Ідеологічні засади польської державної політики в українському питанні

Політика Польської держави в українському питанні основувалася на ідейних засадах - доктринах і концепціях, напрацьованих польськими політичними силами з кінця XIX - початку XX ст., серед яких найбільш впливовими й популярними щодо України були т. зв. "інкорпораційна" і "федераціоністська".

Ідея "інкорпорації", тобто приєднання українських земель до Польської держави, була позицією націонал-демократів, т. зв. ендеків, лідером яких був видатний польський політичний діяч і публіцист Роман Дмовський. Принциповим відходом ендеків від польської історичної традиції в українському питанні (базувалися на переконанні у необхідності відродження Польської держави в її історичних кордонах, де українські землі будуть органічною часткою Речі Посполитої) стало обґрунтування ідеї "інкорпорації" не всіх українських земель до Польської держави, а лише тих, які можна було поступово повністю полонізувати, перетворивши Польщу на мононаціональну державу. Такими територіями вважалися Східна Галичина, Волинь і Поділля. Інші українські землі, на думку ендеків, мали відійти до Росії, в якій вони вбачали противагу німецькому гегемонізму. Утворення Радянської Росії додало аргументів ендекам: вони вбачають у своїй діяльності важливу місію в охороні західної цивілізації від більшовицької загрози.

Не менш впливовою і популярною, ніж концепція ендеків, була "федераціоністська" (у 20-30-х роках стала відомою як доктрина "польського прометеїзму") програма соціаліста Юзефа Пілсудського - найавторитетнішого польського політичного діяча XX ст. Суть цієї програми в тому, щоб у результаті повалення царизму і розпаду Російської імперії створити у Східній Європі, велику, сильну і міцну Польщу. Передбачалося, що відроджена Річ Посполита постане на "федеративних" засадах. До її складу увійдуть польські, литовські, білоруські та українські землі. Провідна роль, звичайно, відводилася польському етнічному, політичному, економічному і культурному елементу.

Отже, дві впливові й популярні польські політичні доктрини щодо України - "і н корпорацій на" і "федераціоністська" - ще до створення Польської держави базувалися на ігноруванні прав українського народу на самовизначення і висували претензії на володіння українськими землями. А міжвоєнна історія західних українців яскраво засвідчила, що Польська держава своєю практикою послідовно реалізовувала напрацьовані польськими політичними силами з кінця XIX - початку XX ст. доктрини і концепції в українському питанні.