Методические рекомендации 1 страница

Передмова.................................................................... 9

Вступ до курсу................................................................11

Розділ І. Феномен людського життя..................................14

§ 1. Феномен людини та основні тлумачення її походження...............................................................15

§ 2. Роль природно-історичного середовища і спадковості у формуванні та розвитку людини..................20

§ 3. Природні, соціокультурні та духовні виміри людського життя.................................................26

§ 4. Сутність людини та сенс людського життя..............30

§ 5. Ціннісні виміри людського життя. Смерть і безсмертя................................................................36

§ 6. Поняття творчості, свободи і відповідальності.........42

§ 7. Повнота життя і щастя.........................................47

Що прочитати?.......................................................49

Запитання для самоконтролю...................................49

Дискусійні питання..................................................50

Словник....................................................................50

Розділ II. Світ та особливості його існування......................53

§ 1. Поняття світу......................................................54

§ 2. Людина і Космос, Всесвіт і Земля...........................55

§ 3. Поняття матеріального та ідеального.....................60

§ 4. Рух як загальний спосіб існування світу.................66

§ 5. Простір і час.......................................................75

§ 6. Проблема єдності світу.........................................79

Що прочитати?........................................................83

Запитання для самоконтролю....................................83

Дискусійні питання..................................................83

Словник...................................................................84

Розділ ІІІ. Душевне життя і духовність людини.................86

§ 1. Поняття "дух", "душа", "духовність". Співвідношення духовного і тілесного.....87

§ 2. Почуття, інтелект, воля. Ідеали в житті людини......95

§ 3. Честь, совість, гідність людини. Інтелігентність і порядність....100

§ 4. Правда, хиба, істина — їхня єдність та відмінність між ними. Прихильність як прояв духовності.....104

§ 5. Віра, надія, любов як духовно-практичні виміри людини........109

§ 6. Прекрасне і потворне.........................................114

§ 7. Добро і зло — вінець духовності...........................117

Що прочитати?....................................................120

Запитання для самоконтролю.................................120

Дискусійні питання................................................121

Словник.................................................................121

Розділ IV. Свідомість і пізнання.....................................123

§ 1. Розуміння свідомості..........................................124

§ 2. Структура свідомості. Свідоме і несвідоме.............128

§ 3. Свідомість і праця. Спілкування і мова.................133

§ 4. Суспільний характер свідомості...........................138

§ 5. Що таке пізнання...............................................141

§ 6. Розуміння істини. Істина та її критерії..................147

§ 7. Розуміння методу пізнання та закону...................150

Що прочитати?......................................................155

Запитання для самоконтролю..................................155

Дискусійні питання................................................156

Словник.................................................................156

Розділ V. Людина і природа...........................................158

§ 1. Що таке природа................................................159

§ 2. Історичний розвиток уявлень про природу............162

§ 3. Розуміння біосфери та ноосфери..........................165

§ 4. Природа як сукупність об'єктивних умов існування людства......169

§ 5. Природа як об'єкт знання і пізнання...........................175

§ 6. Виживання людини і людства — нагальна проблема сучасності......179

Що прочитати?.............................................................182

Запитання для самоконтролю.........................................183

Дискусійні питання........................................................183

Словник.........................................................................184

РозділVІ. Суспільне життя людини........................................186

§ 1. Поняття "суспільство", "суспільне", "соціальне", "соціум". Суспільство як самоорганізована система...187

§ 2. Соціальна структура, її основні елементи......................194

§ 3. Сім'я в соціальній структурі суспільства.......................206

§ 4. Поняття етносу. Рід, плем'я, народність, нація.............206

§ 5. Роль ментальності в життєдіяльності суспільства....211

§ 6. Особливості історичного розвитку українського етносу та нації.......214

§ 7. Прогрес і періодизація суспільного розвитку.................218

Що прочитати?.............................................................223

Запитання для самоконтролю.........................................223

Дискусійні питання........................................................224

Словник.......................................................................224

РозділVII. Політичні засади людського існування....................226

§ 1. Поняття політики. Політика і влада.............................227

§ 2. Політична система.....................................................235

§ 3. Політична демократія................................................240

§ 4. Особливості правової, соціально-справедливої держави та громадянського суспільства........243

