ЛЕКЦІЯ № 4. Соціальні взаємодії та закономірності поведінки особистості в групі і суспільстві

Проводяться відмінності між первинними і вторинними відносинами.

Первинні - інтимні контакти лицем до лиця.

У вивченні соціальної дистанції важлива ступінь психологічної близькості, яка сприяє легкості, спонтанності взаємодії.

Соціальна взаємодія - це скоріше взаємодія персоніфікацій, ніж реальних особистостей.

Створення персоніфікацій грунтується на тому, що відомо стосовно даного індивіда.

Взаємодія будується на припущеннях, які робить один учасник щодо іншого.

Але жодна людина ніколи не розуміє цілком іншого. Він може лише спостерігати різні сенсорні сигнали (жести і дії) і робити на їх основі висновки.

Якщо соціальна дистанція значна, людина бачить в іншому окремий випадок певної соціальної категорії.

У вторинних відносинах особливості особистості партнера або не належать до справи, або мають другорядне значення.

Соціальна дистанція досягає максимуму в ситуаціях, де кожна людина тримається «собі на умі".

Ввічливість - спосіб приховувати власну особистість.

Комунікації в таких обставинах здебільшого символічні й формальні.

Деякі соціологи засуджують вторинні контакти як небажані. Але більшість вторинних відносин не є недружніми.

Така природа більшості соціальних контактів в сучасних масових суспільствах.

У взаємовідносинах, де соціальна дистанція мінімальна, уявлення про іншу людину високо індивідуалізовано, і при контактах з ним приймаються в розрахунок його ідіосінкратіческіе риси.

У таких випадках створюються унікальні персоніфікації. Якщо у вторинних відносинах про людину стає відомо тільки те, що істотно для виконання певної дії, то у первинних відносинах кожен знайомий з поглядами і реакціями іншого у багатьох різних ситуаціях.

При подібних обставинах відмінності в поведінці зазвичай обумовлені відмінностями у визначенні ситуацій.

У міру того як люди ближче пізнають один одного, вони в стані говорити більш щиро і завдяки цьому краще розуміють «картину світу» кожного.

Кожна людина реагує трохи інакше, ніж інший, проте його особливості стають більш зрозумілими, коли з'ясовується його визначення ситуації.

Чим повніше одна людина розуміє своєрідність іншого індивіда, тим легше їй себе з ним ідентифікувати.

При вторинних контактах взаємини людей часто грунтуються на взаємній корисності.

Якщо люди постійно спілкуються і сумлінно виконують конвенціальние ролі, це не обов'язково веде до скорочення соціальної дистанції.

Багато соціологів слідом за Ч. Кулі підкреслювали важливість контактів лицем до лиця.

Такі контакти сприяють скороченню соціальної дистанції, тому що полегшують «читання» виразних рухів. Символічні комунікації створюються навмисно і контролюються свідомістю, вони призначені для того, щоб справити певне враження.

Але експресивні руху не піддаються контролю.

Просоциальное поведінка - дії, які приносять користь іншим людям, але не мають очевидної користі для людей, які їх здійснюють.

Це явище привернуло особливу увагу соціальних психологів в 1960-х рр..

Подія, що дало хід досліджень, відбулося в 1964 р. в Нью-Йорку, коли було скоєно напад на дівчину, яка поверталася з роботи.

Пізніше з'ясувалося, що за цим спостерігали люди, але ніхто не прийшов на допомогу і не подзвонив в поліцію.

Розгорнулася дискусія про те, чому ніхто не надав допомогу. Латане і П.Дарл обмалювали п'ять щаблів вибору, які повинні пройти спостерігачі (часто несвідомо), щоб зважитися надати допомогу.

На кожній стадії найбільш простим вибором є шлях найменшого опору - не робити нічого і не надавати допомоги.