Поняття організаційної ефективності та підходи до її вивчення

В результаті вдосконалення системи управління підприємства досягається економічний, соціальний ефект та ін.: збільшується обсяг і підвищується ефективність виробництва, забезпечується ритмічна робота підприємств, досягається економія праці, підвищується якість продукції, збільшується задоволеність від праці, скорочується плинність кадрів.

Однак не всі елементи економічного і соціального ефекту мають кількісне вираження. Це ускладнює оцінку ефективності управління. При Цьому необхідно враховувати не тільки кількісні, але і якісні показники.

Хоча робота по управлінню є продуктивною, але вона безпосередньо не створює певних матеріальних цінностей і бере участь в процесі виробництва опосередковано, забезпечуючи вчасне і якісне виконання технологічних операцій. Тому правомірно визначити певні зміни в управлінні підприємством на кінцеві результати виробничо-фінансової діяльності підприємств.

Ефективність – це оціночний критерій діяльності колективу працівників в будь-якій сфері, включаючи управління. Тому забезпечення високої ефективності управління є частиною загальної проблеми підвищення економічної ефективності виробництва.

Існують різні засоби для визначення ефективності:

1) розраховують синтетичні показники ефективності управління (коефіцієнт оперативності, надійності);

2) фактичні дані порівнюють з нормативними, плановими або з показниками за минулі роки (нормативи чисельності апарату управління, продуктивність економічного управління);

3) застосовують якісну оцінку ефективності за допомогою експертів;

4) застосовують емпіричні формули для розрахунку показників, що характеризують ефективність управління.

Абсолютна ефективність – виражається загальною величиною ефекту, отриманого в результаті проведення заходів вдосконалення системи управління виробництвом.

Порівняльна ефективність – показує наскільки один варіант ефективніше від іншого, спроектований або діючий.

В залежності від характеру розроблених заходів об'єктом оцінки ефективності управління можуть бути: управління в цілому (система, організація, засоби), його структура, рівень використання управлінської праці, ефективність роботи кожного стороннього підрозділу.

Для оцінки ефективності управління трудові, вартісні, інформаційні, технічні (технологічні) показники. Найбільш загальні з них – оперативність роботи апарату управління, надійність і оптимальність системи управління.

Надійність системи управління визначається в безпосередньому її функціонуванні, що забезпечує досягнення мети виробництва. Показники надійності системи: безвідмовність (безперервне збереження дієздатності), готовність (ефективне збереження дієздатності).

На практиці висока надійність системи управління підприємством (об'єднанням) забезпечується при науково обґрунтованій структурі управління, інформаційній системи, раціональній технології процесів управління, правильному підборі і розстановці кадрів і т. д.

Оптимальність системи управління характеризується рівнем використання сучасних ЕОМ для розробки управлінських рішень, обґрунтованістю співвідношення централізації і децентралізації управління, керованістю підприємства і т. д.

Керованість підприємства або окремого підрозділу показує рівень забезпечення заданої організаційної стійкості підприємства (цеху, бригади) і своєчасність переведення його з одного кількісного (якісного) стану в інший, що відповідає поставленій меті.

Коефіцієнт ефективності управління (Кэф.) характеризує ступінь використання потенційних можливостей підприємств:

Кэф. =Ф/П, (17.1)

де Ф – фактичне валове виробництво продукції (валовий прибуток);

П – потенційні можливості виробництва валової продукції.

Ефективність організації управління можна оцінити по іншим загальним показникам, що характеризують стан системи управління на підприємстві:

- коефіцієнтом якості використання управлінських робітників;

- коефіцієнтом стабільності кадрів;

- коефіцієнтом, що характеризує співвідношення темпів зростання обсягу виробництва і видатків на управління.

Як часткові показники, що характеризують організацію праці управлінського персоналу, застосовують також коефіцієнт використання робітничого часу і кваліфікації кадрів, коефіцієнтом умов праці і організації робочих місць і т. д.

Для визначення ефективності вдосконалення управління застосовують такі показники:

- порівняння витрат на раціоналізацію з результатами діяльності об'єкту управління;

- співвідношення витрат на вдосконалення управління і на процес управління;

- динаміка витрат на управління в порівнянні з загальними витратами виробництва.

На практиці для оцінки ефективності системи управління найчастіше використовують 3 групи показників:

1) загальні результативні показники виробничо-фінансової діяльності виробництва – валова продукція в динаміці, вихід валової продукції на одного середньорічного робочого, фондовіддача, обсяг виробництва на одного робочого, рентабельність виробництва;

2) показники продуктивності управлінської праці – виробництво валової продукції на одного управлінського робітника або на один людино-день, вихід валової продукції на одну гривню. Витрати на управління, сума прибутків на один людино-день;

3) показників економічності апарату управління – питома вага персоналу управління в загальній чисельності працюючих і загальному фонді оплати праці, питома вага витрат на управління в собівартості продукції.

Для визначення ефективності роботи кожного структурного підрозділу використовують дані про виконання конкретних завдань і рівень досягнення поставлених перед ними цілей.

Діючі системи або спроектовані системи управління можна оцінити за такою формулою:

Еу.=Еп./Еа., (17.2)

де Еп. – ефективність виробництва (відношення фактичного прибутку до планового;

Еа. – економічність апарату управління, яку визначають як відношення фактичної чисельності працюючих апарату управління до нормативної.

Оцінюючи ефективність мір вдосконалення функції управління виробництвом, слід враховувати, що фактичний ефект від такого вдосконалення набагато вище суми економії витрат на управління.

Вдосконалення системи управління не тільки призводить до зростання продуктивності праці управлінського персоналу, але і сприяє кращій організації і зростанню результативності праці всіх працівників підприємства, зростанню виробництва, скороченню простоїв людей, техніки, крім того, зростає дисципліна праці, покращуються умови, при яких людина в повній мірі може розвивати свої здібності.

Ефективність окремих мір, пов'язаних з раціоналізацією системи управління (зміни структури управління, норм управління і обслуговування, забезпеченості кваліфікованими кадрами), можна оцінити за допомогою факторного аналізу. При цьому потрібне обов'язково забезпечити елімінування впливу інших чинників на формування кінцевих результатів виробничо-фінансової діяльності підприємства.