§ 5. Громадські рухи й організації. Політичні партії і влада......250

§ 6. Політика й ідеологія..................................................255

§ 7. Політична еліта і народ...............................................257

Що прочитати?..............................................................258

Запитання для самоконтролю..........................................259

Дискусійні питання........................................................259

Словник.........................................................................259

РозділVIII. Людина і культура......................................261

§ 1. Поняття культури..............................................262

§ 2. Матеріальна та духовна культура.........................270

§ 3. Культура і цивілізація........................................274

§ 4. Історичність культури. Спадкоємність, традиції і новаторство в культурі.....277

§ 5. Національне та загальнолюдське в культурі. Багатоманітність та взаємодія культур........280

§ 6. Культура особистості..........................................285

§ 7. Культура, гуманізм, прогрес...............................289

Що прочитати?......................................................293

Запитання для самоконтролю..................................293

Дискусійні питання................................................294

Словник.................................................................294

РозділIX. Світогляд як найвища форма самоусвідомлення...................296

§ 1. Поняття світогляду............................................297

§ 2. Мораль і світогляд.............................................307

§ 3. Мистецтво і світогляд.........................................310

§ 4. Історичність світогляду......................................320

§ 5. Міфологія як світогляд.......................................322

§ 6. Загальна характеристика релігійного світогляду............327

§ 7. Особливості наукового світогляду........................332

§ 8. Філософія і світогляд..........................................337

Що прочитати?......................................................345

Запитання для самоконтролю..................................346

Дискусійні питання................................................346

Словник.................................................................347

Висновки.................................................................. 348

Кожен має право на свободу світогляду і віросповідання.

Конституція України. — Ст. 35

Передмова

Дорогі друзі! Колектив авторів пропонує вам підручник, підготовлений відповідно до програми, затвердженої Міністерством освіти і науки України для учнів загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладів І—II рівнів акредитації. Ми сподіваємося, що він допоможе вам у пізнанні сутності сучасної дійсності, формуванні власних поглядів на Людину і Світ, розумінні їх взаємозв'язку і взаємозалежності, шляхів подальшого розвитку нашого буття.

Основною ідеєю підручника є визнання людини як найвищої цінності на Землі, окреслення найбільш перспективних шляхів формування особистості, яка поєднує в собі патріотизм і любов до своєї Вітчизни, стверджує демократичні цінності громадянського суспільства та прагне жити в рідній процвітаючій Україні.

Творенню особистості нового типу, безумовно, сприяють.

Передмова

сучасні зміни в економічному й духовному розвитку української незалежної держави. За десять років в Україні склалися нові соціально-економічні, політичні й культурні реалії, відбулися глибинні зміни в суспільній свідомості. Громадяни України всіх національностей все більше усвідомлюють себе як політична надія. Україна остатрчно утвердила себе як суверенна держава, стала повноправним суб'єктом міжнародних відносин, важливим фактором стабільності у світі. За роки незалежності в Україні закладено підвалини сучасної політичної системи на принципах народовладдя, відбулося становлення парламентаризму і вертикалі виконавчої влади; формується незалежна судова система. Важливою віхою політичного життя держави стало прийняття нової Конституції. У суспільстві забезпечуються внутрішня стабільність і громадянський мир.

Водночас духовне багатство й матеріальний добробут українського народу значною мірою залежать від рівня розвитку світоглядної культури й громадянської позиції кожної людини. Підручник "Людина і світ" саме й покликаний слугувати благородній справі формування сучасного світогляду молодої людини — представника нової генерації українського народу.

Автори підручника далекі від думки, що все сказане тут є "істиною в останній інстанції". Водночас вони переконані, що запропоновані у цій книзі роздуми й спостереження стануть у добрій нагоді для розуміння вами, нашими молодими сучасниками, свого місця у Світі.

