатації в плановому році;

М — число місяців функціонування нових ліжок.

В амбулаторно-поліклінічних та інших установах, де здійснюються лікарські прийоми хворих (самостійні амбулаторії, поліклініки, станції швидкої медичної допомоги тощо), а також у бюро судово-медичної експертизи показником для формування видатків є число лікарських посад та лікарських відвідувань, річна завантаженість лікаря.

Важливим елементом механізму кошторисних розрахунків є бюджетне нормування видатків. Норми і нормативи є економічними важелями забезпечення обґрунтованого рівня видатків за окремими видами, створення рівних фінансових умов функціонування однотипних установ, задоволення їхніх потреб. За допомогою нормування раціоналізується техніка розрахунків видатків, досягається єдність методів аналізу кошторисів установ та оцінка їхньої діяльності, полегшується контроль за якістю складання і виконання кошторисів, значно скорочуються планові розрахунки.

Зміст нормування полягає у створенні науково обґрунтованої системи норм і нормативів, яка повинна забезпечити якісний рівень планових розрахунків. Слід зазначити, що створення такої системи стримується недостатнім розробленням теорії нормування та її методологічних основ. Крім того, в економічній літературі немає чіткого визначення понять норм і нормативів.

Норми і нормативи є показниками кількісного вираження матеріальних, трудових чи грошових витрат на виробництво матеріальних і нематеріальних благ певної розрахункової одиниці (на одного хворого, на одного студента тощо).

Норма відрізняється від нормативу тим, що вона слугує тільки основою для визначення розміру (величини) необхідних матеріальних і нематеріальних благ, тоді як норматив має додаткове призначення — державне регулювання тих чи інших розподільних відносин. Тому характерною ознакою нормативу є його затвердження вищим органом, тоді як норми може затвердити керів­ник будь-якої бюджетної організації.

Отже, норматив і норма є інструментами розподілу на всіх стадіях суспільного відтворення, тобто вони регулюють трудові, матеріальні і фінансові витрати як на виробничі, так і на споживчі цілі. Але нормативу притаманна вища роль — регулювання ззовні, тобто з боку держави. Нарешті, норматив відрізняється ще й тим, що він іноді виражає загальну потребу в матеріальних або грошових ресурсах, що зовсім не притаманне нормі.

Розрахунковою одиницею для розроблення норм слугує основ­ний виробничий показник, прийнятий у плані економічного і соціального розвитку для відповідних установ і заходів (клас, ліжко та ін.). Норматив, на відміну від норми, не пов’язаний безпосередньо з одиницею нормування (наприклад, ставки заробітної плати, штатні нормативи, тарифи внесків на соціальне страхування та ін.). Основою практичного нормування можуть бути загальні соціальні нормативи, передбачені окремими законодавчими актами.

Норми і нормативи можна класифікувати за такими ознаками: за характером установлення і формою вираження.

За характером установлення норми і нормативи поділяються на обов’язкові і факультативні. Обов’язкові встановлюються Урядом або ж за його дорученням міністерствами та відомствами і не можуть бути змінені, наприклад ставки заробітної плати, норми видатків на харчування в лікарнях та інших установах, а факультативні визначаються фінансовими органами або відомствами і погоджуються з фінансовими органами. Вони характери­зують середні витрати ресурсів на розрахункову одиницю і відображають конкретні умови роботи установи.

За формою вираження норми можуть бути як матеріальні, так і фінансові; нормативи поділяються на абсолютні показники (матеріальні, трудові, фінансові) та відносні показники (процентні).

Планування видатків за окремими статтями (підстаттями, елементами видатків) кошторису

Специфіка роботи різноманітних бюджетних установ визначає особливості планування їх фінансово-господарської діяльності. Відмінності в методах розрахунків аналогічних показників кошторису неоднотипових установ часом дуже значні. Водночас ряд підстатей кошторису видатків, наприклад видатки на оплату комунальних послуг та енергоносіїв, відрядження, капітальний ремонт будівель та споруд, визначаються за єдиною для всіх установ методикою.

Планування видатків за стандартною методикою. Видатки на оплату комунальних послуг та енергоносіїв є найбільшими за обсягом і містять переважно видатки на оплату теплопостачання, водопостачання і водовідведення, постачання електроенергії, природного газу. Розраховуються вони у процесі планування кожний окремо, а інші види енергоносіїв та комунальних послуг, як правило, в загальній сумі входять до елементів витрат «Оплата інших комунальних послуг та енергоносіїв» (код 1165).

Серед видатків на оплату комунальних послуг та енергоносіїв найбільшою є питома вага витрат, пов’язаних з опаленням будівель (приміщень). Їх величина і методи планування залежать насамперед від системи теплопостачання (опалення) будівель. Зараз бюджетні установи користуються послугами теплоцентралей або мають власне (пічне чи котельне) опалення. У першому випадку сума видатків бюджетної установи визначається відповідно до укладеної угоди з опалювальною організацією, в другому — плановий розрахунок складніший: видатки на опалення розраховуються згідно з установленими нормами витрат палива, діючих цін і тарифів на нього, даних про кубатуру опалювальних приміщень.

У розрахунках бюджетних асигнувань на опалення одним з найважливіших показників є показник об’єму (кубатури) приміщень. Кубатура будівель визначається за зовнішнім обміром. Слід мати на увазі, що при плануванні видатків на опалення цей показник відрізняється від аналогічного показника, який використовується під час планування видатків на капітальний ремонт будівель і споруд. Різниться і методика їх використання.