Загальна частина. Змістовий модуль 1. Загальні положення кримінології

Змістовий модуль 1. Загальні положення кримінології

Тема 1. Поняття, предмет, методи та система кримінології. Історія становлення кримінології

1. Поняття, предмет і система кримінології.

2. Методологія та методика кримінологічної науки.

3. Історія становлення та розвитку кримінології.

Поняття, предмет і система кримінології

Злочинність є поширеним і надзвичайно шкідливим суспільним явищем, тому боротьба з нею є одним із основних завдань держави та її інституцій. Держава на законодавчому рівні визначає, які діяння є злочинними і встановлює вид та розмір покарання, що має бути застосоване щодо осіб, які їх учинили.

Разом з тим, завдання протидії злочинності полягає не стільки в покаранні осіб, які вчинили злочини, а в попередженні, профілактиці, недопущенні злочинів. Для того, щоб вести ефективну боротьбу зі злочинністю як соціальним явищем, необхідно досліджувати її структуру та динаміку, виявляти причини й умови вчинення окремих злочинів і злочинності в цілому, вивчати особу злочинця, прогнозувати можливі тенденції розвитку злочинності у майбутньому і на цій основі розробляти заходи профілактики злочинності та планомірно здійснювати діяльність щодо її попередження. Саме ці питання досліджує кримінологічна наука.

Кримінологія – це наука про злочинність, її причини, особистість злочинця і заходи запобігання злочинності (Юридична енциклопедія, т. 3, с. 410).

Завданнями кримінології є:

1) соціологічне, психологічне та правове осмислення злочинності;

2) комплексний аналіз процесів і явищ, що зумовлюють злочинність, тенденцій її розвитку;

3) вивчення особи злочинця, його біологічних, психічних та соціальних якостей;

4) вироблення науково обґрунтованих рекомендацій щодо попередження, зниження рівня злочинності та окремих її проявів [80, c. 6].

Предмет дослідження кримінології перебуває на стику двох суспільних наук – права й соціології, тобто кримінологія – це комплексна, соціолого-правова наука.

Об’єктом науки кримінології є суспільні явища, пов’язані зі злочинністю та іншими правопорушеннями, причинами й умовами злочинності, місцем і роллю особи злочинця в системі суспільних відносин, а також з вирішенням завдань запобігання та профілактики правопорушень.

Будь-яка галузь науки має свій предмет дослідження. Саме предмет дослідження визначає її місце й роль у системі інших наук. Предмет дослідження певної науки також визначає й обумовлює її методику.

Предмет дослідження науки кримінології включає такі основні елементи:

1) злочинність як соціальне явище;

2) окремі злочини як конкретні прояви злочинності;

3) особа злочинця;

4) причини й умови злочинності у цілому та окремих злочинів, зокрема (детермінанти злочинності);

5) основні форми й методи запобігання як злочинності в цілому, так і певним її видам та окремим злочинам.

Окрім того, кримінологія досліджує «фонові явища злочинності» – пияцтво, алкоголізм, наркоманію, проституцію тощо. Ці явища є важливими детермінантами злочинності, зокрема її насильницьких та корисливих видів.

Кримінологія досліджує також віктимну поведінку жертв злочинів як важливу детермінанту злочинності. Слід зазначити, що віктимологія уже виділилася із кримінології в окрему галузь науки.

Кримінологічні дослідження та їх результати є основою для прогнозування майбутнього стану злочинності, вироблення заходів протидії та планування боротьби з нею, та й, у загальному, для формування кримінально-правової політики держави в цілому.

Кримінологія, як і будь-яка наука виконує чотири основні функції: 1) описову; 2) пояснювальну; 3) прогностичну; 4) регулятивну.

Кримінологія є наукою комплексною. Досліджуючи соціально-правові явища, що складають її предмет, вона використовує здобутки як правових так і інших суспільних наук.

Кримінологія тісно пов’язана з науками про суспільство й людину, зокрема з філософією, соціологією, політологією, теорією управління, економічною теорією, педагогікою, психологією та іншими соціальними науками.

Філософія є загально-методичною базою для всіх наук про природу й суспільство, у тому числі й для кримінології. Кримінологія використовує багато філософських категорій та законів, пристосовуючи та конкретизуючи їх стосовно свого предмета дослідження.

Кримінологія тісно пов’язана з соціологією. Соціологія досліджує життя суспільства в цілому. Важливою складовою предмета дослідження соціології є соціальна патологія – проблеми пияцтва, алкоголізму, наркоманії, безробіття, інші соціальні аномалії. Особливий інтерес для кримінології складають соціологічні дослідження девіантної поведінки (такої, що відхиляється від загальноприйнятної) та її крайніх проявів – злочинності.

Кримінологічні дослідження мають прикладний характер. Їх результати також використовуються іншими науками, що досліджують окремі питання злочинності та розробляють пропозиції щодо ефективної протидії цьому явищу.

Кримінологічна наука напрацювала значний за обсягом науковий і практичний матеріал. У зв’язку з цим постала необхідність його структуризації та систематизації.

Система кримінологічної науки – це організована сукупність кримінологічних знань, теорій, суджень, розподілених за певними критеріями на окремі однорідні складові частини, які внутрішньо узгоджені між собою та взаємодіють.

Систематизація – це розчленування, розподіл єдиних кримінологічних знань на певні окремі складові однорідні частини.

Кримінологічну науку поділяють на окремі складові частини, тобто класифікують за різними критеріями:

· за складовими елементами її предмета дослідження;

· за рівнем узагальнення науково-практичної інформації;

· за особливостями контингенту злочинців;

· залежно від специфіки їх антисоціальної спрямованості і злочинної мотивації.

За складовими елементами її предмета дослідження виділяють наукові положення щодо злочинності в цілому та окремих її видів, щодо особи злочинця, щодо причин та умов злочинності та її окремих проявів, щодо заходів протидії злочинності.

За рівнем узагальнення науково-практичної інформації кримінологія поділяється на Загальну та Особливу частини.

У Загальній частині кримінологічні явища й поняття аналізуються в цілому, узагальнено, без виділення специфіки окремих злочинів чи їх видів. У Загальній частині кримінології досліджуються також проблеми її становлення та подальшого розвитку, методологія та методика кримінологічних досліджень, кількісні та якісні показники злочинності, детермінація злочинності, особа злочинця, основи кримінологічного планування і прогнозування злочинності, загальні положення щодо профілактики та запобігання злочинності.

В Особливій частині міститься кримінологічна характеристика окремих видів та груп злочинів. Критеріями групування злочинів є: особливості контингенту злочинців (жіноча злочинність, злочинність неповнолітніх, рецидивна злочинність, професійна злочинність тощо); зміст злочинних посягань (насильницькі злочини, корисливі злочини, необережні злочини та ін.); об’єкт посягання (злочини проти власності, злочини проти правосуддя, злочини проти громадської безпеки, злочини проти життя і здоров’я особи та ін.); сфера злочинної діяльності (злочини у сфері економіки, злочини у сфері службової діяльності, злочини у місцях позбавлення волі тощо). Можуть бути й інші критерії класифікації злочинності.