Підручник підготували: член-кореспондент НАН України, доктор філософських наук, професор Л.В. Губерський (Передмова, Вступ до курсу, розділи I, II, IX, Висновки); академік НАН України, доктор філософських наук, професор В.Г. Кремень (розділи VI, VII); кандидат філософських наук, доцент А.О. Приятельчук (розділи II, III, IV, IX); член-кореспондент АПН України, доктор філософських наук, професор В.П. Андрущенко (розділ VIII); кандидат філософських наук, професор П.І. Скрипка (розділи I, IV, V, VIII); кандидат філософських наук, доцент В.Ф. Цвих (розділ VII); кандидат філософських наук, доцент В.Л. Чуйко (розділ III); старший викладач О.В. Шинкарук (розділ VI); доктор філософських наук, професор В.І. Ярошовець (розділ V).

Вступ до курсу

Із власного життєвого досвіду та передмови до підручника "Людина і світ" ви вже знаєте, що без світоглядного вибору людина позбавлена повноцінної реальної життєвої діяльності.

Сам світоглядний вибір є досить складним явищем, і визначають його насамперед такі основні моменти. По-перше, цей процес є індивідуально-особистісним творенням людиною цілісної картини світу. Це творення ґрунтується на прагненнях і бажаннях людини, воно визначене нестримною жагою до усвідомлення нею цілей, мети і характеру своєї діяльності. Тобто шлях до того, чого прагне людина, вона вибирає і окреслює сама. По-друге, не кожна людина має здатність самостійно визначитись у світобаченні. Тому вона з необхідністю звертається до надбань світоглядної культури, які творяться, як правило, видатними особистостями або невеликими творчими колективами. І, по-третє, людина тільки на рівні поєднання власного бачення світу і суспільно-узагальненого відношення до нього робить свій єдиний і неповторний світоглядний

Вступ до курсу

вибір — займає відповідну своїй душевно-природно-соціальній сутності життєву позицію. Життєва позиція — це вихідний момент, початок діяльності людини в певному напрямі. Це те, з чого починається і чим закінчується життєвий шлях людини як особистості.

Природно-історично склалося так, що теоретичними підвалинами формування життєвої позиції особистості постали такі основні типи світогляду як міфологія, релігія, наука і філософія.

Зважаючи на те, що переважна більшість сучасної літератури визначає світогляд як цілісну картину світу, яка є дійсною тільки в системі "Людина — світ", підкреслимо таке:

1. Міфологія — це цілісна картина світу, де основним персонажем є Людина (розумна Тварина з душею), а возвеличується, абсолютизується Природа.

2. Релігія — це цілісна картина світу, де основним персонажем є Людина (істота, що має тіло і душу, вірить у винятковість надприродного), а возвеличується, абсолютизується Надприродне (Бог, Диявол та ін.).

3. Наука — це цілісна картина світу, де основним персонажем є Людина (Істота, яка пізнає і перетворює Світ), а возвеличується, абсолютизується Істина.

4. Філософія — це цілісна картина світу, де основним персонажем є Людина (Істота, яка здатна бути мудрою), а возвеличується, абсолютизується Відносність.

Таке визначення основних теоретичних підвалин світогляду показує, що в реальній дійсності кожна особистість має неповторний, особливий світогляд, який є комплексним явищем і в якому переплітаються елементи міфологічності, релігійності, науковості і філософічності. Одночасно в цьому переплетінні завжди переважають елементи того чи іншого світоглядного типу — тільки так світоглядно конкретизується життєва позиція людини.

Саме тому в повсякденному житті людина прагне такого світогляду, який відкрив би шлях до її власної економічної визначеності й захищеності, до її власного відносно високого рівня політичної свободи, духовної наснаги і душевного спокою. Такий світогляд як цілісне теоретичне явище, як "рецепт" для кожної особистості ще не вироблений, і що найважливіше — ніколи не буде вироблений. Однак людина має

Вступ до курсу

перебувати у постійному пошуку саме такого світогляду, знаючи, що це прагнення є вічним, хоча мета недосяжна. Саме в цьому прагненні людина досягає високого рівня прозорості власного світоглядного вибору й відповідно до нього намагається відбутись у світі. Але реальний процес життя людини, як правило, або далекий, або близький до її світоглядного вибору. Абсолютної відповідності між світоглядним вибором і реальним процесом життя людини не було, немає і бути не може. Проте це не означає, що загальновідома фраза: "Обставини сильніші за нас" — цілком правильна. Річ у тім, що в тому чи іншому типі світогляду є свій рівень визначення місця людини у світі, її активності, її діяльності — її сили врешті-решт. Водночас ця активність обмежується. Наприклад, міфологія пропагує безсилля людини щодо природи, а релігія — сліпу віру в Бога, наука підтримує бездушність, а філософія — необмежену критичність. Тому від того, як людина усвідомлює і переваги тієї чи іншої світоглядної культури, і її обмеженість, багато в чому залежить життя людини.

