Бюрократичні організаційні структури управління

На початку XX ст. німецький соціолог Макс Вебер (1864— 1920) запропонував концепцію бюрократії як своєрідну нормативну модель, ідеал, назвавши її модель раціональної (традиційної) бюрократії. її характеризують такі особливості:

—чіткий поділ праці, що забезпечує формування висококваліфікованих спеціалістів;

—ієрархічність рівнів управління, за якої нижчий рівень контролюється вищим;

—наявність взаємопов'язаної системи формальних правил і стандартів;

—формальна безособовість, згідно з якою офіційні особи виконують свої обов'язки;

—домінування кваліфікаційних вимог під час фор­мування штатів організації.

Недоліками цієї моделі є негнучкість, неадекватне реагування на нові рішення, зміни, конфліктні ситуації.

Дивізійні організаційні структури управління. їх використовують в організаціях із широкою номенклатурою продукції (послуг), у яких швидко змінюються споживачі, а також у міжнародних організаціях. Серед дивізійних виділяють продуктові, споживчі й територіальні організаційні структури управління.

Згідно з продуктовою організаційною структурою управління керівнику делегують повноваження щодо управління певним типом продукції. У його підпорядкуванні перебувають і керівники вторинних служб (виробничої, технічної, збуту тощо). Недолік цієї структури управління полягає в збільшенні витрат у зв'язку з можливим дублюванням робіт, пов'язаних з виробництвом різних видів продукції.

Споживча організаційна структура управління орієнтована на споживача. До неї належать підрозділи, виробничо-господарська діяльність яких спрямована на забезпечення виробничих потреб певних груп споживачів (покупців) (наприклад, відділ енергетики на промисловому підприємстві, служба ремонту і технічного обслуговування).

Територіальна організаційна структура управління формується за географічним розташуванням підприємства. Так, підрозділи збуту можуть функціонувати в різних регіонах України і навіть світу. На рис. 8.6 представлено спрощений варіант територіальної структури управління організацією, яка діє на міжнародних ринках.

Рис. 8.6. Територіальна організаційна структура управління міжнародною організацією