Форми безготівкових розрахунків. Розрахункові документи та порядок їх оформлення

Форми безготівкових розрахунків виражають конкретний спосіб існування, внутрішню організацію змісту системи без­готівкових розрахунків. Форми безготівкових розрахунків охоплюють сукупність розрахункових документів, порядок їх оформлення та приймання установами банків, відповідний до­ку ментооборот. Кожна з форм безготівкових розрахунків характеризується своєю структурою, сукупністю ознак, конкретним механізмом платежу. Доцільність використання тієї чи іншої форми розрахунків визначається конкретним госпо­дарським завданням, змістом і методами розв'язання фінан­сових проблем господарськими суб'єктами.

У сучасних умовах використовуються такі основні форми безготівкових розрахунків:

- платіжні доручення;

- платіжні вимоги-доручення;

- чеки;

- акредитиви;

- платіжні вимоги;

- векселі;

- інкасові доручення (розпорядження).

Форми безготівкових розрахунків розрізняють залежно від характеру і змісту відповідних розрахункових документів.

Розрахункові документи є інструментами здійснення без­готівкових розрахунків. За формою і змістом вони повинні відповідати певним вимогам: бути простими, зрозумілими платникові і одержувачу коштів, точно визначеними, зручни­ми в користуванні, давати максимально повну і точну інфор­мацію про грошову операцію, що проводиться.

Форма безготівкових розрахунків визначається в договорі між постачальником і покупцем.

Кожна окрема форма безготівкових розрахунків несе пев­не економічне навантаження, має свої сильні і слабкі сторони, специфічні особливості та сфери найефективнішого викорис­тання. Ефективність господарського обороту безпосередньо залежить від правильності вибору і доцільності використан­ня тієї чи іншої форми розрахунків. У зв'язку з цим важли­вою є проблема подальшого розвитку і вдосконалення таких форм безготівкових розрахунків, які б сприяли оптимізації господарського обороту країни.

Конкретний набір форм безготівкових розрахунків визна­чається як рівнем економічного розвитку країни, так і тради­ціями, історично усталеними звичаями і стереотипами у сфері платіжних відносин. Так, у США і Канаді традиційно серед

форм безготівкових розрахунків переважають розрахунки чеками. В більшості європейських країн поширена форма розрахунків за допомогою дебетових і кредитових доручень (авізо).

В основі сучасних форм безготівкових розрахунків лежить система "жиророзрахунків" ("жиро" від італ. £іго - коло, оборот). Як форма безготівкових розрахунків жиророзрахун­ку виникли в Італії ще у XVI ст. Вони здійснювались жиро­банками шляхом перерахування грошових сум з одного ра­хунку на інший без застосування готівки. З розвитком ко­мерційних банків у XVIII-XIX ст. жиробанки перетворили­ся на банківські установи з широкими кредитними і розра­хунковими функціями. В ході історичного розвитку банкі­вської справи з жиророзрахунків розвинулись, по суті, всі су­часні форми безготівкових розрахунків.

Форми безготівкових розрахунків включають у себе органі­зацію руху відповідних розрахункових документів. Розрахун­кові документи - це складені за встановленою формою до­кументи, що подаються до банку юридичними або фізичними особами і містять письмове доручення (чи вимогу) про пере­рахування певної суми грошей у безготівковій формі за відван­тажені товари, виконані роботи, надані послуги та інші пла­тежі. Є документи (наприклад, вексель), які подаються не до банку, а передаються однією особою іншій із зобов'язанням (або з наказом) сплатити певну суму грошей пред'явникові документів.

Розрахункові документи строго уніфіковані, мають єдину для всієї країни стандартну форму і встановлений набір рек­візитів, тобто певних обов'язкових даних. Відсутність у доку­менті хоча б одного з реквізитів позбавляє його власника (три­мача) можливості використати документ для тієї мети, для якої він призначений. Застосування розрахункових документів інших держав при розрахунках у національній валюті на те­риторії України не допускається.

