Класифікація фізичних вправ за характером біохімічних змін під час роботи м'язів

В залежності від кількості м'язів, які беруть участь у скороченні, фізичну роботу поділяють на локальну (бере участь менш ніж ¼ всіх м'язів тіла), регіональну та глобальну (бере участь більше за ¾ всіх м'язів тіла).

Локальна робота (стрільба, шахи) може викликати зміни в м'язах, проте в цілому біохімічні зміни в організмі незначні.

Регіональна робота (елементи гімнастичних вправ, удар по м'ячу, стоячи на місці) викликає більші біохімічні зміни, ніж локальна робота, що залежить від долі анаеробних реакцій в її енергетичному забезпеченні.

Глобальна робота (ходьба, біг, плавання, лижні гонки) викликає значні біохімічні зміни у всіх органах організму. Вона викликає суттєве посилення діяльності дихальної і серцево-судинної систем, м'язи краще забезпечуються киснем, збільшується доля аеробного ресинтезу АТФ.

На метаболічні зрушення в організмі впливає режим м'язової діяльності. У цьому аспекті виділяють статичний і динамічний режими роботи. Статичний (ізометричний) режим скорочення м'язів призводить до передавлення капілярів при сильному скороченні, а отже, до погіршення постачання м'язів киснем і поживними речовинами. Провідна роль тут належить анаеробним процесам. Динамічний (ізотонічний) режим роботи забезпечує набагато краще постачання тканин киснем, оскільки м'язи, що переривчасто скорочуються, діють як своєрідна помпа, яка проштовхує кров через капіляри. Для відпочинку після статичної роботи потребується не спокій, а динамічна робота (наприклад, потрібно походити).

Виходячи з робочого навантаження та механізмів енергозабезпечення всі циклічні вправи, згідно з класифікацією В. С. Фарфеля (1975), поділяють на чотири зони: максимальну, субмаксимальну, велику й помірну.

Робота в зоні максимальної потужності забезпечується енергією переважно за рахунок АТФ і КрФ, частково – за рахунок гліколізу.

Енергетичне забезпечення роботи в зоні субмаксимальної потужності здійснюється в основному за рахунок анаеробного гліколізу, що призводить до значного накопичення молочної кислоти в крові.

Робота м'язів у зоні великої потужності забезпечується енергією переважно за рахунок аеробних джерел і частково за рахунок гліколізу.

Найменш інтенсивні вправи в зоні помірної потужності виконуються за рахунок максимального використання аеробного виробництва енергії.

В останні роки розроблено більш детальну класифікацію циклічних фізичних вправ. Так, згідно з Я. М. Коцем (1986), фізичні вправи поділяють на вісім груп: три – анаеробні, і п'ять – аеробні. До анаеробних вправ належать: 1) вправи максимальної анаеробної потужності (до 15-20 с); 2) вправи, близькі до максимальної потужності (до 20-45 с); 3) вправи субмаксимальної анаеробної потужності (до 45-120 с). До аеробних вправ належать: 1) вправи максимальної аеробної потужності (3-10 хв); 2) вправи, близькі до максимальної потужності (10-30 хв); 3) вправи субмаксимальної аеробної потужності (30-80 хв); 4) вправи середньої аеробної потужності (80-120 хв); 5) вправи малої аеробної потужності (більш ніж 2 год).

Контрольні питання до розділу 2.

1. Чим визначається характер біохімічних процесів енергозабезпечення під час м'язової діяльності?

2. Яка послідовність включення біохімічних систем енергозабезпечення організму під час роботи різної потужності та тривалості?

3. Які енергетичні ресурси забезпечують м'язову роботу різної потужності та тривалості?

4. Яка роль гемоглобіну і міоглобіну у забезпеченні організму киснем?

5. Які біохімічні зміни відбуваються в крові при виконанні фізичних навантажень у різних зонах потужності?
3. Біохімічні основи розвитку втоми

Втома – це тимчасове зниження працездатності, що виникає в процесі виконання вправ і сигналізує про наближення несприятливих біохімічних та функціональних зрушень в організмі, що призводить до відмови від продовження роботи або значного зниження навантаження.

Розвиток утоми, яка виникає при виконанні роботи, залежить від багатьох внутрішніх і зовнішніх чинників. Залежно від конкретних умов м'язової діяльності та індивідуальних особливостей організму першопричиною втоми можуть бути:

а) зниження енергетичних ресурсів у працюючих м'язах, а також активності ключових ферментів;

б) накопичення продуктів обміну речовин;

в) порушення цілісності функціональних структур через їхнє недостатнє пластичне забезпечення або порушення гомеостазу;

г) зміна нервової та гормональної регуляції тощо.