Композиція рослинності на території обє’кту

Для озеленення території парку використовувалися групові, солітерні посадки та масиви. Також продумане квіткове оформлення, яке включає в себе виставкову зону рабаток, арабески на території парку та створені розарії на площах на території парку. Більшу частину насаджень займають листяні породи, хвойних – дуже малий відсоток.

Масиви визначають головні перспективи і збільшені паркові пейзажі в зелених насадженнях. В більшій мірі використовувались периферійні паркові масиви, в даному парку вони створюють фон задніх планів, утворюють красиві силуету, а також обмежують простори паркової території по периметру, виконуючи захисні функції. На фоні таких масивів розміщені невеличкі галявини. Основною задачею є те, щоб відтворити характерні риси лісового ландшафту.

Рослинний матеріал всередині масиву розміщується досить компактно. Це сприяє формуванню однорідного і замкнутого характеру мікросередовища. При цьому зменшується видимість всередині масиву і прохідність ділянок, що забезпечує сприятливі умови для розвитку флори та фауни. Масиви складаються з дерев різної величини і є різноманітними по асортименту, однак у центральній частині зберігається переважаюче значення декількох порід. Вони мають більш розчленовану структуру і порізані краї. На краю масиву розташовані дерева змішаних порід, різний зовнішній вигляд і колір листя яких вносять пожвавлення в однорідну зелену масу. Розміщені на узліссі дерева утворюють пишну крону, створюють декоративний ефект, який підсилюється посадкою кущів, що дають плавний перехід від галузей деревостану до трав’яного покриву.

Групи призначені для уточнення об’ємного і колористичного вирішення паркових відкритих просторів. Вони утворюють передній, середній та задній план. Так, біля водойм посаджені малі групи з верб, які утворюють дальні перспективи, верби природно вписуються і гарно виглядають у відображенні водної гладі. У безпосередні близькості до прогулянкових доріжок, висаджені групи з дерев третьої величини, красивоквітучих кущів, що утворюють ближні перспективи. Ціллю більшості групових композицій – створити настрій спокою, і використати метод контрасту (лише тоді, коли виникає небезпека виникнення монотонності). Дерева для груп з різних порід підібрано з урахуванням однакової тривалості процесу їхнього розвитку, ефекту сезонного фарбування листя.

Деревно-чагарникові групи невеликі гаї, які були створені на парковій території, покликані забезпечувати комфортні умови відпочинку, регулюючи інсоляційний режим та затишок, захист від вітрів.

Також при озелененні парку використовувалися рядові посадки, які виконували функцію куліс, та рам, а також направляють відвідувачів.

Рослини, що використовувались для озеленення паркової території наведені в таблиці 3.3.2.

Солітери сприяють переходу масиву і груп до газонів. Розміщуються на самих цікавих місцях паркових просторів, де очікується створення самого бажаного і невимушеного ефекту. Мають таке призначення як:

Ø для збільшення різноманіття верхніх контурів масивів і груп;

Ø створення рамки;

Ø оформлення переднього плану, глибоких перспектив паркового простору;

Ø розчленування паркового простору, внесення динамічності та різноманітності силуету;

Ø створення вертикального різноманіття берегової лінії водойми;

Ø поєднання паркових алей з оточуючим парковим середовищем;

Ø створення тінистих куточків на алеях;

Ø передній, середній план перспективи домінанта.

Наприклад, солітер, який створений із дуба звичайного в масиві. Велична і розкидиста крона дуба є основним акцентом в композиції.

Велику роль в лісопарку відіграє освітлення. Світло і продовжені ним тіні мають першочергове значення для композиції зелених насаджень. Вони сприяють прояву просторової організації паркових територій, їх глибинну композицію, об’ємної пластики, фактури, колір, окремих просторових форм. Природне освітлення території залежить, як від місце знаходження, так і від зміни сезонних циклів, від часу доби. Зазвичай основна увага приділяється розпреділенню світла і тіні в літку, коли зелене насадження найбільш декоративне. При цьому має велике значення освітлення рослинних угрупувань та об’ємних елементів ландшафту. Наприклад, розміри і малюнок падаючих тіней, а також чергування світла і отінених відкритих просторів.

