Коригування розрахункової ринкової вартості цінних паперів відповідно до класу емітента

Приклад. Сума очікуваного відшкодування за акціями ВАТ «Ватра», що обліковуються в портфелі банку на продаж за собівартістю 180 тис. грн, становить 200 тис. грн. Якщо емітента віднесено до класу «А», то очікуване відшкодування береться до уваги в повному обсязі (200 тис. грн) і необхідності в створенні резерву немає, оскільки очікуване відшкодування за акціями перевищує їх балансову вартість. Якщо ж емітента віднесено, наприклад, до класу «В», то береться до уваги очікуване відшкодування уже в розмірі 160 тис. грн (200 – 200 × 0,2 = 160 тис. грн), і є необхідність у створенні резерву у розмірі перевищення балансової вартості над сумою очікуваного відшкодування: 20 тис. грн (180 тис. грн – 160 тис. грн = 20 тис. грн).

Щомісячно станом на перше число за результатами оцінки корисності портфеля цінних паперів банк зобов’язаний здійснити коригуваннясуми сформованого резерву. Дорезервування проводиться на суму перевищення балансової вартості над сумою очікуваного відшкодування, скоригованого на ризик емітента.

Формування резерву для відшкодування можливих втрат від дебіторської заборгованості регулюється положенням НБУ, затвердженим постановою Правління НБУ від 13 грудня 2002 р. № 505.

Комерційні банки формують резерв за всією дебіторською заборгованістю, що обліковується на балансі банку за винятком дебіторської заборгованості за операціями з грошово-речовими лотереями; за індексацією грошових заощаджень.

Для формування резерву банки щомісячно проводять інвентаризацію дебіторської заборгованості, що обліковується на балансі, станом на перше число місяця, наступного за звітним.

Уся дебіторська заборгованість ділиться на чотири групи ризику залежно від кількості днів з часу її виникнення на балансі (день виникнення заборгованості не враховується).

Дебіторська заборгованість першої групи вважається стандартною, а решта трьох груп — нестандартною. Дебіторська заборгованість четвертої групи, що обліковується на балансі 361 і більше днів, вважається безнадійною, тобто збитковою. Відраху­вання в резерв здійснюється за всією нестандартною дебіторською заборгованістю, тобто дебіторською заборгованістю, яка віднесена до останніх трьох груп ризику.

Розмір відрахувань до резерву диференціюється залежно від:

· виду дебіторської заборгованості;

· строку;

· кількості днів прострочення.

Розміри відрахування до резерву на покриття можливих втрат від дебіторської заборгованості залежно від цих факторів наведено у табл. 8.6.

Таблиця 8.6