Розрахункові документи повинні містити, залежно від їхньої форми, такі реквізити:

а) назву документа;

б) номер документа, число, місяць, рік його виписки;

в) назви платника та одержувача коштів (офіційне скоро­чення їх), які відповідають зареєстрованим у статуті, їх іден­тифікаційні коди за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України, у фізичних осіб - іден­тифікаційні номери, що проставляються на підставі відповід­них документів податкових органів, номери рахунків в уста­новах банку;

г) назви банків платника та одержувача, місцезнаходжен­ня їх та умовні номери за МФО (код банку);

д) суму платежу цифрами та літерами;

є) призначення платежу: назва товару (виконаних робіт, наданих послуг), посилання на документ, на підставі якого здійснюється операція (договір, рахунок, товарно-транспорт­ний документ тощо), із зазначенням його номера і дати, законо­давчого акта, яким передбачено право безспірного стягнення та безакцептного списання коштів (його дата, номер і відповід­ний пункт); замість назви товару може зазначатися його кодове (умовне) значення;

є) на першому примірнику (незалежно від способу виго­товлення розрахункового документа) - відбиток печатки та підписи керівників (відповідальних осіб) платника або (та) одержувача коштів;

ж) підрозділи бюджетної класифікації та строк настання платежу (у разі перерахування коштів до бюджету);

з) суму податку на добавлену вартість або напис "без по­датку на добавлену вартість".

Правильності оформлення розрахункових документів у банківській практиці приділяється особлива увага. Якщо хоча б один з реквізитів документів не заповнений або заповнений неправильно, банк такий розрахунковий документ до вико­нання не приймає. Використання факсиміле замість підпису, виправлення і підчистки у розрахункових документах не допускаються. Банк не має права робити виправлення на пода­них розрахункових документах.

У разі відмови прийняти від клієнта розрахунковий документ банк у день отримання документа має зробити на його зворотній стороні напис про причину повернення документа без виконання (за підписами головного бухгалтера і виконав­ця, завіреними штампом банку) та повернути його клієнтові. Недостовірність розрахункового документа часто-густо вказує на незаконність грошової операції, що проводиться.

Банк не несе відповідальності за достовірність змісту роз­рахункового документа.

Платник з урахуванням своїх технічних можливостей може подавати до банку розрахункові документи як у папе­ровій формі, так і у вигляді електронних розрахункових до­кументів (електронних повідомлень) каналами зв'язку. Кон­кретний спосіб подання платником (клієнтом) документів до банку передбачається в договорі на розрахунково-касове обслуговування.

Раніше, коли розрахунки між платником і одержувачем здійснювалися без застосування системи електронних міжбанківських розрахунків, розрахункові документи підприємств між установами банків доставлялися кур'єрською поштою (спецзв'язком).

При здійсненні безготівкових розрахунків клієнти засто­совують, як уже було зазначено в розділі 3, систему електрон­них платежів "клієнт - банк", яка забезпечує передачу по­відомлень між клієнтом і банком у зашифрованому вигляді за допомогою сертифікованих засобів захисту.

Кошти списуються з рахунка платника тільки на підставі першого примірника розрахункового документа.

Платежі з розрахунків клієнтів виконуються банком у межах залишків коштів на початок операційного дня. Опе­раційний день - це частина (перша половина, як правило, до обіду) робочого дня, яка відведена для приймання і об­слуговування клієнтів у банках та виконання банківських операцій. Час операційного дня регламентується режимом роботи банку.

Розрахунки за документами, що надійшли до банку-платника протягом операційного дня, здійснюються банком того ж дня. Розрахункові документи, які надійшли після операцій­ного дня, банк обслуговує наступного дня.

На всіх примірниках паперово-розрахункових документів у правому верхньому куті банк проставляє дату їх надходжен­ня. Дата виконання розрахункового документа проставляєть­ся в правому нижньому куті. У разі, якщо дата розрахунково­го документа збігається з датою проводки його банком, дата отримання банком документа у правому верхньому куті не проставляється.

Банк одержувача зобов'язаний зараховувати кошти на ра­хунки клієнтів не пізніше наступного робочого дня після отри­мання відповідної інформації від розрахункової палати. По­рушення строків здійснення документообороту завжди комусь вигідні. Відомо, що на початку 90-х років, багато банків за­тримували розрахункові документи, відтягували час зарахуван­ня коштів на рахунки клієнтів і завдяки цьому протягом де­якого часу використовували у власних цілях чужі гроші. За­тримки банками коштів за рахунками клієнтів недопустимі.

Форми розрахунків змінюються і вдосконалюються. В ос­танні роки вирішальний вплив на розвиток їх здійснює бурх­ливий розвиток комп'ютерної техніки.