Принципи побудови мікропроцесорних систем

В основу побудови мікропроцесорних систем (МПС) по­кладено три принципи — магістральності, модульності, мікро-програмного керування.

Принцип магістральності визначає характер зв'язків між функціональними блоками МПС — усі блоки з'єднані з єди­ною системною шиною.

Принцип модульності полягає в тому, що система будується на основі обмеженої кількості типів конструктивно і функціо­нально завершених модулів. Кожний модуль МП системи має вхід керування третім (високоімпедансним) станом. Цей вхід називається (Chip Select) — вибір кристала або (Output Enable) — дозвіл виходу.

Дію сигналу для тригера показано на рис. 1.3. Вихід­ний сигнал тригера Q з'являється на виводі лише_за актив­ного (у цьому випадку — нульового) рівня сигналу . Якщо , тригер переводиться у високоімпедансний стан. Вихід тригера є тристабільним, тобто може перебувати в одному з трьох станів: логічної одиниці, логічного нуля або у високоімпедансному. У кожний момент часу до системної шини МПС під'єднано лише два модулі - той, що приймає, і той, що передає інформацію. Інші знаходяться у високоімпедансному стані.

Принципи магістральності та модульності дають змогу нарощувати керуючі та обчислювальні можливості МП через під'єднання інших модулів.

Принцип мікропрограмного керування полягає у можли­вості здійснення елементарних операцій — мікрокоманд (зсу­ву, пересилання інформації, логічних операцій). Певною комбінацією мікрокоманд можна створити набір команд, який максимально відповідатиме призначенню системи, тобто ство­рити технологічну мову. У секційних процесорах набір мікрокоманд можна змінити, використовуючи інші мікросхе­ми пам'яті мікрокоманд.

Узагальнену структурну схему МПС зображено на рис. 1.4. До складу МПС входять центральний процесор (ЦП), ПЗП, ОЗП, система переривань, таймер, ПВВ. Пристрої введення-виведення під'єднані до системної шини через інтерфейси введення-виведення.

Постійний та оперативний запам'ятовувальні пристрої — це система пам'яті, яку використовують для збереження інформації у вигляді двійкових чисел. Постійний запам'ятову­вальний пристрій призначений для збереження програм керу­вання таблиць і констант, а оперативний запам'ятовувальний пристрій (ОЗП) - для збереження проміжних результатів обчислень. Пам'ять організовано у вигляді масиву комірок, кожна з яких має свою адресу і містить байт або слово. Бай­том називають групу із 8 біт. Слово може мати будь-яку довжину в бітах. Під словом найчас­тіше розуміють двійкове число зав­довжки два байти.

Для звернення до комірки пам'яті треба видати її адресу на шину адре­си. На рис. 1.5 зображено структуру пам'яті з 8 однобайтових комірок, де кожній адресі відповідає певний вміст комірки. Так, комірка з адресою 000 має вміст 01011111₂ - 5F₁₆.

Рис. 1.3. Дія сигналу для тригера

Рис. 1.4. Узагальнена структурна схема мікропроцесорної системи ке­рування

Сегментом називають область пам'яті, яка починається з будь-якої адреси, кратної 16, і займає до 64 Кбайт. Існують три основних сегменти: сегмент кодів, сегмент даних, сегмент стеку.

Сегмент кодів містить коди команд, які адресуються сегментним регістром кодів CS та регістром — лічильником команд IP. Регістр CS визначає початкову адресу сегмента кодів, а регістр IP — зміщення в сегменті (відстань від почат­ку сегмента до комірки, в якій знаходиться адреса команди).

Сегмент даних містить дані, константи та робочі об­ласті, необхідні для виконання програми. Регістр DS має початкову адресу сегмента даних, а зміщення в сегменті за­дається в команді.

Сегмент стеку містить адреси повернення з підпро­грам та дані. Регістр SS має початкову адресу сегмента сте­ку, а регістр SP — зміщення в сегменті.

У деяких операціях використовують додатковий сегмент даних, початкова адреса якого задається регістром ES, а зміщення в сегменті — командою.

Адреса	Дані

Рис. 1.5. Структура пам'яті з 8 однобайтових комірок

Двобайтове зміщення (16 біт) може знаходитися в межах від 0000₁₆ до FFFF₁₆. Для звернення до будь-якої адреси у програмі виконується додавання адрес, які знаходяться в регістрі сегмента та зміщення. На­приклад, перший байт у сегменті кодів має зміщення нуль, другий байт — одиницю і так аж до FFFF ₁₆.

Конкретна адреса команди (для сегмента кодів), комірки пам'яті (для сегмента даних та додаткового сегмен­та) або комірки стеку (для сегмента стеку) визначається результатом додавання адреси сегмента, яка містить­ся у відповідному сегментному регістрі, та зміщення.

Модуль центрального процесора здійснює оброблення да­них і керує всіма іншими модулями системи. Крім ВІС МП, центральний процесор містить схеми синхронізації та інтерфейсу із системною шиною. Він вибирає коди команд з пам'яті, дешифрує їх і виконує. Впродовж часу виконання коман­ди — командного циклу ~ центральний процесор (ЦП) вико­нує такі дії:

• виставляє адресу команди на шину адреси АВ;

• отримує код команди з пам'яті та дешифрує його;

• обчислює адреси операнда і зчитує дані;

• виконує операцію, визначену командою;

• сприймає зовнішні керуючі сигнали, наприклад запити переривань;

• генерує сигнали стану і керування, необхідні для роботи пам'яті та пристрою введення-виведення (ПВВ).

Пристрої введення-виведення, або зовнішні пристрої, — це пристрої, призначені для введення інформації в МП або виведення інформації з нього. Прикладами ПВВ є дисплеї, друку вальні пристрої, клавіатура, цифроаналоговий та ана­лого-цифровий пристрої, реле, комутатори. Для з'єднання ПВВ із системною шиною їхні сигнали мають відповідати певним стандартам. Це досягається за допомогою інтерфейсів вве­дення-виведення.

Інтерфейси введення-виведення називають також контро­лерами, або адаптерами. Мікропроцесор звертається до інтер­фейсів за допомогою спеціальних команд введення-виведення. При цьому МП виставляє на шину адреси А В адресу інтерфейсу і по шині даних DB зчитує дані з пристрою введення або записує у пристрій виведення. На рис. 1.4 показа­но один інтерфейс введення та один інтерфейс виведення.

Система переривань дає змогу МПС реагувати на зовнішні сигнали — запити переривань, джерелами яких можуть бути сигнали готовності від зовнішніх пристроїв, сигнали від генераторів та сигнали з виходів датчиків. З появою запиту пе­реривання ЦП перериває основну програму і переходить до виконання підпрограми обслуговування запиту перериван­ня. Для побудови системи переривань МПК містять ВІС спеціальних програмованих контролерів переривань.

Таймер призначений для реалізації функцій, пов'язаних з відліком часу. Після того як МП завантажує в таймер число, що задає частоту, затримку або коефіцієнт ділення, таймер реалізує необхідну функцію.