Попри цілу низку переваг, лізинг є ще досить дорогим засобом залучння коштів. Він успішно застосовується при наявності дешевих джерел фінансових ресурсів

Факторинг – це система фінансового обслуговування господарських структур при якій ці структури передають банку право отримання платежів від платників за поставлені товари, виконані роботи чи надані послуги. Банк у день подання на інкасо платіжних вимог оплачує їх постачальникові і сам завершує розрахунки з покупцями. Отже, надходження виторгу від реалізації продукції за виконані роботи чи надані послуги не залежить від платоспроможності платників, терміну обіговості коштів у розрахунках та інших чинників. Банк може оплатити постачальникові платіжні вимоги, відправлені у банки платників раніше й акцептовані платниками, але не оплачені через відсутність коштів на рахунках.

Клієнт (постачальник), продавши дебіторський борг, отримає від банка кошти в розмірі 80-90% від суми боргу. Решту 10-20% від суми боргу банк тимчасово стягує як компенсацію ризику до погашення боргу. Після погашення боргу банк повертає стягнену суму клієнтові.

Головна мета факторингового обслуговування – інкасування дебіторських боргів своїх клієнтів і одержання належних їм платежів. Отримання такої послуги найповніше відповідає потребам підприємства, оскільки дає їм змогу через фактор посередництва перетворити продаж із відстрочкою платежу на продаж із негайною оплатою і в результаті пришвидшити рух свого капіталу.

Факторинг є ризиковим, але високоприбутковими банківським бізнесом, ефективним засобом фінансового маркетингу, однією з форм інтегрування банківських операцій, що найпристосованіші до сучасних процесів розвитку економіки, методом підвищення економічної безпеки постачальника при комерційному кредитуванні.

Кредитні спілки – це громадські організації, головною метою яких є фінансовий та соціальний захист своїх членів шляхом залучення їхніх особистих заощаджень для взаємного кредитування. Кредитні спілки є неприбутковими організаціями.

Кредитні спіки в усіх країнах світу створюються громадянами для забезпечення різноманітними фінансовими послугами головною з яких є позички. Для цього вони створюють позичковий фонд. Фонд може створюватися за рахунок різних джерел. Основними є внески членів кредитної спілки, банківські кредити, державні субсидії, пожертвування фізичних і юридичних осіб.

Порядок і джерла формування позичкового фонду регулюються законодавством. Однак в усіх країнах найважливішим джерелом коштів позичкового фонду є ощадні вклади населення. Основний капітал кредитної спілки формується за рахунок пайових внесків її членів, які можуть бути обов’язковими і необов’язковими. Обов’язковий пайовий внесок сплачується при вступі до кредитної спілки.

Член спілки, який сплатив пай, одержує членську книжку, йому відкривається особовий рахунок, на якому обліковуються усі його фінансові операції. Залежно від умов внесення коштів, членам спілки відкриваються різні види ощадних рахунків – термінові, пенсійні, дитячі, розрахункові та інші. Можуть також видаватися дипозитні ощадні сертифікати за різними умовами.

Однією з найпоширеніших послуг кредитних спілок є позички. Вони становлять значну основну частку активів кредитної спілки кожної країни. Це об’єктивна закономірність, оскільки саме виникнення кредитних спілок пов’язані з необхідністю взаємного кредитування своїх членів і ця функція є домінуючою й нині. За одержані позички сплачуються відсотки які нижчі, ніж вісотки комерційних банків за надані кредити. Позички можуть надавати на придбання житла, машини, дорогих речей, на навчання тощо.

Досвід існування кредитних спілок у багатьох країнах підтверджує, що кредитні спілки можуть надавати своїм членам найрізноманітніші послуги нефінансового характеру, як-то: розміщння об’яв, ксерокопіювання, утримання дитячих кімнат і садків, послуги нотаріуса, юриста, експертів і консультаційні послуги, здійснення довірчих операцій, планування спадщини та підготовка до пенсії, оптова заготівля й продаж товарів для своїх членів, послуги з міжнародних перекладів тощо.