Фінансові інвестиції: поняття та класифікація

З метою одержання прибутку багато підприємств, що мають у своєму розпорядженні тимчасово незайняті в операційній діяльності грошові кошти інвестують їх в об’єкти різних галузей економічної діяльності.

Дослівно термін „інвестиції” перекладається з латинського „invest” як „одягати, вкладати”. У найбільш широкому трактування інвестиціями є вкладення капіталу з метою постового їх збільшення. При цьому приріст капіталу повинен бути таким, щоб компенсувати інвестору вкладені кошти, винагородити його за ризик, окрити втрати від інфляції в наступному періоді.

Методологія обліку фінансових інвестицій і порядок розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначається П(С)БО 12 „Фінансові інвестиції”.

Фінансові інвестиції – активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора.

Інвестор – юридична чи фізична особа, що здійснює вкладення власних, позикових і залучених коштів в створення і відтворення основних засобів та інших довгострокових активів.

Фінансові інвестиції поділяються на:

- довгострокові (строком більше 1 року);

- поточні (до 1 року).

Довгострокові фінансові інвестиції – це витрати підприємства на придбання цінних паперів. Вкладення коштів в дочірні та інші підприємства, а також в довгострокову дебіторську заборгованість. Довгострокові інвестиції здійснюють на тривалий термін з метою участі в розподілі прибутку, отриманні процентів та дивідендів.

Поточні фінансові інвестиції – встановлений строк погашення яких не перевищує 1 року або вкладення здійсненні без наміру отримувати доходи по них більше одного року. Поточні інвестиції можуть бути вільно реалізовані в будь-який час.

Фінансові вкладення можуть здійснюватись підприємствами як за рахунок власних коштів, так і за рахунок тимчасово залучених коштів і зобов’язань.

У П(С)БО 12 виділено дві групи фінансових інвестицій:

1) фінансові інвестиції, що надають право власності (пайові):

- інвестиції в асоційовані підприємства (інвестору належить 25% акцій);

- інвестиції в дочірні підприємства;

- інвестиції у спільну діяльність.

2) фінансові інвестиції, що не надають права власності(позикові):

- інвестиції, що утримуються до їх погашення;

- інвестиції, придбані з метою перепродажу.

Фінансові інвестиції поділяються також на прямі та портфельні.

Пряма інвестиція — господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою особою.

Портфельна інвестиція — господарська операція, що має на меті придбання цінних паперів, деривативів та інших фінансових активів за кошти на біржовому ринку (за винятком операцій з купівлі акцій як безпосередньо платником податку, так і пов’язаними з ним особами в обсягах, що перевищують 50 % загальної суми акцій, емітованих іншою юридичною особою, які належать до прямих інвестицій).

Прямі інвестиції характеризуються безпосередньою участю інвестора у виборі об’єктів інвестування та вкладення коштів, а непрямі — придбанням частки в портфелі цінних паперів або майнових цінностей, як правило, через посередників.

За формою власності ресурсів інвестування виділяють приват­ні, державні, іноземні та спільні інвестиції.

Приватні інвестиції здійснюються громадянами, а також підприємствами недержавних форм власності, господарськими асоціаціями, спілками і товариствами, державні інвестиції — центральними та місцевими органами. Іноземні інвестиції здійснюються іноземними громадянами, юридичними особами й державами, спільні — громадянами та юридичними особами України й інших держав.

Внутрішні інвестиції — вкладення коштів в об’єкти інвестування, розміщені в територіальних межах даної країни, зовнішні інвестиції передбачають вкладення коштів за межами України.