Дійсно, сьогодні людина добре розуміє, що без освоєння досягнень світоглядної культури, основ мистецтва, літератури, міфології, релігії, науки і філософії не може бути прогресу в реальному житті як окремої людини, так і того чи іншого типу суспільства. Більше того, хоч обставини часто сильніші за людину, потрібно пам'ятати, що, врешті-решт, творцем цих обставин є сама людина. Якщо обставини гальмують рух людини до щастя, їх потрібно змінити. Таке розуміння співвідношення світоглядного вибору і реального процесу життя людини приводить до загального висновку: завжди, в усі періоди історії людської цивілізації докорінних змін (у прогресивному чи регресивному аспекті) не відбувалось доти, поки докорінно не змінювався світогляд.

Життя в Україні досягне вершин прогресивно-цивілізованого рівня, який відповідає гуманістичній природі людини, тільки тоді, коли високому рівню розвитку відповідатиме світогляд українського народу, коли український народ виявить високоефективну здатність і змогу втілити цей світоглядний вибір у реальному процесі життя.

Носієм цієї "здатності" і "змоги" завжди була, є й буде Людина. Тому саме цьому феномену присвячений перший розділ підручника.

Феномен людського життя

Розділ I

Нині, коли ми вступили у третє тисячоліття, зростає інтерес до проблем людини. Ким є людина? Чи можна вважати її унікальним творінням на Землі? Чому на відміну від інших природних істот вона наділена всерозумінням? Яка природа людини? Що визначає її духовність? У чому драма людських відносин і людського існування? У чому сенс і цінність людського життя? Ці та інші питання, ми в цьому переконані, особливо турбують вас, тобто тих людей, які попрощалися з дитинством і прийшли до весни людського життя — юності.

Феномен людського життя

§ 1. Феномен людини та основні тлумачення її походження

Пошук відповідей на ці та інші "вічні" питання відбито у численних міфах народів світу, в релігійних книгах, наукових працях та філософських текстах різних епох. Вивчаючи літературу, історію, біологію та інші предмети, ви знайомились із ними.

Людина — унікальне творіння у Всесвіті. Вона непоясненна, незбагненна, загадкова. Ні сучасна наука, ні філософія, ні релігія не можуть повною мірою розкрити таємницю людини. Можливо, ви наблизитесь до її пізнання. Але перед тим слід звернутись до поглядів, які знаходяться у спадщині попередніх поколінь.

Називаючи ті чи інші якості людини, видатні мислителі доходять висновку, що з-поміж них є визначальні, принципово важливі. Упродовж тривалого розвитку світоглядної культури виділялись з них то одні, то інші: людина є політична (полісна) істота (Арістотель); людина — це мисляча річ (Р. Декарт); людина — це істота, яка виробляє знаряддя праці (Б. Франклін); людина — це тварина, яка має особливу зовнішню організацію і здатність користуватися знаряддями праці та зброєю (К.А. Гельвецій); людина розумна (гомо сапієнс) (К. Лінней); це єдина істота, яка знає, що вона є (К. Ясперс); людина, котра грає, або людина-актор (Й. Гейзінге); сутність людини становить сукупність усіх суспільних відносин і предметно-практична діяльність, що є поглибленим визначенням людини як такої, котра працює (гомо фабер) (К. Маркс); нарешті, людина як істота творча. З висоти нашого часу окремі з цих висловлювань, на перший погляд, дивні.

Однак вони, як і інші, тут не названі, складалися поступово, залежно від того, як розкривалися творчі можливості людини в процесі її еволюції. Як ми вважаємо, будь-яке визначення залишиться таким же незавершеним, як і історія людства.

