Особливості управління ризиками господарської діяльності

Беззаперечною умовою ефективної діяльності суб’єкта господарювання повинно стати формування системи ризик-мене­дж­менту на підприємстві. У зарубіжних країнах менеджмент ризиків господарювання вже давно став невід’ємною складовою системи управління підприємством в цілому. Адже ґрунтовний аналіз, проведення ідентифікації, оцінки та подальшого коригування ступеня ризику необхідні для: прийняття стратегічних, інноваційних, інвестиційних рішень; прогнозування кон’юнктури ринку, маркетингових досліджень; проведення кредитної політики; формування та оптимізації діагностики портфеля цінних паперів.

Оскільки ризик є економічною категорією, на його ступінь можна впливати через формування та реалізацію стратегії, викорис­тання певних засобів, принципів, тобто через створення своєрідного механізму управління ризиками – ризик-менеджменту. Аналіз наукових праць з проблем управління ризиками дає можливість виділити найпоширеніші трактування даного явища:

спеціальна сфера діяльності підприємства [7, 25];

багатоступінчастий процес, який включає розробку загальної філософії управління ризиками на підприємстві, їх виявлення, аналіз, оцінку і має на меті зменшення та нейтралізацію негативних наслідків [6; 7];

розробка та реалізація різноманітних методів, рекомендацій, заходів, що дають можливість спрогнозувати появу ризику й зменшити його ступінь [21, 22];

процес впливу на суб’єкт господарської діяльності, що забезпечує: максимально широкий діапазон охоплення можливих ризиків, їх обґрунтоване прийняття, зведення ступеня впливу ризиків на суб’єкт до мінімуму, розробку стратегії поведінки цього суб’єкта у випадку реалізації конкретних видів ризиків [7, 12];

сукупність трьох складових: цілевизначення (вибір цілей), ризик-маркетинг (вибір інструментів управління ризиками), ризик-менеджмент (підтримання балансу в трикутнику «люди – цілі – ресурси» в процесі досягнення поставлених цілей з використанням обраних інструментів) [13].

Найбільш повне визначення сутності ризик-менеджменту наве­дено Д. А. Штефаничем, який вважає, що управління ризиками – це сукупність дій економічного, організаційного, технічного характеру, спрямованих на встановлення видів, факторів, джерел ризику, оцінку величини, розробку й реалізацію заходів щодо зменшення його рівня та запобігання можливим негативним наслідкам [31].

Таким чином, управління ризиками можна розглядати як багатоступінчатий процес, який має на своїй меті зменшити або компенсувати збиток для об'єкта ризику при настанні несприятливих подій. Важливо розуміти, що мінімізація збитку і зниження ризику – це не однакові поняття. Друге означає або зменшення можливого збитку, або зниження імовірності настання несприятливих подій. У той же час існують різні фінансові механізми управління, наприклад страхування, які забезпечують компенсацію збитку, ніяк не впливаючи ні на його розмір, ні на імовірність настання.

Основні принципи системи управління ризиками:

1) усвідомлення прийняття ризиків;

2) особиста відповідальність кожного учасника ризик-менедж­менту; колегіальність і демократизм у групі спеціалістів, що займаються проблемами ризику;

3) коректне формулювання мети управління ризиками та можливість впливу на ті характеристики ризиків, які сприяють досягненню мети;

4) об’єктивність, достовірність, повнота й надійність інформації;

5) охоплення управління ризиком усіх горизонтальних і вертикаль­них ієрархічних рівнів підприємства, органічний зв’язок усіх управ­лінських елементів підприємницького ризику (системний підхід);

6) незалежність управління окремими ризиками;

7) мінімізація спектра можливих ризиків та ступінь їх впливу;

8) швидка реакція суб’єкта господарювання на внутрішні та зовнішні зміни, які виражаються в реалізації ризику;

9) врахування фактора часу в управлінні ризиками;

10) мінімізація витрат на організацію та здійснення ризик-менеджменту;

11) інноваційний підхід до управління ризиками.

