Захворювання, що викликаються ними

Інфекційний агент	Захворювання
Категория А
Variola major	Віспа натуральна
Bacillus anthracis	Сибірська виразка
Yersinia pestis	Чума
Філовіруси і Аренавіруси (наприклад віруси Эбола і Ласса)	Вірусні геморагічні лихоманки
Clostridium botulinum (ботулінічеськіє токсини)	Ботулізм
Francisella tularensis	Туляремія
Категория В
Coxiella burnetii	Лихоманка Ку
Brucella spp.	Бруцельоз
Burkholderia mallei	Сап
Burkholderia pseudomallei	Меліодоз
Alphaviruses	Енцефаліт
Rickettsia prowazekii	Висипний тиф
Токсини (наприклад, Рицина, Стафілококовий ентеротоксин B)	Токсичні синдроми
Chlamydia psittaci	Орнітози
Патогени погрожуючі харчовій безпеці (e.g., Salmonella spp., Escherichia coli O157:H7)
Патогени погрожуючі водній безпеці (e.g., Vibrio cholerae, Cryptosporidium parvum)
Категорія С
Виникаючі небезпечні агенти (наприклад Nipah вірус, хантавіруси)

Всі агенти категорії А, представляють найбільшу загрозу для системи охорони здоров'я, обумовлену масовими жертвами і вимагають широкого комплексу зусиль по підготовці структур, охорони здоров'я (поліпшення нагляду і лабораторної діагностики, створення запасу специфічних медикаментів). Здібність агентів цієї категорії до масштабного розповсюдження оцінюється від середньої до високої, разом з тим інформація про них розповсюджується швидко, що може викликати масову паніку і порушення громадського порядку.

Очолюють список агентів категорії А захворювання з давніх часів сумно відоме страшними епідеміями з великою кількістю жертв. Це віспа, чума та сибірська виразка.

Найбільші побоювання пов'язані із загрозою застосування терористами вірусу натуральної віспи. Віспа забрала найбільше життів в історії людства, убивши загалом біля пів мільярда чоловік, – більше, ніж всі війни і інші епідемії разом узяті. Як один з найдавніших прикладів використання вірусу віспи як знаряддя тероризму, можна привести випадок зараження корінних жителів Америки – індійців натуральною віспою, через інфіковані ковдри хворих людей, які були передані їм на знак дружби білими колоністами в 1763 році. Пізніше цей прийом неодноразово використовувався британськими солдатами для винищування корінного населення Америки. Тоді всього за декілька років населення континенту скоротилося з 75 мільйонів до 600 тисяч чоловік.

Вірус натуральної віспи вважається найнебезпечнішим агентом із-за клінічних і епідеміологічних властивостей. Для віспи характерний високий відсоток заражень при контакті з хворим і тривалий інкубаційний період, що утрудняє діагностику. Цей вірус може вироблятися у великих кількостях, зберігатися протягом тривалого часу, розповсюджуватися в аерозольному вигляді.

Можливість попадання такого агента в руки терористів існує. Офіційно в світі цей вірус знаходиться тільки в двох місцях: у науковому центрі Атланти, США і в російському Державному науковому центрі вірусології і біотехнології "Вектор", розташованому в селищі Кольцово, проте не можна гарантувати, що окрім цих двох офіційних колекцій штамів віспи, контрольованих ВООЗ, немає в світі інших – підпільних. Доступність офіційних колекцій для потенційних терористів також не виключається. Крім того, зараз висувають цілком обґрунтовані гіпотези зародження в природі близьких людській віспі і таких же небезпечних інфекцій з вірусів віспи мавп, буйволів, верблюдів або корів. Так в період з 1996 по 1998 рік в Заїрі було відмічене значне зростання захворюваності серед людей віспою мавп.

Наслідки попадання вірусу віспи в руки терористів і застосування його як біологічної зброї можуть бути катастрофічними не тільки для країни, але і для всієї світової спільноти. Прикладом розвитку подій в окремо взятій країні при появі тільки однієї інфікованої людини є спалах віспи в Югославії в 1972 році. До моменту встановлення правильного діагнозу у першого хворого через чотири тижні після початку захворювання, було вже інфіковано 150 чоловік. Інфекція розповсюдилася по країні, почалося зараження наступних людей. Заходи, прийняті урядом і системою охорони здоров'я полягали в проведенні масовій вакцинації і карантинних заходах. Було вакциновано 20 мільйонів чоловік. 10000 чоловік тих, що мали контакти з інфікованими були ізольовані протягом 2 і більше тижнів, були закриті межі з сусідніми країнами. Спалах вдалося ліквідовувати через 9 тижнів після першого випадку захворювання. Результатом її стало 175 хворих чоловік, 35 смертельних випадків і паніка, що виникла у країні. Слід зазначити, що спалах відбувався в державі, де проводилася масова вакцинація населення проти віспи. На сьогоднішній момент за оцінками фахівців не більше 10-15% населення має імунітет до віспи. На цьому фоні проведення терористичного акту з використанням вірусу віспи викличе драматичні наслідки.

На другому місці в списку небезпечних агентів стоїть Bacillus anthracis, що викликає сибірську виразку. Впродовж сторіч сибірська виразка викликала епідемії серед тварин і людей по всьому світу. В даний час захворюваність носить спорадичний характер з окремими груповими спалахами. Сибірська виразка зустрічається серед людей і тварин в більшості країн Африки і Азії, в деяких країнах південної Європи, в Америці і окремих областях Австралії.

