Внутрішні морські води і їх правовий режим. Режим морських портів. Юрисдикція прибережної держави над внутрішніми морськими водами. Правовий режим Азовського моря

Внутрішні морські води - це води, розташовані в сторону берега від вихідної (базисної) лінії територіального моря.

До складу внутрішніх морських вод входять: води заток, бухт, лиманів, «історичні» затоки, води морських портів, а також води, розта­шовані в сторону берега від вихідних ліній, прийнятих для обчисленні ширини територіального моря.'

Під морською затокою розуміють добре окреслене поглибленні берегу, що значно вдається у сушу і утворює щось більше, ніж про­сту звивину берегу. Не визнається проте затокою поглиблення,» його площа не дорівнює або не більша площі півкола, діаметром якого є лінія, що пересікає вхід у це поглиблення. Води затоки відносяться до внутрішніх морських вод, якщо її берега належать одній державі* ширина природного входу до затоки не перевищує 24 морських миль Якщо відстань між пунктами природного входу до затоки перевийщує 24 морські милі, всередині затоки проводиться лінія в 24 морські милі так, щоб нею було обмежено як можна більший водний простір.

Обмеження ширини входу не застосовується до так званих істо­ричних вод і заток, тобто таких, що здавна розглядаються як внутрішні морські води відповідної прибережної держави. Прикладом таких вод можуть бути моря, що знаходяться у північних берегів Сибірі, і роз­ глядаються як історичні води Росії та відносяться до внутрішніх мор­ ських вод. Історичними є затока Петра Великого в Російській Федерації, Гудзонова затока у Канаді, затока Делавер у США.

Якщо віднесення вод морських портів до внутрішніх морських вод не викликає сумнівів, то це є спірним щодо вод морських рейдів, які використовуються для завантаження, розвантаження, якірної стоянки суден. Конвенція ООН з морського права не розглядає води портів як окрему категорію внутрішніх морських вод, а включає їх до складу територіального моря.

Таким чином, внутрішні морські води є частиною державної те­риторії відповідної держави, на яку поширюється в повному обсязі її суверенітет та юрисдикція. Іншими словами, внутрішні морські води, разом з їх дном та надрами, знаходяться під повним територіальним верховенством прибережної держави. Тому режим перебування іно­земних суден, інше використання цих вод цілком залежить від при­бережної держави.

Правовий режим морських портів в основному регулюється нормами національного права. Правовий режим українських портів встановлений розділом IV «Морський порт» Кодексу торгового мо­реплавства України. Згідно зі ст. 73 КТМ морський порт є державним транспортним підприємством, призначеним для обслуговування суден, пасажирів і вантажів на відведених порту території і акваторії, а також перевезення вантажів і пасажирів на суднах, що належать порту. На території України існують торговельні, рибні та інші спеціалізовані морські порти.

Прибережна держава самостійно вирішує питання про характер порту, зокрема його закритість або відкритість для міжнародного судноплавства. Закритими є військові порти, а також порти, що призначені виключно для власних морських суден, які не є військовими кораблями, наприклад для рибацьких суден.

Прибережна держава не повинна проте відмовляти у дозволі на вхід до закритого порту судну, яке знаходиться в небезпеці у випадку аварії або штормової погоди (судну, що зазнає лихо).

З метою забезпечення власної безпеки, прибережна держава може. встановити заборону на вхід до відкритих портів певної категорії суден, наприклад, суден з ядерними установками. Відкриті морські порти мають бути відкритими для суден усіх держав на однакових умовах, у тому числі для суден держав, що не мають виходу до моря.

До відкритих морських портів іноземні торгівельні судна можуть заходити без будь-якого спеціального дозволу. Торгівельне судно в іноземному порту підлягає юрисдикції (кримінальній, цивільній, адміністративній) прибережної держави, виконання владних повноважень якої не має перешкоджати морському судноплавству. Прибережна держава, зазвичай, не втручається у відносини між капітаном, екіпажем та пасажирами. Щодо кримінальної юрисдикції, то прибережна держава здійснює її у випадках, коли наслідки злочину поширюються на її територію, коли злочин порушує спокій або добрий порядок прибережна держави, або коли капітан судна, дипломатичний агент чи консульська посадова особа держави прапору судна звернеться до влади прибережної держави з проханням про надання допомоги.

Захід військових кораблів до іноземних портів залежить від до­зволу прибережної держави, що надається кожного разу. Прибережна держава не має юрисдикції над іноземними військовими кораблями, що знаходяться у її портах. Як частина збройних сил держави прапору, військові кораблі користуються імунітетами, що належать державам. Вони не підлягають ані кримінальній, ані цивільній юрисдикції при­бережної держави. Прибережна держава проте може вимагати вій військового корабля, який порушив її право, залишити порт.