І доки існує людство, триватимуть пошуки людиною відповіді на запитання — хто ж вона є?

Нам належить здійснити свій пошук.

Отже, хто є людина? На перший погляд, це питання зовсім просте. Дійсно, хто ж не знає, що таке людина? Кожен із

Розділ I

нас впевнено виділяє людину з навколишнього світу. Її відмінність від інших істот вважається цілком очевидною. Однак річ у тому, що те, що нам здається найближчим, найбільш знайомим, насправді є найбільш складним, як тільки ми робимо спробу збагнути його сутність.

Видатний німецький філософ І. Кант дійшов висновку, що у філософії є лише три запитання, на які вона має дати відповідь: що я можу знати? Що я маю робити? На що я можу сподіватися? Як не дивно, а зводяться вони до одного запитання: хто є людина?

Отже, філософську програму осягнення людини можна афористично визначити словами Сократа: "Пізнай самого себе". Спробуйте осмислити значення цих слів. Адже у цьому корінь і стрижень усіх світоглядних проблем. Історія розвитку людини і світу свідчить, що процес осмислення феномену людини далекий від завершення, і ця незавершеність породжена насамперед первинним і найскладнішим питанням про походження людини.

Вирішення проблеми походження людини у світоглядній історії має гіпотетичний характер.

У міфологічному світогляді походження людського життя пояснюється породженням людей тваринами або виникненням їх із якоїсь частини тіла тварин. Найтиповішим тут є тотемізм (тотем у перекладі з мови північноамериканських індіанців означає "його рід"). Тобто це рослина, птах чи найчастіше тварина, від якої походить рід, це реальний предок, від якого залежить життя і добробут роду в цілому і кожного його члена зокрема. Згадаймо хоча б твори Ф. Купера про індіанців, про назви родів чи племен — рід ведмедя, плем'я бізона тощо.

У такому розумінні походження людини знайшло відображення господарське життя первісних людей, основою якого було збиральництво, мисливство, рибальство, тобто "присвоююча економіка". З переходом до землеробства у міфології з'являється інший мотив: велика Праматір-Земля у її шлюбі з Батьком-Небом породжує все живе, у тому числі людину.

Подальший розвиток виробництва зумовлює зміну поглядів людини на своє походження, що має відображення у міфах: людина виникає, наприклад, з глини, змішаної з кров'ю бога Абзу (Вавилон), титан Прометей створює людину з

Феномен людського життя

глини, змішаної зі сльозами, дарує їй вогонь, навчає мистецтва та ремесел (Стародавня Греція).

У релігійному світогляді походження людського життя ґрунтується на підкресленні акту божественного творіння. У Біблії, наприклад, так сказано про шостий день творіння: "І створив Господь Бог людину з пороху земного, і дихання життя вдихнув у ніздрі її, — і стала людина живою душею". Аналогічно вирішено питання про походження людини і у священній книзі мусульман — Корані, хоча там людина створюється не з "пороху земного", а з глини.

Космічні гіпотези походження людини виникають ще в давнину. Вони досить популярні й сьогодні, коли людина почала освоювати ближній Космос і проникати у далекий Космос. Їхню сутність можна коротко сформулювати так:

• у Всесвіті знаходиться "насіння життя", яке космічним пилом, метеоритами, кометами заноситься на планети. Витоки такого підходу належать ще до V ст. до н. е. — вчення давньогрецького мислителя Анаксагора з його ідеєю панспермії. Нині, коли в метеоритах знайдено практично всі амінокислоти, що складають живе, до цього припущення наука повертається на якісно нових засадах;

• космічні прибульці залишили на Землі своїх представників. Отже, з цього погляду життя людини є суто космічним явищем;

• життя на Землі є реалізацією особливої космічної енергії, тому воно унікальне за своєю природою.

У сучасній космології існує антропний, або антропологічний, принцип, за яким увесь осяжний Всесвіт, Метагалактика еволюціонували у напрямі створення думаючої істоти на Землі (і, очевидно, на інших планетах біля інших зірок), людини, через яку матерія усвідомлює сама себе і свідомо регулює свій подальший розвиток.