Дослідження сибірської виразки як можливого біологічного агенту почалося близько 80 років тому. Військових біологів завжди привертали такі якості сибірської виразки, як здібність до спороутворення (можна легко зберігати і створювати області довготривалого стійкого зараження), а також те, що уражена людина фактично є кінцевою крапкою в дорозі інфекції (відсутня небезпека широкої епідемії серед власних солдатів). Важливим чинником є також легкість розведення цієї бактерії в культурі

Смертність від легеневої форми сибірської виразки досягає 100%. Проте, оскільки ця хвороба піддається лікуванню, то ефект від застосування такої зброї поступається ефекту від застосування інших видів зброї масового ураження – атомного або хімічного. В той же час використання Bacillus anthracis терористами може, не викликаючи великої кількості жертв, посіяти страх і паніку серед населення і дестабілізувати суспільне життя.

Наступним в списку небезпечних біологічних агентів категорії А стоїть збудник чуми Yersinia pestis. Протягом двох останніх тисячоліть чума забрала величезну кількість життів під час декількох пандемій, торкнувшись безлічі країн більшості континентів. В даний час щорічно в деяких країнах Азії, Африки і Америки виникають спалахи і спорадичні випадки чуми. У країнах колишнього СРСР і в СНД з 1959 по 1994 рік виявлено 99 випадків захворювань чумою. За останні десять років одиничні випадки чуми реєстрували серед людей в природних вогнищах, розташованих на різних адміністративних територіях Казахстану і Узбекистану.

І хоча наявність ефективних засобів лікування і профілактики чуми знижує небезпеку цієї інфекції для людини, захворюваність на це захворювання в світі залишається на достатньо високому рівні і спалахи, що виникають можуть створити паніку серед населення. Прикладом є спалах 1994 роки в Індії, коли сотні і тисячі людей намагалися покинути місто Сурат, різні країни припинили приймати і відправляти літаки до Індії, був заборонений імпорт індійських товарів. Останній спалах найважчою легеневою формою чуми був зареєстрований в Індії 4 лютого 2002 року, на сході штату Химачал-Прадеш. До 19 лютого повідомлялося про 16 випадків захворювання і 4 смертні випадки.

Одним з перших документально зафіксованих епізодів біотероризму з використанням чуми можна вважати облогу генуезької фортеці Каффу (нині Феодосія) в Криму. Нападаючі закидаючи у фортецю щурів і залишки трупів людей, померлих від чуми. У результаті Каффа здалася, але звідси чума розповсюдилася по всій Європі разом із втікачами з великого торгового міста, викликавши страшну епідемію. Загальні втрати оцінюються в 25 млн. чоловік, або близько 10% населення миру.

Є даних про те, що окремі групи або особи намагаються розробляти чуму як біологічну зброю. У 1995 році повідомлялося про випадок в Огайо (США), де за підозрою був арештований мікробіолог що купив обманним шляхом у фірмі через електронну пошту збудник чуми.

Замикають список агентів категорії А – геморагічні лихоманки, що викликаються арена– і філовірусамі. Найбільшу увагу привертають виниклі нові інфекції, лихоманки Марбург і Эбола. Вірус Марбурга був вперше виділений в лабораторії з матеріалів від мавпи. Вірус Эбола був ідентифікований у західній провінції Судану і в прилеглому районі Заїру (зараз Демократична республіка Конго) під час крупних епідемій з летальністю до 90%. Після спалахів було досліджено тисячі проб від місцевих тварин. Проте, спроби знайти природний резервуар вірусу і пояснити природу його виникнення, дотепер залишаються безуспішними. З моменту ідентифікації вірусу було відмічено близько 1500 випадків захворювання лихоманкою Эбола і близько 1000 смертей (не рахуючи самої останнього спалаху). Останній спалах лихоманки Эбола відбувся в грудні 2001 року в районі Мекамбо (Mekambo) на півночі Габона. Перша людина захворіла всього в декількох кілометрах від межі з Республікою Конго. На березень 2002 було підтверджено 60 випадків захворювання, з них 49 померло.

Привабливість збудників гемморрагичеськіх лихоманок як біологічної зброї обумовлена їх високою летальністю, ефективністю при аерозольному способі зараження і здатністю розмножуватися в клітинній культурі.

Біологічні агенти що відносяться до інших груп, і навіть такі захворювання як грип хоча представляють меншу небезпеку для життя людини, але у разі раптового використання терористами можуть створити достатні проблеми, надовго вивівши з ладу велику частину населення країни. Люди не загинуть, але економіка держави постраждає.

У зв'язку загрозою біотероризму, що постійно збільшується, однією з головних умов безпеки населення стає здатність держави вжити заходи для протидії і ліквідації терористичних інцидентів.

Це вимагає розробки стратегічного плану дій по протидії біотерористичній загрозі з чітким визначенням функціональної ролі державних структур і відомств в здійсненні цього плану. В даний час найбільший досвід і найбільш підготовленими з погляду розробки стратегічної концепції по боротьбі з біотероризмом є США.

З 2001 року в США діє національний стратегічний план по готовності до дій у випадках біологічного і хімічного тероризму, що передбачає скоординовану участь у виявленні і ліквідації інцидентів більше 10 різних агентств і державних служб. План конкретизує дії по забезпеченню готовності країни до біологічних і хімічних терактів і по своїй структурі складається з 5 розділів: