Поняття фінансової діяльності держави, методи і форми її здійснення

Фінансова діяльність держави зумовлена об’єктивною необхідністю розподілу та перерозподілу національного доходу, а також задоволення як індивідуальних потреб громадян, так і потреб суспільства в цілому.

ФІНАНСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ
Характерні риси	Суб’єкти	Об’єкти	Зміст
1. Має міжгалузевий характер через розподіл фінансових ресурсів у всіх галузях і сферах державного управління 2. Є видом діяльності представницьких і виконавчих органів влади 3. Належить до компетенції не лише державних органів, а й органів місцевого самоврядування	1. Держава в цілому (наприклад, у відносинах державної позики) 2. Державні органи – можуть діяти від імені держави та від власного імені, але за дорученням і в інтересах держави 3. Органи місцевого самоврядування	Об’єкт фінансової діяльності – це те, на що вона спрямована, зокрема фінанси, але не всі, тільки публічні – державні та місцеві	Зміст фінансової діяльності – сукупність усіх її елементів, властивостей і процесів. Ця сукупність вибудована відповідно до мети діяльності. Вона об’єднує різні операції, що дозволяють повніше розкрити зміст фінансової діяльності: 1. Встановлення державою обов’язкових платежів, податків, зборів, мита 2. Розробка та прийняття бюджетних і цільових державних фондів коштів 3. Виконання бюджету 4. Складання, розгляд, затвердження звіту про виконання бюджету 5. Управління коштами 6. Контроль за використанням коштів 7. Формування та використання фондів коштів державних підприємств, відомств тощо

Мета фінансової діяльності реалізується в межах суб’єктно-об’єктних відносин.

Фінансова діяльність держави заснована на певних принципах, зміст яких визначається Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами.

Принципи фінансової діяльності – основні ідеї, виражені у праві, що надає цим ідеям обов’язкового характеру з усіма відповідними юридичними наслідками. Це відображені у фінансовому праві нормативно-керівні засади, що характеризують його зміст і закріплюють закономірності суспільного життя. Вони гарантують безперервність та послідовність нормотворчого процесу, забезпечують взаємозв’язок фінансового законодавства та фінансової політики.

Принципи фінансової діяльності

		Принципи окремих правових інститутів 1. Принцип єдності фінансової діяльності та грошової системи держави 2. Принцип економічної доцільності оподаткування 3. Принцип фінансової безпеки держави 4. Принцип повноти, єдності, достовірності, самостійності бюджету 5. Принцип “здорових фінансів” – регулювання економіки має здійснюватись через запровадження виваженої грошової політики. Уряд повинен контролювати приріст грошей в обігу
	Загальноправові 1. Принцип законності 2. Принцип верховенства права 3. Принцип суверенітету держави 4. Принцип рівності усіх форм власності 5. Принцип гласності		Галузеві 1. Принцип публічного характеру фінансової діяльності 2. Принцип розподілу функцій між представницькими органами й органами виконавчої влади у сфері фінансової діяльності 3. Принцип плановості 4. Принцип пріоритету законодавчої влади над виконавчою 5. Принцип пріоритету публічних видатків над доходами (для держави видатки є основні, а доходи – другорядні) 6. Принцип обліку та контролю (усебічний контроль у сфері фінансової діяльності що здійснюється на всіх стадіях фінансової діяльності, має широке коло учасників, наділених компетенцією у сфері фінансового контролю)		Міжгалузеві 1. Принцип міжгалузево-го характеру фінансової діяльності держави 2. Принцип самостійності у встановлених чинним законодавст-вом держави межах фінансової діяльності органів місцевого самовряду- ваня 3. Принцип соціальної спрямованос-ті фінансової діяльності держави

Фінансова діяльність держави здійснюється за допомогою відповідних методів, вибір яких залежить від ряду факторів:

ü завдань держави або місцевих утворень на відповідному етапі фінансової діяльності;

ü мети використання коштів;

ü співвідношення обсягу фінансових ресурсів, що є в розпорядженні та потреб у коштах;

ü стану економіки держави;

ü пріоритетності заходів та інших факторів.

Різноманітність методів визначається суб’єктами, з якими держава вступає у відносини, а також конкретними умовами утворення й розподілу грошових коштів.

Методи фінансової діяльності – це сукупність засобів і прийомів, за допомогою яких уповноважені державою органи від її імені формують, мобілізують, розподіляють і використовують фонди грошових ресурсів.

Фінансова діяльність виявляється у різноманітних методах. В юридичній літературі методи здійснення фінансової діяльності розподіляють таким чином і на такі групи:

На всіх етапах фінансової діяльності застосовується метод фінансового контролю, який є постійним та всебічним.

Фінансова діяльність держави здійснюється у різних формах.

Юридичною формою здійснення фінансової діяльності є фінансово-правові та фінансово-планові акти видаванні уповноваженими на це державними органами.

Фінансова політика – це система державних заходів, спрямованих на мобілізацію фінансових ресурсів, їх розподіл і виконання державою її функцій.

Головним завданням фінансової політики є забезпечення відповідними фінансовими ресурсами реалізації тої чи іншої державної програми економічного і соціального розвитку, зовнішньополітичної діяльності.

Ефективність фінансової політики держави збільшується тоді, коли вона повніше враховує об’єктивні потреби суспільного розвитку, інтереси суспільства в цілому та його складових частин. Успіх фінансової політики залежить від якості розробки механізму погодження і реалізації інтересів прошарків суспільства та наявності у державі можливостей задовольнити їх. Головним напрямком фінансової політики держави було в усі часи і залишається формування по можливості якнайбільшого обсягу фінансових ресурсів держави – єдиної матеріальної бази всіх державних перетворень.

3. Фінансова система

		Фінанси суб’єктів господарювання
	Державні фінанси (бюджет держави, фонди цільового призначення, державний кредит, фінанси державних підприємств)				Міжнародні фінанси (валютний ринок, фінанси міжнародних організацій, міжнародні фінансові інститути)
		Фінансовий ринок(ринок грошей, ринок капіталів, кредитний ринок і ринок цінних паперів)

Фінансова система
1. Державні та місцеві (муніципальні) централізовані та децентралізовані фінанси (фонди коштів)	2. Фінанси суб’єктів господарювання

Фінансовий механізм – це сукупність форм і методів створення й використання фондів грошових ресурсів з метою забезпечення потреб державних структур, господарських суб’єктів і населення.

Фінансова ланка (інститут) – це група однорідних економічних відносин, що регулюються правом і взаємопов’язані за формами і методами залучення, розподілу і використання грошових коштів і економічних відносин.

Основні ланки фінансової системи України
1. Бюджетна система (державний і місцевий бюджети)	2. Фінанси підприємств, установ та організацій	3. Кредитна система	4. Обов’язкове державне страхування	5. Спеціальні цільові фонди

Зазначені ланки фінансової системи існують як на державному, так і на місцевому рівнях. Усі вони мають властивості, що притаманні фінансам як економічній категорії, але в силу своїх особливостей по-різному впливають на соціально-економічні процеси, одночасно взаємодіючи між собою.

Кожен інститут (ланка) фінансової системи охоплює специфічні фінансові відносини, за посередництвом яких утворюються й використовуються відповідні грошові фонди.

Центральне місце в фінансовій системі належить бюджетній системі, за допомогою якої утворюються фонди грошових коштів відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

Державний бюджет – це найбільший централізований фонд коштів, що перебуває у розпорядженні уряду, який виконує державну політику. За його допомогою уряд концентрує у своїх руках значну частину національного доходу, що перерозподіляється фінансовими методами. Саме в цій ланці фінансової системи зосереджуються найбільші доходи та найважливіші у політичному та економічному відношенні загальнодержавні видатки.

Державний бюджет, посідаючи провідне становище, тісно пов’язаний з іншими ланками фінансової системи. Він виступає координуючим центром, що надає необхідну допомогу іншим ланкам.

Місцеві фінанси – сукупність грошових коштів, що формуються і використовуються для розв’язання завдань місцевого рівня. Структуру місцевих фінансів визначають державний устрій та відповідний адміністративно-територіальний поділ держави.

Сукупність взаємозв’язаних, взаємодіючих фінансових інститутів складає фінансову систему держави, яку можна характеризувати у двох аспектах:

1) як сукупність фінансових інститутів, що опосередковують формування та використання грошових фондів;

2) як сукупність державних органів і установ, здійснюючих фінансову діяльність.