У безлистяний період, ефект світло-тіні також має велике значення. Зимою, коли тіні від дерев і кущів стають більш довгими, вони сприяють виявленню особливостей рельєфу парку, придають незвичайну мальовничість засніжених пейзажів, а також створюють на сніжному покриві, тротуарах, стінах споруд орнаменти, в яких відображається особливість структурної крони і характер галуження.

Найбільш сприятливе є ранкове освітлення. Падаючі тіні набувають легкості і прозорості, що додає пейзажу особливої виразності. В полудень тіні, що відкидають дерева і споруди стають короткими і щільними обрисами предметів. Освітлення просторів підсилюється, м’якість пейзажу втрачається. Під вечір тіні знову видовжуються, але вечірнє сонце придає золотисто-червонувате забарвлення пейзажу. Тому і враження при зміні освітлення також змінюється: характер рослинності також залежить від порід дерев, масивності насаджень та кольору листя і хвої. Важливе значення має форма крон та стовбурів дерев: віковий дуб виглядає як могутній велетень, порівняно з прямим деревом верби, липи, ялини.

Квіткове оформлення являється невід’ємним елементом зеленого будівництва. Квіти прикрашають парк та мають велику силу емоційної дії, вони створюють головні акценти в колористичному оформлені зелених насаджень.

В парку були використані такі типи квіткового оформлення:

· клумби;

· розарій;

· рабатки.

По тону забарвлення квіти можна поділити на дві основні групи:

Ø теплі тони − червоний, рожевий, оранжевий, жовтий, кремовий, жовто-зелений та інші;

Ø холодні тони − фіолетовий, синій, блакитний, блакитно-зелений, сріблястий.

Квітники відіграють важливу роль в побудові паркової композиції. Квітники мають велику силу емоційного сприйняття створюючи головні акценти в колоритному оформлені декоративних насаджень. Цвіте з кінця лютого і до початку заморозків. В даному випадку квітник використовується біля груп з дерев і чагарників.

Розарій – це монокультурний сад, який дозволяє показати велике різноманіття видів (штамбові, виткі, клубневі) та сортів троянд. Планування розаріїв повинне підкреслювати пишність і красу троянд. В даному парку розарій запроектований із східної сторони біля кафе на площі округлої форми та у північній частині на площі. Культура витких і штамбових троянд потребує обладнання спеціальних опор.

Рабатки створені при головному вході із таких видів як герань горизонтальна та агератуму мексиканського.

Водойма має велике естетичне значення, прикрашає парк та позитивно впливає на стан відвідувачів. Також водойма є своєрідним регулятором навколишнього середовища, оскільки вона може трохи знижувати влітку температуру повітря та підвищувати вологість.

Газон – невід’ємна частина благоустрою парку. На даній території він являє собою штучний і природний декоративний покрив, що складається в основному зі щільно зростаючих багаторічних злаків. В основному на території парку використаний звичайний садово-парковий.

Звичайний садово-парковий газон виконує як декоративну, так і практичну функцію, отже він повинен бути декоративним, довголітнім, тіньовитривалим, стійким до механічних ушкоджень, засухостійкий.

В південно-західній частині парку переважають закриті простори з деревної рослинністю, що надає парковим пейзажам особливу динамічність.

Прогулянкові маршрути розміщуємо серед інтенсивної зелені у віддалені від основних магістралей і інших споруд парку на такій відстані, щоб була забезпечена тиша і огляд цікавих ландшафтних композицій.

Основною вражаючою окрасою будь-якого парку є зелені насадження. Саме рослини створюють настрій у нашому парку: веселий чи сумний, замріяний чи зосереджений, спокійний чи збуджений. Все залежить від виду рослини, форми, забарвлення.

Слід зазначити, всі запроектовані композиційні вузли даної паркової території, їх об’ємно-просторові рішення тісно пов’язані з ідейним навантаженням та функціональним призначенням кожного елементу зони. Передбачені як плавні переходи від закритих до відкритих просторів, так і несподіване відкриття перспектив.