Еволюційна гіпотеза ґрунтується на тому, що людина має природну (земну) передісторію. Думки про це з'явилися ще в Стародавній Греції (Анаксімандр вважав, що люди, як і всі живі істоти, зародилися спочатку у воді, потім почали заселяти і землю; на думку Демокріта, всі речі і живі істоти складаються, як і душі, в атомів — різноманітних найдрібніших і неподільних частинок). Проте минуло понад дві тисячі років, перш ніж наукою було доведено походження людини від тваринних предків.

Розділ I

Такі видатні вчені, як К. Лінней, Ж.-Б. Ламарк, і особливо Ч. Дарвін, переконливо довели, що людина є останньою найдосконалішою ланкою в ланцюзі розвитку живих істот і має спільних предків з людиноподібними мавпами.

Ця спільність виявляється у тому, що ми спостерігаємо спільні риси будови тіла, подібність у розвитку зародків людини і тварини та ін., про що йшлося у шкільному курсі загальної біології. Тобто еволюція анатомо-фізіологічної будови тварин створює передумови для переходу до анатомо-фізіологічної будови людини з її вертикальним положенням тіла, спеціалізацією форм та функцій рук, які Гегель назвав "знаряддям знарядь", голосового апарату, органів чуття, головного мозку тощо.

Згідно з еволюційною гіпотезою головною у становленні людини, поряд із висловленим вище, є праця. Виготовлення людиною штучних знарядь праці зумовлює розвиток її свідомості, вдосконалення функцій органів чуття і мозку, що сприяло розвиткові пізнавальних можливостей, і вона почала принципово по-новому ставитися до навколишнього світу.

Останнім часом привертають до себе увагу припущення про штучне походження людини. Вони пов'язані з сучасними науково-технічними досягненнями людства, зокрема з освоєнням космічного простору, створенням роботів, вирощуванням зародків людини у пробірках, клонуванням тощо. Основною тут є думка про створення людини високорозвиненими представниками неземних цивілізацій, про якогось великого експериментатора. І якими б неймовірними на перший погляд не здавалися ці припущення, ними не можна нехтувати, виходячи з уже відомого людству принципу: "Цього не може бути, тому що не може бути ніколи".

Загалом сучасна класична наука підтверджує тільки природне походження людського життя. Адже тіло людини, його склад, клітинна будова, як і всього живого на Землі, дуже подібні до тваринних, відмінність полягає лише в складності, високоорганізованості їх. У людини як живої істоти біохімічні, біофізичні процеси, обмін речовин, енергією, інформацією схожі з вищими тваринами.

Посилання на те, що людина — єдина розумна істота на Землі, чим вона і відрізняється від тварин, — непереконливі за своїм змістом. Зародки "розумності" є і в тварин, вони породжені

Феномен людського життя

еволюцією форм відображення зовнішнього світу в живій природі. Йдеться, зокрема, про те, що психіка високоорганізованих тварин (тобто таких, що мають центральну нервову систему та розвинений головний мозок) є передумовою виникнення і розвитку людської розумності.

Таке розуміння походження людського життя дає підстави стверджувати сьогодні, що в системі "людина — світ" майже всі гіпотези пояснюють людське життя як земне явище.

Однак перш ніж розглядати сутність людського життя, потрібно зупинитися на ще одному важливому і невирішеному питанні сучасності — про місце людини у світі, або чи одні ми у Всесвіті? На це запитання різні світогляди завжди давали два альтернативні варіанти відповідей.

Ще в міфологічних уявленнях уся природа була населена людиноподібними істотами. Це можна пояснити тим, що в давнину люди наділяли явища і сили природи людськими якостями, що робило їх зрозумілішими.

Надалі, з розрізненням людиною тіла і душі, виникають уявлення про існування безтілесних істот ("духів") не лише на Землі, а й у Всесвіті. Це пов'язано з виникненням релігійного світогляду, адже всі релігії визначають існування й інших, крім людей, істот (добрих чи злих), наприклад, ангелів, котрі можуть з'являтися між людьми, хоча живуть здебільшого "на небі".

Серед стародавніх філософів, у мислителів періоду Відродження була також досить поширеною думка про існування безлічі інших світів, населених якимись істотами, подібними до людини чи несхожими на неї.