Розглянемо основні етапи процесу управління ризиком, наведені на рис. 9.1:

Рис. 9.1. Загальна схема процесу управління ризиком

1) аналіз ризику;

2) вибір методів впливу на ризик при оцінці їх порівняльної ефективності;

3) прийняття рішення;

4) вплив на ризик;

5) контроль і коректування результатів процесу управління.

Аналіз ризику – це початковий етап, що має на меті отримання необхідної інформації про структуру, властивості об'єкта та наявні ризики. Отриманої інформації повинно бути достатньо для того, щоб приймати адекватні рішення на подальших стадіях. Аналіз складається з виявлення ризиків та їхньої оцінки. При виявленні ризиків (якісна складова) визначаються всі ризики, властиві досліджуваній системі. Головне на цьому етапі – не пропустити важливих обставин і детально описати всі істотні ризики. Аналіз рівня підприємницького ризику – найвідповідальніший і методично складний етап процесу управління, від якості проведення якого залежить ефективність ризик-менеджменту взагалі. Він передбачає кількісну та якісну оцінки ризику, методичні підходи до проведення яких описано в розділі 7. Оскільки управління ризиками є частиною практичного менеджменту, воно потребує постійного оцінювання та переоцінювання як власне допустимого рівня ризиків для даного підприємства, так і прийнятих рішень, у зв’язку з постійно мінливими внутрішніми та зовнішніми чинниками, що впливають на його діяльність.

Оцінка ризику – це кількісне описування виявлених ризиків, у процесі якого визначаються такі їхні характеристики, як імовірність і розмір можливого збитку. З цією метою формується набір сценаріїв розвитку несприятливих ситуацій і для різних ризиків можуть бути побудовані функції розподілу імовірності настання збитку залежно від його розміру.

Таким чином, виявлення і оцінка ризиків тісно пов'язані між собою, і не завжди можливо розділити їх на самостійні частини загального процесу. Більш того, часто аналіз йде в двох протилежних напрямках – від оцінки до виявлення і навпаки. В першому випадку вже зафіксовані збитки і необхідно виявити причини. В другому випадку на основі аналізу системи виявляються ризики і можливі наслідки.

Після ідентифікації та оцінки ризику необхідно переходити до етапу регулювання ступеня ризику, який охоплює дві стадії:

вибір методів управління ризиком (з оцінюванням їх порівняльної ефективності на основі різноманітних критеріїв);

безпосередній вплив на ступінь ризиків через реалізацію дібраних методів оптимізації ризику.

Як правило, кожний вид ризику допускає кілька традиційних методів його зменшення. Тому виникає проблема оцінки порівняльної ефективності методів впливу на ризик для вибору найкращого з них. Порівняння може відбуватися на основі різних критеріїв.

Після вибору оптимальних методів впливу на конкретні ризики з'являється можливість сформувати загальну стратегію управління всім комплексом ризиків підприємства. Це етап прийняття рішень, коли визначаються необхідні фінансові та трудові ресурси, відбувається постановка і розподіл задач серед менеджерів, здійснюється аналіз ринку відповідних послуг, проводяться консультації з фахівцями.

Процес безпосереднього впливу на ризик трьома основними способами: зниженням, збереженням і передачею ризику наведено на рис. 9.2.

Рис. 9.2. Основні групи методів впливу на ризик

І, нарешті, завершальним етапом управління ризиком є контроль і коректування результатів реалізації обраної стратегії з урахуванням нової інформації. Контроль полягає в отриманні інформації від менеджерів про збитки, що відбулися та вжитих заходах щодо їх мінімізації. Він може відбиватися у виявленні нових обставин, що змінюють рівень ризику, передачі цих відомостей страховій компанії, нагляді за ефективністю роботи систем забезпечення безпеки і т.д. Раз в декілька років повинен відбуватися перегляд даних про ефективність заходів з управління ризиками з урахуванням інформації про збитки, що відбулися за цей період.