Трамвайних і тролейбусних депо

Метеорологічні умови виробничих приміщень залежать від фізичного стану повітряного середовища, які характеризують наступними параметрами: температурою, відносною вологістю й швидкістю руху повітря, а також тепловим випромінюванням, джерелом якого є нагріті поверхні виробничого обладнання й матеріалів, що оброблюються. Сукупність цих факторів, що є характерними для даного виробничого приміщення, утворює його мікроклімат.

Значення параметрів мікроклімату суттєво впливають на стан здоров’я, самопочуття й працездатність людини і, як наслідок цього, на рівень травматизму на виробництві.

Метеорологічні умови виробничого середовища регламентуються ДСН 3.3.6.042-99 “Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень”.

Окрім метеорологічних параметрів, на стан повітряного середовища виробничих приміщень суттєво впливає наявність та кількість забруднюючих шкідливих речовин (пилу, хімічних речовин), що виділяються при проведенні різних ремонтно-експлуатаційних операцій в трамвайних і тролейбусних депо (наприклад, зварювання, просочення ізоляції, робота в акумуляторній майстерні й ін.). Гранично допустима концентрація (ГДК) шкідливих речовин у повітряному середовищі виробничих приміщень регламентується ГОСТ 12.1.005-88* «Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны» та СН 245-71 (ДНАОП 0.03-3.01-71) «Санитарные нормы проектирования промышленных предприятий».

Регулювання мікрокліматичних умов і концентрації шкідливих речовин у повітрі виробничих приміщень депо може здійснюватися різноманітними засобами, у тому числі шляхом вентиляції.

Вентиляцією називають організований і регульований повітрообмін, що забезпечує видалення з приміщення забрудненого повітря і подачу замість нього свіжого.

За способом переміщення повітря розрізняють системи природної й механічної вентиляції. Якщо система механічної вентиляції призначена лише для подачі повітря, то вона має назву припливної; якщо ж вона призначена для видалення повітря – витяжною. Також можлива організація повітрообміну з одночасною подачею і видаленням повітря – припливно-витяжна вентиляція.

За місцем дії вентиляція буває загальнообмінною і місцевою.

При проведенні розрахунків та проектуванні вентиляції необхідно дотримуватися ряду вимог:

1) обсяг припливу повітря в приміщення повинен відповідати обсягу повітря, що видаляється з приміщення. Різниця між цими обсягами не повинна перевищувати 10-15 %;

2) при організації повітрообміну необхідно подавати свіже повітря в ті частини приміщення, де концентрація шкідливих речовин мінімальна, а видаляти повітря необхідно з найбільш забруднених зон;

3) система вентиляції не повинна створювати додаткові шкідливі й небезпечні фактори (перегрів, переохолодження, шум, вібрація, пожежовибухонебезпека).

Розрахунок загальнообмінної вентиляції здійснюють за такими чинниками: шкідливі речовини, надлишки теплоти, надлишки вологи, за кількістю працюючих. Якщо в приміщенні мають місце одночасно декілька шкідливих чинників, розрахунок ведуть за кожним із них і більше з отриманих значень приймають за розрахункове.

Необхідний об’єм повітря для розбавлення шкідливих речовин до допустимих концентрацій згідно ГОСТ 12.1.005-88* розраховують за формулою, м³/год:

, (1.1)

де k – коефіцієнт нерівномірності розподілу шкідливої речовини у приміщенні (приймається 1,2÷2,0 залежно від висоти приміщення й особливостей технологічних процесів);

G – кількість шкідливої речовини, що виділяється в приміщенні за годину, мг/год;

q – концентрація шкідливої речовини в повітрі, яке видаляється (≤ ГДК), мг/м3;

q₀ – концентрація шкідливої речовини в повітрі, яка потрапляє у приміщення (≤0,3 ГДК), мг/м³.

За наявності місцевої вентиляції необхідну кількість повітря визначають за формулою, м³/год:

, (1.2)

де L_М – кількість повітря, що видаляє з приміщення місцева вентиляція, м³/год;

q_м – концентрація шкідливих речовин у повітрі, які видаляє з робочої зони місцева вентиляція, мг/м³;

При одночасному надходженні у повітря приміщення кількох шкідливих речовин односпрямованої дії, об’єми повітря, необхідні для розбавлення кожної речовини оремо, сумують, а при речовинах різноспрямованої дії – допускається приймати найбільший об’єм повітря з розрахованих. Іноді якість вентиляції оцінюють за показником кратності повітрообміну, 1/год:

, (1.3)

де V – вільний об’єм приміщення, м³.

Показник кратності повітрообміну показує, скільки разів за годину повітря у приміщенні повністю замінюється свіжим.

Розрахунок повітрообміну за його кратністю ведуть таким чином. Спочатку визначають, скільки шкідливої речовини надходить у повітря приміщення й фактичну її концентрацію, що утворюється у приміщенні протягом однієї години q_ф, мг/(м³·год):

, (1.4)

де G – фактичне надходженні шкідливої речовини у повітря приміщення за годину, мг/год.

Потім визначають значення К, 1/год, за яким шкідлива речовина буде розбавлена до допустимої концентрації:

, (1.5)

де q_ГДК – ГДК шкідливої речовини у повітрі робочої зони, мг/м³.

Необхідну кількість повітря, м³/год, для видалення надлишків шкідливої речовини визначають за формулою:

. (1.6)

Для виробничих приміщень, у яких внаслідок технологічних процесів не виділяються шкідливі речовини (наприклад, адміністративні приміщення трамвайних та тролейбусних депо), необхідну кількість повітря для вентиляції, м³/год, визначають з урахуванням кількості працівників за формулою:

, (1.7)

де N – кількість працівників у даному виробничому приміщенні;

L₁ – нормативна кількість повітря на одного працівника, м³/(год.люд.), яка залежить від питомого об’єму приміщення V_n, м³/люд:

, (1.8)

де V – вільний об’єм приміщення, м³.

Якщо V_n ≤ 20 м³/люд., то L₁ ≥ 30 м³/(год.люд.), а якщо V_n > 20 м³/люд., то L₁ ≥ 20 м³/(год.люд.).